Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 200/470/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 травня 2024 року справа №200/470/24 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024р. у справі № 200/470/24 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни про визнання протиправним та скасування рішення №2/2/ХХХІV/1 від 27.07.2023 року щодо відмови в наданні статусу учасника бойових дій; зобов`язання надати статус учасника бойових дій, шляхом оформлення рішення відповідно до Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого Наказом МВС України №395 від 23 травня 2019 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 р. у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з таким рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі №200/5369/22 (яке набрало законної сили) було встановлено доведеною обставину, що у період з 7 квітня 2014 року по 30 вересня 2014 року позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Будь-яких висновків про те, що позивач виконував лише роботу слідчого рішення по справі №200/5369/22 не містить. Судом першої інстанції безпідставно не враховано, що позивач фактично, замість слідчих СБУ залучався до розслідування кримінальних проваджень, вчинених проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції на території Донецької області. Також, позивач як слідчий, виїздив на інші події та злочини для документування злочинних дій та проводив слідчі дії у зоні АТО, ризикував своїм життям під час виконання вказаних дій. Судом не враховано показання свідків, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , допитаних під час розгляду справи №200/5369/22. Направлення позивача до лінійного відділу на ст. Красний Лиман Управління МВС України на Донецькій залізниці не спростовує того факту, що м. Лиман перебувало у зоні АТО й після відрядження позивача, позивач у м. Лиман здійснював охорону мосту від підриву, та те, що позивач вже до видання цього наказу залучався у м. Донецьк для проведення слідчих дій за кримінальними провадженнями, які відносились до підслідності СБУ, а також після видання наказу здійснював дії, які не входили в коло службових обов`язків як слідчого. Тобто, позивач фактично, замість слідчих СБУ залучався до розслідування кримінальних проваджень, вчинених проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції на території Донецької області. Вказані обставини не входили в коло посадових обов`язків позивача. Позивач також приймав безпосередню участь у складі фільтраційної групи (центру), згідно графіку здійснював охорону мосту на залізничному перегоні «Брусіно-Придонецька». Позивач наголошує, що станом на 2014 рік для підтвердження факту участі в АТО законодавство не вимагало наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ, наказів командирів про направлення до АТО конкретного працівника ОВС, такі накази на той час могли не складатися та не видаватися, а також довідок про участь в антитерористичній операції. Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач проходив службу в органах внутрішніх справ з 12.03.2012 року по 30.12.2014 року на посаді слідчого відділення лінійного відділу на станції Донецьк управління МВС України на Донецькій залізниці, що підтверджено трудовою книжкою НОМЕР_1 від 29.09.2014 року та довідкою начальника ВКЗ УМВС України на Донецькій залізниці від 05.10.2014 року. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк та м. Красний Лиман Донецької області. Як зазначає позивач, з 14.04.2014 по 30.09.2014 року він перебував в зоні проведення АТО (м. Донецьк та м. Красний Лиман Донецької області) та безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей у період її проведення. Так, 26.05.2014 року позивач у складі слідчо-оперативної групи виїздив для огляду місця події - Міжнародного аеропорту «Донецьк» імені ОСОБА_5 , розташованого у м. Донецьк, до якого зайшла група озброєних чоловіків, заблокувавши його, чим було порушено нормальну роботу транспорту. Позивач особисто складав протокол огляду місця події, збирав докази причетності невідомих осіб до вчинення злочину - теракту. За вказаним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014051040000159 від 26.05.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 258 ч.1 КК України. Крім того, 24.06.2014 року позивач у складі слідчо-оперативної групи виїздив на 11 км пікети 2-3 перегону «ст. Караванна - ст. Доля» ДП «Донецька залізниця». де було підірвано колії, вчинено терористичний акт. За вказаним фактом було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014051040000184 від 25.06.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.258 ч.1 КК України. 20.08.2014 року наказом №563 від 19.08.2014 року УМВС України на Донецькій залізниці позивача було відряджено до м. Красний Лиман Донецької області, де він з іншими співробітниками здійснювали піше патрулювання мікрорайону «Південний» м. Красний Лиман з метою забезпечення публічної безпеки та порядку, тобто виконував завдання, пов`язані із запобіганням та припиненням злочинної діяльності та забезпеченням безпеки населення на території проведення антитерористичної діяльності, про що робились записи в книгу нарядів ЛВ. Крім того, позивач зазначив, що разом з іншими співробітниками ЛВ на ст. Красний Лиман УМВС України на Донецькій залізниці здійснював охорону мосту через річку Сіверський Донець (перегон Брусін Придонецьке, 10 км) від підриву за графіком. При цьому, первинна документація ЛВ на станції Донецька та Красний Лиман, така як книги нарядів, графіки несення служби не передавалась до Ліквідаційної комісії ГУ УМВС в Донецькій області та не збереглася, тому підтвердити документально факт заступання на службу позивач у період з 20.08.2014 року по 30.09.2014 року на підставі зазначених документів не може. Згідно відповіді Краматорського районного управління поліції ВП №3 ГУНП в Донецькій області № 8670/204/01-2021 від 27.07.2021 на адвокатський запит №12 від 13.07.2021 року книги нарядів, графіки несення служби за період з 07.04.2014р. по 30.09.2014р. ЛВ на станції ОСОБА_6 до канцелярії Краснолиманського МВ ГУМВС України в Донецькій області не передавалися. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі №200/5369/22, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 24 грудня 2021 року №3/VII/XXXIV/16 про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій та зобов`язано Міністерство внутрішніх справ в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути документи стосовно надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з урахуванням встановлених судом обставин. Вказаним судовим рішенням встановлено, що кримінальне провадження №12014051040000159 від 26 травня 2014 року за ст.ст. 258 4.1, ч. 2, ч. 3 та 438 ч.2 КК України станом на 4 жовтня 2021 року нараховує 27 епізодів кримінальних правопорушень. В той же час матеріали первинного епізоду кримінального провадження №12014051040000159 наразі перебувають на тимчасово окупованій території в м. Донецьку, у зв`язку з чим перевірити наявність в матеріалах КП документів складених слідчим СВ ЛВ на ст. Донецьк ОСОБА_1 не виявляється можливим. В той же час відповідно до відомостей внесених до ЄРДР фабула епізоду № 12014051040000159 пов`язана з захопленням терміналу аеропорту Донецьк невстановленими озброєними особами 26 травня 2014 року. Кримінальне провадження № 12014051040000184 від 25 червня 2014 року за ст. 258 ч. 1 КК України станом на 4 жовтня 2021 року об`єднано в одне провадження з КП № 12014050840001193 від 9 червня 2014 року за ст.ст. 258 ч. 1, 2, 3; 438 ч. 1, ч.2; 146 ч. 1; 348 КК України, яке налічує 626 епізодів кримінальних правопорушень. Відповідно до наявних матеріалів кримінального провадження відомості в ЄРДР за № 12014051040000184 внесено 25 червня 2014 року слідчим СВ ЛВ на ст. Донецьк УМВС України на Донецькій залізниці ОСОБА_1 , яким 24 червня 2014 року в період часу з 21:15 години до 23:35 години проведено огляд місця події за вказаним кримінальним правопорушенням. Вказане вище також підтверджується протоколом огляду місця події від 24 червня 2014 року та витягами з Єдиного реєстру досудових розслідувань. З метою встановлення факту участі позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, судом були допитані свідки. Так, свідок у судовому засіданні підтвердив що позивач у травні 2014 року здійснив виїзд у складі оперативно-слідчої групи у аеропорт м. Донецька та за фактом підриву мосту на залізничному перегоні «Караванная Доля». Свідок у судовому засіданні підтвердив, що позивач у 2014 році працював у складі фільтраційної групи (центру) та здійснював перевірку осіб в потягах та пасажирських вокзалів, згідно графіку чергування охороняв залізничний міст на залізничному перегоні «Брусіно-Придонецька», здіснював патрулювання місцевості зі зброєю в руках. Також, свідок судовому засіданні зазначив, що у 2014 році позивачем здійснювалось патрулювання міста Лиман, чергування на 10 км перегону «Брусіно Придонецька» з метою охорони мосту та зазначив про участь позивача у складі фільтраційних груп. Вказане рішення не оскаржувалося сторонами та набрало законної сили 08.07.2023 року, про що в Єдиному державному реєстрі судових рішень зроблено відповідну відмітку. 08.12.2023 року відповідачем на адвокатський запит було надіслано рішення від 27.07.2023 року, яким повторно розгляну заяву позивача про надання статусу учасника бойових дій та прийнято рішення від 27.07.2023 року №2/2/ХХХІV/1, яким відмовлено позивачу в наданні статусу учасника бойових дій. Відповідно до витягу з протоколу № 2 засідання комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, учасниками війни від 27.07.2023 року членами комісії було прийнято рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, учасниками війни №2/2/ХХХІV/1 від 27.07.2023 року позивачу відмовлено в наданні статусу учасника бойових дій. В протоколі № 2 засідання комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій, учасниками війни від 27.07.2023 року зазначено, що відповідно до пункту 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, визначено Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413 (в редакції на момент виникнення правовідносин) є документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень). Згідно до вимог статті 4 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року (далі Закон № 638-IV), в редакції чинній на момент відрядження позивача до районів проведення антитерористичної операції, передбачено, що координацію діяльності суб`єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України. Відповідно до статті 12 Закону № 638-IV для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує. Статтею 13 цього Закону № 638-IV передбачено, що за рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу. Враховуючи зазначене, відповідно до Порядку № 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій є безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції, що підтверджується наказами Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, або іншими офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Показання свідків, допитаних судом, не можуть бути доведеною обставиною безпосередньої участі ОСОБА_1 в проведенні антитерористичної операції згідно вимог пункту 4 Порядку

413. Інших документів позивачем на розгляд комісії не надано. Наведені обставини сторонами не оспорюються. Предметом розгляду у цій справі є рішення №2/2/ХХХІV/1 від 27.07.2023 року щодо відмови в наданні позивачу статусу учасника бойових дій. Згідно з приписами статті 5 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час. Пунктом 19 статті 6 Закону № 3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій, зокрема, визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, якою затверджений Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок № 413). Відповідно до пункту 2 Порядку № 413 (в первинній редакції від 20.08.2014 року) статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції. За приписами пункту 4 Порядку № 413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, (зокрема працівників МВС) - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень). Статтею 13 Закону України від 20 березня 2003 року №638-IV «Про боротьбу з тероризмом» передбачено, що при проведенні антитерористичної операції використовуються сили і засоби (особовий склад, спеціалісти, зброя, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) суб`єктів боротьби з тероризмом, а також підприємств, установ, організацій, які залучаються до участі в антитерористичній операції, в порядку, визначеному згідно з Положенням, зазначеним у частині другій статті 12 цього Закону. Покриття витрат та відшкодування збитків, що виникли у зв`язку із проведенням антитерористичної операції, здійснюються згідно з законодавством. За рішенням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із керівництвом відповідних суб`єктів боротьби з тероризмом, до широкомасштабних, складних антитерористичних операцій у районі їх проведення залучаються та використовуються сили та засоби (особовий склад та спеціалісти окремих підрозділів, військових частин, зброя, бойова техніка, спеціальні і транспортні засоби, засоби зв`язку, інші матеріально-технічні засоби) Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України, Збройних Сил України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону, та органів охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, Управління державної охорони України. Працівники правоохоронних органів, військовослужбовці та інші особи, які залучаються до антитерористичної операції, на час її проведення підпорядковуються керівнику оперативного штабу. Аналіз наведених вище норм дозволяє дійти висновку про те, що підставою для надання статусу учасника бойових дій, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, є відповідні документальні підтвердження вказаного, якими, згідно пункту 4 Порядку N 413, є - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень). Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, жодних доказів на підтвердження безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, як того вимагає пункт 4 Порядку № 413, позивачем не надано. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014р. №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк та Лиман (раніше Красний Лиман) Донецької області, де проходив службу позивач в якості слідчого. На офіційному сайті Донецької обласної державної адміністрації (опубліковано 04 червня 2023 року, 09:29) наявна інформація наступного змісту. 4 червня 2014 року місто Лиман було звільнено від російської окупації. Лиман став першим містом Донецької області, яке було звільнено українськими військовими від російсько-терористичних військ. В середині квітня 2014 року розвідувально-диверсійні підрозділи збройних сил російської федерації вторглися на схід України. Починаючи з 12 квітня, ряд населених пунктів Донеччини зазнав силового захоплення цього і наступного дня озброєні до зубів люди синхронно атакували держустанови й органи місцевої влади відразу в декількох містах: у Донецьку, Слов`янську, Горлівці, Дружківці, Краматорську, Костянтинівці, Лимані, Бахмуті, Покровську. 14 квітня було введено в дію рішення РНБО «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України». Вже вранці наступного дня на півночі Донецької області розпочались активні бойові дії. Одним із перших вирішили звільняти саме Лиман. До операції залучили 1-й батальйон 79-ї аеромобільної бригади, десантників та артилерію 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, підрозділи 17-ї танкової бригади, спецпризначенців МВС полк «Ягуар», «Омега», бійців Нацгвардії. Вранці 3 червня сили АТО почали наступ на місто. Штурм відбувався одразу за трьома напрямками за підтримки артилерії, армійської авіації та авіації військово-повітряних сил. Для знищення вогневих точок та укріплень противника на підступах до міста задіяли штурмовик Су-25, винищувач Міг-29 та ударний гелікоптер Мі-24. Для висадки десанту Мі-8, для розвідки місцевості Ан-30Б. До 13:30 сили АТО повністю оточили місто. Ближче до вечора зачистили частину Лиману і вийшли до залізниці. У Лимані була знищена база підготовки бойовиків та опорні пункти. Наступного дня над держбудівлями міста майорів синьо-жовтий стяг. Отже, жодних бойових дій після червня 2014 року в місті Красний Лиман не проводилось. Як встановлено судом, позивача було відряджено до м. Красний Лиман Донецької області наказом №563 від 19.08.2014 року УМВС України на Донецькій залізниці, тобто після звільнення Лиману. Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що діюче законодавство (пункт 4 постанови КМУ від 20 серпня 2014 року №413) не пов`язує надання особі статусу учасника бойових дій з вказаними обставинами, а виконання службових обов`язків на території проведення антитерористичної операції, як зазначено вище, не є достатньою підставою для надання статусу учасника бойових дій. Доводи позивача про те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року по справі №200/5369/22 було встановлено доведеною обставину, що у період з 7 квітня 2014 року по 30 вересня 2014 року позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, колегією суддів не прийнято до уваги виходячи з наступного. Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Верховний суд у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі №809/1185/16 сформував наступну правову позицію : «Преюдиція це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. При цьому, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто, учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Водночас, для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, визначеними процесуальним законодавством. Суд апеляційної інстанції не порушив норм процесуального права при оцінці доказів, розглянувши у сукупності як обставини, встановлені постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 22.09.2016 разом із доказами, доданими учасниками справи до цієї адміністративної справи. При цьому, Верховний Суд наголошує, що спростування належними і допустимими доказами обставин, встановлених іншим судом у судовому рішенні, у даному випадку не порушує принципу верховенства права та правової визначеності як елемента верховенства права, а свідчить тільки про те, що Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області не було надано всіх належних доказів для розгляду справи по суті.». Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду справи №200/5369/22 було рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни від 24 грудня 2021 року №3/VII/XXXIV/16 про відмову ОСОБА_1 в наданні статусу учасника бойових дій. Скасовуючи це рішення та зобов`язуючи Міністерство внутрішніх справ в особі Комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни повторно розглянути документи стосовно надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідно до пункту 6 Порядку № 413 комісією не вирішувалось питання щодо заслуховування пояснень позивача, свідків та можливості прийняття рішення щодо надання статусу учасника бойових дій позивачу, внаслідок чого без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Ураховуючи викладене, суд прийшов висновку, що рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій прийнято відповідачем без повного з`ясування усіх обставин справи, у зв`язку з чим рішення є протиправним та підлягає скасуванню. В межах цієї справи, спірним рішенням позивачу було відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій, оскільки відповідно до Порядку № 413 підставою для надання статусу учасника бойових дій є безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції, що підтверджується наказами Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, або іншими офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Показання свідків, допитаних судом, не можуть бути доведеною обставиною безпосередньої участі ОСОБА_1 в проведенні антитерористичної операції згідно вимог пункту 4 Порядку

413. Інших документів позивачем на розгляд комісії не надано. Згідно пункту 1 розділу V Положення про комісію Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.05.2019 року № 395 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.06.2019 року за № 588/33559 (далі - Положення № 395), Комісія приймає рішення щодо надання статусу учасника бойових дій особам рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, на підставі документів, визначених пунктом 4 Порядку. За приписами пункту 3 розділу V Положення № 395 під час розгляду питань, пов`язаних із наданням статусу учасника бойових дій, учасника війни Комісія може брати до уваги інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у районах та у період здійснення зазначених заходів. У відповідності до вимог пункту 4 розділу 2 Положення № 395 Комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни в разі: 1) відсутності документів, що містять достатні підтвердні докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, статусу учасника війни. Враховуючи, що позивачем не було надано відповідні документальні підтвердження безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень), як це передбачено пунктом 4 Порядку № 413, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідачем правомірно було прийнято спірне рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій. Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідачем правомірно не було враховано показання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , допитаних під час розгляду справи №200/5369/22, оскільки пункт 4 Порядку №413 не передбачає таких доказів для надання працівникам МВС статусу учасника бойових дій. Окрім того, показання цих свідків не містять в собі достовірних відомостей щодо безпосереднього залучення позивача саме до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову. За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2024 р. у справі № 200/470/24 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду 16 лютого 2024 р. у справі №200/470/24 - залишити без змін. Повне судове рішення 16 травня 2024 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Геращенко