Постанова Київський апеляційний суд № 361/1470/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/4824/2025 Справа № 361/1470/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 лютого 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Діденка А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області, постановлену у складі судді Василишина О.В. в м. Бровари 23 жовтня 2024 року за заявою ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, в с т а н о в и в : У червні 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, просив здійснити у виконавчому провадженні ВП № 71402092 від 28 березня 2023 року, яке здійснюється Броварським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), сторону стягувача ОСОБА_4 на ОСОБА_3 як правонаступника стягувача ОСОБА_4 за договором про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2021 року на загальну суму 890785,45 грн., що станом на 18 січня 2023 року еквівалентно 24365,03 доларів США. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2024 року заяву ОСОБА_3 задоволено, замінено стягувача у виконавчому провадженні № 71402092, відкритому державним виконавцем Броварського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі виконавчого листа № 361/1470/21, виданого 21 березня 2023 року Броварським міськрайонним судом Київської області у справі № 361/1470/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Визначено стягувачем у виконавчому провадженні № 71402092 ОСОБА_3 ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість та необ`єктивність ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, а саме ч. 3 ст. 2, ст. 12, 18 ЦПК України, ст. 129 Конституції України, просив скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_3 щодо заміни сторони у виконавчому провадженні № 361/1470/21 повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції в порушення приписів Конституції України та ЦПК України при розгляді справи не було задоволено (без обґрунтування відмови у задоволенні) щонайменше два клопотання представника боржника в судовому засіданні 23 жовтня 2024 року, які б мали істотне значення для прийняття обґрунтованого та справедливого рішення у справі, в тому числі клопотання про витребування оригіналу основного доказу у справі - договору про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2021 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 більше ніж за 1,5 роки до ухвалення рішення у цій справі. При цьому сторонами договору було порушено п. 3.1.2 щодо зобов`язання не пізніше 5 робочих днів з дня набрання чинності цим договором сповістити боржника про укладення цього договору; також в тексті договору не вказано точне місце проживання ОСОБА_4 . Також не було задоволено клопотання про виклик в судове засідання стягувача ОСОБА_4 , яка жодних показів суду не надавала. Принагідно зазначив, що представники органу державної виконавчої служби також не висловили своєї позиції з цього питання і не були присутні на судових засіданнях. Посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 лютого 2021 року в справі № 911/3411/14, що питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. Посилаючись на судову практику ЄСПЛ, а саме рішення у справі «Бендерський проти України», «Гівісаарі проти Фінляндії», постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13-ц про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторін, водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Вважав, що при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не були дотримані критерії вмотивованості та обґрунтованості судового рішення. Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_3 посилався на те, що 08 квітня 2021 року ним та позивачем ОСОБА_4 було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з яким (п. 1.1 договору) ОСОБА_4 як первісний кредитор, передала йому, як новому кредитору, належне їй право вимоги боргу до ОСОБА_1 за виконавчим листом, виданим за рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року в справі № 361/1470/21 на загальну суму 28000 доларів США. Згідно п. 1.2 цього договору він як новий кредитор має право зайняти місце ОСОБА_4 як первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з вказаного судового рішення та виданого на його підставі виконавчого листа. Отже, вважав, що може мати право легітимного одноособового правонаступника стягувача ОСОБА_4 у вказаному виконавчому провадженні ВП № 71402092 від 28 березня 2023 року, яке здійснюється на даний час Броварським відділом державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив із того, що 08 квітня 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 361/1470/21 на загальну суму 28 000 доларів США 00 центів. Апеляційний суд погоджується з даними висновками, враховуючи таке. Судом встановлено, що в лютому 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі - 974 638 грн. 00 коп. (еквівалент 35 000 доларів США 00 центів за офіційним курсом НБУ, який станом на 22 лютого 2021 року становить 27,8468 грн.), а також понесені судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10 серпня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір про завдаток з метою укладення у майбутньому між сторонами договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0149 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 3210600000:01:063:0170, з усіма будівлями, що на ній знаходяться, яка належить на праві приватної власності завдаткодержателю. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року позов задоволено, стягнути на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 , грошові кошти у розмірі 1 290 450 грн., що в еквіваленті станом на 18 січня 2023 року становить 35 000 доларів США, за договором про завдаток від 10 серпня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір 9 746,40 грн., та у розмірі 1 603,60 грн. на користь держави. 24 березня 2023 року представником позивача ОСОБА_4 отримано два оригінали виконавчих листів (а. с. 115 зворот, а. с. 163, 164). Постановою державного виконавця Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 28 березня 2023 року відкрито виконавче провадження ВП № 71402092 на примусове виконання виконавчого листа № 361/1470/21, виданого 21 березня 2023 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 290 450 грн., що в еквіваленті станом на 18 січня 2023 року становить 35000 доларів США, за договором про завдаток від 10 серпня 2017 року (а. с. 17, 166). 17 січня 2024 року державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Андрусенко Т.А. та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу, згідно п. 1.1 якого продавець передає (продає) у власність покупця, а покупець прийняв (купив) у власність належну боржнику у виконавчому провадженні № АСВП 71402092 ОСОБА_1 земельну ділянку пл. 0,0154 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3210600000:01:063:0172 за адресою АДРЕСА_1 , та сплатив за неї обумовлену грошову суму. Об`єкт продажу реалізовано за результатами проведення електронних торгів у виконавчому провадженні № АСВП 71402092 по виконанню виконавчого листа від 21 березня 2023 року № 361/1470/21, виданого Броварським міськрайонним судом Київської області, постанови про опис та арешт майна боржника, складеної 12 квітня 2023 року державним виконавцем Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) Андрусенко Т.А. (а. с. 167 - 168). Згідно листа Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 07 червня 2024 року на адвокатський запит, на виконанні у відділі перебувають виконавчі провадження № 71402092 з примусового виконання виконавчого листа № 361/1470/21, виданого 21 березня 2023 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 290 450 грн., що в еквіваленті станом на 18 січня 2023 року становить 35000 доларів США, за договором про завдаток від 10 серпня 2017 року; 28 березня 2023 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 71402092. Державним виконавцем шляхом електронних земельних торгів належну на праві власності боржнику ОСОБА_1 земельну ділянку було відчужено, кошти від реалізації перераховано стягувачу в розмірі 399664,55 грн. Станом на 17 червня 2024 року залишок заборгованості згідно виконавчого листа становить 890785,45 грн. та залишок виконавчого збору в розмірі 89078,55 грн. (а. с. 170). 08 квітня 2021 року ОСОБА_4 як первісним кредитором та ОСОБА_3 як новим кредитором укладено договір про відступлення прав вимоги (а. с. 171 - 172), за умовами п. 1.1 якого первісний кредитор передає належне йому право вимоги за рішенням суду, що набрало законної сили по справі № 361/1470/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, а новий кредитор приймає право вимоги, що належне первісному кредитору за виконавчим листом на рішення суду по справі № 361/1470/21 на загальну суму 28000 доларів США. Згідно п. 1.2 договору, з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора в зобов`язаннях, що виникли з рішення суду та виконавчого листа в обсязі та на умовах, що існують на момент укладення цього договору. Згідно п. 3.1.2 договору, первісний кредитор зобов`язаний не пізніше п`яти робочих днів після набуття чинності цим договором сповістити боржника про укладення цього договору. Згідно п. 5 договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України). Законодавцем передбачено можливість відступлення первісним кредитором новому кредитору як повного обсягу прав та обов`язків, належних йому на момент відступлення (універсальне правонаступництво), так і можливість відступлення прав лише у певній частині, що обумовлюється сторонами в договорі відступлення права вимоги (сингулярне правонаступництво). Оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що «ніхто не може передати більше прав, ніж має сам». Отже, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, тому, під час розгляду заяв/клопотань про заміну кредитора правонаступником, судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (на момент підписання договору цесії (відступлення права вимоги)). Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах: від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100), від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, від 23 липня 2024 року у справі № 757/56433/19-ц. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Таким чином, оскільки рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 18 січня 2023 року набрало законної сили і є обов`язковим до виконання відповідно до ст. 129-1 Конституції України, частини першої статті 18 ЦПК України, на виконанні Броварського ВДВС у Броварському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) від 28 березня 2023 року перебуває виконавче провадження ВП № 71402092 на примусове виконання виконавчого листа № 361/1470/21, виданого 21 березня 2023 року Броварським міськрайонним судом Київської області про стягнення на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 1 290 450 грн., боржником у виконавчому провадженні не надано доказів виконання вказаного зобов`язання в повному обсязі, зобов`язання є чинним, і право вимоги було відступлене позивачем ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на підставі договору про відступлення права вимоги від 08 квітня 2021 року, даний договір ніким не оскаржений та в силу ст. 204 ЦК України, якою закріплено презумпцію правомірності правочину, є правомірним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про необхідність задоволення заяви ОСОБА_3 про заміну сторони виконавчого провадження. Апеляційний суд враховує, що під час апеляційного перегляду в судовому засіданні 12 лютого 2025 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не заперечувалось право позивача та стягувача ОСОБА_4 укладати договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_1 на користь іншої особи, в тому числі ОСОБА_3 , про стягнення грошових коштів, і висновки суду першої інстанції по суті розглянутої судом заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні по суті не заперечені і не спростовані. Решта доводів апеляційної скарги зосереджена на обґрунтуванні допущених, на думку ОСОБА_1 , судом першої інстанції норм процесуального права, які за наслідками їх перевірки апеляційним судом не знайшли свого підтвердження. Так, апеляційний суд відхиляє як помилкові доводи апеляційної скарги, що представники органу державної виконавчої служби не висловили своєї позиції з ініційованого ОСОБА_3 питання і не були присутні на судових засіданнях, з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Тобто ЦПК України не передбачає при розгляді даного питання участі в судовому засіданні державного виконавця, приватного виконавця, на адресу яких лише направляється копія ухвали, постановленої судом за наслідками розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Також, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження, апеляційним судом не приймаються необґрунтовані доводи апеляційної скарги, що стягувач ОСОБА_4 не з`явилася в судове засідання та не надавала суду жодних пояснень. Крім того, в судовому засіданні брав участь представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який підтримав подану ОСОБА_3 заяву та просив її задовольнити. Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Оскільки в протоколі судового засідання 23 жовтня 2024 року не відображено, що учасники справи або суд ставили під сумнів відповідність поданої копії договору про відступлення прав вимоги від 08 квітня 2021 року його оригіналу, апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги, що при розгляді справи не було задоволено клопотання представника боржника в судовому засіданні 23 жовтня 2024 року про витребування оригіналу даного договору. Натомість, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з клопотанням, в якому просив надати час для надання оригіналу договору, не обґрунтовуючи необхідність його витребування (а. с. 197), зазначене клопотання було розглянуте судом та відхилене. Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не порушував питання про необхідність витребування оригіналу даного доказу та його дослідження апеляційним судом. Оцінюючи доводи ОСОБА_1 про те, що сторонами договору про відступлення права вимоги від 08 квітня 2021 року було порушено п. 3.12 щодо зобов`язання не пізніше 5 робочих днів з дати набрання чинності цим договором сповістити боржника про укладення цього договору, а також те, що в тексті договору не вказане точне місце проживання ОСОБА_4 , апеляційний суд звертає увагу, що предметом питання, яке розглядалося судом першої інстанції, була заміна сторони виконавчого провадження, а не визнання недійсним договору відступлення прав вимоги з підстав його можливої невідповідності закону або порушення учасниками цього договору зобов`язань за договором. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. З системного аналізу положень ст. 516 ЦК України вбачається, що неповідомлення первісним кредитором боржника про заміну кредитора у зобов`язанні не є підставою для визнання договору про відступлення права вимоги недійсним, а лише тягне за собою ризик несприятливих наслідків для нового кредитора у вигляді невиконання боржником обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Апеляційний суд не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що при постановленні оскаржуваної ухвали не були дотримані критерії вмотивованості та обґрунтованості судового рішення, виходячи з наступного. Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). Оскаржувана ухвала суду першої інстанції є достатньо вмотивованою, із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу, таким чином, порушень вимог п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України судом першої інстанції не допущено. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 23 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 13 лютого 2025 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.