Постанова Черкаський апеляційний суд № 703/1634/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/432/22Головуючий по 1 інстанції Справа № 703/1634/21 Категорія: 311010100 Биченко І.Я Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач ) Суддів Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. За участі секретаря Захарченко А.Д. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті; особа, яка подає апеляційну скаргу - Державна служба України з безпеки на транспорті розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси апеляційну скаргу Державної Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2021 року, постановлене під головуванням судді Биченка І.Я., у Смілянському міськрайонному суді Черкаської області 29.12.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, - в с т а н о в и в : 27.05.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконними та скасування у про застосування дисциплінарного стягнення. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що ОСОБА_1 працює старшим державним інспектором державного контролю на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті. 24 лютого 2021 року головою Державної служби України з безпеки на транспорті винесено наказ про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани щодо ОСОБА_1 . Позивач з вказаним наказом був ознайомлений 26 лютого 2021 року. У наказі вказано, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання ним посадових обов`язків. ОСОБА_1 вказує в позові, що з підставами, за якими його притягнуто до дисциплінарної відповідальності позивач не погоджується, оскільки такі є необґрунтованими. Позивач посилається, що він не міг порушувати на пункти 1.2., 2.7, 2.32 посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, оскільки станом на 05 січня 2021 року перебував на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю на мобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті та в своїй роботі керується посадовою інструкцією старшого державного інспектора відділу державного контролю на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті. Щодо недотримання ним Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час перевірки 05 січня 2021 року транспортного засобу «Mercedes Benz» вказав, що ним під час перевірки у АДРЕСА_1 вказаного транспортного засобу, який здійснював перевезення пасажирів за маршрутом Черкаси - Канів, були виявлені порушення, а саме: водій транспортного засобу не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на даний транспортний засіб та документів щодо надання послуг по перевезенню пасажирів. За результатами перевірки складено відповідний акт, від підпису якого водій відмовився, про що позивачем було складено відповідний запис. Позивач вказав, що під час проведення перевірки виконав вимоги порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті. З приводу невикористання ним нагрудної камери зазначає, що використання такої можливе, однак не є обов`язковим. Відтак вважає, що винесений відносно ОСОБА_1 наказ про накладення дисциплінарного стягнення підлягає скасуванню. Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 лютого 2021 року № 38 - Д про застосування відносно ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Стягнуто з Державна служба України з безпеки на транспорті на користь держави 908 гривень судового збору. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржником вказано, що Укртрансбезпека вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Скаржник з прийнятим судовим рішенням не погоджується через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповне та необ`єктивне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та вважає його таким, яке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 26.02.2021 року ознайомлений з наказом Укртрансбезпеки від 24.02.2021 року № 38-д, що підтверджує позивач у своїй позовній заяві. Скаржник вважає, що ОСОБА_1 мав тримісячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про накладення дисциплінарного стягнення, тобто не пізніше 24.05.2021 року для його оскарження. Натомість позовна заява до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області була подана 26.05.2021 року, з порушенням тримісячного строку звернення до суду. В апеляційній скарзі вказується, що закриття Черкаським окружним адміністративним судом провадження у справі № 580/1145/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування наказів, не зупинило перебіг строку позовної давності, а тому позов поданий до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області поданий із спливом позовної давності, визначеної ч. 1 ст. 233 КЗпП України, що є підставою для відмови в позові. Позиція щодо застосування ст. 265 ЦК України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19. Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції повинен був діяти виключно до приписів норм процесуального права, а тому повинен відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності відповідно до вимог ст. 267 ЦК України. При цьому, апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що пунктами 1, 2 доручення керівництва Укртрансбезпеки від 04.03.2020 року № 99/03/13-20 доручено керівникам територіальних органів Укртрансбезпеки забезпечити ознайомлення під підпис працівників та державних службовців підпорядкованих структурних підрозділів з Інформацією про порядок зберігання, видачі (приймання), використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) та планшетних комп`ютерів посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Інформація), що додається. Здійснювати організацію зберігання, видачі (приймання), використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) та планшетних комп`ютерів посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до Інформації. У свою чергу, працівник В. Кирнос змістом вказаних письмових пояснень підтвердив факт невикористання нагрудної камери (відео реєстратора) для запису процесу перевірки наявних (необхідних) у водія транспортного засобу документів, мотивуючи погодними умовами та відсутністю на одязі відповідного кріплення, чим допустив порушення правила трудової та виконавчої дисципліни. Таким чином, скаржник вважає, що суд першої інстанції мав прийти до висновку про обґрунтованість застосування до ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень у вигляді оголошення доган. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2021 року у справі № 703/1634/21. Встановити наявність спливу позовної давності, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті у повному обсязі. 16.03.2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву вказується, що рішення прийняте 29 грудня 2021 року судом першої інстанції, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим і не може бути скасовано. ОСОБА_1 зазначає у відзиві, що зміст оскаржуваного ним наказу не містить конкретизованих обставин щодо недотримання порядку під час перевірки транспортного засобу, та в чому воно виразилося. Невиконання пунктів 1,2 доручення керівництва Укртрансбезпеки від 04.03.2020 року № 99/03/123-20 в наказі не зазначається. Позивач ОСОБА_1 посилається, що використання аудіо та відеотехніки під час проведення рейдової перевірки, відповідно до п. 16 порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті є правом, а не обов`язком особи, яка проводить перевірку, відтак не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності за її невикористання. 16 березня 2022 року на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву зазначається, що Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у рішенні від 29 грудня 2021 року, надав оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження поважних причин пропуску строку звернення до суду, та навів мотиви, з яких поновив строк звернення до суду, визнавши причини пропуску поважними. Таким чином, судом при ухваленні рішення дотримано вимоги ст. 233 КЗпП України. У відзиві зазначається, що з 25.11.2020 року ОСОБА_1 перебував на посаді старшого державного інспектора відділу державного контролю на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті та керувався посадовою інструкцією за цією посадою, тому станом на 5 січня 2021 року не міг керуватися посадовою інструкцією старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області. Позивач посилається, що згідно з п. 16 порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженої постановою КМУ від 20.05.2013 року № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів» здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки можливе використання засобів аудіо-та відеотехніки для запису процесу перевірки. Тому використання аудіо та відеотехніки під час проведення рейдової перевірки, відповідно до п. 16 порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті є правом, а не обов`язком особи, яка проводить перевірку, відтак не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності за її невикористання. Зміст оскаржуваного наказу не містить конкретизованих обставин щодо недотримання порядку під час перевірки транспортного засобу, та в чому воно виразилося. Невиконання пунктів 1,2 доручення керівництва Укртрансбезпеки від 04.03.2020 року № 99/03/123-20 в наказі не зазначається. ОСОБА_1 вважає, що рішення прийняте 29 грудня 2021 року, судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване відповідачем рішення є законним та обґрунтованим і не може бути скасовано. У відзиві ОСОБА_1 просить рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2021 року у цивільній справі № 703/1634/21, за яким визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 лютого 2021 року № 38-Д про застосування відносно дисциплінарного стягнення у вигляді догани - залишити без змін. У задоволенні апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29.12.2021 року у цивільній справі № 703/1634/21 - відмовити повністю. Сторони про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується даними судових повісток про вручення, які повернулись на адресу суду. Сторони повторно не з?явились в судове засідання, тому суд розглянув апеляційну скаргу на підставі наявних матеріалів справи та доказів, наданих сторонами суду. Заслухавши суддю - доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши доводи скаржників, апеляційний суд вважає що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно ст. 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності. Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, встановивши, що дисциплінарне стягнення на позивача накладено відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства, за відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося без законної підстави, а тому суд прийшов до висновку, що заявлений позов підлягає до задоволення в повному обсязі. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону, оскільки судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, та ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, апеляційний суд не вбачає, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу № 138-Л від 14.12.2015 року ОСОБА_1 з 16 грудня 2015 року призначено на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області. На підставі наказу від 05.06.2020 року № 605-к позивача переведено на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області. В подальшому, у відповідності до наказу від 25.11.2020 року № 605-к ОСОБА_1 у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті переведено на посаду старшого державного інспектора відділу державного контролю на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті. Наказом № 38-Д від 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, передбачених пунктами 1.2, 2.7, 2.32 посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду на вантажному транспорті Управління Укртранбезпеки у Черкаській області, затвердженої Головою Державної служби України з безпеки на транспорті 12 червня 2020 року, а саме: недотримання порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час перевірки 05 січня 2021 року транспортного засобу марки «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 (власник ТОВ «М+М»). Відповідно до посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на транспорті Департаменту державного контролю на транспорті, старший державний інспектор не є державним службовцем, а основними його завданнями є в тому числі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті, підготовка пропозицій щодо його вдосконалення; здійснення контролю за додержанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення пасажирів на міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути); здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів; у випадках, передбачених законодавством протоколів про адміністративні правопорушення, розгляд справ про адміністративні правопорушення і накладення адміністративних стягнення; проведення перевірок транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Наказом від 01 липня 2016 року № 357 уведено в дію Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників, які не є державними службовцями Державної служби України з безпеки на транспорті ( з наступними змінами). Відповідно до вказаного наказу в Укртрансбезпеці трудова дисципліна ґрунтується на засадах належного і сумлінного виконання працівниками своїх обов?язків, створення необхідних організаційних та економічних умов для високоефективної роботи, свідомого ставлення до неї, застосування методів переконання та заохочення за сумлінну працю. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом № 38 від 24 лютого 2021 року ОСОБА_1 було оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків, що виразилася у неналежному здійсненні ним заходів державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті. Підставами для винесення вказаного наказу стала службова записка виконуючого обов`язки начальника Управління внутрішньої безпеки Ігоря Кривошеї від 09 лютого 2021 року № 13548/6.1/18-21 та пояснення позивача ОСОБА_1 від 16 лютого 2021 року. Судом першої інстанції було досліджено службову записку т.в.о. начальника Управління внутрішньої безпеки І. Кривошеї, під час здійснення перевірки правомірності дій ОСОБА_3 , під час здійснення 05.01.2021 року заходів державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт відносно ТОВ «М+М», встановлено, що ОСОБА_1 під час зупинення транспортного засобу «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 (власник ТОВ «М+М»), який здійснював пасажирські перевезення за маршрутом Канів-Черкаси не пред`явив водію автобуса службового посвідчення та під час проведення рейдової перевірки не використав засоби аудіо та відеотехніки для запису процесу перевірки. Відповідно до службової записки т.в.о. начальника ОСОБА_1 порушено вимоги посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного контролю та нагляду за безпекою на вантажному транспорті Управління Укртрансбезпеки у Черкаській області, затвердженої 08.06.2020 року, а саме п. 1.2,2.1,2.7,2.32,2.36. Згідно вимог ст. 139 КЗпП України, працівники зобов?язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір. Відповідно до вимог ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана, 2) звільнення. Згідно положень ст. 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. У статті 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв?язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов?язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника, які полягають у порушенні або неналежному виконанні покладених на працівника трудових обов?язків; вина працівника; наявність причинного зв?язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов?язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Разом з цим саме на роботодавця покладається обов?язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов?язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» визначено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з?ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом, передбачені статтями 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо. У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов?язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов?язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акту чи акту локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників. Аналіз викладених вище норм вказує, що під час вирішення питання про притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності на роботодавцеві лежить обов?язок щодо визначення: в чому конкретно проявилося порушення працівником трудової дисципліні з додержанням власником або уповноваженим ним органом, передбачених статтями 147-149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок, зазначення фактичних обставин вчинення дисциплінарного проступку. Для накладення дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов?язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов?язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності. Вирішуючи спір, суд правомірно врахував, що аналогічні правові висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 20 липня 2020 року, справа № 554/9493/17, провадження № 61-38286св18, з огляду на положення ч. 4 ст. 263 ЦПК України. Під час дослідження доказів у справі судом першої інстанції було встановлено, що в оскаржуваному наказі № 38-Д від 24.02.2021 року відповідачем ставилось у вину позивачу порушення трудової дисципліни, що виразилося у неналежному здійсненні ним заходів державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті. Підставою для винесення вище зазначеного наказу стала службова записка т.в.о. начальника Управління внутрішньої безпеки І. Кривошеї від 09.02.2021 року № 13548/6.1/18-21 та пояснення позивача від 16.02.2021 року. Суд першої інстанції вірно вказав, що в оскаржуваному наказі відповідачем, у порушення порядку накладення дисциплінарного стягнення, не зазначено, в чому саме виразилося недотримання Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, не конкретизовано, в чому саме полягало порушення позивачем вказаного порядку, та не вказано, з посиланням на фактичні обставини, які має дії чи бездіяльність вчинення позивачем. Колегія суддів апеляційного суду вважає за важливе вказати, що оскаржуваний наказ містить лише узагальнене цитування покладеного на позивача обов?язку, щодо здійснення заходів державного контролю та нагляду за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частинами першою, третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом першої інстанції, було вірно акцентовано увагу, що наказом від 01.07.2016 року № 357 уведено в дію Правила внутрішнього трудового розпорядку для працівників, які не є державними службовцями Державної служби України з безпеки на транспорті ( з наступними змінами). Відповідно до вказаних правил в Укртрансбезпеці трудова діяльність ґрунтується на засадах належного і сумлінного виконання працівниками своїх обов`язків, створення необхідних організаційних та економічних умов для високоефективної роботи, свідомого ставлення до неї, застосування методів переконання та заохочення за сумлінну працю. Крім того, відповідно до п. 3.1 розділу III вказаних правил, основні обов?язки та права працівників Укртрансбезпеки визначаються посадовими інструкціями та положеннями про структурні підрозділи. Згідно до п.1.2, 2.7,2.32 посадової інструкції інспектора відділу державного контролю на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті, затвердженої головою Державної служби України з безпеки на транспорті 15 жовтня 2020 року, у своїй діяльності інспектор, зокрема, керується Конституцією України, міжнародними договорами України, законами України, постановами Верховної Ради України, Указами Президента України, актами КМУ, Положеннями про Державну службу України з безпеки на транспорті, наказами Міністерства інфраструктури України та Укртрансбезпеки, Положеннями про територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті та Положенням про відділ державного контролю за безпекою на транспорті територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті; здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобі та участь у роботі робочих груп, комісій тощо, у тому числі міжвідомчих. 05.01.2021 року, станом на момент проведення перевірки транспортного засобу, позивач ОСОБА_1 керувався посадовою інструкцією старшого державного інспектора відділу державного контролю на автомобільному транспорті Департаменту державного контролю на транспорті, затвердженою головою Державної служби України з безпеки на транспорті 15 жовтня 2020 року, після зміни структури та штатного розпису Державної служби України з безпеки на транспорті. З вказаною інструкцією позивач ознайомлений під підпис 15 жовтня 2020 року. Разом з тим, у винесеному наказі про застосування дисциплінарного стягнення № 38-Д вказано про порушення посадових обов`язків, передбачених п.1.2, 2.7, 2.32 посадової інструкції затвердженої Головою Державної Служби України з безпеки на транспорті 12 червня 2020 року, що і було зазначено судом першої інстанції. В оскаржуваному наказі про застосування дисциплінарного стягнення зазначено про недотримання порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, тобто неналежне виконання посадової інструкції, а саме: недотримання порядку зупинення транспортного засобу. У відповідності до п. 10 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затвердженої постановою КМУ від 20.05.2013 року № 422 «Деякі питання автомобільних перевезень пасажирів та вантажів» під час звернення до водія посадова особа зобов`язана привітатися, назвати свою посаду і прізвище, пред`явити службове посвідчення, направлення на перевірку та повідомити про причину зупинення транспортного засобу. Згідно з п. 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, під час проведення рейдової перевірки можливе використання засобів аудіо-та відеотехніки для запису процесу перевірки. Однак, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що використання аудіо - та відеотехніки під час проведення рейдової перевірки, відповідно до п. 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті є правом, а не обов`язком особи, яка проводить перевірку, тому не може бути підставою для притягнення особи до відповідальності за її невикористання. Таким чином, посилання відповідача на порушення позивачем порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті є необґрунтованими та не конкретизованими, що і було зазначено районним судом. Враховуючи вищевикладені обставини справи, наявні в матеріалах справи докази, як в підтвердження позовних вимог, так і в їх заперечення, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який прийшов до вірного, обгрунтованого та вмотивованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , вказавши, що дисциплінарне стягнення на позивача накладене відповідачем із порушенням вимог трудового законодавства, та за відсутності у його діях складу дисциплінарного проступку, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося без законної підстави, а тому заявлений позов підлягає до задоволення в повному обсязі. Щодо строку звернення до суду із позовною заявою про вирішення трудового спору, то апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст. 233 КзПП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Стосовно доводів апеляційної скарги про пропущення строку на звернення позивача до суду за захистом своїх прав. Суд апеляційної інстанції враховує заперечення сторін та погоджується з висновком районного суду про те, що з оскаржуваним наказом про застосування дисциплінарного стягнення від 24.02.2021 року № 38-Д позивач ОСОБА_1 був ознайомлений 26.02.2021 року. Дана обставина сторонами не оскаржується та є повністю доведеною. Вирішуючи спір, районний суд врахував, що ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом про визнання вказаного наказу протиправним та його скасування. Ухвалою Черкаського адміністративного суду від 05.04.2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 580/1145/21. Таким чином, позивач ОСОБА_1 реалізував своє право на звернення до суду за вирішенням трудового спору у межах встановленого ч.1 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку. Разом з тим, ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року провадження у вказаній справі було закрито у зв?язку з непідвідомчістю спору адміністративним судам і одночасно роз?яснено сторонам, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом. Не зволікаючи, після постановлення цієї ухвали ОСОБА_1 звернувся із позовом до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області (позовна заява надіслана засобами поштового зв?язку і отримана судом 27 травня 2021 року). Із матеріалів справи вбачається, що позивачем разом із позовною заявою подане клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду з позовом поважними, та його поновлення з названих вище підстав. При цьому, судом першої інстанції вірно вказав, що подані відповідачем заперечення щодо заявленого клопотання обґрунтовано формально, а незначне прострочення звернення з позовом до суду (26.05.2021 року штамп відділення Укрпошти про прийняття поштового відправлення) за встановлених обставин справи, може вважатися таким, що відбулося протягом розумного строку ( постанова Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 759/3487/16-ц). За таких обставин, суд правильно визнав поважними причини пропуску позивачем ОСОБА_1 тримісячного строку звернення до суду, визначеного у ч.1 ст. 233 КЗпП України, та не знайшов підстав для його застосування як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов?язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов?язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. ЄСПЛ зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 76 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Суд першої інстанції правильно встановив, що доводи позовної заяви ОСОБА_1 є повністю обґрунтовані, відповідач їх не спростував належними та допустимими доказами, а тому рішення суду про задоволення позовних вимог відповідає, як нормам процесуального, так і нормам матеріального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги, які значною мірою зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, не свідчать про неправильне застосування районним судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Докази та обставини, на які посилається скаржник у апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом попередньої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення згідно доводів та вимог апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду, тому не підлягають задоволенню апеляційним судом. З вищевикладеного вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції за доводів апеляційної скарги. Виходячи з викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скаргах доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційних скарг не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Згідно із ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати за розгляд апеляційних скарг залишити за особою, яка подавала скаргу, оскільки рішення суду залишено без змін, тому судові витрати не переглядаються апеляційним судом. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення. Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 29 грудня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення - залишити без змін. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги залишити за особою, яка її подавала. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції, Верховного Суду протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством. Повний текст постанови складений 10.06.2022 року. Головуючий Л.В. Нерушак Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко