Постанова Львівський апеляційний суд № 454/3345/21

Справа № 454/3345/21 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В. Провадження № 22-ц/811/4203/21 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С. М. Категорія: 84 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 червня 2022 року м.Львів Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., секретаря - Юзефович Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни на ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання незаконними дій приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни при накладенні арешту на банківський рахунок та зобов`язання зняти арешт з рахунку, в с т а н о в и в: У вересні 2021 року ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні №63891376 з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 24867,75 грн., звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: визнати незаконними дії приватного виконавця Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні №63891376 щодо накладення арешту на рахунок в АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , карта НОМЕР_2 , який призначений для зарахування заробітної плати, та зобов`язати приватного виконавця зняти арешт з цього рахунку. Свої вимоги заявник обгрунтовував тим, що в процесі примусового виконання вказаного вище виконавчого документа приватним виконавцем накладено арешт на рахунок в АТ КБ «Приватбанк», на який йому поступає заробітна плата, тобто фактично відбувається подвійне стягнення із заробітної плати, що заборонено законом. Звертає увагу, що рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби. Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2021 року скаргу задоволено. Визнано незаконними дії приватного виконавця Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні №63891376 щодо накладення арешту на рахунок ОСОБА_1 для виплати заробітної плати в АТ КБ «Приватбанк», банківський рахунок НОМЕР_3 , карта НОМЕР_2 , призначеного для зарахування заробітної плати. Зобов`язано приватного виконавця Павелків Т.Л. у виконавчому провадженні №63891376 зняти арешт із рахунку для виплати заробітної плати ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», банківський рахунок НОМЕР_3 , карта НОМЕР_2 , призначеного для зарахування заробітної плати. Ухвалу суду оскаржила приватний виконавець Павелків Т.Л., просить її скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги. Апелянт зазначає, що згідно зі ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт із коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із Законом України «Про виконавче провадження». Також звертає увагу, що у постанові про накладення арешту на кошти боржника зазначено: «крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику», а тому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту з цих коштів у встановленому законом порядку. Наголошує, що на адресу приватного виконавця не надходило жодних заяв та документів з АТ КБ «Приватбанк» на підтвердження того, що вказаний рахунок, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 , є рахунком, на який заборонено звертати стягнення згідно з Законом України «Про виконавче провадження». Звертає увагу, що приватний виконавець самостійно не може знати, чи поширюється на певний рахунок спеціальний режим. Законодавство покладає таку функцію на фінансову установу, яка, отримуючи постанову про арешт коштів, не накладає арешт на кошти, що знаходяться на спеціальних рахунках, та повідомляє про це виконавця. Апелянт зазначає, що вона діяла в рамках закону, який регулює дане питання. Зазначає, що арештований рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я боржника в АТ КБ «Приватбанк», не є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки не відповідає визначеним законодавством ознакам таких рахунків, а тому банком було прийнято до виконання постанову приватного виконавця про арешт коштів боржника. Зауважує, що зняття арешту з рахунку боржника може призвести до ухилення боржником від виконання виконавчого документа та приховування свого майнового стану, шляхом виведення коштів через вказаний рахунок. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило, тому, відповідно до вимог ч.2 ст.247, ч.2 ст.372 ЦПК України, розгляд справи проведено у їхній відсутності без фіксування судового процесу звукозаписувальним технічним засобом. Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 31.05.2022 року, є дата складення повного судового рішення - 10.06.2022 року. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення відповідно до вимог ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні №63891376 з примусового виконання виконавчого напису №5296, виданого 02.12.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю., про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 24867,75 грн. Вказане виконавче провадження відкрите постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 10.12.2020 року. Постановою приватного виконавця від 10.12.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках у банківських установах, а також на кошти що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, в межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження 29854,53 грн. Копію постанови направлено на виконання до банківських, інших фінансових установ та сторонам виконавчого провадження. За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження», в чинній на момент оскаржуваних дій редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Абзацом 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження», не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти, на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Таке зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів. З матеріалів справи встановлено, що рахунок боржника НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк», на кошти на якому приватним виконавцем накладено арешт, є поточним рахунком, на який, окрім заробітної плати, може бути зарахована будь-яка виплата (переказ) (а.с.6), відтак, цей рахунок не використовується виключно для зарахування заробітної плати. Також необхідно зазначити, що АТ КБ «Приватбанк», на який нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку не повернув без виконання. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. Таким чином, визначених Законом підстав для висновку про неправомірність оскаржуваних заявником дій приватного виконавця немає, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям апеляційним судом нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог за скаргою заявника ОСОБА_1 . Відповідно до ст.ст.141, 452 ЦПК України, понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2227 грн. підлягають стягненню із заявника ОСОБА_1 на користь апелянта. Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни задовольнити. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 04 жовтня 2021 року скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Тетяни Леонідівни судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2227 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 10 червня 2022 року. Головуючий С.М. Бойко Судді: С.М. Копняк А.В. Ніткевич