Постанова 4814 № 641/6616/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 641/6616/20 Номер провадження 22-ц/814/1652/22Головуючий у 1-й інстанції Фанда О.А. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах Полтавського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Обідіної О.І. Суддів: Бутенко С.Б., Прядкіної О.В. розглянула в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2021 року, в складі судді Фанда О.А., дата виготовлення повного тексту рішення 27 вересня 2021 року, по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, В С Т А Н О В И Л А : В січні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 29.12.2015 року в сумі 15806,84 грн., з яких: 14444,74 грн. заборгованість за тілом кредиту(заборгованість за простроченим тілом кредиту) та 1362,10 грн. заборгованість за простроченими відсотками, а також 2102 грн. судового збору. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 29.12.2015 року між сторонами було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, в сумі 4000 грн. В зв`язку з неналежним виконанням умов договору, станом на 13.08.2020 року утворилась вищевказана заборгованість, яку банк і просив стягнути з позичальника. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2021 року в задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Відмова в задоволенні позову вмотивована пропуском банком строку позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачем. Одночасно, суд вказав, що не підписані позичальником умови та правила надання банківських послуг не є частиною кредитного договору, а отже банком не підтверджена домовленість щодо розміру відсотків, комісії, пені, штрафів, кінцевого строку повернення коштів, строку дії картки. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зокрема вказує на те, що строк позовної давності необхідно обраховувати з дати закінчення строку дії картки, який в даному випадку закінчився 09/19, а отже висновок суду про пропуск позовної давності є помилковим. Після поданої апеляційної скарги банком були подані додаткові пояснення, щодо необхідності стягнення заборгованості в сумі 12744,45 грн., яка мала місце на час закінчення строку дії картки - з 01.11.2016 по 30.09.2019. Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом, 29.12.2015 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок неналежного виконання договору, станом на 13.08.2020 виникла заборгованість в сумі 15806,84 грн. Ухвалюючи рішення, місцевий суд, з урахування заявленого під час розгляду справи клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, відмовив в задоволенні вимог в зв`язку з пропуском позовної давності, врахувавши, що останній платіж ОСОБА_1 здійснив 02.08.2016, а з позовом до суду банк звернувся 28.08.2020, тобто пропустивши трирічний строк для звершення до суду з дати прострочення сплати чергового платежу. Також суд відхилив доводи представника банку про автоматичне списання коштів з рахунку клієнта як обставину, яка свідчить про переривання строку позовної давності. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Матеріалами справи доводиться та не заперечується сторонами укладення між ними кредитного договору 29.12.2015. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). На підтвердження заявлених вимог банк надав до суду розрахунок заборгованості, довідки про видану кредитну картку та зміну кредитного ліміту, анкету-заяву, витяг з тарифів, умови та правиланадання банківських послуг, виписку з особового рахунку ОСОБА_1 . З довідки про видачу кредитної картки вбачається, що відповідачу була видана кредитна кратка 5168755625150657 з терміном дії 09/19. З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної кратки вбачається, що станом на дату укладання договору - 29.12.2015 кредитний ліміт становив 4000 грн., а вже станом на 11.01.2017 складав - 0,00 грн. Вказане свідчить про те, що на кредитній картці після 11.01.2017 року були відсутні кредитні кошти. Зазначене доводиться і наданими банком письмовий доказами, з яких не вбачається рух коштів на рахунках відповідача після 11.01.2017. Також сторонами не заперечується, що останнє поповнення кредитної картки здійснено позичальником 23.09.2016 на суму 248 грн. Після вказаної дати відповідачем будь-які виплати не здійснювались, картковий рахунок не поповнювався, натомість банк здійснював автоматичне погашення заборгованості, списання відсотків, пені. Зокрема, як свідчить виписка по картковому рахунку позичальника ОСОБА_1 , після 23.09.2016 поповнення готівкою своєї картки не здійснювалось, по картковому рахунку мало місце лише автоматичне погашення протраченої заборгованості з картки НОМЕР_1 . В судовому засіданні, під час розгляду справи в суді першої інстанції, ОСОБА_1 було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність за заявою відповідача, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, про що зазначено в частині першій статті 261 ЦК України. Зважаючи на те, що останній черговий платіж на погашення заборгованості будо здійснено позичальником в вересні 2016 року, а банк звернувся з позовом до суду в серпні 2020 року, тобто після сплину майже чотирьох років з часу прострочення чергового платежу, колегія суддів погоджується з обґрунтованим висновком суду щодо відмови в задоволенні позову з підстав, визначених ч.4 ст. 267 ЦК України. Посилання апелянта на те, що строк позовної давності необхідно обраховувати із наступного дня після спливу строку дії картки, з урахуванням висновків Верховного Суду України викладених в постанові від 16.04.2014 року, колегія суддів вважає помилковими. Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови). Безпідставним є посилання банку на те, що «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» було встановлено порядок повернення коштів черговими платежами та те, що кінцевий термін повернення коштів відповідає строку дії картки, оскільки місцевим судом не було встановлено, що вони були підписані ОСОБА_1 , відповідно вони не є частиною кредитного договору б/н від 29.12.2015, укладеного між сторонами. Вказане відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Крім того, анкета-заява позичальника від 29.12.2015 не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту. За таких обставин суд першої інстанції вірно визначився з моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором - з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, тобто наступного місяця після прострочення позичальником внесення обов`язкового чергового платежу . Посилання в апеляційній скарзі на правову позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 19 березня 2014 року №6-14цс14, про те, що перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору, безпідставні, оскільки стосуються інших фактичних обставин. Зокрема у вказаній справі, судами було встановлено, що сторонами було погоджено правила користування платіжною карткою, відповідно до яких граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH). У даній справі між сторонами кредитного договору не було погоджено графік погашення чергових платежів та те, що кінцевий строк погашення відповідає строку дії картки. Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує підстави скасування чи зміни судового рішення, апеляційна скарга підлягає залишення без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382, 383, 384 ЦПК України колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 29 червня 2022 року. Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Прядкіна О.В.