Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/12651/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12651/21 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 грудня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Сорочка Є.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України, комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України, комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №Г-26945/22 від 31.12.2020 стосовно відмови винесення на розгляд комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, учасником війни питань щодо надання позивачу відповідного статусу; зобов`язати комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни надати позивачу посвідчення учасника бойових дій встановленого зразка. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 13 червня 2022 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №Г-26945/22 від 31.12.2020 стосовно відмови винесення на розгляд комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, учасником війни питань щодо надання позивачу відповідного статусу. Зобов`язано Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України розглянути заяву позивача щодо надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №395 від 23.05.2019 року з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Департаменту персоналу МВС України із заявою про визнання його учасником бойових дій та видачу відповідного посвідчення. Листом від 31.12.2020 Департамент персоналу Міністерства внутрішніх справ України повідомив позивача, що відсутні правові підстави для винесення на розгляд комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни питання про надання позивачу відповідного статусу. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів дійшла наступних висновків. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-XII). Згідно статті 5 Закону № 3551-XII, учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Перелік підрозділів, що входили до складу діючої армії, та інших формувань визначається Кабінетом Міністрів України. Учасниками бойових дій визнаються, зокрема учасники бойових дій на території інших країн - військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів) (п. 2 ч.1 ст. 6 Закону № 3551-XII). Пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.01.1995 № 16 «Про застосування пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» установлено, що відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни», гарантії їх соціального захисту учасниками бойових дій визнаються працівники, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР працювали в державах, де в цей період велися бойові дії, якщо вони безпосередньо брали участь у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту). Участь громадян, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у бойових діях або в забезпеченні бойової діяльності військ (флоту) визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників на роботу в держави, де в цей період велися бойові дії. Якщо працівників направляли на роботу міністерства, відомства колишнього Союзу РСР, а також Української РСР, що згодом були ліквідовані або реорганізовані, комісії створюються у міністерствах, відомствах України, у віданні яких перебувають чи перебували підприємства, установи та організації, з яких відряджалися зазначені працівники. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 № 395 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 за № 588/33559, затверджено Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни (далі - Положення № 395). Згідно пункту 2 розділу І Положення № 395, Комісія утворюється в апараті МВС з метою вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій особам (осіб) рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, статусу учасника війни особам (осіб) з числа працівників апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС. Основними завданнями Комісії є вивчення документів та прийняття рішення щодо надання (позбавлення) статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни особам (осіб), що зазначені у пункті 2 розділу I цього Положення, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни», гарантії їх соціального захисту та особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції у період її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу МВС (пункт 1 розділу ІІ Положення № 395) Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Положення № 395, у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) за наявності передбачених законодавством України підстав приймається рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни за формою, наведеною в додатку до цього Положення. Комісія приймає рішення про: надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни. Згідно розділу IV Положення № 395, формою роботи Комісії є засідання, що проводяться не рідше одного разу на місяць (за наявності документів для розгляду). Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше половини її загального складу. Рішення Комісії приймаються відкритим голосуванням та вважається ухваленим, якщо за нього проголосувала більшість членів її загального складу. У разі незгоди з прийнятим рішенням член Комісії може письмово викласти обґрунтування своєї незгоди з прийнятим рішенням в доповідній записці, що додається до протоколу засідання Комісії і є його невід`ємною частиною. Результати засідання Комісії оформлюються протоколом засідання Комісії, який підписують голова Комісії, його заступник, секретар та інші члени Комісії, що брали участь у засіданні. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що повноваження на прийняття рішення про надання статусу учасника бойових дій; надання статусу учасника війни; відмову в наданні статусу учасника бойових дій; відмову в наданні статусу учасника війни; позбавлення статусу учасника бойових дій; позбавлення статусу учасника війни є виключною компетенцією Комісії, яка утворюється в апараті МВС. В даному випадку всупереч вимогам Закону № 3551-XII та Положення № 395, відповідач не розглянув у жоден спосіб заяву позивача та додані до неї документи. При цьому, з аналізу змісту пунктів 3, 4 Положення № 395 встановлено, що наслідком розгляду заяви особи про надання їй статусу учасника бойових дій у разі звернення до Комісії є рішення про надання/відмову у наданні статусу учасника бойових дії. В той же час, як свідчать матеріали справи, на звернення позивача до Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, він отримав лист від Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій. Колегія суддів зазначає, що Положенням № 395 не встановлено повноважень Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України приймати рішення про наявність або відсутність правових підстав для винесення на розгляд комісії МВС матеріалів про надання позивачу статусу учасника бойових дій. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не забезпечив належний розгляд заяви позивача про надання йому статусу учасника бойових дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в шляхом визнання протиправним та скасування рішення Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України №Г-26945/22 від 31.12.2020 стосовно відмови винесення на розгляд комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, учасником війни питань щодо надання позивачу відповідного статусу та зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача щодо надання статусу учасника бойових дій та прийняти рішення у відповідності до вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №395 від 23.05.2019 року. Разом з тим, колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про те, що доводи відповідача про відсутність підстав для визнання позивача учасником бойових дій є не обґрунтованими, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що позивач виконував свій обов`язок по захисту Вітчизни в умовах масових заворушень та безпорядків при міжетнічних збройних конфліктах, які відбувались на території колишніх республік радянського Союзу. На переконання колегії суддів оцінка обставин щодо наявності чи відсутності підстав для визнання позивача учасником бойових дій першочергово повинна бути надана Комісією МВС, а не судом першої інстанції. В даному випадку комісією Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни не було прийнято жодного рішення щодо наявності чи відсутності підстав для надання позивача статусу учасника бойових дій. Отже, суд першої інстанції, дійшовши вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, проте виходив з часткового помилкових мотивів, однак, це не призвело до неправильного вирішення справи. Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М.Єгорова Є.О. Сорочко