Постанова Київський апеляційний суд № 361/7353/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/5533/2022 Справа 361/7353/19 П О С Т А Н О В А Іменем України 22 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , нарішення Броварського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Радзівіл А.Г. в м. Київ 10 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд» про відшкодування витрат у зв`язку із вчиненням дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, стягнення орендної плати, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 515015,83 грн. та судові витрати по справі. Позов мотивувала тим, що за адресою м. Бровари вул. Гельсінської групи 14-г знаходиться трансформаторна підстанція «Ї-1» загальною площею 163,2 кв.м., з яких 81,5 кв.м. належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , а інші 81,5 кв.м. - відповідачу ПАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд». Земельна ділянка, на якій розташована підстанція, потребувала приведення у належний стан, а саме підсипання, так як були провали ґрунту, які створювали провали фундаменту трансформаторної підстанції, сама трансформаторна підстанція знаходилася в аварійному стані та невідкладно потребувала капітального ремонту, у зв`язку з чим майновим інтересам відповідача загрожувала небезпека настання невигідних для нього майнових наслідків. З даного приводу вона зверталася усно та письмово до відповідача і просила провести необхідні роботи, однак її звернення залишено відповідачем без уваги. Відповідно до висновку-звіту від 15 серпня 2018 року ТОВ «Всеукраїнський експортно-правовий союз» про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним правилам і нормам, було виявлено дефекти будівельних конструкцій, загальний стан будівлі та інженерних мереж оцінено як аварійний та не придатний для подальшої експлуатації, рекомендовано провести знесення трансформаторної підстанції. У зв`язку з тим, що підстанція знаходилася в аварійному стані і майновим інтересам як позивача, так і відповідача загрожувала небезпека настання невигідних майнових наслідків, вона вимушена була провести ремонтні роботи з капітального ремонту на суму 460230 грн., які відповідач повинен їй відшкодувати. Крім того, на підставі рішення Броварської міської ради від 15 серпня 2017 року надано в користування на умовах оренди ОСОБА_1 земельну ділянку пл. 0,2622 га., терміном до 17 серпня 2022 року. Орендна плата за земельну ділянку за 22 місяця становить 109571,66 грн., половину якої повинен сплатити відповідач в розмірі 54785,83 грн. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2021 року в позові відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин та неврахування доказів, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Посилалася на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що позивач без належного повідомлення відповідача прийняла рішення про проведення ремонтних робіт підстанції, оскільки у своїх листах позивач вірно зазначила назву відповідача, а ст. 1158 ЦК України не передбачено жодних вимог, яким чином має бути здійснено повідомлення іншої особи про вчинення дій в її інтересах без її доручення, більше того, чинним законодавством не передбачено обов`язку особи, яка такі дії вчинила, проконтролювати факт отримання надісланого нею повідомлення. Не погоджувалася з висновком суду, що позивач, незважаючи на стан будівлі, яка підлягала знесенню, самостійно прийняла рішення про проведення ремонтних робіт. Як видно на збірній кадастровій карті, стіни будівель, належні сторонам, розташовані близько одна від одної і руйнування будівлі відповідача загрожувало руйнуванню також і будівлі позивача, крім того, позивач не мала право самостійно розпорядитися майном відповідача і знести його будівлю підстанції. Крім того, відповідач був сам зацікавлений в зупиненні процесів руйнування підстанції, оскільки сам зазначає у відзиві та зустрічній позовній заяві, яка не прийнята судом, але наявна в матеріалах справи, що в лютому 2019 року з метою продажу підстанції звернувся до нотаріуса. В лютому 2019 року підстанція ще не була відремонтована, так як позивач лише в березні 2019 року уклала перший договір на виконання робіт з ремонту фундаменту. Про інтерес відповідача у володінні та розпорядженні підстанцією говорить і подача ним позову по справі № 361/8370/20, в якій відповідач просить перевести на нього права і обов`язки покупця за договором купівлі-продажу, який був першочерговою підставою для оформлення права власності на підстанцію чоловіком ОСОБА_1 . Крім того, як встановлено ухвалою суду від 01 жовтня 2021 року по справі № 361/8370/20, в якій беруть участь ті ж самі сторони, вартість будівлі підстанції, яка підлягала знесенню у 2018 році, становить 1 298 000 грн. Вказувала, що суд першої інстанції неправомірно не прийняв до уваги як належні та достовірні докази, надані позивачем, а саме договори та квитанції. Поданих документів достатньо для того, щоб встановити розмір витрат, понесених позивачем на ремонтні роботи майна відповідача, натомість суд першої інстанції вирішив, що позивач має надавати докази щодо обсягу проведених робіт та використаних матеріалів з метою нібито встановлення відповідності визначеної та сплаченої вартості робіт, хоча суд не є експертом в будівельній галузі і не може самостійно встановлювати зазначені обставини справи. Відповідач не надав жодного доказу на спростування вартості ремонтних робіт, не заявляв клопотання про проведення експертизи для визначення їх вартості, а тому немає підстав стверджувати, що вартість робіт не відповідала їх обсягам. Вважала, що судом безпідставно відмовлено в стягненні половини коштів орендної плати за земельну ділянку, на якій розташована нерухомість сторін однакової площі, лише на підставі того, що позивач не навів належного правового обґрунтування своїх позовних вимог, враховуючи, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд. Щодо правових підстав для стягнення з відповідача Ѕ частини плати за земельну ділянку, на якій знаходиться нерухоме майно, повідомляла, що не мала правових підстав для укладення договору оренди лише частини земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, належні обом сторонам даної справи, а тому змушена була відповідно до вимог закону укласти договір оренди на всю земельну ділянку. Відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а ОСОБА_1 , змушена укласти договір оренди самостійно, втратила належне їй майно у вигляді Ѕ частини коштів від орендної плати, що свідчить про безпідставне збереження відповідачем майна (коштів) за рахунок позивача. При цьому відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. Отже, відповідач зобов`язаний повернути ці кошти відповідачу на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Від відповідача ПАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, наводячи власні аргументи у вигляді спростування доводів позивача. В судове засідання 22 червня 2022 року позивач ОСОБА_1 не з`явилася, направивши клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на те, що строк, на який було укладено договір про надання правової допомоги, закінчився, і її представник не зможе здійснювати подальше представництво її інтересів в апеляційному суді; вона втратила на ремонтні роботи всі заощаджені кошти на майно «Укржитлопобутбуд» і на даний момент не може їх повернути, з початком війни вона і її сім`я потрапили в окупацію, понесли великі втрати, стали вимушеними переселенцями, залишились без коштів на існування, найняти іншого адвоката не має можливості, а сама не має достатніх правових знань для участі в розгляді справи. Просила надати їй додатковий час для пошуку нового адвоката для подальшого представництва її інтересів в судових засіданнях. Вирішуючи дане клопотання, апеляційний суд врахував наступне. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до п. 2, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлений законом або судом строк та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до ч. 1 ст. 371 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Частиною 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому суд враховує, що апеляційна скарга подана представником позивача - спеціалістом у галузі права (адвокатом), в апеляційній скарзі вже викладені всі доводи позивача щодо, на її думку, неповного з`ясування обставин та неврахування доказів, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, відтак відсутність у позивача представника на час розгляду її апеляційної скарги судом жодним чином не порушує її процесуальні права. Відтак, оскільки позивач, яка сама подала апеляційну скаргу через свого представника, належним чином обізнана про рух справи та повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, доказів поважності неявки в судове засідання суду не надано, її неявка не перешкоджає розгляду справи, з урахуванням необхідності розгляду справи в передбачений законом строк апеляційний суд прийшов до висновку про необґрунтованість клопотання про відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи у відсутності позивача. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про відшкодування витрат у зв`язку із вчиненням дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, стягнення орендної плати, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, незважаючи на те, що приміщення трансформаторної підстанції перебувало у такому стані, що підлягало знесенню, самостійно на власний розсуд без належного повідомлення відповідача прийняла рішення про проведення ремонтних робіт, та прийшов до висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.В частині стягнення орендної плати за землю з відповідача, судом відмовлено в позові, оскільки позивачем не доведено, що сума в розмірі 54785,83 грн. як орендна плата підлягає відшкодуванню відповідачем позивачу. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Судом встановлено, що 11 серпня 2000 року ВАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд», правонаступником якого є ПрАТ«Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд», на підставі договору купівлі-продажу придбало Ѕ частину трансформаторної підстанції за адресою АДРЕСА_1 , трансформаторна підстанція «Ї-1» загальною площею 163,2 кв.м. (а. с. 12, 14 т. 1). Згідно довідки КП «Броварське бюро технічної інвентаризації» від 22 грудня 2018 року, згідно матеріалів архівної справи станом на 31 грудня 2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна - Ѕ частину трансформаторної підстанції, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ВАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд», право власності на іншу Ѕ частину станом на 31 грудня 2012 року зареєстроване за ТзОВ Дарницьке ремонтно-будівельне управління». 24 липня 2013 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу частини майнового комплексу придбав у ТзОВ Дарницьке ремонтно-будівельне управління» 2/100 частин комплексу, що розташований за адресою АДРЕСА_1 . До складу 2/100 частки комплексу, що відчужується за цим договором, входить Ѕ частина будівлі трансформаторної підстанції «Ї-1» пл. 81,5 кв.м. (а. с. 19 - 20 т. 1). На а. с. 22 - 23 т. 1 знаходиться копія заяви від 24 червня 2015 року на ім?я органу технічної інвентаризації від ТОВ «Дарницьке ремонтно-будівельне управління», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Авто-Плюс», в якій співвласники комплексу за адресою АДРЕСА_1 просили надати висновок про технічну можливість поділу зазначеного комплексу в натурі, відповідно до якого зокрема ОСОБА_3 буде належати нежитлова споруда, якій присвоєно адресу АДРЕСА_1 , а саме Ѕ будівлі трансформаторної підстанції «Ї-1» пл. 81,5 кв.м., що становить 2/100 частки комплексу, розміщеної на земельній ділянці пл. 0,2622 га., кадастровий номер 3210600000:01:043:0013. На а. с. 21 т. 1 знаходиться витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3210600000:01:043:0013 надана в оренду ОСОБА_3 , орендодавець: Броварська міська рада Київської області, строк дії до 28 листопада 2018 року. На а. с. 29 - 30 т. 1 знаходяться копії листів виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 06 грудня 2016 року на ім`я ОСОБА_3 щодо його звернення про надання допомоги про приведення в належний стан наданої в користування (оренду) земельної ділянки по АДРЕСА_1 , згідно якого роботи з благоустрою території міста, які виконуються за кошти місцевого бюджету, проводяться виключно на об`єктах комунальної власності територіальної громади міста; враховуючи, що зазначена заявником земельна ділянка перебуває в оренді, виконання робіт з її підсипання є нецільовим використанням бюджетних коштів; від 27 грудня 2017 року на ім`я ОСОБА_3 , згідно якого виконання робіт з підсипання земельної ділянки є обов`язком орендаря. 03 травня 2017 року ОСОБА_3 на підставі договору дарування трансформаторної підстанції відчужив трансформаторну підстанцію «Ї-1» пл. 81,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 (а. с. 32 т. 1). На а. с. 33 т. 1 знаходиться копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 травня 2017 року, згідно якого ОСОБА_1 є власником будівлі - трансформаторної підстанції пл. 81,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 . На а. с. 34 т. 1 знаходиться копія витягу з рішення Броварської міської ради Київської ради від 15 серпня 2017 року № 644-31-07, згідно якого надано ОСОБА_1 в користування на умовах оренди земельну ділянку пл. 0,2622 га., з них 0,0321 га. - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення по АДРЕСА_2 терміном на 17 серпня 2022 року. На а. с. 38 т. 1 знаходиться копія листа-повідомлення ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлобутбуд», м. Київ вул. Володимирська 23-б, в якому повідомлялося, що трансформаторна підстанція «Ї-1» пл. 81,5 кв.м., належна ПАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлобутбуд» на праві власності, знаходиться в аварійному стані та невідкладно потребує капітального ремонту; ОСОБА_1 просила з`явитися за адресою АДРЕСА_2 , та терміново провести необхідні роботи, оскільки майновим інтересам адресата та ОСОБА_1 загрожує небезпека настання невигідних майнових наслідків в зв`язку з невиконанням зазначених робіт. На а. с. 39 - 53, 132 - 160 т. 1 знаходиться копія та оригінал звіту від 15 серпня 2018 року ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним нормам і правилам, об`єкт дослідження - трансформаторна підстанція «Ї-1» з прибудовою «ї1» за адресою АДРЕСА_2 , згідно якого технічний стан обстежуваних будівель та інженерних мереж в цілому оцінюється як аварійний. За висновком звіту, загальний технічний стан будівлі та інженерних мереж оцінюється як аварійний та не придатний до подальшої експлуатації, рекомендовано провести знесення трансформаторної підстанції «Ї-1» з прибудовою «ї1». На а. с. 54 т. 1 знаходиться копія листа-повідомлення ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлобутбуд», м. Київ вул. Володимирська 23-б, від 22 серпня 2018 року, що відповідно до висновку-звіту від 15 серпня 2018 року ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» трансформаторна підстанція пл. 81,5 кв.м. знаходиться в аварійному стані та потребує невідкладного капітального ремонту; просила з`явитися за вказаною адресою та терміново провести необхідні роботи, оскільки майновим інтересам сторін загрожує небезпека. На а. с. 55 - 56 т. 1 знаходиться копія листа-повідомлення ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлобутбуд», м. Київ вул. Володимирська 23-б, від 13 травня 2019 року, та копія фіскального чеку Укрпошти про відправлення листа, що відповідно до висновку-звіту від 15 серпня 2018 року ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» трансформаторна підстанція пл. 81,5 кв.м. знаходиться в аварійному стані та потребує знесення; 11 березня 2019 року був укладений договір на виконання ремонтних робіт, загальна вартість яких становить 195650 грн.; просила з`явитися за вказаною адресою для вирішення питання щодо відшкодування вартості виконуваних робіт. На а. с. 57, 124 т. 1 знаходиться копія та оригінал договору № 11.03.2019 на виконання робіт з ремонту фундаменту, укладеного 11 березня 2019 року ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_6 , за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню робіт з ремонту фундаменту в будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальна сума вартості робіт з виготовлення становить 195650 грн.; замовник зобов`язується надати вичерпне технічне завдання в письмовому вигляді із зазначенням всіх необхідних розмірів, бажаних матеріалів, кольору і конструктивних особливостей. На а. с. 58, 125, 126 т. 1 знаходяться копії та оригінали квитанцій № 070090 від 11 березня 2019 року, 14 травня 2019 року, виданих ФОП ОСОБА_6 , за роботи з ремонту фундаменту, вартість послуги - аванс 140000 грн., та № 070095 від 14 травня 2019 року, за роботи з ремонту фундаменту, вартість 55650 грн. На а. с. 59, 127 т. 1 знаходиться копія та оригінал акту, складеного 14 травня 2019 року ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , про те, що виконавцем було проведено роботи з ремонту фундаменту - 1 од., роботи виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. На а. с. 60 - 61 т. 1 знаходиться копія фіскального чеку Укрпошти та листа-повідомлення ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлобутбуд», м. Київ вул. Володимирська 23-б, від 30 травня 2019 року, згідно якого майновим інтересам адресата загрожує небезпека настання невигідних майнових наслідків; 11 березня 2019 року був укладений договір на виконання робіт з ремонту фундаменту, загальна вартість робіт становить 195650 грн.; просила адресата з`явитися за вказаною адресою для вирішення питання щодо відшкодування вартості виконаних робіт. На а. с. 62, 128 т. 1 знаходиться копія та оригінал договору № 02.06.2019 на виконання робіт з ремонту покрівлі, укладеного 02 червня 2019 року ОСОБА_1 з ФОП ОСОБА_6 , за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по виконанню робіт з ремонту покрівлі в будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальна вартість робіт становить 264580 грн., в тому числі аванс 200000 грн., остаточний розрахунок 64580 грн., виконавець зобов`язується провести роботи належної якості, в узгоджені терміни із застосуванням затверджених матеріалів; замовник зобов`язується надати вичерпне технічне завдання в письмовому вигляді із зазначенням всіх необхідних розмірів, бажаних матеріалів, кольору і конструктивних особливостей, остаточний розрахунок здійснюється після підписання і передачі акту виконаних робіт. На а. с. 63, 129, 130 т. 1 знаходяться копії та оригінали квитанцій № 070052 від 02 червня 2019 року, та 17 липня 2019 року, виданих ФОП ОСОБА_6 , за роботи з ремонту покрівлі, вартість послуги - аванс 200000 грн., та № 070059 від 17 липня 2019 року, за роботи з ремонту покрівлі, вартість 64580 грн. На а. с. 64, 131 т. 1 знаходиться копія та оригінал акту, складеного 17 липня 2019 ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , про те, що виконавцем було проведено роботи з ремонту покрівлі в будинку - 1 од., роботи виконані в повному обсязі, сторони претензій одна до одної не мають. На а. с. 65 - 66 т. 1 знаходиться копія листа-повідомлення ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Виробниче підприємство «Украгрожитлобутбуд», м. Київ вул. Володимирська 23-б, від 20 липня 2019 року, та копія фіскального чеку Укрпошти про відправлення листа, що загальна сума вартості робіт становить 264580 грн., просила адресата з`явитися за вказаною адресою для вирішення питання щодо відшкодування вартості виконаних робіт. На а. с. 186 - 187 т. 1 знаходяться копії фотографій трансформаторної підстанції, надані відповідачем. На а. с. 225 т. 1 знаходиться копія листа ТОВ «Київспецрезерв» від 24 листопада 2020 року, згідно якого з 2017 року по теперішній час ТОВ «Київспецрезерв» є користувачем вказаної трансформаторної підстанції ТП-29 на підставі оплатних договорів найму, укладених спочатку з ФОП ОСОБА_3 , а в подальшому з його правонаступником ФОП ОСОБА_1 . На даний час доступ до трансформаторної підстанції ТП-29 має виключно ФОП ОСОБА_1 як власник майна та ТОВ «Київспецрезерв» як користувач такого майна; з моменту укладення вказаного договору найму ремонт підстанції ані ТОВ «Київспецрезерв», ані ФОП ОСОБА_1 не здійснювали. На а. с. 10 т. 2 знаходиться копія листа ТОВ «Аверус» від 25 червня 2021 року на ім`я ОСОБА_3 , згідно якого ТОВ «Аверус» підтверджує той факт, що протягом весни-літа 2019 року здійснювався ремонт ТП-29, після завершення якого підстанція перебуває в задовільному стані та візуально вже не прослідковується небезпека її обвалу; за останні роки ПрАТ«ВП «Украгрожитлопобутбуд» не користується трансформаторною підстанцією та його працівники не з`являються на території колишнього заводу, де знаходиться підстанція, тому ймовірно його працівники не володіють всіма даними про проведений ремонт підстанції та помиляються щодо нездійснення такого ремонту. На а. с. 32 - 37 т. 2 знаходяться копії фотографій трансформаторної підстанції, надані позивачем. На а. с. 47 т. 2 знаходиться виписка з ЄДРПОУ, згідно якої назвою відповідача є Приватне акціонерне товариство «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд». Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 322, 323 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 1158 ЦК України якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.Особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.Якщо особа, яка розпочала дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов`язана вжити усіх залежних від неї заходів щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана взяти на себе всі обов`язки, пов`язані із вчиненням цих дій, зокрема обов`язки щодо вчинених правочинів. Відповідно до ст. 1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов`язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано. Відповідно до ст. 1160 ЦК України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат. З огляду на положення наведених вимог в їх системному взаємозв`язку для виникнення у особи права на відшкодування фактично зроблених витрат при вчиненні дій в майнових інтересах іншої особи, необхідною є наявність ряду умов, а саме:небезпека має загрожувати саме майновим інтересам іншої особи; небезпека настання невигідних майнових наслідків має бути реальною, а не уявною; дії щодо запобігання попередженню, усуненню або зменшенню небезпеки настання невигідних майнових наслідків здійснюються нею за власною ініціативою, а не у зв`язку з укладенням договору доручення чи іншого цивільно-правового договору, відповідні дії не мають бути пов`язаними з виконанням службових чи інших, покладених відповідно до вимог закону, обов`язків;дії, вчинені в інтересах іншої особи без її доручення, мають містити очевидну користь для заінтересованої особи; зобов`язання з відшкодування витрат, понесених особою у зв`язку з вчиненням нею дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення виникає за умови відсутності можливості отримати відповідну згоду на вчинення дій у її інтересах; дотримання особою, яка діє в інтересах іншої особи, обов`язку при першій нагоді повідомити цю особу про свої дії, адже невиконання зазначеного обов`язку тягне за собою втрату права на відшкодування зроблених витрат (правові висновки Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 915/720/18). З огляду на викладене апеляційний суд погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог про відшкодування зроблених витрат у даній справі, оскільки під час її розгляду позивач не довела наявність необхідних умов для застосування до спірних правовідносин положень наведених статей ЦК України. Так, позивачем не доведено, що небезпека є реальною, а не уявною, небезпека загрожувала саме майновим інтересам відповідача, а вчинені позивачем дії містять очевидну користь для відповідача,а повідомлення відповідача про вчинення відповідних дій здійснено позивачем за першої нагоди. Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивач прийняла рішення про проведення ремонтних робіт трансформаторної підстанції, належно повідомивши про це відповідача, з огляду на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що листи-повідомлення направлялися ОСОБА_1 на адресу Приватного акціонерного товариства «Виробниче підприємство «Украгрожитлобутбуд», в той час як назвою відповідача відповідно до даних ЄДРПОУ є Приватне акціонерне товариство «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд». Доводи позивача, що в назві отримувача нею зазначалося саме Приватне акціонерне товариство «Виробниче підприємство «Украгрожитлопобутбуд», спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи (а. с. 38, 55, 60, 65 т. 1). Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що ст. 1158 ЦК України не передбачено жодних вимог, яким чином має бути здійснене повідомлення особи, в чиїх майнових інтересах вчиняються дії, та не передбачено обов`язку особи, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи, контролювати факт отримання надісланого нею повідомлення про свої дії, оскільки, з огляду на встановлені судом обставини направлення листів-повідомлень ОСОБА_1 неналежній особі, її доводи в цій частині не спростовують правильних висновків першої інстанції про неналежне повідомлення відповідача. Крім того, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що позивач самостійно, на власний розсуд прийняла рішення про проведення ремонтних робіт, незважаючи на те, що приміщення трансформаторної підстанції перебувало в такому стані, що підлягало знесенню. Такі обставини встановлено судом першої інстанції на підставі наданого самим позивачем звіту від 15 серпня 2018 року ТОВ «Всеукраїнський експертно-правовий союз» про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж на відповідність державним стандартам, будівельним правилам і нормам, яким було виявлено дефекти будівельних конструкцій, загальний стан будівлі та інженерних мереж оцінюється як аварійний та не придатний для подальшої експлуатації, та рекомендовано провести знесення трансформаторної підстанції. Таким чином, позивачем на свій розсуд, всупереч рекомендаціям експертів, обрано економічно недоцільний, порівняно із знесенням аварійної будівлі або самостійним її руйнуванням, варіант проведення відновлювальних робіт, які відповідачем не схвалювались, а відтак покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування понесених позивачем витрат не ґрунтується на вимогах ст. 1158 ЦК України, оскільки в такому випадку позивачем не доведено наявності небезпеки настання невигідних для власника аварійної підстанції майнових наслідків. Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає про близьке розташування стіни трансформаторної підстанції, яка належить відповідачу, до стіни будівлі належної їй трансформаторної підстанції, і що руйнування будівлі відповідача загрожувало руйнуванню також і будівлі позивача. Наведені обставини дають підстави для висновку, що дійсним мотивом проведення ремонтних робіт належного відповідачу майна була можлива загроза майновим інтересам саме позивача, а не відповідача, і що позивач таким чином діяла для убезпечення насамперед власних інтересів, що не узгоджується з умовами ст. 1158 ЦК України. Є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що позивач не мала права самовільно розпорядитися майном відповідача і знести його будівлю трансформаторної підстанції, оскільки ст. 1158 ЦК України не містить обмежень щодо способів дій, які мають право вчинятися особою, спрямованих на попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків, небезпека настання яких загрожує майновим інтересам іншої особи. Доводи апеляційної скарги, що відповідач був сам зацікавлений в існуванні своєї трансформаторної підстанції і зупиненні процесів її руйнації, підтвердженням чого, на думку позивача, є посилання у відзиві на позовну заяву відповідача про його намір продажу Ѕ підстанції в лютому 2019 року, та подання позову про переведення на нього прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу, є припущеннями щодо дійсних мотивів дій іншої сторони спору, та відхиляються апеляційним судом. Посилання позивача в апеляційній скарзі на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2021 року в іншій справі № 361/8370/20, в якій, згідно доводів ОСОБА_1 , встановлена вартість будівлі, яка збільшилась у порівнянні з 2018 роком, не приймається апеляційним судом з огляду на вимоги ст. 367 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки зазначена ухвала відсутня в матеріалах справи, що переглядається, і не досліджувалась судом першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, що надані позивачем документи, а саме договори, акти та квитанції, неправомірно не прийняті судом до уваги як належні та допустимі докази, оскільки їх достатньо для того, щоб встановити розмір витрат, понесених позивачем на ремонтні роботи майна відповідача, а відповідачем жодних доказів на спростування вартості ремонтних робіт не надано, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції, що позивачем не доведено наявності небезпеки настання невигідних для власника аварійної підстанції майнових наслідків та необхідності її відновлення, та відхиляються апеляційним судом. Крім того, апеляційний суд погоджується з доводами відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що позивачем не доведено, що проведені нею ремонтні роботи фіксують місце здійснення ремонтних робіт, зокрема, що такі роботи здійснено відносно майна саме відповідача, без урахування розподілу в праві власності сторін на вказане нерухоме майно. Разом із тим, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на зроблені ним фото трансформаторної підстанції, якими, згідно доводів відповідача, спростовується факт здійснення ремонтних робіт, з огляду на те, що на зазначених фотографіях відсутня фіксація дати і часу їх здійснення, відтак надані відповідачем фотографії як не підтверджують, так і не спростовують обставин, на які він посилався. Оцінюючи правильність висновків суду першої інстанції в частині вимог про стягнення орендної плати, які позивач не обґрунтовував будь-якими нормами матеріального права, в сукупності з доводами апеляційної скарги та відзиву на неї, апеляційний суд виходить із наступного. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що відповідно до принципу jura novit curia (суд знає закони) неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. У пункті 7.43 постанови від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Застосування цього принципу є можливим зокрема у разі, коли особа, яка звертається до суду, обирає ефективний спосіб захисту, тобто такий спосіб захисту, який відповідає фактичним підставам позову, проте помилково посилається не на ті норми права, тобто помиляється щодо правових підстав позову. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд необгрунтовано відмовив у позові лише на підставі того, що позивач не навів належного правового обґрунтування своїх позовних вимог, з огляду на те, що судом першої інстанції здійснено правову кваліфікацію спірних правовідносин згідно з принципом jura novit curia, та відмовлено в позові в зв`язку з його недоведеністю, що по суті є правильним, виходячи з наступного. Фактично предметом позову у цій справі є стягнення на користь позивача як користувача земельної ділянки з відповідача як власника об`єкта нерухомого майна коштів за користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено. Відповідно до ст. 30 ЗК УРСР 1990 року, який діяв станом на момент набуття відповідачем права власності на Ѕ частину трансформаторної підстанції, при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди. Таким чином, набувши 11 серпня 2000 року право власності на Ѕ частину зазначеного нерухомого майна, відповідач також набув право користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. При вирішенні даної справи апеляційний суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року в справі № 201/3353/18 за позовом АТ «Українська залізниця» до ОСОБА_7 про стягнення сплаченого земельного податку за земельну ділянку. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи Отже, у разі, коли особа користувалася земельною ділянкою без достатньої правової підстави, в зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ст. 1212 ЦК України. Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно зі ст. 126 ЦК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягає право оренди земельної ділянки. Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Разом із тим, доказів укладення договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться належне їй майно, з кадастровим номером 3210600000:01:043:0013, пл. 0,2622 га., та встановлення певного розміру орендної плати згідно розрахунку, наявного в матеріалах справи, позивачем суду першої інстанції надано не було, враховуючи, що наявні в матеріалах справи витяг з рішення Броварської міської ради Київської області від 15 серпня 2017 року № 644-31-07 про надання в користування на умовах оренди земельної ділянки ОСОБА_1 , розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності та довідка про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, від 28 травня 2019 року, не є самі по собі належними та достатніми доказами укладення договору оренди та понесення позивачем витрат по сплаті орендної плати в зазначеному нею розмірі. Апеляційний суд приймає до уваги, що докази отримання позивачем від контролюючого органу повідомлень-рішень про нарахування плати за землю відповідно до вимог Податкового кодексу України та/або докази фактичної сплати орендної плати, як в зазначеному позивачем розмірі, так і в будь-якому іншому, в матеріалах справи відсутні. Судом першої інстанції також встановлено, що матеріали справи не містять доказів укладення сторонами будь-яких договорів оренди чи суборенди землі, які б надавали підстави для стягнення плати за користування земельною ділянкою. Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Виходячи із вищевикладеного, правильними в цілому є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині відшкодування грошових коштів позивачу в розмірі 54785,83 грн. Дані висновки не спростовані нічим не підтвердженими доводами апеляційної скарги, що позивач, дотримуючись вимог закону, самостійно взяла в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:01:043:0013, на якій знаходиться в тому числі і її нерухоме майно, а відповідач ухиляється від укладення договору оренди земельної ділянки з Броварською міською радою, в зв`язку з чим ОСОБА_1 втратила належне їй майно у вигляді Ѕ частини коштів від орендної плати. Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що посилання позивача про ухилення відповідача від обов`язку внесення плати за землю є безпідставним, оскільки такий обов`язок виникає та існує між відповідачем та органом місцевої влади, а не між відповідачем та позивачем. Таким чином, не підтверджені за наслідками апеляційного перегляду та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, не врахував докази, які мають значення для правильного вирішення справи, та не застосував норми права, які підлягали застосуванню, що, на помилкову думку позивача, спричинило ухвалення незаконного рішення. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції та переоцінки доказів, які були належно оцінені судом, не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в рішенні суду першої інстанції, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних по суті висновків суду. Водночас апеляційний суд не приймає доводи відповідача у відзиві на апеляційну скаргу, що в апеляційній скарзі позивач ігнорує факт порушення нею прав відповідача (відсутність в правовстановлюючих документах на належне позивачу майно інформації про права на таке майно відповідача як співвласника), оскільки зазначені обставини в межах позову ОСОБА_1 про стягнення коштів не були предметом розгляду суду першої інстанції і зустрічний позов відповідача судом першої інстанції не приймався. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 ,залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 23 червня 2022 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.