Постанова 4811 № 442/6135/24

Справа № 442/6135/24 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М. Провадження № 22-ц/811/1090/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2025 року м. Львів Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С. М., суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" на додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ВСТАНОВИВ: в липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просили стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 295967787 від 18.03.2020 у розмірі 48 490 грн. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. 14 лютого 2025 року представник відповідача - адвокат Матвіїв Єлизавета Ігорівна подала до суду заяву про ухвалення судом додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача судових витрат на загальну суму 20 500 грн. Заяву мотивувала тим, що між нею та адвокатом Матвіїв Є.І. укладено договір про надання правничої допомоги від 31.10.2024 з подальшими внесеними змінами та доповненнями. Такі витрати підтверджується долученими до матеріалів справи довідкою про обсяг наданих послуг, актом приймання-передачі наданих послуг, платіжними інструкціями, рахунком. Послуги адвоката нею оплачено у розмірі 17 500, 00 грн, а гонорар в сумі 3000,00 грн підлягає сплаті на умовах договору впродовж двох тижнів з дня підписання акту приймання-передачі наданих послуг. Зважаючи на зазначене, просила суд задовольнити клопотання. Представник ТОВ "Юніт Капітал" - Тараненко А. І. подав заперечення на вищезгадане клопотання та вказує, що сума понесених відповідачем судових витрат є завищеною, не відповідає критеріям розумності, необхідності та обгрунтованості. Зазначає, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. Крім того, витрати не є співмірними, а саме: не відповідають складності справи та затраченому адвокатом часу на надання відповідних послуг, явно неспівмірні з ціною позову. Також відповідач на підтвердження своїх вимог долучив до суду платіжні інструкції про сплату гонорару згідно договору про надання правничої допомоги, проте, під час ідентифікації коду для перевірки документа на офіційному сайті банку вказано, що таких документів не існує. Просить суд відмовити у задоволенні клопотання про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. Представник відповідача - адвокат Матвіїв Є. І. подала відповідь на заперечення представника ТОВ "Юніт Капітал", де вказала, що такі не заслуговують на увагу, оскільки розмір правничої допомоги є фіксований та погоджений сторонами у договорі про надання правничої допомоги, що містяться в матеріалах справи. Позивач, всупереч пункту 6 статті 137 ЦПК України, не надав жодного доказу на підтвердження неспівмірності заявлених відповідачем судових витрат на правничу допомогу. На спросутвання твердження позивача про те, що квитанції про оплату послуг адоката є підробленими, вказує, що до суду подано оригінали доказів - первинні бухгалтерські документи. Крім того, ті самі господарські операції підтверджуються також банківськими виписками. Також зазаначила, що розподілу судових витрат підлягає фактично надана правнича допомога, розмір якої підтверджено, незалежно від того, сплачена вона чи ні. Додатковим рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Матвіїв Єлизавети Ігорівни задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» в користь ОСОБА_1 15 500, 00 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу. Додаткове рішення суду першої інстанції оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал", подавши в квітні 2025 року апеляційну скаргу, в якій міститься прохання скасувати додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на оплату правничої допомоги в розмірі 15 500, 00 грн відмовити. Заявник вважає оскаржуване судове рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, неправильним дослідженням доказів та їх оцінки, а висновки, викладені у додатковому рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи. У зв`язку з цим рішення суду є неправомірним та підлягає скасуванню. На переконання заявника при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. Вважають витрати на професійну правничу допомогу, заявлені відповідачем, значно завищеними відносно складності справи та витраченого адвокатом часу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає частково. Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_5 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Чинне цивільне-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. В справі, що переглядається, встановлено, що інтереси ОСОБА_1 представляла в суді першої інстанції адвокат Матвіїв Єлизавета Ігорівна. 31 жовтня 2024 року між відповідачем та адвокатом укладено договір про надання правничої допомоги. 31 жовтня 2024 року видано Ордер про надання правничої допомоги адвокатом Матвіїв Є. І. у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області на підставі договору про надання правової допомоги від 31 квітня 2024 року за № 20241031. Також до договору долучено додаток 1 до договору від 31 жовтня 2024 року. 08 листопада 2024 року ОСОБА_1 та адвокат Матвіїв Є. І. уклали договір про внесення змін та доповнень до договору № 20241031-М-Ф про надання правничої допомоги від 31 жовтня 2024 року, додаток до договору - довідку про обсяг наданих послуг (детальний опис робіт (наданих послуг), та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги) у справі від 12 лютого 2025 року, платіжні інструкції на такі суми: 1 500, 00 грн, 1 000, 00 грн, 15 000, 00 грн, виписки АТ КБ "Приватбанк" від 25 лютого 2025 року про оплату згаданих сум гонорару згідно договору про надання правничої допомоги від 31 жовтня 2024 року за № 20241031. Згідно додатку до договору - Акту прийняття-передачі наданих послуг від 12 лютого 2025 року, згаданим адвокатом надано клієнту наступні послуги: - ознайомлення з документами, усні консультації, пошук та аналіз правових висновків Верховного Суду та рішень судів за участю ТОВ "Юніт Капітал"; - підготовка процесуальних документів по справі, участь в судових засіданнях тощо. Зазначено, що вартість правничої допомоги у справі є фіксованою, незалежно від обсягу витраченого часу. Загальна вартість правничої допомоги у справі складає 20 500, 00 грн. Всього клієнтом сплачено гонорару 17 500, 00 грн. Таким чином, числиться заборгованість з гонорару 3 000 грн, що підлягає сплаті впродовж двох тижнів з моменту підписання даного акту. Також долучено рахунок № 1 від 12 лютого 2025 року на суму 3 000 грн. На думку колегії суддів, за обставин даної справи, врахувавши виконану адвокатом роботу (надані адвокатом послуги, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг)), виходячи з конкретних обставин справи, її складності, зокрема того, що вказана справа не є складною, а відтак розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, підготовка документів у такій не потребує значного часу, розмір заявленого відшкодування витрат на правничу допомогу є неспівмірним із ціною позову, стягнута судом першої інстанції сума витрат на правничу допомогу в розмірі 15 500, 00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції, отже їх розмір є необґрунтованим у зазначеній вище частині. Ураховуючи висновки Верховного Суду, наведені вище, оцінивши подані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку, про часткову обґрунтовіваність вимог апеляційної скарги на додаткове рішення, а саме про те, що витрати відповідача ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають стягненню, з урахуванням їх необхідності і реальності у сумі 5 000,00 грн. Тому додаткове рішення суду першої інстанції слід змінити. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пунктами 1 та 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За приписами частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи вказане, додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2025 року слід змінити, зменшивши суму стягуваних витрат на правничу допомогу з 15 500, 00 грн до 5000 грн. В решті додаткове рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніт Капітал" задовольнити частково. Додаткове рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 26 лютого 2025 року змінити, зменшивши суму стягуваних з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрат на правничу допомогу з 15 500, 00 грн до 5000 грн. В решті додаткове рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 30 травня 2025 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич