Постанова КЦС ВС № 711/9168/13-ц

Постанова Іменем України 15 червня 2022 року м. Київ справа № 711/9168/13-ц провадження № 61-11499св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заявник - ОСОБА_4 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Сененко Катериною Володимирівною, на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року у складі судді Демчика Р. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В.,такасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В., ВСТАНОВИВ: Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» (далі - ПАТ «Західінкомбанк», банк) задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість у розмірі 256 703,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Західінкомбанк» судові витрати зі сплати судового збору урозмірі 1 720,05 грн. Короткий зміст вимог заяви У червні 2020 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, вякій, з урахуванням уточнених вимог, просила суд: 1) замінити сторону позивача (стягувача) у справі № 711/9168/13-ц з виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року з ПАТ «Західінкомбанк» на правонаступника ОСОБА_4 ; 2) видати виконавчі листи з виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року у справі № 711/9168/13-ц; 3) поновити строк для пред`явлення виконавчих листів до виконання. На обґрунтування заяви зазначала, що 29 січня 2019 року між нею та ПАТ «Західінкомбанк», управління яким як перехідним банком в процесі ліквідації здійснював Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи ОСОБА_5 , укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 2018-12-06-000106, за умовами якого вона набула у власність майнові права, які виникли, або можуть виникнути у майбутньому за: -кредитним договором від 01 лютого 2008 року № 200-ФО з додатковими до нього договорами (угодами), що укладений між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_1 ; - договором іпотеки від 01 лютого 2008 року № 200/ФО/ІР, що укладений між ПАТ «Західінкомбанк»та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В. Я., зареєстрованим в реєстрі за № 400, відповідно до якого іпотекодавцем передано в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 93,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ; - договором поруки від 01 лютого 2008 року № 200-ПФО/1, що укладений між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_2 ; - договором поруки від 01 лютого 2008 року № 200-ПФО/2, що укладений між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_3 ; Відповідно до договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 29 січня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Грушицьким В. В., зареєстрованого в реєстрі за № 906, вона набула право вимоги за договором іпотеки від 01 лютого 2008 року № 200/ФО/ІР, що укладений між ПАТ «Західінкомбанк»та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В. Я., зареєстрованим в реєстрі за № 400, відповідно до якого іпотекодавцем передано в іпотеку трикімнатну квартиру, загальною площею 93,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 29 січня 2019 року № 154272436, до запису про іпотеку від 04 лютого 2008 року № 30048446 внесено зміни в частині іпотекодержателя, яким зареєстровано ОСОБА_4 . У відповідь на адвокатський запит від 25 березня 2020 року, Придніпровський районний суд м. Черкаси повідомив її, що у матеріалах справи № 711/9168/13-ц відсутня інформація про видачу виконавчих листів стягувачу. Придніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у повідомленні від 22 квітня 2020 року № 33114 також повідомив, що на виконанні у відділі не перебували виконавчі листи, видані на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року № 711/9168/13-ц. Посилаючись на наведене, ОСОБА_4 вважала наявними підстави для задоволення її заяви про видачу виконавчих листів, поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, заміну позивача (стягувача) у справі. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що договір купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року, укладений між банком та ОСОБА_4 щодо прав вимоги в розмірі 465 570,80 грн, яке не було дійсним на момент укладення такого. Додані заявником до заяви документи, зокрема додаток № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року, не містить інформації про заборгованість боржників на суму 256 703,40 грн, тобто не містить таких суттєвих умов договору, як обсяг та зміст прав, які існували на момент їх переходу, як передбачено статтею 514 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13, від 05 липня 2017 року у справах № 6-459цс17 та № 752/8842/14-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 756/9788/15-ц. Крім того, про недійсність договорів від 29 січня 2019 року купівлі-продажу майнових прав та відступлення права вимоги за договором іпотеки свідчить укладення їх на користьфізичної особи, що суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, та узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 про те, що для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме кредитор - банк або фінансова установа. У договорі купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року ОСОБА_4 фактично є фактором, який фінансує клієнта (банк) під уступку права вимоги за винагороду, тоді як вона не є фінансовою установою, що суперечить положенням статей 1077, 1079 ЦК України, згідно з якими фактором може бути лише банк чи інша фінансова установа, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні поданої заяви. Відмовляючи у задоволенні вимоги про видачу виконавчого листа, суд першої інстанції зазначив, що діючим Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) не передбачено ухвалення судового рішення про видачу виконавчого листа, а вимога про поновлення строку для пред`явлення його до виконання є передчасною, оскільки може вирішуватися лише після його видачі стягувачу із зазначенням дати його пред`явлення до виконання. Постановою Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_4 . Замінено сторону стягувача у виконавчому провадженні у справі № 711/9168/13-ц з виконання рішення Придніпровського райсуду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року у зв`язку із зміною кредитора у зобов`язанні з ПАТ «Західінкомбанк» в особі Черкаської філії ПАТ «Західінкомбанк» на правонаступника - ОСОБА_4 . У решті заяву ОСОБА_4 залишено без задоволення. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та задовольняючи заяву ОСОБА_4 у частині вимоги про заміну стягувача, апеляційний суд виходив з того, що згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених правовідносини і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони у цих правовідносинах. Тому заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності відкритого виконавчого провадження, оскільки без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10. Установивши, що на підставі укладеного між ПАТ «Західінкомбанк», управління яким як перехідним банком у процесі ліквідації банку здійснював Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Костенка І. І., та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу майнових прав відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, вказаний договір укладений з дотриманням вимог законодавства і недійсним не визнавався, апеляційний суд з урахуванням положень статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України дійшов висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_4 у частині заміни сторони виконавчого провадження. Щодо вимог заяви ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, апеляційний суд зазначив, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року, згідно з положеннями Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV«Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), сплив 10 листопада 2015 року, тобто ще до набуття 29 січня 2019 року ОСОБА_4 у ПАТ «Західінкомбанк» прав вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зважаючи на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ПАТ «Західінкомбанк» звертався до суду із заявою про видачу виконавчого листа і отримував оригінал виконавчого документа, та з огляду на те, що станом на час продажу ПАТ «Західінкомбанк» майнових прав ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кредитор втратив право пред'явлення виконавчого листа до виконання, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання. Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_4 , подана адвокатом Сененко К. В., у якій вона просила скасувати ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року і постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_4 про видачу виконавчих листів, поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, заміну позивача (стягувача) у справі. У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року. Витребувано матеріали цивільної справи № 711/9168/13-ц із суду першої інстанції. Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції у вересні 2021 року Ухвалами Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 , поданої адвокатом Сененко К. В., на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси області від 17 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року, в частині поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання. У решті відкрито касаційне провадження. Касаційна скарга ОСОБА_4 , подана адвокатом Сененко К. В., у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження мотивована посиланням на те, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин статтю 22 Закону № 606-ХІV, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про те, що до нового кредитора ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року не перейшло право вимагати примусового виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року у зв'язку зі спливом строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість у розмірі 256 703,40 грн, набрало законної сили, а тому Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи ОСОБА_5 правомірно відчужив ОСОБА_4 майнові права, які ґрунтуються на рішенні суду. Установивши наявність підстав для заміни сторони стягувача на нового кредитора ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції одночасно допустив суперечність у своїх висновках вказавши, що до ОСОБА_4 не перейшло право вимагати примусового виконання судового рішення, оскільки сплив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Апеляційний суд не урахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду: -від 07 квітня 2021 року у справі № 177/2094/14-ц (провадження № 61-18665св20) про те, що «виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду»; - від 19 лютого 2020 року у справі № 2-3897/10 (провадження № 61-45900св18) про те, що «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин. Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована посиланням на те, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2019 року у справі № 909/1411/13 про те, що: «статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні у обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору». Суд першої інстанції, проаналізувавши долучені ОСОБА_4 докази, дійшов обґрунтованого висновку, що вони, зокрема додаток № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року, не містять інформації про заборгованість боржників на суму 256 703,40 грн, що існувала на дату укладення договору купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року № 2018-12-06-000106, а отже, зазначений договір не містить таких суттєвих його умов як обсяг та зміст прав, які передаються та існували на момент їх переходу, як того вимагають положення статті 514 ЦК України. Зважаючи на викладене, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між ОСОБА_4 та ПАТ «Західінкомбанк» не укладався договір про продаж майнових прав на суму боргу у розмірі 256 703,40 грн, з яких: сума несплачених процентів - 194 263,82 грн; пеня за прострочення погашення тіла кредиту - 54 562,13 грн; пеня за прострочення погашення нарахованих та несплачених процентів. Натомість, суд апеляційної інстанції зазначаючи, що перехід права вимоги до ОСОБА_4 відбувся із дотримання вимог законодавства, не надав вмотивованої оцінки наведеним вище висновкам суду першої інстанції та не врахував, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Відзиви на касаційні скарги не надійшли. Матеріали справи надійшли до касаційного суду у вересні 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. Установлені судами фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій установлено, що 01 лютого 2008 року між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 200-ФО, за умовами якого він одержав кредит у розмірі 500 000,00 грн зі сплатою 23 процентів річних за користування кредитними коштами. На забезпечення виконання кредитних зобов`язань, - 01 лютого 2008 року між ПАТ «Західінкомбанк» та ОСОБА_6 , ОСОБА_3 укладені договори поруки №№ 200-ПФО/1, 200-ПФО/2, за умовами яких поручителі взяли зобов`язання солідарно відповідати перед банком за повернення ОСОБА_1 сум кредиту, процентів, неустойки та пені. - 01 лютого 2008 року між ПАТ «Західінкомбанк»та ОСОБА_2 укладений договором іпотеки № 200/ФО/ІР, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Фіщук В. Я. та зареєстрованийв реєстрі за № 400, відповідно до якого іпотекодавець передала в іпотеку банку трикімнатну квартиру, загальною площею 93,00 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2011 року у справі № 2-194/11 за позовом ПАТ «Західінкомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно із боржників на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 687 072,81 грн, у тому числі: основна заборгованості за кредитним договором - 465 570,08 грн; несплачені проценти - 204 452,42 грн; пеня за прострочення сплати основного боргу - 8 697,61 грн; пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 379,61 грн. 23 березня 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчі листи на примусове виконання рішення суду. Постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції від 29 серпня 2012 року відкрито виконавче провадження № 34061274 з примусового виконання виконавчого листа № 2-194/11 від 23 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованості в розмірі 687 072,81 грн. Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції від 03 квітня 2012 року відкрито виконавче провадження № 32074706 з примусового виконання виконавчого листа № 2-194/11 від 23 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованості в розмірі 687 072,81 грн. Постановою державного виконавця Придніпровського відділу державної виконавчої служби Черкаського районного управління юстиції від 03 квітня 2012 року відкрито виконавче провадження № 32075549з примусового виконання виконавчого листа № 2-194/11 від 23 березня 2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованості у розмірі 687 072,81 грн. У зв`язку з повним виконанням рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 грудня 2011 року у справі № 2-194/11 відкриті виконавчі провадження закінчено: -щодо боржника ОСОБА_2 згідно з постановою Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси від 12 жовтня 2015 року; -щодо боржника ОСОБА_1 згідно з постановою Придніпровського Придніпровського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси від 13 жовтня 2015 року; -щодо боржника ОСОБА_3 згідно з постановою Центрального відділу державної виконавчої служби м. Черкаси від 14 січня 2019 року. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року у справі № 711/9168/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Західінкомбанк» заборгованість у розмірі 256 703,40 грн, з яких: сума несплачених процентів - 194 263,82 грн; пеня за прострочення погашення тіла кредиту - 54 562,13 грн; пеня за прострочення погашення нарахованих та несплачених процентів. 29 січня 2019 року між ПАТ «Західінкомбанк», управління яким як перехідним банком в процесі ліквідації здійснював Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу майнових прав № 2018-12-06-000106, за умовами якого продавець передає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути в майбутньому, та які включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах, наведених у додатку № 1 до цього договору. Згідно з пунктом 1 додатку № 1 до договору купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року № 2018-12-06-000106, банк передає у власність покупцю ОСОБА_4 майнові права, які ґрунтуються на кредитному договорі № 200-ФО з додатковими договорами (угодами), укладеного між Банком та ОСОБА_1 , за умовами якого якого банк надав боржнику кредит у розмірі 500 000,00 грн. на умовах, визначених кредитним договором, зі сплатою 23 процентів річних. Сторони визначили, що заборгованість за кредитним договором станом на 29 січня 2019 року становить: основна сума боргу (тіло кредиту) - 465 570,08 грн, 605 759,57 грн, а також сума штрафів та пені тощо за невиконання умов кредитного договору.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , яку подано адвокатом Сененко К. В., підлягають задоволенню частково з таких підстав. Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права. Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір. Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається з видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/10031/13 та від 11 березня 2021 року у справі № 910/2954/17. У постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Заміна судом сторони у справі на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, а тому потребує розгляду підстав поновлення виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Ураховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони у справі (стягувача у виконавчому документі), є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції установив, що рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року у справі № 711/9168/13-ц, яке набрало законної сили 09 листопада 2014 року, не виконано. Виконавчі листи на примусове виконання зазначено рішення суду не видавалися, виконавче провадження не відкривалося. Зважаючи на встановлений факт наявності невиконаного грошового зобов`язання в розмірі 256 703,40 грн на момент укладення договорів від 29 січня 2019 року купівлі-продажу майнових прав та відступлення права вимоги за договором іпотеки, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_4 набула усіх прав кредитора за зобов`язаннями солідарних боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за кредитним договором від 01 лютого 2008 року № 200-ФО з додатковими до нього договорами (угодами), а також договорами укладеними на забезпечення його виконання, а тому наявні підстави для матеріального правонаступництва у спірних правовідносинах. Твердження ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не мотивував незгоду з висновками суду першої інстанції про нікчемність договору купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року, укладеного між банком та ОСОБА_4 є необґрунтованими, оскільки не погоджуючись з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу виконавчих листів, поновлення строку для пред`явлення їх до виконання, заміну позивача (стягувача) у справі з підстав недійсності договору купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що боржники не зверталися до суду з вимогами про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав від 29 січня 2019 року, і такий договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався. Апеляційний суд установив, що виконавчі листи на виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2014 року не видавалися, строк пред`явлення їх до виконання сплив ще до набуття 29 січня 2019 року заявником у ПАТ «Західінкомбанк» прав вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , і суд не вбачав підстав для задоволення заяви ОСОБА_4 про поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів у справі до виконання. Водночас, вирішуючи питання заміни сторони (стягувача) у справі, апеляційний суд не урахував, що зі спливом строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та відсутності підстав для його поновлення, відсутні підстави для процесуального правонаступництва, оскільки правонаступник у матеріальних правовідносинах (новий кредитор) не набув тих прав, які втратив попередній кредитор у зв`язку зі спливом строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21). Отже, за встановлених обставин, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню у частині вирішення заяви ОСОБА_4 про заміну стягувача у справі з ухвалення у цій частині нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про заміну стягувача у справі. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Зважаючи на наведене, Верховний Суд вважає за необхідне вийти за межі доводів касаційної скарги та врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10(провадження № 14-197цс21). Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій унаслідок неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права дійшли помилкового висновку про задоволення заяви ОСОБА_4 про заміну стягувача у справі, тому оскаржувані судові рішенні у цій частині підлягають скасуванню з ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволення заяви про заміну стягувача у справі № 711/9168/13-ц на ОСОБА_4 ; В іншій частині постанова Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_4 , подану адвокатом Сененко Катериною Володимирівною, та касаційну ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року в частині вирішення заяви ОСОБА_4 про заміну стягувача у справі скасувати, ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову в її задоволенні. У решті постанову Черкаського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. В. Ступак Судді І. Ю. Гулейков А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко