Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/11315/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/11315/21 пров. № А/857/3491/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року, ухвалене суддею Недашківською К.М., у м. Рівне, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у справі № 460/11315/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд: - визнати протиправним рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 16.06.2021 року № 2/Х/ХVІІІ/І щодо відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка; - зобов`язати відповідача визнати позивача учасником бойових дій з наданням відповідного статусу та видати посвідчення встановленого зразка. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 16.06.2021 року № 2/Х/ХVІІІ/І. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій та видати посвідчення установленого зразка. Стягнуто на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 908 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України. Приймаючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання статусу учасника бойових дій, оскільки брав участь у збройному конфлікті на території Азербайджанської РСР (Нагірний Карабах), а тому відповідач зобов`язаний надати позивачу цей статус та видати відповідне посвідчення. Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що у постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63, якою затверджено перелік держав і періодів бойових дій на їх території, немає згадки про збройний конфлікт на території Азербайджанської РСР (Нагірний Карабах). З цих підстав відповідач відмовив у наданні позивачу статусу учасника бойових дій. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що позивач у період з 01.09.1987 року по 26.06.1991 року навчався у Рязанській вищій школі МВС СРСР. Позивач в період з 06.02.1990 року по 09.04.1990 року проходив службу у складі військової оперативної групи в районі надзвичайного стану НКАО (Азербайджанська РСР (Нагірний Карабах). 16.11.2020 року позивач звернувся із заявою до відповідача про надання йому статусу учасника бойових дій, учасника війни та видачу посвідчення встановленого зразка. Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України листом від 04.12.2020 року повідомив позивача про відсутність правових підстав для визнання позивача учасником бойових дій. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 року у справі № 460/9864/20 зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.11.2020 року про надання статусу учасника бойових дій, учасника війни, видачу посвідчення встановленого зразка та прийняти рішення, відповідно до вимог Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України № 395 від 23.05.2019 року. 16.06.2021 року комісія Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасника бойових дій, учасниками війни прийняла рішення № 2/Х/ХVІІІ/І, яким позивачу відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій з підстави, що у Переліку держав і періодів бойових дій та їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 відсутні відомості про бойові дії на території Азербайджанської РСР (Нагірний Карабах). Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Правовий статус учасника бойових дій визначено положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-ХІІ від 22 жовтня 1993 року (далі Закон № 3551-ХІІ). Відповідно до статті 5 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань із захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України. Позивач у позовній заяві зазначає, що, як молодший сержант внутрішньої служби МВС СРСР, в період з 06.02.1990 року по 09.04.1990 року, ніс службу в містах Єреван, Степанакерт, Шуша та Агдам для встановлення громадського порядку, шляхом приборкання ворогуючих сторін у зв`язку із загостренням міжнаціональних конфліктів на території Нагорно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР. Зважаючи на ці обставини, позивач вважає, що має право на отримання статусу учасника бойових дій на підставі пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, як військовослужбовець Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, який за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР, був направлений у відрядження в державу, де в цей період велися бойові дії. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ, учасниками бойових дій визнаються: учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, поліцейські, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України. Перелік держав і періодів бойових дій на їх території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 8 лютого 1994 року №63 з наступними змінами (далі - Постанова № 63). Апеляційний суд встановив те, що позивач з 06.02.1990 року по 06.04.1990 року проходив службу у складі військової оперативної групи в районі надзвичайного стану НКАО (Азербайджанська РСР (Нагірний Карабах). У Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», така країна, як Азербайджанська РСР (Нагірний Карабах) відсутня. Зі змісту примітки 6 до Переліку держав і періодів бойових дій на їх території щодо можливості визнання осіб учасниками бойових дій, якщо такі мали місце в інших країнах після 1979 року та не названі у цьому Переліку, видно, що її положення поширюються лише на військових фахівців, яких Генеральний штаб Збройних Сил колишнього Союзу РСР направляв у країни, на території яких велися бойові дії, і пільги яким надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про їх особисту участь у бойових діях. Відсутність вищезазначених обставин виключає можливість визнання учасниками бойових дій після грудня 1979 року осіб, які виконували спеціальні завдання в умовах надзвичайного стану та при вирішенні збройних конфліктів, відновлення законності та правопорядку на території колишніх республік Союзу РСР. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 28.10.2021 року по справі № 826/19417/16. Апеляційний суд встановив те, що позивач не був військовим фахівцем. На момент відрядження до Азербайджанської РСР (Нагірний Карабах) був молодшим сержантом внутрішньої служби МВС СРСР та проходив навчання у Рязанській вищій школі МВС СРСР. Крім того, обов`язковою умовою надання статусу учасника бойових дій є встановлення факту участі особи у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ на території інших держав. Апеляційний суд встановив те, що відповідно до примітки 6 постанови № 63, довідка № 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил колишнього Союзу РСР про особисту участь у бойових діях позивачу не видавалась. Зі змісту довідки МВС СРСР комендатури району надзвичайного стану НКАО (Азербайджанська РСР (Нагірний Карабах) не видно того, що позивач брав участь в бойових діях на території Азербайджанської РСР (Нагірний Карабах). Крім того, позивач у позовній заяві зазначає, що у період з 06.02.1990 року по 09.04.1990 року ніс службу в містах Єреван, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Агдам для встановлення громадського порядку, шляхом приборкання ворогуючих сторін у зв`язку із загостренням міжнаціональних конфліктів на території Нагорно-Карабахської автономної області Азербайджанської РСР. Зважаючи на те, що позивач не був військовим фахівцем та не брав участь у бойових діях на території району надзвичайного стану НКАО (Азербайджанська РСР (Нагірний Карабах) апеляційний суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні статусу учасника бойових дій. Таким чином у задоволенні позову необхідно відмовити. Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги підставними, та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року в справі № 460/11315/21 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, за наявності яких, постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Н. В. Бруновська З. М. Матковська Постанова складена 05.07.2022 року