Постанова КГС ВС № 904/8506/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2022 року м. Київ cправа № 904/8506/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Сухового В. Г., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 (у складі колегії суддів: Кощеєва І. М. (головуючий), Березкіна Е. В., Чус О. В.), прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 про забезпечення позову у справі № 904/8506/21 за позовом Діпровської міської ради до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» про стягнення безпідставно збережених коштів, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2021 року Дніпровська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства «Дніпропетровськавтотранссервіс» (далі - ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс») про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 239 451,33 грн. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 відкрито провадження у справі № 904/8506/21. 22.10.2021 Дніпровська міська рада звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно: адміністративну будівлю літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв. м, ґанки літ. а, а (1), трансформаторна підстанція літ. Б-1, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади, кадастровий номер 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377 га, та належить ДП «Дніпропетровськавтотранссер». Заяву обґрунтовано тим, що нерухоме майно є єдиним активом ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» за рахунок якого можливо здійснити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову задоволено. З метою забезпечення позову до набрання рішенням законної сили у справі № 904/8506/21 накладено арешт на нерухоме майно: адміністративну будівлю літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв. м, ґанки літ. а, а (1), трансформаторна підстанція літ. Б-1, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади по вул. Шевченко, 32 у м. Дніпро, кадастровий номер 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377га, та належить ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс». Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що невжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивача, чим фактично буде нівельовано функцію судового рішення як механізму поновлення порушених прав та інтересів. Обраний позивачем захід забезпечення позову відповідає предмету позову, принципам розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, не порушує права та законні інтереси осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволені заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовлено. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства, оскільки судом було накладено арешт на нерухоме майно, виставлене наказом Фонду державного майна України на аукціон. Не погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанцій, у травні 2022 року Дніпровська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 25.10.2021 залишити в силі. За доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку що нерухомого майна, на яке накладено арешт судом першої інстанції, є предметом аукціону. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.05.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 904/8506/21 за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалено здійснити перегляд постанови Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження. У відзиві на касаційну скаргу Фонд державного майна України зазначає про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» не скористалося своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу АТ "Банк Кредит Дніпро". Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків. За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача або особи, яка звернулась з відповідними вимогами у справі про банкрутство. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому, забезпечення позову у господарському процесі застосовується з метою забезпечення реального виконання судового рішення у справі або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 4 статті 137 ГПК України). Виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20, від 20.07.2020 у справі № 914/2157/19, від 14.01.2019 у справі № 909/526/19, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Крім того, Верховний Суд зазначає, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного суду від 14.08.2018 у справі № 916/10/18, від 13.10.2020 у справі № 917/273/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 09.06.2021 у справі № 10/5026/290/2011(925/1502/20). Разом з цим, частиною 12 статті 137 ГПК України встановлено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. З матеріалів справи вбачається, що Дніпровська міська рада на час подання заяви про забезпечення позову звернулося до суду з позовними вимогами про стягнення з ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за землю в сумі 239 451,33 грн, тобто з вимогами майнового характеру. Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просив суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на нерухоме майно: адміністративну будівлю літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв. м, ґанки літ. а, а (1), трансформаторна підстанція літ. Б-1, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності територіальної громади, кадастровий номер 1210100000:02:393:0061, площею 0,1377 га, та належить ДП «Дніпропетровськавтотранссер». Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову, апеляційний суд дійшов висновку, що накладення арешту на нерухоме майно: адміністративну будівлю літ. А-9, а-1 загальною площею 3345,1 кв. м, ґанки літ. а, а (1), трансформаторна підстанція літ. Б-1, суперечить вимогам частини 12 статті 137 ГПК України, оскільки зазначене нерухоме майно наказом Фондом державного майна України було виставлено на аукціон з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс». Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Законів України «Про Фонд державного майна України», «Про приватизацію державного і комунального майна», враховуючи наказ Фонду державного майна України від 03.12.2019 № 1241 «Про прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс», наказом Фонду державного майна України від 20.01.2020 № 81 зі сфери управління Міністерства інфраструктури України до сфери управління Фонду державного майна України було прийнято ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс». Наказом Фонду державного майна України від 20.11.2019 № 1140 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 27.12.2018 № 1637 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації (із змінами)» єдиний майновий комплекс ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» було включено до переліку об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. Наказом Фонду державного майна України від 27.07.2021 № 1297 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 06.01.2021 № 5 «Про затвердження переліків об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році (із змінами)» повноваження щодо приватизації єдиного майнового комплексу ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» покладено на Апарат Фонду державного майна України. Наказом Фонду державного майна України від 30.09.2021 № 1731 затверджено протокол № 1 засідання аукціонної комісії з продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» та умови його продажу. Аукціон з продажу єдиного майнового комплексу ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс» було призначено на 29.10.2021. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що застосування заходів забезпечення позову, вжиті судом першої інстанції, не відповідають вимогам процесуального законодавства, оскільки мають наслідком втручання у проведення аукціону з продажу єдиного майнового комплексу ДП «Дніпропетровськавтотранссервіс», що проводиться від імені Фонду державного майна України. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін. Оскільки суд залишає без змін оскаржувані судові рішення, то відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника. Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпровської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2022 у справі № 904/8506/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя І. С. Берднік Судді: В. А. Зуєв В. Г. Суховий