Постанова 4803 № 189/146/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/658/22 Справа № 189/146/22 Суддя у 1-й інстанції - Лукінова К.С. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 червня 2022 року суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює ТОВ Джи-авто спеціаліст з огляду автотранспорту, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за участю: прокурора Мануйленко І.М., особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , Встановив: Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює грошовій сумі розміром 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп. Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи відповідно до п.п. «з» п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції», під час припинення діяльності пов`язаної із виконанням функцій держави, несвоєчасно, без поважних причин, подав декларацію особи, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, неохоплений раніше поданими деклараціями, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Так, ОСОБА_1 під час звільнення з посади слідчого СВ ВП ГУНП в Дніпропетровській області 07.09.2021 року, зобов`язаний був подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період: 01.01.2021-07.09.2021, не пізніше 20 робочих днів з дня припинення діяльності, тобто до 00 год. 00 хв. 06.10.2021 року. Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом від 07.10.2021 року № 23/190 повідомило Національне агентство про факт неподання декларації особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період: 01.01.2021-07.09.2021 ОСОБА_1 . У зв`язку з цим Національне агентство направило ОСОБА_1 повідомлення про факт неподання декларації перед звільненням з вимогою подати таку декларацію протягом 10 днів з дня отримання повідомлення, згідно з вимогами ст. 51-2 Закону. Згідно з відомостями з Реєстру декларацію перед звільненням, ОСОБА_1 подав 16.11.2021 року о 12 год. 11 хв., тобто після отримання зазначеного повідомлення. 18.01.2022 року ОСОБА_1 на електрону пошту направив пояснення, в яких зазначив, зокрема, що подав декларацію типу «після звільнення» 14.09.2021 року у встановлений законом 20-денний термін. Зауважив, що відразу після того, як отримав повідомлення від Національного агентства подав вірну декларацію типу «перед звільненням» за необхідний період. Декларація «після звільнення» подана ОСОБА_1 14.09.2021 охоплює 2020 рік, проте ОСОБА_1 мав обов`язок подати декларацію за період: 01.01.2021-07.09.2021, тобто зазначений період поданою декларацією охоплений не був. Не погоджуючись з вказаним рішенням, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю, на його думку, в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги відсутність умислу в його діях,що виключає адміністративну відповідальність за інкриміноване йому правопорушення. Вказує, що протокол про адміністративне правопорушення не міститься переконливих доказів винуватості особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності. Вказує, що був звільнений з займаної посади в органах внутрішніх справ за власним бажанням 07.09.2021 року. 14.09.2021 року подав декларацію за звітній період «після звільнення» у встановлений законодавством 20-денний строк. 16.11.2021 на його поштову адресу за місцем проживання надійшов лист від НАЗК, в якому було вказано про необхідність надання декларації «перед звільненням», яка ним подана не була у зв`язку з тим, що співробітники кадрового апарату не наголосили про необхідність її подання саме в 20-денний строк. В цей же день була подана декларація «перед звільненням» про що є підтвердження на електронній скриньці. Вважає, що виконав всі вимоги законодавства та подав обидві декларації. Вказує, що в його діях відсутній умисел на вчинення адміністративного правопорушення. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши постанову суду в межах поданої апеляції, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, за положеннями ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Нормами ст. 280 КУпАП визначено, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, висновок суду про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та оскарженій постанові, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведенні у постанові. Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Такий висновок суду є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи й підтверджується доказами у справі, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №47-01/4/22 від 19.01.2022 (а.с. 1-7); повідомлення про факт неподання чи несвоєчасного подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (а.с.11); копією наказу №471 о/с від 06.09.2021 (а.с.12); копією паспорту (а.с.15-18); копією присяги працівника Національної поліції України (а.с.20); копією списку (а.с. 21-25); витягом з Єдиного державного реєстру декларацій про дату і час подання декларації «перед звільненням» ОСОБА_1 (а.с.8-10); письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 36-37); іншими матеріалами справи №189/146/22. Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду першої інстанції апеляційний суд вважає необґрунтованими та не приймає їх до уваги, з наступних підстав. Так, відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов`язане з корупцією, - це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Так, диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП форму вини не визначено та не передбачено наявність негативних наслідків вчиненого правопорушення, тобто вказане правопорушення може бути вчинено як умисно, так і з необережності, в тому числі через незнання законодавства. Це адміністративне правопорушення є правопорушенням з формальним складом, для констатації наявності якого достатньо лише встановлення факту несвоєчасного подання декларації (порушення вимоги закону). Встановлення ж суспільно-небезпечних наслідків та з`ясування форми вини не вимагається. Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону передбачено, що особи зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. За результатами перевірки матеріалів справи, апеляційним судом безумовно встановлено, що ОСОБА_1 є суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зокрема, і за ст. 172-6 КУпАП. Статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначені обмеження, пов`язані зі службою в поліції. Зокрема, на поліцейських поширюються обмеження, визначені Законом України «Про запобігання корупції», Законом України «Про Національну поліцію» та іншими законами України. Пунктом 5 частини 1 статті 12 Закону, передбачено, що Національне агентство з питань запобігання корупції з метою виконання покладених на нього повноважень має приймати з питань, що належать до його компетенції, обов`язкові для виконання нормативно-правові акти. Частиною 5 вказаної статті визначено, що нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Згідно п. 1 та п. 2 розділу II «Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженим Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 від 10.06.2016 року, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 року за № 958/29089 та зі змінами, внесеними згідно з наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 12.12.2019 року №168/19, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27.12.2019 року за №1300/34271 і набрало чинності з 01.01.2020 року. Національне агентство з питань запобігання корупції визначило, що до Реєстру включаються такі електронні документи як декларації, що подаються відповідно до статті 45 Закону, шляхом заповнення електронних форм відповідних документів. Суб`єкти декларування подають зазначені документи через мережу Інтернет з використанням програмних засобів Реєстру у власному персональному електронному кабінеті після реєстрації в Реєстрі. Відповідно до п.п.2 п.5 розділу II вказаного Порядку, декларація перед звільненням - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону не пізніше двадцяти робочих днів з дня припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншої діяльності, зазначеної у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини першої статті 3 Закону. Така декларація охоплює період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду. Останнім днем такого періоду є день припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону. Проте, абзацом другим пункту 2 рішення Національного агентства з питань запобігання корупції № 19 від 06.09.2016 «Про затвердження Порядку перевірки факту подання суб`єктами декларування декларацій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та повідомлення Національного агентства з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 листопада 2016 року за № 1479/29609) визначено, що припиненням діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування є останній день виконання суб`єктом декларування зазначених функцій. Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, до 00-00 06.10.2021 шляхом заповнення відповідної форми в особистому кабінеті користувача на веб-ресурсі https://public.nazk.gov.ua, однак подав декларацію до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, лише 16.11.2021 о 12-11, тобто несвоєчасно. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , як колишній слідчий СВ ВП ГУНП в Дніпропетровській області, , будучи відповідно до підпункту «з» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз.1 ч.2 ст.45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Поряд із цим, ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій, того, що він був позбавлений можливості вчасно подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. При цьому, ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції зазначив щодо відсутності в нього умислу на вчинення правопорушення, наявність Рішення Конституційного Суду України не спростовують його обов`язку подання декларації за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, оскільки станом на 07.09.2021 року його повноваження були припинені. Щодо зазначеного ОСОБА_1 про плутанину в назвах декларацій, то вказане твердження жодним чином не спростовує його вини. За таких обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення апеляційним судом визнаються необґрунтованими. Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення. При перевірці справи в апеляційній інстанції не було виявлено порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке б могло потягти за собою зміну чи скасування постанови. З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для зміни чи скасування оскарженого судового рішення відсутні. Керуючись ч. 6, 7ст. 126 Конституції України, Законом України "Про запобігання корупції", ст. ст. 7, 9, 10, 11, ч. 1 ст.172-6, ст. ст. 247, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Покровського районного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2022 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Дніпровського апеляційного суду О.Ю. Іванченко