Постанова Запорізький апеляційний суд № 336/3827/20

Дата документу 29.06.2022 Справа № 336/3827/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №336/3827/20 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В. Провадження №22-з/807/46/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ (додаткова) 29 червня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаряПодліянової Г.С., Кухаря С.В., Маловічко С.В., Камалової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ями Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовлено. Постановою Запорізького апеляційного суду від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2021 року у цій справі скасовано. Ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторії Юріївни 03 вересня 2014 року за реєстровим № 1351 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840 грн за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн, а всього 2020 грн. 07 лютого 2022 року на адресу Запорізького апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Ями Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення про відшкодування ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 18000,00 грн, зазначаючи, що відповідні докази надавалися ним разом з апеляційною скаргою. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи у відповідності до вимог ЦПК України (т. 2 а.с. 158) до апеляційного суду не з`явились. На адресу апеляційного суду від представника ТОВ «Укрдебт Плюс» Ковалевського Є.В. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності ТОВ «Укрдебт Плюс» (т. 2 а.с. 159-161). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Колегія ухвалила розглядати справу за відсутності Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, третьої особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна в даному судовому засіданні.. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи заяви вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до підпункту «б» «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Апеляційний суд у постанові від 02 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2021 року скасував. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укдебт Плюс», Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнив. Визнав виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторії Юріївни 03 вересня 2014 року за реєстровим № 1351 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 , таким, що не підлягає виконанню. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840 грн за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн, а всього у розмірі 2020 грн, проте не вирішив питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених з розглядом справи в суді першої інстанції та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявлене клопотання про розподіл судових витрат,понесених при розгляді справи в суді першої інстанції у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу на загальну суму 18000, 00 грн. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявник подав такі докази: ордер про надання правничої допомоги від 10 червня 2020 року № 104149 21, договір про надання послуг адвоката від 10 червня 2020 року № 335-3-2020, акт передачі-приймання послуг від 10 червня 2020 року, в якому зазначено, що наданні адвокатом Ямою Д.М. послуги у цивільній справі №336/3827/20 складають на загальну суму 18000,00 грн, з яких: складання позовної заяви 19 липня 2020 вартість 6500 грн; складання апеляційної скарги на ухвалу 21 серпня 2020 - вартість 2000 грн; участь у судовому засіданні 22 січня 2021 - вартість 3000 грн; складання апеляційної скарги на рішення від 16 червня 2021 року - вартість 6500 грн. В акті також зафіксовано факт надання послуг і відсутність претензій щодо їх кількості і якості. Відповідно до квитанції прибуткового касового ордеру № б/н, на підставі договору №335-з-2020 від 10 червня 2020 року, ОСОБА_1 сплатив адвокату Яма Дмитру Миколайовичу 18000, 00 грн (т.2 а.с. 74-76). Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20). З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про доведеність позивачем понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції у загальному розмірі 18000, 00 грн та їх співмірність складності справи та виконаним адвокатом робіт, часу, виплаченого гонорару. Заперечень щодо вказаного розміру витрат на професійну правничу допомогу від ТОВ «Укрдебт Плюс» до апеляційного суду не надходило. Враховуючи, що постановою від 02 лютого 2022 року апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнив в повному обсязі, однак питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу під час розгляду справ в суді першої інстанції та перегляду справи у суді апеляційної інстанції не вирішив, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви та стягнення з ТОВ « Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 18000,00 грн витрат на правову допомогу . Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ями Дмитра Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на користь ОСОБА_1 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна додаткова постанова складена 30 червня 2022 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С.Кухар С.В. Маловічко С.В.