Постанова 4803 № 210/4065/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6818/21 Справа № 210/4065/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Ступак С. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 210/4065/15-ц Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання - Євтодій К.С. сторони: заявниця - ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Крайчинський Сергій Станіславович, ПП «Консалтингова група «Арго-Експерт», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року, яка постановлена суддею Ступаком С.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 21 січня 2021 року,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що 09.04.2020 року нею було отримано повідомлення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С. від 30.03.2020 року про проведення та результати оцінки майна у виконавчому провадженні №61230194 за виконавчим листом №210/4065/15-ц, а саме трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . З результатами оцінки майна вона не погоджується оскільки, оцінка майна боржника є один з етапів у процедурі виконавчого провадження, на думку скаржника, проведена оцінка майна не відповідає критеріям, визначених в Законі Україні «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національним стандартам №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою КМУ від 10.09.2013 року №1440. Для оцінки майна було взято порівняльний метод, як це зазначено у звіті про проведення оцінки, який було їй надіслано. Однак, звіт не містить зазначення об`єктів нерухомості, які були використані для порівняння, оцінювач взагалі ознайомлення з предметом оцінки не проводив. Вартість трикімнатної квартири у місті Києві визначена у 965 300,00 грн., тобто за курсом НБУ на дань подання скарги орієнтовно 35 488 доларів США, що на думку ОСОБА_1 є заниженою оцінкою, яка не відповідає ринковій вартості майна у місті Києві. Посилаючись на викладене, просила суд: визнати дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича з призначення та проведення оцінки майна протиправними та скасувати оцінку належної їй трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Крім того, просила суд запинити передачу майна на реалізацію, в рамках виконавчого провадження № 61230194, а саме: трикімнатної квартира АДРЕСА_1 , на час розгляду цієї скарги. Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року в задоволенні скарги відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та ухвалити нове рішення про задоволення її скарги, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи. Апеляційна скарга мотивована тим, що оцінювачем було порушено вимоги Закону України «Про оцінку майна» та Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», оскільки, не зазначено об`єкти нерухомості, які були використані для порівняння, та оцінювач взагалі не проводив ознайомлення із об`єктом оцінки. Крім того, зазначає, що дана квартира є її єдиним житлом та підпадає під дію Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому вчинені дії приватного виконавця щодо виконання судового рішення вважає незаконними. У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, представник АТ «УкрСиббанк» зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заявниця ОСОБА_1 , будучи завчасно, належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Згідно статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Як вбачається з матеріалів справи, провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року відкрито ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2021 року. Розгляд справи було призначено на 27 липня 2021 року. 27 липня 2021 року ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак надала суду заяву про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що відзив на апеляційну скаргу нею було отримано лише 27 липня 2021 року й вона не має можливості сформувати свою позицію з урахуванням наведених у відзиві обставин, яке було задоволено колегією суддів та відкладено розгляд справи на 12 жовтня 2021 року. Однак, у судове засідання, призначене на 12 жовтня 2021 року, заявниця ОСОБА_1 не з`явилася, не виявивши зацікавленості в розгляді поданої нею апеляційної скарги на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року. У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в ст. 129 Конституції України. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи. Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на відкладення судового засідання, призначеного на 27 липня 2021 року, саме за клопотаннями ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивачки, яка повторно не з`явилася у судове засідання й про причини неявки суд не повідомила. Заслухавши суддю-доповідача, приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського С.С., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року, по справі № 210/4065/15-ц, зустрічний позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11255141000 від 21 листопада 2007 року, яка виникла станом на 01 серпня 2016 року та складається з заборгованості за кредитом: 77 122,95 доларів США; заборгованості за відсотками: 19 596,93 доларів США; пені у загальному розмірі: 194 211,71 гривень та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 38 902,47 грн. (т.1, а.с. 85, 86-88). Вказане рішення суду набрало законної сили 18 жовтня 2017 року. 10 лютого 2020 року представник АТ «Укрсиббанк» - Міщанин Є.В. звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. за заявою про відкриття виконавчого провадження (т.2, а.с.8). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Крайчинського С.С. від 10 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №210/4065/15-ц, виданого Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області 08.12.2017 року (т.2, а.с.25 зворот -26). Приватним виконавцем в порядку виконання встановлено, що відповідно до інформаційної довідки Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації від 21.02.2020 року №108-2032, боржник зареєстрована за адресою: квартира АДРЕСА_1 з 01.11.2014 року по дату надання відповіді (т. 2, а.с.68 зворот). Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.02.2020 року № 200705531 приватним виконавцем виявлено реєстрацію заборони на нерухоме майно Боржника, а саме квартиру АДРЕСА_2 та запис щодо Іпотеки (реєстраційний номер обтяження: 6073202), АКІБ «Укрсиббанк» код 09807750, відповідно до Договору Іпотеки №70527, 4709 від 21.11.2007 року ( т.2, а.с. 57-60). Відповідно до Інформаційної довідки БТІ м. Києва від 26.02.2020 року №062/14-2419- квартира АДРЕСА_2 , зареєстрована за боржником на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2007 року (т. 2, а.с.65 зворот -66). Постановою приватного виконавця Крайчевського С.С. від 05.03.2020 року про опис та арешт майна (коштів) боржника вбачається, що за участі понятих, представника стягувача, орендаря даного помешкання ОСОБА_3 , проведено огляд, опис та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , та за результати чого, винесена постанова та зроблено фото та відео фіксацію майнового стану даної квартири (т.2, а.с. 70-74). Відомостей про те, що вказана постанова було оскаржена та скасована суду не надано. Постановою приватного виконавця від 18.03.2020 року призначено суб`єкт оціночної діяльності суб`єкта господарювання Консалтингова Група «Агро-Експерт», яка має відповідний Сертифікат від 08.09.2017 року за №870/17, виданий Фондом Державного майна України. Даною постановою Суб`єкт оціночної діяльності суб`єкта господарювання Консалтингову Група «Агро-Експерт» зобов`язано надати визначення вартості: квартири АДРЕСА_2 та попереджено про кримінальну відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого звіту з питань, що містяться в постанові (т.2, а.с.76-77). Згідно звіту про оцінку майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП «Консалтингова Група «Агоро-Експерт» про експертну грошову оцінку арештованого майна квартири АДРЕСА_2 , ринкова вартість квартири, без урахування ПДВ, становить 965 300,00 грн. (т.2, а.с.91-175). Приватним виконавцем листом 30 березня 2020 року на адресу ОСОБА_1 було направлено повідомлення про результати визначення вартості майна боржника (т.2, а.с.78), яке було отримано останньою 09.04.2020 року. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надано доказів протиправності дій приватного виконавця щодо проведення у рамках виконавчого провадження оцінки нерухомого майна. При цьому, суд зазначив, що законодавством визначений чіткий порядок спростування та оспорювання результатів оцінки майна, а саме шляхом проведення рецензування звіту про оцінку, якого ОСОБА_1 не вимагала проводити, а приватний виконавець у виконавчому провадженні діяв в межах Закону України «Про виконавче провадження». Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обовязків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги. Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби. Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону про виконавче провадження). Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (абзац другий частини третьої статті 57 Закону про виконавче провадження). Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (абзац третій частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - Закон про оцінку майна). Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (згідно із частиною першою статті 12 Закону про оцінку майна). Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (абзац перший частини п`ятої статті 57 Закону про виконавче провадження). Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України (частина перша статті 9 Закону про оцінку майна). Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб`єктами оціночної діяльності (згідно із пунктом 1 Національного стандарту № 1). Згідно з вищезазначеною статтею 12 Закону про оцінку майна та умовами абзацу сьомого пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна передбачає складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки. Пункти 56 та 57 Національного стандарту № 1 передбачають, що висновок про вартість об`єкта є складовою частиною такого звіту. Для оцінки майна (майнових прав) під час здійснення виконавчого провадження виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання. У постанові про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання вид та характеристика майна, яке необхідно оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій. У постанові обов`язково зазначається попередження про відповідальність: експерту - за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час здійснення виконавчого провадження, надання завідомо неправдивого висновку під час здійснення виконавчого провадження; суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання (оцінювачу) - за недостовірну чи необ`єктивну оцінку майна; перекладачу - за здійснення завідомо неправильного перекладу під час виконавчого провадження, а також за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків під час виконавчого провадження (пункт 8 розділу 2 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) (ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»). Тобто, вищезазначеним Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна. Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника. В свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не містить обов`язку приватного виконавця здійснювати рецензування звіту про оцінку майна, здійснену суб`єктом оціночної діяльності. Вищезазначене узгоджується із правовим висновком викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 826/6706/18, від 01 липня 2020 року у справі № 2-1160/11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №914/881/17 (провадження 18-18гс18) зроблено висновок, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. За змістом статей 12, 33 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, що унеможливлює здійснення судового розгляду справ у спорах про визнання такого звіту недійсним. Таким чином, встановивши, що приватний виконавець при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості майна діяв в межах наданих йому повноважень, в порядок та у спосіб, визначені діючим законодавством України, при цьому суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_1 не скористалася законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки рецензування звіту з оцінки належної їй квартири, і скаржниця не довела належними та допустимими доказами те, що висновок про вартість майна є необ`єктивним чи складений з порушенням закону, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні скарги. Доводи заявниці про незаконність висновку щодо об`єкта оцінки, оскільки відсутні дані про огляд суб`єкта оціночної діяльності вказаної квартири, колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність даних про огляд об`єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку майна, крім того звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки та його дії стосовно реалізації своєї практичної діяльності з визначених питань, тому ці доводи не можуть бути підставою для скасування законної і обґрунтованої ухвали. Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду № 61-2646св19 від 27 серпня 2020 року. До того ж необхідно зауважити й на тому, що, у даному випадку, суб`єктом оцінки було досліджено внутрішній стан квартири АДРЕСА_2 , що свідчать долучені до оскаржуваного звіту фотознімки (т. 2 а.с. 111). Доводи апеляційної скарги про те, що оцінювачем було порушено вимоги Закону України «Про оцінку майна» та Національного Стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», оскільки, не зазначено об`єкти нерухомості, які були використані для порівняння, колегією суддів не приймаються, оскільки спростовуються наявними матеріалами справи, а саме Додатками до Звіту про оцінку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , в яких зазначені об`єкти нерухомості, які використовувалися при проведенні оцінки порівняльним методом (т. 2 а.с. 129зворот - 134). Доводи апеляційної скарги про те, що зазначена квартира підпадає під дію мораторію, як єдине житло заявниці, колегія суддів також відхиляє, оскільки ОСОБА_1 дії приватного виконавця по відкриттю виконавчого провадження та проведення будь-яких дій щодо звернення стягнення зазначеного майна не оскаржувала, а саме проведення оцінки нерухомого майна та визначення його вартості, у рамках виконавчого провадження, не призводить до порушення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо установлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки суду, який їх обґрунтовано спростував, вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваної ухвали не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для її скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: