Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/1549/19

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/1549/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М. Суддя-доповідач - Курко О. П. 29 червня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С, позивача: ОСОБА_1 , представника позивача: Якубовської Т.В., представника відповідача: Поліщука Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень та вимоги, В С Т А Н О В И В : фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень та вимоги. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. В судовому засіданні позивач та його представник доводи апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р., дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 р. по 31 грудня 2017 р., за результатами якої складено акт від 29.12.2018 №1731/22-01-13-03/ НОМЕР_1 . На підставі акту перевірки контролюючим органом винесено: - податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0001201303, яким збільшено суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 325485,15 грн. (основний платіж - 216990,10 грн., штрафні санкції - 108495,05 грн.); - податкове повідомлення-рішення від 05.02.2019 №0001221303, яким збільшено суму військового збору в розмірі 27123,77 грн. (основний платіж - 18082,51 грн., штрафні санкції - 9041,26 грн.). Верховний суд прийняв рішення - касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року у справі №560/1549/19 скасувати в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 лютого 2019 року: №0001201303 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 119737,67 грн, штрафних санкцій 59868,84 грн, №0001221303 в частині нарахування податкового зобов`язання з військового збору в сумі 9978,14 грн, штрафних санкцій 4989,07 грн, а також в частині розподілу судових витрат. Справу №560/1549/19 направив на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду в цій частині. В іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2020 року у справі №560/1549/19 залишив без змін. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено правомірність позовних вимог в частині щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 лютого 2019 року: №0001201303 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 119737,67 грн, штрафних санкцій 59868,84 грн, №0001221303 в частині нарахування податкового зобов`язання з військового збору в сумі 9978,14 грн, штрафних санкцій 4989,07 грн, тому є всі підстави для відмови у їх задоволенні. Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами в частині вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 лютого 2019 року: №0001201303 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 119737,67 грн, штрафних санкцій 59868,84 грн, №0001221303 в частині нарахування податкового зобов`язання з військового збору в сумі 9978,14 грн, штрафних санкцій 4989,07 грн, суд зазначає наступне. Так, судом досліджено Податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та Додаток Ф2 до неї (розрахунок зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманого самозайнятою особою), (Вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, у тому числі: встановлено, що у графі 5 (вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції)) зазначено суму 3728622,77грн. З урахуванням вказаних витрат, сума чистого оподаткованого доходу становить: Сума одержаного доходу 8996054,12грн - вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей 3728622,77грн - витрати на оплату праці 469318,64грн - інші витрати - 4667382,85грн = 130729,86грн. Встановлено, що під час перевірки позивачем було надано перевіряючим книгу обліку доходів і витрат від 18.02.2014 року серія №362 (копія вказаної книги знаходиться у матеріалах справи). Так як перевіряємий період охоплений терміном з 01 січня 2017 р. по 31 грудня 2017р., а останні записи в книзі були здійсненні лише в грудні 2016 року, то відповідач правомірно дійшов висновку, що за перевіряємий період облік доходів і витрат позивачем не вівся. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Обов`язок платників податків забезпечити зберігання документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності встановлений пунктом 44.3 статті 44 ПК України. За приписами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання. крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, у Головною управління ДПС у Хмельницькій області були законні підстави провести перевірку з використанням наявної податкової інформації. Перевіркою податковим органом дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування встановлено порушення п.6 п.8 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481. п. 177.10 ст.177. п.44.6 ст.44. Податкового Кодексу України за № 2755-УІ від 02.12.2010 в частині не ведення обліку доходів і витрат в книзі обліку доходів і витрат за перевіряємий період. За вищевказане правопорушення передбачена штрафна санкція відповідно до ст. 164-1 Кодексу про адміністративне правопорушення, якою передбачено, що неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, не ведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов`язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Постановою ГУ ДФС у Хмельницькій області №11/22-01-13-03 від 15.02.2019 до позивача було застосовано штрафну санкцію в розмірі 136,00 грн за порушення - не ведення обліку доходів і витрат в книзі обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу за період з 01.01.2017 по 31.12.2017. На виконання вимог суду ФОП ОСОБА_1 долучив до матеріалів справи Книгу обліку доходів і витрат, яка не зареєстрована в податковому органі і не надавалася позивачем податковому органу під час проведення перевірки, а тому, з огляду на приписи п. 44.6 ст. 44 ПК України, а також вимог Порядку ведення книги доходів і витрат затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1269, вказана книга не може бути прийнята судом в якості належного доказу, що підтверджує показники податкової звітності. Згідно Порядку ведення книги доходів і витрат затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. N 1269, прошнурована і пронумерована книга реєструється в органі державної податкової служби за місцем державної реєстрації суб`єкта підприємницької діяльності (далі - орган реєстрації). Як встановлено податковим органом під час перевірки Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 до складу витрат 2017 року віднесено суму придбання запасних частин в розмірі 665209,26 грн, з чим погодився суд. Вказане підтверджується декларацією за 2017 рік за №9298083501 у графі 5 (вартість придбаних товарно - матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції) додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан та доходи задекларовано суму 3728622,77 грн, яка включає вартість запчастин на суму 665209,26 грн., послуги по обслуговуванню на суму 254115,13грн та дизельне паливо на суму 2776691.68грн, Реєстром помісячних витрат за 2017 рік, реєстр із розшифровкою витрат за 2017 рік (відомість з банку) та актами списання запчастин помісячно за 2017 рік, а саме:

1. Копія реєстру помісячних витрат за 2017 рік (зведена інформація з банку);

2. Копія реєстру із розшифровкою витрат по банку за 2017 рік (інформація з банку);

3. Копія акта №1/1 та №1/2 від 31.01.2017;

4. Копія акта №2/1 та №2/2 від 28.02.2017;

5. Копія акта №3/1 та №3/2 від 31.03.2017;

6. Копія акта №3/3 за березень 2017;

7. Копія акта №4/1, №4/2 та №4/3 від 30.04.2017;

8. Копія акта №5/1, №5/2 та №5/3 від 31.05.2017;

9. Копія акта №6/1 та №6/2 від 30.06.2017;

10. Копія акта №6/3 за червень 2017;

11. Копія акта №7/1 та №7/2 від 31.07.2017;

12. Копія акта №7/3 за липень 2017;

13. Копія акта №8/1 та №8/2 від 31.08.2017;

14. Копія акта №8/3 за серпень 2017;

15. Копія акта №9/1, №9/2, №9/3 від 30.09.2017

16. Копія акта№10/1 та№10/2 від 31.10.2017

17. Копія акта №11/1 та №11/2 від 30.11.2017

18. Копія акта №12/1 та №12/2 від 31.12.2017

19. Копія акта № 12/3 за грудень 2017. Так, згідно п.п.177.4.5 Податкового кодексу України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею. Фізична особа підприємець на загальній системі оподаткування не мала правових підстав включати до складу витрат запасні частини на утримання вантажних автомобілів. В апеляційній скарзі позивач аналізує інформацію щодо включення до складу витрат у січні 2017 року витрати на придбання запасних частин у сумі 13 148,58 грн. згідно акта №1/1 від 31.01.2017р., посилаючись на інформацію, яка міститься в Відомостях щодо задекларованих витрат, які включені до декларації про майновий стан та доходи за 2017р. та Розшифровки до Книги обліку доходів і витрат за 2017 рік. Водночас суд звертає увагу, що Відомості щодо задекларованих витрат, які включені до декларації про майновий стан та доходи за 2017р. позивачем вперше надались до суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою 26.11.2019р. В той же час, Розшифровка до Книги обліку доходів і витрат за 2017 рік» є тою самою долученою позивачем на вимогу суду першої інстанції Книгою обліку доходів і витрат, яка в свою чергу, як вже зазначалось вище, не приймається судом в якості належного доказу, що підтверджує показники податкової звітності. Судом встановлено, що частина запчастин, а саме в розмірі 665 209,26 грн, була встановлена на основні засоби подвійного призначення (автомобілі/сідельні тягачі), що підтверджується Актами на списання запчастин, зокрема, згідно акта №1/1 від 31 січня 2017 року на автомобіль Рено НОМЕР_2 / НОМЕР_3 було встановлено: фільтр пневмосистеми, який був придбаний та щодо якого було складено податкову накладну № 479 від 13.01.2017 року; амортизатор масляний, який був придбаний та щодо якого було складено податкову накладну № 496 від 04.01.2017 року; авто лампа галогена, яка була придбана та щодо якої було складено податкову накладну № 488 від 05.01.2017 року; штуцер металевий, який був придбаний та щодо якого було складено податкову накладну № 488 від 05.01.2017 року. Також колегією суддів для встановлення того, які саме витрати та в якому розмірі були включені позивачем до Декларації про майновий стан за 2017 рік було досліджено розшифровку витрат позивача за 2017 рік, реєстр податкових накладних по ФОП ОСОБА_1 . Під час судового засідання позивач та його представник не спростували жодними належними та допустимими доказами, що ФОП ОСОБА_2 до складу витрат 2017 року не відносив суму придбаних запасних частин в розмірі 665 209,26 грн. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивачем не доведено правомірність позовних вимог в частині щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 5 лютого 2019 року: №0001201303 в частині нарахування податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 119737,67 грн, штрафних санкцій 59868,84 грн, №0001221303 в частині нарахування податкового зобов`язання з військового збору в сумі 9978,14 грн, штрафних санкцій 4989,07 грн, тому є всі підстави для відмови у їх задоволенні. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 30 червня 2022 року. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.