Постанова Дніпровський апеляційний суд № 2-4793/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2568/24 Справа № 2-4793/10 Суддя у 1-й інстанції - Черков В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 березня 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М. суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О. сторони справи заявник Акціонерне товариство «Кредобанк», боржник- ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника Акціонерного товариства «Кредобанк» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2023 року, ухваленого суддею Черковим В.Г. (відомості про дату складення повного тексту судового рішення в матеріалах справи відсутні), ВСТАНОВИВ В грудні 2023 року АТ «Кредобанк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Заява мотивована тим, що рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька по справі 2-4793/10 від 13.10.2010 позовні вимоги АТ «Кредобанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31824, 90 грн., судові витрати 438,25 грн. 10.11.2010 року судом було видано виконавчий лист, який було направлено на примусове виконання до Центрально-Міського ВДВС м.Горлівка ГТУЮ в Донецькій області, останнім відкрито виконавче провадження №23359081. З витягу АСВП заявником з`ясовано, що виконавчий документ був повернутий стягувачу 27.06.2017 на підставі п.9 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження». Заявник стверджує, що оригінал виконавчого листа було втрачено, тому просив видати його дублікат та поновити строк для пред`явлення його до виконання. Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2023 у задоволенні АТ «Кредобанк» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання відмовлено. Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків заявником не надано, а також не надано доказів на підтвердження втрати оригіналу виконавчого документа. При цьому, строк встановлений для пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив і поважних причин для його поновлення немає. В апеляційній скарзі АТ «Кредобанк» просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Заявник посилається на те, що суд першої інстанції постановив ухвалу з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказував на те, що виконавчий документ було втрачено, активним пошукам його перешкоджали спочатку введення карантину при епідемії covid-19, потім у зв`язку зі зміною підсудності на тимчасово окупованій території. Також зазначив, що у зв`язку із тим, що АТ «Кредобанк» отримало відомості про виконавчий лист лише у 2023 році, а тому вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання пропущено із поважних причин. Рішенням Ворошиловського районного суду м.Донецька по справі 2-4793/10 від 13.10.2010 позовні вимоги АТ «Кредобанк» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 31824, 90 грн., судові витрати 438,25 грн. (а.с.6) Постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу ДВС Горлівського міського управління юстиції від 21 грудня 2010 року відкрито виконавче провадження про примусове стягнення заборгованості з ОСОБА_1 (а.с. 10). Постановою державного виконавця Центрально-Міського відділу ДВС м. Горлівка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 27 червня 2017 року виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 боргу повернуто стягувачу, у відповідності до положень п.9 ч.1 ст. 37 Закону України « Про виконавче провадження» (а.с.12). Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду. Європейський суд з прав людини наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»). У статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України(в редакції, на час постановлення ухвали судом першої інстанції) передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку. Отже, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08 квітня 2019 року у справі № 2-1118/09 та від 30 січня 2020 року у справі № 405/12449/13-ц. Відповідно до статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Обґрунтовуючи свою вимогу про видачу дубліката виконавчого листа № 2-4793 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АТ «Кредобанк» посилалося на те, що не отримували жодної інформації про хід виконання вказаного виконавчого листа. Лише 17 листопада 2023 року з витягу АСВП їм стало відомо про повернення виконавчого листа стягувачу (а.с.11). Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження доводів АТ «Кредобанк» щодо неотримання ними оригіналу виконавчого листа № 2-4793. Заяву про видачу дубліката виконавчого листа може бути подано до суду тільки до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, встановленого пунктом 2 частини 1статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого листа) інші виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років, якщо інше не передбачено законом. Згідно частини 3 статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони. З аналізу зазначених статей вбачається, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, а повернення стягувачу виконавчого документа на підставі заяви не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11. У справі встановлено, що виконавчий лист №2-4793 АТ «Кредобанк» було пред`явлено до виконання 21.12.2010, 27.06.2017 року виконавчий документ повернуто стягувачу. Оскільки з цього часу строк розпочав свій перебіг заново, то в силу вимог статей 22, 23 згаданого Закону стягувач повинен був повторно пред`явити виконавчий документ до виконання до 27 червня 2020 року. Вказані обставини свідчать про пропуск АТ «Кредобанк`строку встановленого для пред`явлення виконавчого документу до виконання. У ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Отже, вирішення питання про поновлення процесуального строку належить до дискреційних повноважень суду, і у кожній конкретній справі суд має ґрунтовно перевіряти чи є обставини, на які посилається заявник такими, що свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку. Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 23 січня 2020 року у справі № 759/308/13-ц. АТ «Кредобанк» не надало доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Окрім того, твердження АТ «Кредобанк» щодо втрати оригіналу виконавчого листа не підтверджені належними та допустимими доказами, а грунтуються лише на припущеннях, що в силу вимог частини 6 статті 81 ЦПК України є неприпустимим. За змістом положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У відповідності до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При цьому, є необґрунтованим аргумент заявника про те, що про повернення виконавчого листа їм стало відомо із витягу АСВП від 17 листопада 2023 року. Апеляційний суд зауважує, що про вказане рішення та дії державного виконавця, зокрема також і повернення виконавчого листа № 2-4793/10 стягувач мав можливість дізнатися як із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, який діяв до 04 січня 2017 року, так і з автоматизованої системи виконавчого провадження, положення про яку було затверджено наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5 і раніше ніж у 2023 році. Так, згідно пунктів 3.1,3.3 розділу 3 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 43/ від 20 травня 2003 року (далі-Положення) до Єдиного реєстру обов`язково вносяться відомості про проведення всіх виконавчих дій. Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Згідно пункту 5.1 розділу 5 Положення право доступу до виконавчого провадження шляхом пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування всіх документів та відомостей виконавчого провадження мають сторони виконавчого провадження, у якому вони беруть участь. Указаний доступ до інформації Єдиного реєстру здійснюється безоплатно та цілодобово з використанням звичайних програмних засобів перегляду інформації у мережі інтернет через веб-сайт, який ведеться Адміністратором Єдиного реєстру. З метою забезпечення доступу до інформації Єдиного реєстру сторонам виконавчого провадження у постанові про відкриття виконавчого провадження роз`яснюється таке право, указуються адреса відповідного веб-сайту в мережі інтернет, а також ідентифікатор для доступу до інформації про виконавче провадження та порядок його використання. Схожі норми містять і пункти 1,2 розділу VІ Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5. Із змісту заяви АТ «Кредобанк» вбачається, що заявнику було відомо про відкриття виконавчого провадження, також було відомо і про ідентифікаційні дані боржника ОСОБА_1 (дата та рік народження, ідентифікаційний номер). Отже, АТ «Кредобанк» мало можливість вчасно отримувати інформацію з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень про хід вказаного виконавчого провадження. Заявником не надано доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема учинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовою позицією, яку Верховний Суд виклав в постановах від 10 грудня 2019 року у справі № 168/805/17 та від 22 січня 2020 року у справі № 2-988/10. Установивши, що заявник більше шести років не цікавився ходом виконавчого провадження, а із заявою про видачу дублікату виконавчого листа № 2-4793/10 звернувся у грудні 2023 року, тобто поза межами строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, при цьому, не довів поважність причин пропуску такого строку, та ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які б свідчили про втрату оригіналу виконавчого документа, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви про видачу такого дублікату виконавчого документа та поновлення строку для його пред`явлення до виконання. Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом першої інстанції. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Кредобанк» залишити без задоволення. Ухвалу Селидівського міського суду Донецької області від 12 грудня 2023 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Дата складання повного тексту постанови 19 березня 2024 року. Головуючий Судді :