Постанова 4857 № 140/6879/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 липня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/6879/21 пров. № А/857/7799/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Шевчук С.М., суддів Кухтея Р.В., Обрізка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року (рішення ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у м. Луцьк судом у складі головуючого судді Волдінера Ф.А., дата складення повного тексту рішення суду не зазначена) у справі №140/6879/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, суд В С Т А Н О В И В : І. ОПИСОВА ЧАСТИНА У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови у направленні документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області; зобов`язати Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції направити документи для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо не призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393, з часу настання права на таку пенсію, а саме з 01 грудня 2020 року, перерахувати та виплатити зазначену пенсію; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393, з часу настання права на таку пенсію, а саме з 01 грудня 2020 року, перерахувати та виплатити зазначену пенсію. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо відмови ОСОБА_1 у направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393. Зобов`язано Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції направити документи ОСОБА_1 для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у вказаній частині. На обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначає, що на виконання прийнятого судом першої інстанції рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області було прийнято рішення №135 від 08.04.22 року та вирішено: «у зв`язку з невиконанням умов ст.12 Закону-2262, а саме відсутністю необхідної календарної вислуги років на дату звільнення, відмовити в призначенні пенсії за вислугу років». Однак, вказані докази не були надані суду першої інстанції у зв`язку з тим, що зазначені документи були видані Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області після винесення та складення повного тексту рішення на його виконання. Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання копій ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача та на електронну адресу відповідачів, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи обставини, що ОСОБА_1 відповідно до послужного списку (особистий № М-217597) проходив службу у органах внутрішніх справ та Державній кримінально-виконавчій службі України, а саме: - 27 липня 1999 року 21 червня 2002 року - курсант Прикарпатської філії Національної академій внутрішніх справ України (рядовий міліції); - 24 червня 2002 року 30 грудня 2009 року - служба на різних посадах (дільничний інспектор, оперуповноважений та старший оперуповноважений карного розшуку) Ковельського МРВ УМВС України у Волинській області (на момент звільнення - капітан міліції); - 04 березня 2010 року 30 листопада 2020 року - служба на різних посадах (вихователь відділу СВПР, старший оперуповноважений ОГ, перший заступник начальника виховної колонії) в Державній кримінально-виконавчій службі України (на момент звільнення - підполковник внутрішньої служби). Наказом Державної установи «Ковельська виховна колонія» Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2020 року № 79/ОС-20 звільнено зі служби згідно статті 77 частини першої пункту 4 (у зв`язку зі скороченням штатів) Закону України «Про Національну поліцію» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 , першого заступника начальника виховної колонії з режиму і охорони та оперативної роботи з 30 листопада 2020 року. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 рік 01 місяць 24 дні. Вислуга років у пільговому обчисленні становить 28 років 05 місяців 25 днів (а. с. 12). Згідно листа Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 22 квітня 2021 року № 5к/вих./7.2/2664 «Про надання відповіді», позивачу відмовлено у направленні документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області та повернуто подані документи без виконання. Обґрунтуванням такого прийнятого рішення стали положення пункту «а» статті 12 Закону України № 2262-ХІІ, згідно яких пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Однак згідно з розрахунком вислугу років та наказу про звільнення від 28 жовтня 2020 року № 79/ОС-20 вислуга років ОСОБА_1 на дату звільнення (30 листопада 2020 року) у календарному обчисленні становить 21 рік 01 місяць 24 дні. 05 травня 2021 року позивач звернувся з відповідною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення і подальшої виплати пенсії за вислугу років як особі, зазначеній у статті 12 Закону України № 2262-ХІІ та в Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 20 травня 2021 року № 4242-4119/Н-02/8-0300/21 роз`яснило порядок подання документів для призначення пенсії, а також умови призначення даного виду пенсії. Не погоджуючись із вказаними діями відповідачів щодо відмови у направленні документів та призначенні пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав. ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що пільгова вислуга має враховуватися при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII. Такий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03 березня 2021 року у справі № 805/3923/18-а. Суд дійшов висновку, що відмова відповідача у підготовці та направленні до відповідного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років, є протиправною, а тому позовні вимоги про зобов`язання Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно з пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Щодо інших позовних вимог, то суд вважав такі передчасними, оскільки згідно із чинним законодавством повноваженнями щодо призначення та перерахунку пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII наділені територіальні органу ПФУ, які призначають та визначають їх розмір на підставі документів, наданих уповноваженими органами відповідних міністерств та відомств. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За п. «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (постанова від 17.07.1992 № 393). Відповідно до абзацу 2 пункту «г» частини 3 цього Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів. Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Слід зазначити, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 року по справі № 805/3923/18-а. Так, статтею 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Отже, Закон № 2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи. Визначення у Законі № 2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги. Колегія суддів вважає, що передбачена Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів). В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ. В цілях Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік 365 календарних днів, календарний місяць 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №

393. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14 квітня 2021 року по справі № 480/4241/18, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України. Так, у постанові Верховний Суд також зазначив, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики відступає від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 року у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 у справі №281/459/17, від 27.03.2020 року у справі № 569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку № 393 Закону №2262-ХІІ. З урахуванням того, що позивач за своєю останньою посадою та характером служби відповідає критеріям, визначеним Законами та підзаконними нормативними актами, що дають право на врахування вислуги років у пільговому обчисленні, а стаж позивача у пільговому обчисленні становить 28 років 05 місяців 25 днів та у календарному обчисленні - 21 рік 01 місяць 24 дні, апеляційний суд зазначає, що у позивача станом на час звільнення був наявний необхідний стаж для призначення йому пенсії за вислугу років за п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок). Відповідно до пункту 1 Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом 2262, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи). Пунктом 12 Порядку визначено, що уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Оскільки позивач набув права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262, у відповідача виник обов`язок щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії до ГУПФУ. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому, Західне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції протиправно відмовило у оформленні та направленні подання про призначення пенсії та всіх необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби", із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах. Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою КМУ від 17 липня 1992 року №393, з 01 грудня 2020 року, а також перерахувати та виплатити зазначену пенсію, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про їх передчасність, оскільки згідно із чинним законодавством повноваженнями щодо призначення та перерахунку пенсій за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII наділені територіальні органу ПФУ, які призначають та визначають їх розмір на підставі документів, наданих уповноваженими органами відповідних міністерств та відомств. Щодо долученого апелянтом до матеріалів апеляційної скарги рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №135 від 08.04.22 року про відмову у призначенні пенсії, то вказаний доказ не був наданий суду першої інстанції на момент розгляду справи, та такий був виданий Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області після винесення та складення повного тексту рішення судом першої інстанції. Таким чином, правовідносини щодо вказаного вище рішення №135 виникли після винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, і такі можуть бути предметом оскарження нового позовного провадження. Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 140/6879/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей І. М. Обрізко Повне судове рішення складено 05 липня 2022 року