Постанова 4854 № 420/3978/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3978/22 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив: - визнати протиправною відмову ГУ НП в Одеській області, викладену у листі від 01.02.2022 № 14/Б-64 щодо непроведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2017 по 30.06.2021; - зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2017 по 30.06.2021, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в сумі 317,49 грн, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що з 07.11.2015 по 30.03.2017 він проходив службу в Національній поліції України на посаді начальника сектору Хмельницького ВП Малиновського Головного управління Національної поліції в Одеській області, а з 30 березня 2017 року позивача було звільнено зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу). В зв`язку з тим, що за час проходження служби в поліції позивачу не виплачувалась індексація заробітної плати, він звернувся до суду із позовом, в якому просив суд зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення під час його служби в поліції в період з 07.11.2015 по 30.03.2017 включно. За результатами судового розгляду позовні вимоги задоволені та на виконання судового рішення ГУ НП в Одеській області в червні 2021 року нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення. Таким чином, після того, як відповідач у повному розмірі розрахувався із позивачем, у нього виникло право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата індексації грошового забезпечення). Відтак, на підставі ст. ст. 116, 117 КЗпП України позивач вважає за необхідне зобов`язати відповідача виплатити позивачу його середні заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період з 30.03.2017 по 30.06.2021. Із цією метою позивач двічі звертався до ГУ НП в Одеській області за заявами щодо нарахування та виплати середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, проте безрезультатно, що зумовило його звернутися за судовим захистом. Відповідач відзив на позовну заяву не надав. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Одеській області, викладену у листі від 01.02.22 № 14/Б-64 щодо непроведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2017 по 30.06.2021. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.03.2017 по 30.06.2021, виходячи із середньоденного грошового забезпечення в сумі 375,49 грн, з відрахуванням податків та обов`язкових платежів. Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, про відмову в задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції взагалі не розрахував суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільнені, яка підлягає стягненню на користь позивача, із урахуванням принципу пропорційності та співмірності. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_1 пропущено строк звернення до суду з цим позовом. Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін в зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини. З 18 червня 2006 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України, зокрема, з 07.11.2015 року по 30.03.2017 року позивач проходив службу в Національній поліції України на посаді начальника сектору Хмельницького ВП Малиновського Головного управління Національної поліції в Одеській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 600 о/с від 27.03.2017 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено з 30 березня 2017 року зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу). З 31 березня 2017 року позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Одеській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року по справі № 420/5101/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в період з 07.11.2015 по 30.03.2017 задоволено. 25 жовтня 2021 року на поштовому відділенні позивач отримав лист (відповідь) за реєстраційним номером № 20/1662 від 24.09.2022 Головного управління Національної поліції в Одеській області про те, що з ним проведено розрахунок по індексації грошового забезпечення під час служби в період з 07 листопада 2015 по 30.03.2017 включно на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року по справі № 420/5101/21. В додатках до листа-відповіді було додано розрахунковий лист за червень 2021 року, відповідно до якого позивачу нараховано індексацію в розмірі 1218,20 грн. Таким чином, остаточна дата розрахунку з позивачем - 30 червня 2021 року. 12 листопада 2021 позивач подав до Головного управління Національної поліції в Одеській області заяву про виплату середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції за період з 30 березня 2017 року по 30 червня 2021 року включно. 29 листопада 2021 від ГУНП в Одеській області позивач отримав лист (відповідь) за реєстраційним номером № 14/6-1113 на його заяву від 12.11.2021, з якої вбачається, що на поставленні питання в зверненні від 12.11.2021 по суті не відповіли. 18 січня 2022 за реєстраційним номером № Б-597 позивач повторно подав заяву до Головного управління національної поліції в Одеській області про виплату середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільнення зі служби у поліції за період з 30 березня 2017 року по 30 червня 2021 року включно. 01 лютого 2022 листом ГУНП в Одеській області № 14/Б-64 позивача повідомлено, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Національної поліції України, не передбачено нарахування та виплата особам середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні i служби в поліції коштів. Більш того, жодних судових рішень про стягнення на користь заявника середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів, де стороною є позивач, не розглядалось. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення. Крім того, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини другої статті 117 КЗпП України, оскільки на момент звільнення позивачу не було виплачено всіх належних йому сум і розмір таких сум (індексації грошового забезпечення) був спірним. При цьому суд виходив з того, що позивачем не пропущено строк звернення до суду. Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. За характером спірних правовідносин і їх суб`єктним складом цей спір є публічно-правовим з приводу проходження і звільнення з публічної служби, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України. Зі змісту наведених норм слідує, що такий місячний строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 600 о/с від 27.03.2017 відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнено з 30 березня 2017 року зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року по справі № 420/5101/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення в період з 07.11.2015 по 30.03.2017 задоволено. Листом № 20/1662 від 24.09.2022 Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомило позивача про те, що з ним проведено розрахунок по індексації грошового забезпечення під час служби в період з 07 листопада 2015 по 30.03.2017 включно, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 червня 2021 року по справі № 420/5101/21. До листа був долучений розрахунковий лист за червень 2021 року, відповідно до якого позивачу нараховано індексацію в розмірі 1218,20 грн. Таким чином, остаточна дата розрахунку з позивачем - 30 червня 2021 року. 12 листопада 2021 позивач подав до Головного управління Національної поліції в Одеській області заяву про виплату середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільненні зі служби у поліції, на що отримав лист від відповідача про відсутність підстав для такої виплати. 18 січня 2022 за реєстраційним номером № Б-597 позивач повторно подав заяву до ГУ НП в Одеській області про виплату середнього заробітку за час затримки виплати індексації грошового забезпечення при звільнення зі служби у поліції за період з 30 березня 2017 року по 30 червня 2021 року включно. 01 лютого 2022 листом ГУНП в Одеській області № 14/Б-64 позивача повідомлено, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність Національної поліції України, не передбачено нарахування та виплата особам середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні i служби в поліції коштів. Більш того, жодних судових рішень про стягнення на користь заявника середньомісячного грошового забезпечення за час затримки належних до виплат при звільненні зі служби в поліції коштів, де стороною є позивач, не розглядалось. Зазначаючи, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з цим позовом, судом першої інстанції зазначено, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення частини другої статті 117 КЗпП України, які передбачають тримісячний строк звернення до суду. Як вбачається з матеріалів справи, остаточний розрахунок з позивачем проведений 30 червня 2021 року, а з позовною заявою до суду ОСОБА_1 звернувся 18 лютого 2022 року, тобто через шість місяців після закінчення строку, встановленого ст.122 КАС України. Тобто навіть враховуючи висновки суду першої інстанції, ОСОБА_1 пропущений і тримісячний строк звернення до суду. Разом з тим, судова колегія вважає правову позицію суду першої інстанції, щодо тримісячного строку звернення до суду з цим позовом, помилковою. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові по справі № 240/532/20 від 11 лютого 2021 року за схожих фактичних обставин сформулював висновки, що з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в даному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини 5 статті 122 КАС України, а тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом. Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у кожному конкретному випадку, необхідно виходити не лише з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, але й з об`єктивної можливості особи знати про такі факти. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові по справі № 380/2355/20 від 28 травня 2021 року. З матеріалів справи вбачається, що остаточний розрахунок з позивачем проведений 30 червня 2021 року, отже місячний строк звернення до суду з цим позовом обраховується саме з цієї дати (а.с. 15-16). Навіть, якщо припустити, що з листа ГУ НП в Одеській області № 20/1662 від 24.09.2021, який отриманий позивачем 25 жовтня 2021 року, він міг дізнатись, що кошти, отримані ним 30 червня 2021 року виплачені відповідачем у повному обсязі, звертаючи до суду в лютому місяці 2022 року, позивачем пропущено строк звернення до суду. Судом першої інстанції ухвали про поновлення строку звернення до суду ОСОБА_1 не приймалося. Враховуючи викладене, судова колегія вважає хибними висновки суду першої інстанції, що звертаючись до суду 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 дотримано строк звернення до суду з позовними вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги стосовно пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду знайшли своє підтвердження. Судова колегія враховує, що оскільки відповідачу не надходила копія позовної заяви, що підтверджується матеріалами справи, ГУ НП в Одеській області було позбавлене можливості надати суду першої інстанції відзив на позовну заяву або клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не наводить жодних поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, а лише цитує приписи ст.122, ст.123 КАС України. Посилання ж ОСОБА_1 на правову позиція, висловлену Верховним Судом в постанові по справі № 810/451/17 від 13.05.2020 року, по справі № 240/11214/19 від 28 січня 2021 року не є застосовною при вирішенні даного спору, оскільки під час розгляду наведених справ, ВС не надавалась оцінка питанню строку звернення до суду з позовними вимогами щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Відповідно до ч.3, 4 ст.123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Згідно ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Пунктом 8 частини 1 статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 22 лютого 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.240. 308, 311, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року скасувати. Прийняти постанову, якою позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко