Постанова 4808 № 345/2895/21

Справа № 345/2895/21 Провадження № 22-ц/4808/310/22 Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д. секретаря Петріва Д.Б., з участю прокурора Верешка М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуської окружної прокуратури, Івано-Франківської обласної прокуратури, Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, за апеляційною скаргою представника Державної казначейської служби України на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Кулаєць Б.О. 01 грудня 2021 року в м. Калуш Івано-Франківської області, повний текст якого виготовлено 10 грудня 2021 року, в с т а н о в и в : У липні 2021 року ОСОБА_1 подано позов до Калуської окружної прокуратури, Івано-Франківської обласної прокуратури, Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Свої вимоги мотивує тим, що Калуською міською прокуратурою, а пізніше Прокуратурою Івано-Франківської області, слідчим управлінням ГУНП в Івано-Франківській області та Калуським ВП ГУНП в Івано-Франківській області здійснювалося досудове розслідування по обвинуваченню його у скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а в подальшому додатково і за ч. 1 ст. 190 КК України у зв`язку із заволодінням квартирою ОСОБА_2 шахрайським шляхом. Після багаточисленних звернень до Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про надання можливості ознайомлення із матеріалами згаданих вище кримінальних проваджень і залишення всіх заяв поза увагою, ухвалою слідчого судді від 29.03.2021 Калуський РВП ГУНП було зобов`язано надати йому можливість ознайомлення із матеріалами кримінального провадження. 01 липня 2021 йому надано доступ до матеріалів кримінального провадження, яке налічує 5 томів, після огляду якого стали відомі всі обставини досудового розслідування, яке тривало багато років і було закрито за відсутністю складу злочину. Постановою старшого слідчого прокуратури м. Калуш Івано-Франківської області його притягнено як обвинуваченого по кримінальному провадженні за № 327128. Постановою старшого слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 19 жовтня 2018 дане кримінальне провадження закрито за відсутністю складу злочину. Під слідством за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382, ч. 1 ст. 190 КК України, він перебував з 19 травня 2011 року по 09 жовтня 2018 року. У зв`язку із кримінальним переслідуванням йому за ч. 1 ст. 382 КК України, а пізніше за ч. 1 ст. 190 КК України органом досудового розслідування було обрано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд, починаючи з 25 липня 2011 року, яка діяла до дня набрання законної сили постанови від 19 жовтня 2018 про закриття кримінального провадження. Усі ці роки він перебував під тиском органів досудового розслідування, які є відповідачами по даній справі. У зв`язку з перебуванням під слідством його стан здоров`я став близьким до критичного. Слідчі неодноразово викликали його на допит, що руйнувало його життєвий лад, роботу, лікування, унеможливлювало поїздки за межі м. Калуш на лікування або відпочинок. З урахуванням наведеного, просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з казначейського рахунку моральну шкоду, завдану внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, в розмірі 331 347 грн та заподіяну моральну шкоду згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини в сумі 80 625 грн (а.с.1-19, 64-67). Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану незаконними діями і бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, у розмірі 331 347,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, представник Державної казначейської служби України подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідно до наданих повноважень,встановлених Бюджетним кодексом України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» Державна казначейська служба України: не є головним розпорядником бюджетних коштів; не може надати будь-яких фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що стосуються предмету спору. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено покладання відповідальності на Державну казначейську службу України за дії інших органів чи органів місцевого самоврядування. Відповідно до п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01 січня 2017 року) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших витрат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн. Виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості такого відшкодування, судом безпідставно завищено суму до відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтований. Крім, того кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивні частини судових рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків,з яких буде здійснено безспірне списання коштів (висновок Великої Палати ВС у постанові від 19.06.2019 року в справі 910/23967/16). Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.169-173). Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Відзив на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області» не містить обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги. У судове засідання не з`явилися представники Калуської окружної прокуратури, Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, Державної казначейської служби України про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутності у зв`язку з станом здоров`я. Просить рішення суду залишити без змін (а.с.231). Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності інших учасників справи. В силу ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Вислухавши представника суддю-доповідача, прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Верешка М.І., дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її частково обґрунтованою, виходячи з таких підстав. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з положень ст.ст. 16, 1167, 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», врахувавши період перебування позивача під слідством тривалий час 90 місяців 2 дні (з дня пред`явлення обвинувачення 19.05.2011 року та до дня закриття провадження 19.10.2018 року), застосування до нього міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд, характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, які були викликані зміною його нормального життєвого ритму, нормальних життєвих зв`язків, беручи до уваги, що відновлення нормального способу життя вимагало від нього додаткових зусиль, а також інші негативні наслідки незаконного притягнення як обвинуваченого, з урахуванням засад розумності та справедливості дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у мінімально визначеному законом розмірі, в межах заявлених позовних вимог, що становить 331 347,00 грн, вважаючи, що цей розмір відповідає тим критеріям, які підлягають врахуванню при визначенні такого виду відшкодування. При цьому3 суд зазначив, що визначений судом розмір відшкодування шкоди підлягає безспірному списанню казначейством з відповідного рахунку Державного бюджету України, як це передбачено п. 35 постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників». З таким висновком апеляційний суд погоджується не в повній мірі з огляду на таке. Встановлено, що 28 квітня 2011 року прокурором міста Калуш Бураком Б.В. порушено кримінальну справу № 327128 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, за фактом того, що ОСОБА_1 умисно не виконує рішення суду і чинить перешкоди родині ОСОБА_3 у проживанні в квартирі АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим протягом 2003-2011 років вони не мають доступу до належної їм квартири і позбавленні права на проживання у даному помешканні, про свідчить постанова прокурора м.Калуша від 28.04.2011 року (а.с. 20). Постановою старшого слідчого прокуратури міста Калуш Бобньова Ю.В. від 19.05.2011р. ОСОБА_1 притягнуто як обвинуваченого у кримінальній справі № 327128 та пред`явлено йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а.с. 21-22). 25 липня 2011 року постановою слідчого прокуратури м. Калуш Доскоча М.М. обвинуваченому ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд (а.с. 23). 25 липня 2011 року обвинуваченим ОСОБА_1 підписано підписку про невиїзд, згідно з якою він зобов`язується до закінчення досудового і судового слідства по справі за обвинуваченням його у чиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, мешкати за вказаною адресою, без дозволу слідчого і суду не виїжджати з постійного місяця проживання і з`являтися по першому виклику слідчих і судових органів (а.с. 48). 01 серпня 2011 року слідчим прокуратури м. Калуш Доскоч М.М. відмовлено у задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, яке було заявлене ним 01 серпня 2021 року під час ознайомлення з матеріалами кримінальної справи (а.с. 49). Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.08.2011 скаргу ОСОБА_1 задоволено та скасовано постанову прокурора м. Калуш від 28.04.2011 про порушення кримінальної справи стосовно нього за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а.с. 50-52). Ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області від 09.09.2011 постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.08.2011 залишено без змін (а.с. 53-56) Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.09.2011 провадження у справі про обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 382 КК України закрито у зв`язку з тим, що по тому ж обвинуваченню набрала законної сили ухвала суду про закриття справи з тієї ж підстави (а.с. 57-58). 23 листопада 2012 слідчим МВ Калуського МВ УМВС Свідерським А.В. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12012090170000022 на підставі матеріалів, що надійшли з Калуської міжрайонної прокуратури про виявлення факту вчинення кримінального правопорушення, а саме: умисне невиконання ОСОБА_1 рішення суду м. Калуш від 28.05.2003, які надійшли з Калуського МВ УМВС в Івано-Франківській області 22.11.2012 (а.с. 59). 13 грудня 2012 слідчим СВ Калуського МВ УМВС Свідерським А.В. кримінальне проводження за № 12012090170000022 від 22.11.2012 закрито у зв`язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України (а.с. 46-47). Постановою старшого прокурора Калуської міжрайонної прокуратури І.М. Коломієць від 04.01.2013 скасовано постанову слідчого Калуського МВ УМВС Свідерського А.В. від 13.12.2012 про закриття матеріалів кримінального провадження № 12012090170000022. Матеріали кримінального провадження направлено керівнику СВ Калуського МВ УМВС для організації належної перевірки та прийняття законного рішення (а.с. 44-45). 04 січня 2013 слідчим СВ Калуського МВ УМВС Свідерським А.В. розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12013090170000042 за фактом вчинення кримінального правопорушення, а саме ОСОБА_1 умисно не виконує рішення суду м. Калуш Івано-Франківської області від 28.05.2003. Попередня правова кваліфікація ч. 1 ст. 382 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення внесені до ЄРДР № 12013090170000042 (а.с. 43). Постановою прокурора Івано-Франківської області О.Хрипа від 07.11.2013 доручено здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 12012090170000022 слідчому управлінню УМВСУ в області (ас. 30-31). 20 листопада 2013 заступником начальника відділу розслідування злочинів лінії карного розшуку СУ УМВС України в Івано-Франківській області А.І. Ужела у відповідності до постанови прокурора про визначення підслідності прийнято матеріали кримінального провадження № 12012090170000022 від 22.11.2012 (а.с. 29). Постановою слідчого СВ Калуського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області Лупа Л.М. від 10.08.2015 закрито кримінальне провадження № 12012090170000022 від 22.11.2012 у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 та ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 34-37) Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 12.10.2015 скаргу ОСОБА_2 задоволено, а постанову слідчого СВ Калуського МВ УМВСУ в Івано-Франківській області Лупа Л.М. від 10.08.2015 про закриття кримінального провадження № 12012090170000022 від 22.11.2012 у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 та ч. 1 ст. 190 КК України, скасовано (а.с. 32-33). 09 травня 2016 слідчий СВ Калуського ВП ГУНП в області Свідерський А.В. закрив кримінальне провадження № 12012090170000022 від 22.11.2012 (а.с. 40-42). Постановою першого заступника керівника Калуської місцевої прокуратури Р.Павлів від 17.08.2016 скасовано постанову слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в області Свідерського А.В. від 09.05.2016 про закриття кримінального провадження № 12012090170000022 (а.с. 38-39). Постановою старшого слідчого СВ Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 19.10.2018, кримінальне провадження внесено до ЄРДР за № 12012090170000022 від 22.11.2012 закрито у зв`язку з встановленою відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та ч. 1 ст. 190 КК України (а.с. 24-28). Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до положень статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Таким чином, враховуючи встановленні фактичні обставини справи та вищенаведені положення матеріального права, суд зробив правильний висновок про факт заподіяння позивачеві моральної шкоди. Що стосується доводів апелянта про неправильне визначення судом розміру моральної шкоди, суд зазначає наступне. Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільних законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Згідно із частиною третьою статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) сформульовано висновок, що законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Встановлено, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом, що рахуються з дня пред`явлення останньому обвинувачення 19.05.2011 та до остаточного закриття кримінального провадження 19.10.2018, а тому мінімальна сума компенсації моральної шкоди за 90 місяців 2 дні перебування позивача під слідством та судом становить (6000 грн. х 90 місяців 2 дні) 540 400,00 грн, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік». Отже, розмір моральної шкоди судом визначено з урахуванням обставин справи в межах заявлених позовних вимог (331 347,00 гривень), що відповідає тим критеріям, які підлягають врахуванню при визначенні такого виду відшкодування, а саме періоду перебування під слідством, застосування до нього міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, викликані зміною його нормального життєвого ритму та життєвих зв`язків, з урахуванням засад розумності та справедливості. Щодо стягнення моральної шкоди з Державної казначейської служби України, слід виходити з того, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (далі - Положення), Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 Положення). Отже, відповідачем у справі є держава Україна, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, або номера чи види рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своє суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 (провадження № 12-110гс18). На вказані обставини суд уваги не звернув та стягнув грошову компенсацію моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України. За таких обставин, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині стягнення коштів не з Державної казначейської служби України, а з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України. Подібний висновок Верховний Суд зробив у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 757/6203/21-ц (провадження № 61-20656св21) та 23 лютого 2022 року у справі № 757/23994/20-ц. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Державної казначейської служби України задовольнити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2021 року змінити. Абзац другий резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: «Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 331 347,00 (триста тридцять одна тисяча триста сорок сім) гривень». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В.Василишин В.Д.Фединяк Повний текст постанови складено 28 червня 2022 року.