Постанова 4821 № 711/8136/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/586/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 711/8136/20 Категорія: 304090000 Кондрацька Н. М. Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 червня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В. учасники справи: позивач - АТ КБ «ПриватБанк»; відповідач - ОСОБА_1 ; особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач АТ КБ «ПриватБанк» розглянувши у м. Черкаси в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2022 року, постановлене під головуванням судді Кондрацької Н.М. у залі № 5 Придніпровського районного суду м. Черкаси 25.01.2022 року, повний текст рішення складений 31.01.2022 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця, - в с т а н о в и в : 24.11. 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовомдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця. АТ КБ «ПриватБанк» з урахуванням уточнень, викладених у заяві від 22.11.2021 року, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.09.2011 року у розмірі 14556,94 грн. В обґрунтування позовних вимог банк зазначає, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв?язку з чим підписав заяву № б/н від 02.09.2011 року. Позичальник при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він був повністю проінформованим про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані для ознайомлення у письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Для користування кредитним картковим рахунком позичальник отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 20000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Позивач вказує, що АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов?язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Позичальник зобов?язався повернути витрачену частину кредитного ліміту згідно до умов договору, однак, зобов?язання за вказаним договором належним чином не виконав. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість відповідавча перед банком за кредитним договором № б/н від 02.09.2011 року становила 14556,94 грн., яка складається із: 14556,94 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 14556,94 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн.- заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України 0,00 грн.- нарахованої пені; 0.00 грн. комісії. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2020 року спадкоємцем померлого ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . Відповідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За таких обставин, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 , як спадкоємця, заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.09.2011 року у розмірі 14556,94 грн. та судові витрати. Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.01.2022 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця - залишено без задоволення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» через свого представника оскаржив рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що рішення судом прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що з матеріалів, витребуваної судом спадкової справи № 532/2019, відкритої Другою Черкаською державною нотаріальної конторою, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_1 . Інші спадкоємці - діти спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від прийняття даної спадщини у встановлені законом строки, що підтверджується їхніми нотаріально посвідченими заявами про відмову від прийняття спадщини. 26.02.2020 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Представник банку в апеляційній скарзі вказує, що про даний факт позивачу стало відомо в ході судового розгляду справи, про що свідчать позовні вимоги, пред`явлені також до інших потенційних спадкоємців, що у подальшому були змінені. Стосовно висновків суду першої інстанції про пропуск строку шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, то скаржник зазначає, що такий строк не пропущений, так як позивач дізнався про смерть позичальника ОСОБА_2 лише 07.04.2020 року, про що свідчить дата складання претензії, направленої до Другої Черкаської державної нотаріальної контори. Скаржника вважає, що прийнятим судом першої інстанції рішенням до уваги не взято, що не підтверджено жодним доказом свідчень (зі слів відповідача) та не взяття до уваги (відхилення) наданого позивачем доказу (претензія кредитора), де чітко зазначено дату її складання, та визначено, що «на теперішній час стало відомо про смерть позичальника» свідчить про порушення норми ст. 88 ЦПК України. В апеляційній скарзі зазначається, що суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповагу судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, не встановив дійсних прав та обов`язків сторін, які випливають з кредитного договору. В апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк Власенко А.О. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2022 року у справі № 711/8136/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити в повному обсязі. Відзив на адресу Черкаського апеляційного суду на апеляційну скаргу банку не надходив. Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 13 ст. 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участі сторін. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши доводи скаржника, апеляційний суд вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця , суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, прийшовши до висновку, що банк втратив право вимоги до спадкоємця боржника - відповідача ОСОБА_1 , виходячи з приписів ч. 2 ст. 1281 ЦК України, згідно якої позивач мав право пред`явити вимоги до спадкодавця боржника протягом шести місяців, починаючи з 27.07.2019 року, тобто з часу, коли він дізнався про відкриття спадщини. Судом встановлено, що з претензією кредитора до Другої Черкаської державної нотаріальної контори позивач вперше звернувся лише 07.02.2020 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 02.09.2011 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та отримав кредит у розмірі 20000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер, що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 25.07.2019 року Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області. Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором б/н від 02.09.2011 року згідно наданого до суду розрахунку становила 14556,94 грн., яка складається із: 14556,94 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 14556,94 грн. - заборгованості за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованості за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0,00 грн. - нарахованої пені; 0,00 грн. - комісії. Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред?явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред?явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Отже, встановлені статтею 1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб?єктивне право, а не є строком позовної давності. Відповідно до положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов?язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов?язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов?язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов?язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов?язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Вказане також міститься у п. 32 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, в якому зазначено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов?язань за кредитним договором у випадку смерті боржника /позичальника/ за наявності поручителя чи спадкоємців, суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України про те, що спадкоємці боржника за умови прийняття ними спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного ними у спадщину. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов?язані із з?ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред?явлення вимоги до спадкоємців боржника. Вказаний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 року у справі № 320/6489/16-ц. Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Під час розгляду справи судом встановлено, що згідно з спадкової справи № 532/2019, відкритої Другою Черкаською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_1 . Інші спадкоємці - діти спадкодавця ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від прийняття даної спадщини у встановлені законом строки, що підтверджується їхніми нотаріально посвідченими заявами про відмову від прийняття спадщини. 26.02.2020 року ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Колегія суддів апеляційного суду враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях відповідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України. При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій. Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом. Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму. Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи згідно ст.76 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» повідомили про смерть ОСОБА_2 27.07.2019 року, після того як до нього звернулася донька померлого та надала свідоцтво про смерть. Даний факт також, підтверджується наданими позивачем до позовної заяви фотокопією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , розрахунком заборгованості за договором № б/н від 02.09.2011 року, з якого вбачається, що з 27.07.2019 року припинено нарахування відсотків за користування кредитними коштами, та випискою за договором № б/н від 17.07.2020 року, де вказано, що 09.08.2019 року відбулося закриття заборгованості та повернення нарахувань поповнення карткового рахунку. Колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції вірно вказав, виходячи з приписів ч. 2 ст. 1281 ЦК України, що позивач мав право пред`явити вимоги до спадкоємця боржника протягом шести місяців, починаючи з 27.07.2019 року, тобто з часу, коли він дізнався про відкриття спадщини. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, з претензією кредитора до Другої Черкаської державної нотаріальної контори позивач вперше звернувся лише 07.02.2020 року, тобто після спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, що і було зазначено районним судом. У відповідності до ч. 2 ст. 1281 ЦК України кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Судом першої інстанції належним чином встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач пропустив строк щодо пред`явлення своїх вимог до спадкоємця ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, тобто більш ніж через шість місяців від дня, коли позивач дізнався про відкриття спадщини. Таким чином, враховуючи вище викладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який прийшов до вірного, обґрунтованого та вмотивованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», вказавши, що АТ КБ «ПриватБанк» втратило право вимоги до спадкоємця боржника ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги про стягнення боргу кредитором спадкодавця є необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Стосовно поданих позивачем суду уточнених позовних заяв про стягнення боргу за кредитом спадкодавця, то колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати наступне. Згідно положень п. 3 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Позов у цивільному процесі - це письмово оформлена і адресована суду письмова вимога, що складається з вимоги процесуального характеру та вимоги матеріального характеру (захистити невизнане, оспорюване чи порушене право). А предмет позову - це матеріальний зміст цієї вимоги. Таким чином, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняте судове рішення. Цей матеріальний зміст позовних вимог позивача, проявляється в матеріально-правовій заінтересованості - отримати певне матеріальне благо. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна предмета позову відбудеться тоді, коли в рамках конкретного позовної вимоги позивач замість одного способу захисту прав (який був заявлений раніше, при подачі позову) захоче скористатися іншим способом захисту, обґрунтовуючи свої позовні вимоги (предмет позову) тими самими обставинами, якими він обґрунтовував первісні вимоги. Зміна підстав позову відбувається тоді, коли позивач в рамках конкретної позовної вимоги, в обґрунтування раніше заявлених позовних вимог (предмету позову) посилається на інші обставини, якими він ці (перші) позовні вимоги, обґрунтовував. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Виходячи з вищевикладеного, складовими частинами позову є предмет, підстава, зміст. Концепція нової редакції ЦПК полягає, у першу чергу, у підготовці позивачем саме кінцевої редакції позовної заяви, яка подається до суду, і в такому випадку суд визначає порядок її розгляду (спрощене без виклику, з викликом, загальне провадження) та враховує при вирішенні питання про такий розгляд ряд чинників згідно до ч. 3 ст. 274 ЦПК України. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відсутні підстави для прийняття заяви про уточнення позовних вимог разом із додатками, яка подана до суду представником позивача, оскільки з поданих уточнених заяв, вбачається повноцінна заміна відповідача, а не збільшення чи зменшення розміру вимог майнового характеру, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги. Колегія суддів апеляційного суду акцентує увагу, що уточнення позовних вимог подається до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Як вбачається з матеріалів справи згідно ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.12.2020 року дана справа призначена до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання стосовно розгляду позовної заяви відбувалося 26.03.2021 року та в подальшому відкладалося, а уточнення позовної заяви подавалося представником позивача 27.10.2021 року та 03.12.2021 року, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув та не надав правової оцінки щодо порушення строків подання уточненої позовної заяви. У відповідності до ч. 3 ст. 48 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у справі співвідповідача. Як вбачається з матеріалів справи безпосередньо відповідачем чи співвідповідачем ОСОБА_1 не була, як і не була залучена саме як співвідповідач чи замінена як належний відповідач у даній справі. В цілому, доводи апеляційної скарги представника АТ КБ «ПриватБанк» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким з`ясовані обставини справи, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги банку апеляційним судом. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах "+4 посилання"), які з огляду на положення статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох поглядів на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов?язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк», тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом. З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги представника АТ КБ «ПриватБанк». Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка подавала скаргу, оскільки рішення суду залишено без змін, тому судові витрати не переглядалися апеляційним судом. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 січня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця - залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду, протягом тридцяти днів, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 24.06. 2022 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук О.В. Карпенко