Ухвала КАС ВС № 560/1549/19

УХВАЛА 25 березня 2020 року Київ справа №560/1549/19 адміністративне провадження №К/9901/6970/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №560/1549/19 за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішення, податкових повідомлень-рішень та вимоги, ВСТАНОВИВ: 11.03.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Хмельницькій області, направлена до суду поштою 06.03.2020. При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Відповідно до пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: - суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права; - спірні питання виникали у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. Відповідно до частини третьої статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Отже, у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. У цій справі підставами касаційного оскарження судових рішень визначено саме пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: - застосування положень пунктів 44.6 і 44.7 статті 44 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.01.2019 у справі №825/867/16, від 06.08.2019 у справі №520/8681/18; - висновок апеляційного суду, що напівпричепи та сідлові тягачі не відносяться до основних засобів подвійного призначення, а є транспортними засобами спеціального призначення, а також те, що вантажні сідлові тягачі та напівпричепи бортові, які використовуються ФОП у господарській діяльності, у розумінні норм діючого законодавства України не відносяться до вантажних автомобілів, тому не є основними засобами подвійного призначення, суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2019 у справі №807/250/18, у якій зазначено, що «…в контексті наведених норм, дослідивши надані позивачем на підтвердження своїх доводів докази, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку що сідельний тягач в поєднанні з напівпричепом складають автомобільний поїзд та являються транспортним засобом, єдиним призначенням якого є перевезення вантажів, відтак відносяться до категорії вантажних автомобілів. Водночас колегією суддів враховано, що автомобільний поїзд не є окремим видом транспортних засобів, а тільки різновидом вантажних автомобілів за ознакою конструктивної схеми...» - висновок апеляційного суду про безпідставність визначення контролюючим органом бази оподаткування єдиним соціальним внеском математичною дією шляхом ділення на 12 календарних місяців не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.12.2018 у справі №823/1996/16, від 14.02.2018 у справі №820/2415/17. - також відповідач вважає, що по деяким фактам відсутні висновки Верховного Суду, а саме щодо питань застосування таких норм як пункт 177.2, підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України. Колегія суддів вважає, що такі обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення не є достатніми для відкриття касаційного провадження у справі. Щодо посилань на застосування судом апеляційної інстанції положень пунктів 44.6 і 44.7 статті 44 ПК України без урахування висновків Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її позивачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. З огляду на зміст судових рішень, суди не вирішували питання застосування пунктів 44.6 і 44.7 статті 44 ПК України.

Описова частина судових рішень не містить відображення обставин, що питання про її застосування ставилося відповідачем при обґрунтуванні своїх вимог, викладених у відзиві на позов, та відзиві на апеляційну скаргу, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити обґрунтованість визначення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави для касаційного оскарження судового рішення. Скаржником не враховано, що касаційна скарга надходить до касаційного суду без матеріалів справи, а тому суд позбавлений можливості перевірити наведені скаржником доводи, що питання застосування норм пунктів 44.6 і 44.7 статті 44 ПК України ставилося відповідачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій без відповідних документів, які це підтверджують. Такими документами можуть бути, зокрема, копії відзиву на позов, копії відзиву на апеляційну скаргу. Щодо посилань на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, викладеним у постанові від 12.11.2019 у справі №807/250/18, варто зауважити, що скаржник не зазначає, яку саме норму права в цій частині судом апеляційної інстанції застосовано неправильно, але щодо застосування якої викладено висновок у постанові від 12.11.2019 у справі №807/250/18. Щодо посилань скаржника на те, що висновок апеляційного суду про безпідставність визначення контролюючим органом бази оподаткування єдиним соціальним внеском математичною дією шляхом ділення на 12 календарних місяців не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 04.12.2018 у справі №823/1996/16, від 14.02.2018 у справі №820/2415/17, варто зауважити, що у наведених скаржником постановах міститься висновок про правомірність обчислення платниками ЄСВ бази оподаткування виходячи саме з чистого оподатковуваного доходу, визначеного у деклараціях, а не виходячи із середньомісячного доходу, який визначено контролюючим органом шляхом ділення сукупного річного доходу на кількість календарних місяців. Тобто посилання в цій частині не узгоджуються з визначеною скаржником підставою касаційного оскарження судового рішення - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Щодо посилань скаржника, що по деяким фактам відсутні висновки Верховного Суду, а саме щодо питань застосування таких норм як пункт 177.2, підпункт 177.4.5 пункту 177.4 статті 177, підпункт «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на цій підставі скаржник повинен обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд. Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Питання про залишення касаційної скарги без руху вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги. Питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Згідно положень частини першої та другої статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2020 у справі №560/1549/19 - залишити без руху. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: - для надання суду уточненої касаційної скарги, зміст якої має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі, а її доводи мають узгоджуватись з фактичними обставинами справи з наданням документів, які це підтверджують, зокрема, копії відзиву на позов, відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко , Судді Верховного Суду