Постанова 4803 № 211/6976/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1066/22 Справа № 211/6976/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Середня Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 червня 2022 року м.Кривий Ріг Справа № 211/6976/15 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О. секретар судового засідання - Бадалян Н.О. сторони: позивачка - ОСОБА_1 , відповідачка - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року, яке ухвалено суддею Середньою Н.Г. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 вересня 2021 року, - В С Т А Н О В И В : У листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Лосінець С.М., про визначення порядку спадкування спадкоємцями різних черг, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину. Позовна заява мотивована тим, що рішенням суду від 01 жовтня 2015 року позивачка визнана спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким проживала однією сім`єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, та вели спільне господарство. Мешкаючи разом однією родиною, вони провели ремонт у квартирі АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_4 вона понесла всі витрати на поховання одноособово. Після його смерті, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину отримала тітка померлого - відповідачка ОСОБА_2 , яка впродовж багатьох років не підтримувала жодних відносин з ОСОБА_4 . Останній тяжко хворів, знаходився на лікуванні у стаціонарі, перебуваючи у стані, який потребував сторонньої допомоги. Таку допомогу надавала ОСОБА_4 виключно позивачка. Посилаючись на викладене, на підставі частини 2 статті 1259 ЦК України, позивачка просила суд: изнати за нею право на спадкування разом зі спадкоємцями третьої черги після смерті ОСОБА_4 , внісши зміни до свідоцтва про право на спадщину, видане відповідачці. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачка не була належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, тоді як вона бажала бути присутньою у судовому засіданні та надавати пояснення по суті спору. При цьому, наголошує на тому, що вона зверталася до суду із клопотанням про допит свідків, яке не було розглянуто Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, а ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про виклик свідків судом першої інстанції не було виконано. Свідки могли б підтвердити ту обставину, що позивачка здійснювала догляд та опіку над спадкодавцем ОСОБА_4 . Наполягає на тому, що ОСОБА_4 перебував саме у безпорадному стані, оскільки сечокам`яна хвороба є дуже серйозним захворюванням, яке значно ускладнює життя людини та робить людину безпорадною. Позивачка зазначає, що саме вона постійно купувала медикаменти та продукти, тому що ОСОБА_4 не мав змоги після роботи навіть зайти до магазину, а на роботу їздив тільки тому, що йому необхідно було відпрацювати для трудового стажу. Також, саме вона готувала діабетичну їжу та прибирала квартиру, на постійній основі матеріально забезпечувала ОСОБА_4 , у тому числі сплачувала медичні дослідження. У відзиві на апеляційну скаргу, який подано з порушенням вимог ч. 4 ст. 360 ЦПК України (до відзиву не додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи), відповідачка ОСОБА_2 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивачка ОСОБА_1 , будучи завчасно належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, повторно не з`явилася в судове засідання, надавши клопотання про відкладення судового засідання, з посиланням на відсутність адвоката. Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на повторну неявку позивачки ОСОБА_1 у судове засідання та необґрунтованість клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивачки ОСОБА_1 , а тому відхиляє її клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. Заслухавши суддю-доповідача, відповідачку ОСОБА_2 та її представника адвоката Бойченко Л.П., які, кожна окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо зміни черговості одержання права на спадщину після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів, зокрема, безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_5 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 обґрунтована тим, що справу розглянуто судом за її відсутності, без належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи. Згідно ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання, якщо їх явка не є обов`язковою. Відповідно до ч.6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно ж ч. 8 цієї статті днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Колегією суддів встановлено, що відомостей щодо повідомлення позивачки ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, зокрема, про призначення судового засідання на 15 вересня 2021 року, матеріали справи не містять. За таких обставин позивачка ОСОБА_1 не була присутньою в судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції та не була належним чином, у встановленому законом порядку, повідомлена про розгляд справи судом. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 2-4570/07 (провадження № 61-6639св18) та від 19 червня 2019 року у справі № 640/10753/15-ц (провадження № 61-6639св18). Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Право позивачки ОСОБА_1 знати про час і місце судового засідання, що є складовою права на доступ до правосуддя, передбачене статтею 6 Конвенції, в даному випадку було дотримано не у повній мірі. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та розгляду справи за відсутності позивачки ОСОБА_1 , без обов`язкового належного повідомлення її про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим скасовує рішення суду на підставі п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України та ухвалює нове рішення по суті позовних вимог. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 123). Відповідачка ОСОБА_2 , як спадкоємець третьої черги, 27 жовтня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка складається з трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 106). Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року встановлено факт проживання ОСОБА_6 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з березня 2004 року по 04.12.2013 року. Визнано позивачку ОСОБА_7 спадкоємцем четвертої черги після смерті спадкодавця ОСОБА_4 . В задоволенні вимоги про усунення ОСОБА_2 від права спадкування відмовлено (т. 1 а.с. 176-178). Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно зі статтею 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України). За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Згідно зі змістом указаної норми закону при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. При цьому, під безпорадним розуміється такий стан особи, який зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не здатна самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування (постанова Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 755/9713/15-ц (провадження № 61-1669св21). Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 (провадження № 61-14362св18) зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України і вказано, що «для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані». Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30 серпня 2021 року у справі № 445/771/18 (провадження № 61-953св20). Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року) Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно виписного епікризу Комунального підприємства «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» (т. 1 а.с.45), ОСОБА_4 з 28.06.2013 року з 05.07.2013 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом (мовою оригіналу) «Мочекаменная болезнь. Камень в/3 правого мочеточника». Дані щодо звернення за медичною допомогою чи знаходження на стаціонарному лікуванні ОСОБА_4 , 1979 р.н., в період з 01.01.2016 року по 03.02.2017 року відсутні, що підтверджується повідомленням КЗ «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Дніпропетровської обласної ради» від 03.02.2017 року (т. 1 а.с.112). Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів перебування спадкодавця ОСОБА_4 у безпорадному стані, а доводи апеляційної скарги про те, що сечокам`яна хвороба є дуже серйозним захворюванням, яке значно ускладнює життя людини та робить людину безпорадною, колегією суддів не приймаються, оскільки суду не надано доказів щодо відсутності у ОСОБА_4 можливості забезпечувати себе самостійно, у зв`язку із встановленням вказаного діагнозу, як і не надано доказів його звернення за медичною допомогою після 01 січня 2016 року. При цьому, слід зауважити, що, наполягаючи на перебування спадкодавця ОСОБА_4 у безпорадному стані, позивачка ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує на те, що він за життя працював, що спростовує її твердження про перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані та його потребу у сторонній допомозі. Крім того, доводи позивачки про те, що вона тривалий час опікувалася спадкодавцем та надавала йому допомогу, не можуть бути достатньою обставиною для зміни черговості спадкування в розумінні частини другої статті 1259 ЦК України (постанова Верховного Суду від 24 лютого 2020 року по справі № 148/2034/16-ц). За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо зміни черговості одержання права на спадщину після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами наявність юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, безпорадного стану спадкодавця, за наявності яких у ОСОБА_5 могло виникнути право на зміну черговості спадкування з підстав, передбачених частиною другою статті 1259 ЦК України. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. В зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати відшкодуванню не підлягають. Крім того, ухвалою суду від 10 листопада 2015 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 . Згідно частини 9 статті 158 ЦПК України. у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Таким чином, колегія суддів вважає необхідним на виконання вимог ЦПК України, скасувати заходи забезпечення позову, забезпечені ухвалою суду від 10 листопада 2015 року. Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року - скасувати та ухвалити нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Лосінець Сергій Миколайович, про визначення порядку спадкування спадкоємцями різних черг, внесення змін до свідоцтва про право на спадщину відмовити. Скасувати заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 листопада 2015 року щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_2 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 червня 2022 року. Головуючий: Судді: