Постанова 4857 № 140/9478/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/9478/20 пров. № А/857/11310/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючої судді Хобор Р.Б., суддів Сеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М. з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року, ухвалене суддею Волдінер Ф.А. у м. Луцьку в порядку письмового провадження у справі № 140/9478/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом у якому просить суд визнати дії відповідача щодо накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «КБ «Приватбанк», протиправними та зобов`язати відповідача зняти арешт з цього рахунку. У обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що 22 червня 2020 року відповідач виніс постанову про арешт коштів боржника, якою наклав арешт на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «КБ «Приватбанк», який призначений для виплати заробітної плати. Позивач вважає ці дії відповідача протиправним з огляду на те, що, на думку позивача, рахунок для виплати заробітної плати є рахунком із спеціальним режимом використання. Із заробітної плати, відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», може бути утримано не більше 20 відсотків за іншими видами стягнення, окрім стягнення аліментів. Як вказав позивач, накладення відповідачем арешту на цей рахунок, позбавило позивача можливості вільно розпоряджатися винагородою за свою працю. Належним способом захисту порушеного права, на думку позивача, є визнання дій відповідача щодо накладення арешту на рахунок протиправними та зобов`язання відповідача зняти арешт з рахунку відкритого у банку. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни щодо накладення арешту на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «КБ «Приватбанк». Зобов`язано приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого у АТ «КБ «Приватбанк». Стягнуто з приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок. Відмовлено у відшкодуванні на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. Не погодившись із цим рішенням суду його оскаржив відповідач, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції при вирішенні справи та прийнятті оскарженого рішення порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясував обставини справи. Відповідач зазначив, що, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», виконавець вправі накласти арешт на кошти, які містяться на рахунках боржника у банку, а банк в свою чергу, у разі надходження до нього постанови про арешт коштів на рахунках боржника у банку, зобов`язаний повідомити виконавця про спеціальний режим використання рахунку. Відповідач вважає, що протиправних дій не вчинив, оскільки банк прийняв постанову про арешт коштів боржника до виконання і не надав виконавцю інформації про те, що відповідний рахунок має спеціальний режим використання. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що у постанові про арешт коштів боржника вказав, що арешт необхідно накласти на всі кошти боржника, які містяться на рахунку у банках, крім тих, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику. Тобто, на думку відповідача, він, як приватний виконавець, визначив у постанові про арешт коштів на рахунках боржника порядок її виконання, з урахуванням обмежень визначених законодавством. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань. Суд першої інстанції встановив те, що 22.06.2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна відкрила виконавче провадження № 62400521 щодо примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., виданого в інтересах Акціонерного товариства «Банк Форвард». Того ж дня, 22.06.2020 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна винесла постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках відкритих боржником в банківських установах, в тому числі у АТ «КБ «Приватбанк» . Також суд першої інстанції встановив те, що рахунок, який відкритий у АТ «КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 на ім`я позивача, використовується для виплати роботодавцем, ТзОВ «Татрафан Пластхім-Т», заробітної плати. Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не правомірно наклав арешт на рахунок позивача відкритий на його ім`я у АТ «КБ «Приватбанк», оскільки цей рахунок має спеціальний режим використання. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком з огляду на наступні обставини. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановленні Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII). Відповідно до статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Статтею 56 Закону № 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Пунктом 2 частини 2 статті 48 Закону № 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону № 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», її дочірня компанія «Газ України», Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз», постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення. Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України. З наведених норм права слідує, що під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» не встановлює вичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено. Отже, виконуючи виконавчий документ, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини 3 статті 52 Закону № 1404-VIII зобов`язаний визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII. Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Апеляційний суд встановив те, що рахунок позивача НОМЕР_1 , відкритий у АТ «КБ «Приватбанк» є поточним рахунком, який використовується для виплати та отримання заробітної плати та який не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено. Разом з тим, відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини 1 та 3 статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Частиною 1 статті 69 Закону № 1404-VIII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. Згідно з статтею 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Отже, відповідно до наведених вище норм Закону № 1404-VIII, утримання із заробітної плати у рахунок погашення заборгованості відбувається в окремому порядку, шляхом надсилання виконавцем для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи відповідної постанови. У свою чергу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця. Отже, накладення арешту на кошти на рахунку боржника фізичної особи, який призначений для виплати та отримання заробітної плати не передбачено Законом № 1404-VIII, а тому є протиправним. Частиною п`ятою статті 13 Закону № 1404-VIII визначено, що постанова про зняття арешту приймається виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. Згідно з частиною п`ятою статті 59 Закону № 1404-VIII арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду. Таким чином, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що відповідач, наклавши арешт на рахунок позивача № НОМЕР_1 , що відкритий у АТ «Приватбанк», який призначений для виплати заробітної плати, діяв не на підставі повноважень та не у спосіб, що визначені Законом № 1404-VIII. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. ч. 4 ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця Павелків Тетяни Леонідівни залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року у справі № 140/9478/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуюча суддя Р. Б. Хобор судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Повний текст постанови складений 09.11.2020 року