Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/10426/21

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16 червня 2022 року м. Чернівці справа № 727/10426/21 провадження №22-ц/822/376/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіна Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Лисака І.Н. секретаря Паучек І.І. учасники справи: заявник ОСОБА_1 заінтересовані особи Акціонерне товариство «Кредобанк», приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар Микола Вікторович за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єремейчук Микола Георгійович, на ухвалу Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 березня 2022 року, головуючий у першій інстанції Одовічен Я.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у лютому 2022 року звернулася до суду з заявою з участю Акціонерного товариства «Кредобанк», приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М.В. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Зазначала, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» за договором між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 грудня 2018 року №21334/2018 заборгованість в сумі 159346 грн. 36 коп. та судові витрати в сумі 2420 грн. 20 коп. Шевченківським районним судом м.Чернівці 14 січня 2022 року видано виконавчий лист №727/10426/21. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготаря М.В. від 7 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження №68520207 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 159346 грн 20 коп. та судових витрат в сумі 2420 грн 20 коп. Вказувала, що на час ухвалення заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року заборгованість за договором між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 грудня 2018 року №21334/2018 була відсутня. Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 14 грудня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., Акціонерного товариства «Кредобанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, встановлено, що заборгованість за договором між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 грудня 2018 року №21334/2018 не є безспірною. Посилаючись на отримання ОСОБА_1 копії заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року лише 12 січня 2022 року та оскарження судового рішення в апеляційному порядку, зазначала про видачу виконавчого листа з порушенням строку. Просила визнати виконавчий лист №727/10426/21, виданий 14 січня 2022 року Шевченківським районним судом м.Чернівці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості на кредитним договором в сумі 159346 грн. 20 коп. та судових витрат в сумі 2420 грн. 20 коп. на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2021 року (виконавче провадження №68520207) таким, що не підлягає виконанню. Зупинити виконання виконавчого листа №727/10426/21, виданого Шевченківським районним судом м.Чернівці 14 січня 2022 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 159346 грн 20 коп. та судових витрат в сумі 2420 грн 20 коп. на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2021 року (виконавче провадження №68520207) до завершення розгляду заяви. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 25 березня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційних скарг ОСОБА_2 в інтересах якого діє адвокат Єремейчук М.Г., в апеляційній скарзі просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати виконавчий лист №727/10426/21, виданий 14 січня 2022 року Шевченківським районним судом м.Чернівці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості на кредитним договором в сумі 159346 грн. 20 коп. та судових витрат в сумі 2420 грн. 20 коп. на підставі рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2021 року (виконавче провадження №68520207) таким, що не підлягає виконанню. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги Зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, відсутність заборгованості за договором між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 грудня 2018 року №21334/2018 на час ухвалення заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року. Вказує, що ОСОБА_1 дізналась про наявність справи за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості лише 12 січня 2022 року, у матеріалах справи містяться докази повернення до Шевченківського районного суду м.Чернівці процесуальних документів, які направлялися ОСОБА_1 . Посилається на порушення судом першої інстанції у вирахуванні передбачених законом строків набрання рішенням суду законної сили та видачі виконавчих документів. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві Акціонерне товариство «Кредобанк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вважає, що датою набрання законної сили заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є 10 січня 2022 року. Шевченківським районним судом м.Чернівці 14 січня 2022 року видано виконавчий лист №727/10426/21 відповідно до вимог ЦПК України. Сплата боржником ОСОБА_1 боргу у відкритому виконавчому провадженні не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Єремейчука М.Г., підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції керувався положеннями п.9 ч.1 ст.129, ч.1 ст.129-1 Конституції України, ч.1 ст.18, ч.1 ст.431, ч.1,2 ст.432 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» та дійшов висновку про відсутність підстав для захисту права ОСОБА_1 у спосіб визнання виконавчого листа №727/10426/21, виданого 14 січня 2022 року Шевченківським районним судом м.Чернівці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості таким, що не підлягає виконанню. На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 7 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості набрало чинності 10 січня 2022 року. Шевченківським районним судом м.Чернівці видано виконавчий лист №727/10426/21 14 січня 2022 року. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготаря М.В. від 7 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження. Водночас судом першої інстанції встановлено відповідно до довідки Акціонерного товариства «Кредобанк» від 31 січня 2022 року наявність за договором між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 грудня 2018 року №21334/2018 заборгованості з кредиту в сумі 81846 грн. 69 коп., судових витрат в сумі 5555 грн. 20 коп. станом на 24 січня 2022 року. Разом з тим суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 здійснено сплату 29 грудня 2021 року, 31 січня 2022 року та 9 лютого 2022 року в сумі 8000 грн., 8400 грн. та 8900 грн., сплата боржником боргу, які відбулись вже у відкритому виконавчому провадженні, не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам не відповідає. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» за договором між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 грудня 2018 року №21334/2018 заборгованість в сумі 159346 грн. 36 коп. та судові витрати в сумі 2420 грн. 20 коп. Шевченківським районним судом м.Чернівці 14 січня 2022 року видано виконавчий лист №727/10426/21. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготаря М.В. від 7 лютого 2022 року відкрито виконавче провадження №68520207 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованості за кредитним договором у сумі 159346 грн 20 коп. та судових витрат в сумі 2420 грн 20 коп. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мишко О.В., на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернвіці від 7 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто апелянту. Відповідно до довідки Акціонерного товариства «Кредобанк» від 31 січня 2022 року наявність за договором між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 грудня 2018 року №21334/2018 заборгованості з кредиту в сумі 81846 грн. 69 коп., судових витрат в сумі 5555 грн. 20 коп. станом на 24 січня 2022 року. На підставі квитанцій Акціонерного товариства «Кредобанк» ОСОБА_1 здійснено сплату 29 грудня 2021 року, 31 січня 2022 року та 9 лютого 2022 року в сумі 8000 грн., 8400 грн. та 8900 грн. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 статті 129 Конституції України). Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року). Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Крім того, у низці рішень Європейського суду з прав людини закріплено положення, згідно з яким право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Зокрема, у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року, заява № 15123/03, Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Згідно з пунктом 25 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Аналіз правових позицій Конституційного Суду України, висловлених у рішеннях: від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року у справі № 12-рп/2010, від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010, від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011, від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014, свідчить, що при тлумаченні пунктів 2, 10, 12, 18, 28 частини першої статті 293 ЦПК України (у редакції, чинній станом 03 серпня 2017 року), суд враховував такі обставини: (а) зміст (особливість) процесуального рішення, що оскаржується; (б) стадію цивільного судочинства, що обумовлює процесуальну можливість особи поновити свої права виключно шляхом оскарження відповідної ухвали. При цьому, Конституційний Суд України, зокрема, вказував, що: (1) «згідно з частиною другою статті 293 Кодексу заперечення на ухвали, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Це положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Однак особливість ухвали про відмову у видачі дубліката виконавчого листа полягає в тому, що вона приймається на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо, тому ця ухвала може бути оскаржена лише самостійно» (абзац 5 пункту 3.2. рішення від 27 січня 2010 року у справі № 3-рп/2010); (2) «особливістю ухвали про роз`яснення рішення суду або про відмову в роз`ясненні рішення суду є те, що суд може постановити її в будь-який час до настання обмежень, визначених у частині другій статті 221 ЦПК України, зокрема після набуття ним законної сили. Це виключає можливість оскарження такої ухвали разом з цим рішенням, тому вона може бути оскаржена самостійно» (абзац другий пункту 2.2. рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2010 року у справі № 18-рп/2010); (3) «[…] особливістю ухвал суду першої інстанції щодо внесення виправлень у рішення або відмови у внесенні виправлень є те, що суд може постановити їх у будь-який час, зокрема й після набрання рішенням законної сили. За цих умов такі ухвали суду першої інстанції фактично не можуть бути оскаржені разом із рішенням суду. Крім того, відсутність можливості апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції про відмову у внесенні виправлень у рішення окремо від рішення суду у випадку, якщо наявні у тексті судового рішення неточності (арифметичні помилки чи описки) стосуються істотних обставин, може ускладнити або навіть унеможливити виконання судового рішення» (пункт 2.3. рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2014 року у справі № 4-рп/2014); (4) «особливістю ухвал суду щодо повороту виконання рішення є те, що вони приймаються на стадіях виконання судового рішення і оскаржити їх одночасно з рішенням суду неможливо» (абзац четвертий пункту 3.2. рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року у справі № 13-рп/2011). У статті 353 ЦПК України не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Частиною 2 статті 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Отже, підстави визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Таким чином, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за виконавчим документом. Разом з тим, перелік матеріально-правових підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не є вичерпним. Законодавець не дав чіткого визначення "інших причин" для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у частині другій статті 432 ЦПК України, на яку посилались заявники у даній справі. При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року справа № 11-66сап18 зробила висновок, за яким для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, важливим є те, що обставини, факти, з якими пов`язується відсутність обов`язку боржника, виникли вже після винесення судом рішення. Суд повинен з`ясувати наявність нових обставин, які б слугували підставою для прийняття такого рішення. У іншому разі, через визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відбудеться ревізія такого наслідку законної сили рішення суду як стабільність (а саме незмінності та преюдиційності), що не передбачено процесуальним законодавством. ОСОБА_1 як на підставу для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилалась на видачу виконавчого листа за заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року, яке не набрало законної сили. На підставі частини першої, другої статті 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до частини першої статті 289 ЦПК України заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Частиною другою, третьою статті 284 ЦПК України передбачено, що заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. З матеріалів справи вбачається ухвалення заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року. Шевченківським районним судом м.Чернівці направлено ОСОБА_1 , яка не з`явилася у судове засідання, копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року. Згідно із частиною першою статті 283 ЦПК України відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. За змістом частини п`ятої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Пунктом третім частини шостої статті 272 ЦПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. До матеріалів справи приєднано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення трекінг номер 5800110237418, за яким копію заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року вручено ОСОБА_1 12 січня 2022 року. З огляду на повідомлення ОСОБА_1 про заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року лише 12 січня 2022 року, право учасника справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд суд першої інстанції дійшов висновків про набрання чинності заочним рішенням 10 січня 2022 року, тобто після закінчення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги на порушення норм процесуального права. Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 14 лютого 2022 року подано апеляційну скаргу. Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мишко О.В., на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернвіці від 7 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернуто апелянту. Отже, заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернвіці від 7 грудня 2021 року у справі набрало законної сили після повернення апеляційної скарги ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 18 лютого 2022 року. Тому заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на видачу Шевченківським районним судом м.Чернівці виконавчого листа №727/10426/21 14 січня 2022 року за заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року, яке не набрало законної сили. За обставин набрання заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернвіці від 7 грудня 2021 року законної сили 18 лютого 2022 року, видачі Шевченківським районним судом м.Чернівці виконавчого листа №727/10426/21 14 січня 2022 року за рішенням, яке не набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на порушення норм процесуального права. Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на відсутність заборгованості за договором між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 кредиту від 12 грудня 2018 року №21334/2018 на час ухвалення заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року. Незаконність заочного рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 07 грудня 2021 року не є предметом перегляду апеляційним судом за апеляційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на наведене ухвала Заставнівського районного суду Чернівецької області від 12 квітня 2022 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України. Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Єремейчук Микола Георгійович, задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 березня 2022 року скасувати. Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити. Визнати виконавчий лист №727/10426/21, виданий Шевченківським районним судом м.Чернівці 14 січня 2022, таким, що не підлягає виконанню. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.Ю. Половінкіна Судді М.І. Кулянда І.Н. Лисак