Ухвала КЦС ВС № 602/119/18

Ухвала 28 червня 2022 року м. Київ справа № 602/119/18 провадження № 61-5154ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області, у складі судді Парандюк Т. С., від 11 квітня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Дикун С. І., Костів О. З., Дідух М. Є., від 24 травня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії державного виконавця Білогірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, стягувач - акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії «Тернопільське обласне управління» АТ «Ощадбанк», ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення та дії державного виконавця Білогірського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні Шумського відділу ДВC у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 61000537 з примусового виконання виконавчого листа № 602/119/18, виданого Лановецьким районним судом 02 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 50 449,62 доларів США заборгованості по основному боргу по кредитному договору № 446 від 20 липня 2007 року та 18 631,04 грн сплаченого судового збору. 14 травня 2021 року державним виконавцем Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Міняйло Г. В. проведено опис та арешт майна боржника ОСОБА_1 , про що складено постанову про опис та арешт майна боржника від 14 травня 2021 року. Згідно p вказаною постановою державним виконавцем описано та накладено арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Скаржник вважав неправомірними опис та арешт майна, проведені 14 травня 2021 року у виконавчому провадженні № 61000537, оформлені постановою про опис та арешт майна боржника від 14 травня 2021 року, як такі, що суперечать Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкції) та Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова не підписана сторонами виконавчого провадження, зокрема і боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна. Згідно з цією постановою сторони виконавчого провадження чи їхні представники не були присутні при проведенні 14 травня 2021 року державним виконавцем опису та арешту, а також взагалі не були повідомлені про вчинення державним виконавцем таких виконавчих дій, а тому державним виконавцем було порушено права сторін, зокрема, право брати участь у вчиненні виконавчих дій; також постанова не містить відомостей про кількість кімнат (приміщень) житлового будинку, їх площу та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення, інформації про підсобні приміщення та споруди. При цьому відсутність такої інформації прямо впливає на вартість описаного майна боржника. Згідно з дорученням про проведення виконавчих дій від 09 листопада 2020 року органом ДВС, якому було доручено проведення перевірки, а також опис та арешт складових частин об`єкта нерухомого майна, був Білогірський районний відділ ДВС Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), натомість опис та арешт здійснив державний виконавець Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області. Згідно з цим ж дорученням від 09 листопада 2020 року при проведенні опису та арешту житлового будинку було визначено застосовувати фото та відео фіксацію арештованого майна, однак фото та відео фіксація опису та арешту майна боржника не здійснювалась. Крім того, опис та арешт майна боржника 14 травня 2021 року було проведено не уповноваженою посадовою особою. Ухвалою Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року залишено без зміни. 10 червня 2022 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення скарги. Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій не врахували, що опис та арешт майна боржника 14 травня 2021 року було проведено державним виконавцем Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, який не був уповноважений дорученням державного виконавця від 09 листопада 2020 року на проведення таких дій. Також постанова не підписана сторонами виконавчого провадження, зокрема і боржником, якого державним виконавцем було визначено зберігачем майна, що свідчить про порушення вимог пункті 10 розділу VII Інструкції. Крім того, в порушення статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження чи їхні представники не були присутні при проведенні 14 травня 2021 року державним виконавцем опису та арешту, а також взагалі не були повідомлені про вчинення державним виконавцем таких виконавчих дій. Вважає, що оскільки боржником у виконавчому провадженні № 61000537 є фізична (а не юридична) особа - ОСОБА_1 , державний виконавець без дозволу самого боржника та без дозволу суду не мав права входити на належні боржнику земельну ділянку та до житлових приміщень, які були описані. Вказані обставини свідчать про істотні порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», а також про порушення прав боржника у виконавчому провадженні № 61000537. За змістом частини першої статті 394 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження)вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України). Ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення. Стаття 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судового рішення належить до основних засад судочинства. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Частиною п`ятою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Відповідно до статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо. Копія постанови про опис та арешт майна (коштів) надається сторонам виконавчого провадження. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом. Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації здійснюється у строк, встановлений виконавцем, але не раніше ніж через п`ять робочих днів після накладення арешту. Продукти та інші речі, що швидко псуються, вилучаються і передаються для продажу негайно після накладення арешту. Судами встановлено, що 20 січня 2020 року державним виконавцем Збаразького МВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження № 61000537 з примусового виконання виконавчого листа № 602/119/18, виданого Лановецьким районним судом 02 грудня 2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» 50 449,62 доларів США заборгованості по основному боргу по кредитному договору № 446 від 20 липня 2007 року та 18 631,04 грн сплаченого судового збору. Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта у боржника ОСОБА_1 наявне нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 78,8 кв. м, а також складові частини об`єкта нерухомого майна: будівля, глиновалковий сарай, Б, будівля, залізобетонна криниця, К, реєстраційний номер майна : 1506005868203, за адресою: АДРЕСА_1 . 09 листопада 2020 року на підставі статей 18, 24, 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем Збаразького МВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) направлено доручення про проведення виконавчих дій Білогірському районному відділу ДВС. 14 травня 2021 року державним виконавцем Білогірського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Міняйло Г. В. проведено опис та арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить боржнику ОСОБА_1 , про що складено відповідну постанову. 31 серпня 2021 року державним виконавцем Збаразького МВДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 61000537 Шумському відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ). 15 вересня 2021 року державним виконавцем Шумського відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) виконавче провадження № 61000537 прийнято до виконання. Встановивши, що державний виконавець діяв в межах своїх повноважень та послідовно вчиняв дії, направлені на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 . Судами попередніх інстанцій встановлено, що арешт та опис майна боржника проведено уповноваженою посадовою особою, а доводи скаржника щодо входження державного виконавця у житло та земельну ділянку боржника без дозволу суду спростовано. Посилання заявника на те, що в порушення статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження чи їхні представники не були присутні при проведенні 14 травня 2021 року державним виконавцем опису та арешту є необґрунтованими, оскільки відсутність боржника при проведені опису майна не може бути перешкодою для проведення такого опису, що узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 904/1069/18. При цьому апеляційним судом вірно враховано позиції Європейського суду з прав людини згідно з якими, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, серед іншого, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення ЄСПЛ у справі «Глоба проти України», Заява № 15729/07, від 05 липня 2012 року). Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при вирішенні скарги ОСОБА_1 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 квітня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у справі № 602/119/18. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта