Постанова 4824 № 758/18513/25

Унікальний номер справи 758/8513/25 Номер апеляційного провадження 33/824/817/2026 Суддя суду першої інстанції Л. В Казимиренко Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач Постанова Іменем України 29 січня 2026 року місто Київ Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у с т а н о в и в : Постановою судді Подільського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. на користь держави. Згідно постанови, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі також Закон), несвоєчасно без поважних причин подала до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі також Реєстр), декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (декларація при звільненні). Відповідно до наказу Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 84-к від 02.05.2019 ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_1) призначено на посаду заступника начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи з 03.05.2019, в порядку переведення з департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Згідно з наказом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 204-к від 16.12.2019 ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи, змінено прізвище в облікових та бухгалтерських документах на ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 04.10.2019). Наказом Подільської районної в місті Києві державної адміністрації № 32-к від 03.02.2025 ОСОБА_1 звільнено із займаної посади з 07.02.2025 за угодою сторін. ОСОБА_1 присвоєно 5 (п`ятий) ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби з 03.05.2022. Таким чином, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону. Тому, згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 45 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом адміністративного правопорушення. Згідно з приміткою до ст. 56 Закону посада державної служби категорії «Б» відноситься до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Згідно з ч. 1 ст. 65-1 Закону за вчинення корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в ч. 1 ст. 3 Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку. Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст. 45 Закону. Абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, зазначені у п. 1, пп. «а», «в» - «ґ» п. 2 ч. 1 ст. З Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Відповідно до пп. 2 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду. Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності. Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язана була подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, протягом 30 днів з дня припинення діяльності, тобто до 10.03.2025. Згідно з відомостями з Реєстру декларацію при звільненні за період з 01.01.2025 по 07.02.2025 ОСОБА_1 подала 14.04.2025 о 00:42 (унікальний ідентифікатор декларації - fe2aeea3-5245-4c83-95b5-c1130355b82e). Згідно з послідовністю дій користувача Реєстру, які вчинила ОСОБА_1 , дії по заповненню декларації при звільненні остання розпочала лише 31.03.2025. Слід зазначити, що ОСОБА_1 ознайомлена з вимогами Закону, зокрема щодо необхідності подання декларації протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Листом від 08.08.2025 № 106-8213 Подільська районна в місті Києві державна адміністрація повідомила Національне агентство (вх. № 116265/0/06- 25 від 13.08.2025) про факт несвоєчасного подання декларації при звільненні за період з 01.01.2025 по 07.02.2025 ОСОБА_1 . Національне агентство листом від 02.11.2025 № 47-01/89509-25 запросило наявності ОСОБА_1 прибути 12.11.2025 для надання пояснень та копій підтвердних документів (за наявності) щодо причин несвоєчасного подання декларації та, у разі підстав, складання протоколу про адміністративне правопорушення. Про наявність поважних причин, які б завадили своєчасному поданню декларації при звільненні за період з 01.01.2025 по 07.02.2025 ОСОБА_1 не повідомила Національне агентство. Встановлений ст. 45 Закону обов`язок подання суб`єктами декларування декларацій є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь-яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб`єкта декларування його реалізувати, внаслідок бездіяльності самого суб`єкта декларування, незнання закону тощо). Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 року «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою. Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Обов`язок належної підготовки суб`єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб`єкта декларування. Для кваліфікації несвоєчасного подання декларації як адміністративного правопорушення необхідна наявність двох обставин, а саме: сам факт несвоєчасного подання та відсутність у суб`єкта декларування поважних причин порушення термінів подання декларації. Тому лише сукупність факту несвоєчасного подання декларації та відсутність при цьому поважних причин у суб`єкта декларування утворює склад адміністративного правопорушення, без наявності якого провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю (ст. 247 КУпАП). Згідно зі службовою запискою Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 10.07.2025 № 70-05/6373-25 технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період, не зафіксовано. Таким чином, поважних причин, які б перешкодили ОСОБА_1 вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при звільненні, в ході збору матеріалів по даному факту не встановлено. Місце вчинення адміністративного правопорушення: оскільки ОСОБА_1 на момент вчинення правопорушення є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, у зв`язку із перебуванням на посаді заступника начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи апарату Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, то місцем вчинення правопорушення слід вважати місцезнаходження місця роботи: Контрактова площа, 2, м. Київ, 04070. Час вчинення адміністративного правопорушення: є дата фактичного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто 14.04.2025 о 00:42. Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП несвоєчасне подання декларації особи, уповноваженої з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (декларація при звільненні). Не погоджуючись з постановою судді, ОСОБА_1 подалаапеляційну скаргу, у якій просить змінити постанову судді, звільнити її від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з`ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами. ОСОБА_1 зазначила, що усвідомлює, що сталося порушення вимог законодавства, однак щиро розкаюється та хоче звернути увагу суду на поважність причин, що вплинули на несвоєчасність подання декларації, а саме тимчасове виконання нею у вказаний період догляду за племінницею у зв`яку із ховробою її матері (сестри ОСОБА_1 ), яка виховує дитину одна. Крім того, з 11.02.2025 ОСОБА_1 змінила місце роботи та розпочала виконання трудових обов`язків на новому місці роботи, що є стресовою подією, що потребує адаптації, освоєння нових процесів і значної концентрації. Додаткове професійне навантаження у зазначений період, а також життя в умовах постійних тривог та психологічного виснаження суттєво вплинуло на здатність організувати подання декларації. Також вказала, що не мала наміру уникнути фінансового моніторингу доходів. Раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, дисциплінарних чи інших стягнень не має, нині обіймає посаду, пов`язану з виконанням функцій держави чи органів місцевого самоврядування, а обставини, що могли б обтяжувати її відповідальність - відсутні. ОСОБА_1 вважає, що вказані обставини знижують суспільну шкоду вчиненного правопорушення, що не становить великої суспільної небезпеки, а також цим праворушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам, а вчинене правопорушення можна вважати малозначним. Просила при перегляді справи врахувати практику з розгляду аналогічних справ, а саме постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 25.12.2024 у справі №361/12650/24, та постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 31.07.20204. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор Кузьо Н. В. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, постанову судді просив залишити без змін як законну та обгрунтовану. Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та дату розгляду справи повідомлена належним чином (судова повістка доставлена до електронного кабінета учасника справи 07.01.2026 о 15:10), причини неявки суду не повідомила. Так, право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. З метою дотримання процесуальних строків, суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності належно повідомленої про розгляд справи особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи про адміністративне правопорушення. Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення прокурора Кузьо Н. В., дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення та постанови судді, ОСОБА_1 у порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VIIнесвоєчасно без поважних причин подала декларацію при звільненні, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Апеляційним судомдослідженонаступні докази: протокол про адміністративне правопорушення №47-01/215/25 від 12.11.2025; послідовність дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 ; наказ №84-к від 02.05.2019, згідно якого ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи з 03.05.2019; наказу № 204-к від 16.12.2019, що підтверджує факт зміни прізвища в облікових та бухгалтерських документах на ОСОБА_1 ; наказ № 56-к від 02.05.2022, яким ОСОБА_1 , заступнику начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації було присвоєно черговий 5 ранг державного службовця; наказ №32-к від 03.02.2025, згідно якого ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи апарату Подільської районної в місті Києві державної адміністрації 07.02.2025 за угодою сторін; попередженням, дані якого підтверджують факт ознайомлення ОСОБА_1 із вимогами, заборонами, обмеженнями, що передбачені Законом України «Про запобігання корупції». Отже, зібраними по справі доказами встановлено, що ОСОБА_1 обіймала посаду заступника начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи з 03.05.2019, в порядку переведення з департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), та 03.05.2022 їй було присвоєно п`ятий ранг державного службовця в межах категорії «Б» посад державної служби. Таким чином ОСОБА_1 відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції». А тому у зв`язку із звільненням із займаної посади з 07.02.2025 за угодою сторін, ОСОБА_1 зобов`язана була подати протягом 30 днів з дня припинення діяльності, тобто до 10.03.2025, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Однак судею встановлено, що згідно з послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 вона фактично декларацію при звільненні за період з 01.01.2025 по 07.02.2025 ОСОБА_1 подала 14.04.2025 о 00:42 (унікальний ідентифікатор декларації - fe2aeea3-5245-4c83-95b5-c1130355b82e). При цьому дії по заповненню декларації при звільненні ОСОБА_1 розпочала лише 31.03.2025, хоча декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, повинна була подати протягом 30 днів з дня припинення діяльності, тобто до 10.03.2025. Про наявність поважних причин, які б завадили своєчасному поданню декларації при звільненні за період з 01.01.2025 по 07.02.2025 ОСОБА_1 не повідомила НАЗК. Отже, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закон України «Про запобігання корупції» поширюється дія Закону, в порушення вимог абзацу першою ч. 2 ст. 45 та пункту 27розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону, а також Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023 № 3384-ІХ, несвоєчасно без поважних причин подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Досліджені та перевірені апеляційним судом обставини, які свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та узгоджуються із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком судді суду першої інстанції, що досліджені матеріали справи свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП. Апеляційний суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про те, що адміністративне правопорушення можливо вважати малозначним. Так, згідно з підпунктом пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону №1700-VII суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону є державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування, тобто особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Абзацом 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Відповідно до пункту 2-7розділу XIII Закону України «Про запобігання корупції», особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно достатті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Згідно пункту 15 частини 1 статті 11 ЗаконуНаціональне агентство з питань запобігання корупції надає рекомендаційні роз`яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів. З метою реалізації цього повноваження та на виконання п. 3 розділу ІІ Закону України від 20 вересня 2023 року № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в умовах воєнного стану» Національне агентство підготувало Роз`яснення від 13 листопада 2023 року № 4 щодо типів існування декларацій, коли їх слід подавати та який звітний період вони охоплюють. Законом та Порядком № 449/21 передбачено три види декларацій: 1) щорічна деклараціядекларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Законув період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація. 2) декларація при звільненнідекларація, яка подається відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. 3) деклараціякандидата на посаду декларація, яка подається відповідно до ч. 3 ст. 45 Законута охоплює звітний період з 01 січня до 31 грудня включно, що передує року, в якому особа подала заяву на зайняття посади, якщо інше не передбачено законодавством та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Особливості зазначення відомостей в декларації визначені Порядком № 449/21. Обов`язком суб`єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону №1700-VII, у тому числі вимог його статті 45 розділу VII «Фінансовий контроль» та п. 2-7 розділу XIII«Прикінцеві положення». ОСОБА_1 реалізувала своє право на заняття посади заступника начальника відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна, і тому була зобов`язана подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, протягом 30 днів з дня припинення діяльності, тобто до 10.03.2025. Відповідно до абзацу дев`ятого, підпункту першого пункту другого листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року №223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою. Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Відповідно до абз. 9 підп. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією» під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою. Поважних причин, які б могли бути визнані судом, як обставини, що були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 та були пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, які призвели до порушення нею строку подання електронної декларації при звільненні, апеляційним судом не встановлено. Посилаючись як на поважність причини пропуску строку, встановленого законом, на подання декларації при звільненні ОСОБА_1 вказує на тимчасове виконання нею у вказаний період догляду за племінницею у зв`яку із ховробою її матері (сестри ОСОБА_1 ), яка виховує дитину одна, а також на зміну місця роботи та виконання нею трудових обов`язків на новому місці роботи, що є стресовою подією, що потребувала адаптації, освоєння нових процесів і значної концентрації, життя в умовах постійних тривог та психологічного виснаження суттєво, що вплинуло на здатність організувати подання декларації. Однак зазначені ОСОБА_1 причини апеляційний суд визнає неповажними та не може взяти їх до уваги, оскільки позбавлений можливості перевірити їх через відсутнсть належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного. Так ОСОБА_1 стверджуючи про догляд за племінником у зв`язку із хворобою сестри не надала судді суду першої інстанції доказів на підтвердження зазначеного. Таких доказів не надано і апеляційному суду. Посилання на виконання посадових обов`язків на новому місці роботи та стресову ситуацію у зв`язку із цим, зокрема через життя в умовах війни, є недоречними, адже ОСОБА_1 була ознайомлена із вимогами Закону щодо необхідності подання декларації протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. А життя в умовах війни не перешкодило ОСОБА_1 здійснювати дії щодо влаштування на інше місце роботи. Будь - яких доказів щодо перебування ОСОБА_1 у психологічно важкому стані, що зумовило несвоєчасне подання декларації при звільненні матеріали справи також не містять. При цьому апеляційний суд зауважує, що Національне агентство листом від 02.11.2025 № 47-01/89509-25 запросило ОСОБА_1 прибути 12.11.2025 для надання пояснень та копій підтверджувальних документів (за наявності) щодо причин несвоєчасного подання декларації, проте про наявність поважних причин, які б завадили своєчасному поданню декларації при звільненні за період з 01.01.2025 по 07.02.2025 ОСОБА_1 не повідомила НАЗК. Так, відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАПнесвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно приміткист. 172-6 КУпАПсуб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначенихчастинами другоютатретьоюцієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до частинпершоїтадругоїстатті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до вимогст. 9 КУпАПадміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно ч. 1ст. 172-6 КУпАП, всупереч доводам апеляційної скарги, не передбачає лише умисної форми вини, оскільки сама диспозиція цієї норми говорить про те, що вказане адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, може бути вчинено як умисно, так і з необережності. Адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, по своїй суті не може бути визнане малозначним, оскільки передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов`язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому, вказані особи мають виконувати передбачені законом вимоги щодо фінансового контролю, незалежно від того, чи змінювався їх матеріальних стан, а тому твердження апеляційної скарги щодо відсутності негативних наслідків від дій ОСОБА_1 шкоди, тощо не можуть бути взятими до уваги апеляційним судом. У випадку вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, таке не може визнаватись малозначними, у зв`язку з тим, що вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягають на встановлений порядок діяльності органів влади, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади. Корупція являє собою величезну загрозу правовим нормам, демократії, правам людини, об`єктивності та соціальній справедливості, перешкоджає економічному розвиткові та ставить під загрозу стабільність демократичних інститутів та етичних норм суспільства. Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний інтерес до корупційних правопорушень та необхідності ефективної протидії їм з метою захисту особи, суспільства та держави. Відповідно статті22 КУпАПпри малозначності правопорушення суддя може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. При цьому законодавцем не визначено змісту поняття та ознак малозначності адміністративного правопорушення. Родовим об`єктом корупційних правопорушень та правопорушень, пов`язаних з корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб`єктів владних повноважень, встановлений відповідними нормативними актами. Міжнародні стандарти протидії корупції зобов`язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, Главі ІІ Додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, Главі ІІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов`язковими для України. Визнання адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування. Із матералів справи вбачається, що ОСОБА_1 у свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП визнає, однак просить звільнити її від відповідальності обмежившись усним зауваженям, що повністю суперечить викладеним вище нормам закону та встановленим судом обставин справи. . Ураховуючи конкретні обставини справи, зокрема, доведеність того, що ОСОБА_1 без поважних причин не подала своєчасно при звільненні декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави, апеляційний суд вважає, що таке адміністративне правопорушення, пов`язаніе з корупцією та не може бути визнане малозначним, що виключає підстави для застосування у цій справі вимог ст. 22 КУпАП. В матеріалах провадження відсутні будь-які дані про те, що несвоєчасне подання ОСОБА_1 декларації зумовлено поважними причинами. З огляду на підвищену суспільну небезпечність адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, яке вчинено ОСОБА_1 за відсутності інших обставин, які її знижують, окрім того, що вона вчинила адміністративне правопорушення вперше, з метою дотримання принципів запобігання та протидії корупції, в тому рахунку відкритості та прозорості діяльності органів державної влади, апеляційний суд вважає за неможливе звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого за ст. 22 КУпАП та застосування як наслідок у даному випадку усного зауваження. Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази, апеляційний суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Даних про те, що вчинене ОСОБА_1 правопорушення, пов`язане з корупцією, є малозначним, матеріали справи не містять. Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі наявні належні та допустимі докази на підтвердження несвоєчасного подання ОСОБА_1 декларації при звільненні без поважних на те причин, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172- 6 КУпАП, а тому постанова судді Подільського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та прийняття нової постанови про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні. Керуючись 294 КУпАП, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Подільського районного суду м. Києва від 27 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л. Д. Поливач