Постанова Черкаський апеляційний суд № 695/1304/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 серпня 2023 року м.Черкаси Справа № 695/1304/23 Провадження № 22-ц/821/1296/23 категорія: скарга на ухвалу Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В., суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» відповідач: ОСОБА_1 третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2023 року (постановлену під головуванням судді Ватажок-Сташинської А.В. в приміщенні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області) про повернення позовної заяви ОСОБА_2 про вступ у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : 17 квітня 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» ( далі - АТ «Універсал Банк») звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Ухвалою суду від 02.05.2023 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено судове засідання . 20 червня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області із позовною заявою про вступ в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовної заяви ОСОБА_2 зазначив, що він та відповідачка у даній справі - ОСОБА_1 перебувають у фактичних шлюбних відносинах, та у їх власності перебуває майно, на яке, в подальшому, може бути звернуто стягнення при примусовому виконанні рішення у даній справі. Вказує, що він свою згоду на укладення Договору про надання банківських послуг «Monobank» від 27.04.2019 не надавав, а тому вказаний договір є таким, що укладений з порушенням ст. 203, 215 ЦК України. Крім того, стверджує про неможливість виконання відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором через вплив обставин непереборної сили у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України. У зв`язку з наведеним, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсним договір про налання банківських послуг «Monobank» від 27.04.2019. Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_2 про вступ у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернуто ОСОБА_2 . Роз`яснено ОСОБА_2 , що він не позбавлений можливості звернутися до суду з окремою позовною заявою як позивач, зазначивши відповідачами сторін. Ухвала суду мотивована, зокрема, тим, що суд вважає недоцільним прийняття до спільного розгляду позову третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 , оскільки така заява не є взаємопов`язаною з первісним позовом. Зокрема, вимоги первісної позовної заяви пов`язані з договірними борговими зобов`язаннями, а питання, які потребують встановлення при вирішенні позовної заяви особи, яка має намір вступити в справу як третя особа з самостійними вимогами, випливають із сімейного спору. Разом з цим, за висновками суду, відсутність згоди на укладення кредитного договору особи, з якою боржник за таким кредитним договором перебуває у фактичних шлюбних відносинах, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини, не може бути підставою для визнання договору недійсним. Вирішуючи питання про можливість розгляду позову третьої особи без самостійних вимог, суд врахував, що задоволення вимог третьої особи не впливає на повне або часткове задоволення первісного позову, а спільний розгляд заяв утруднить розгляд справи за позовом банку та вплине на розумні строки її розгляду. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 оскаржив її в апеляційному порядку, подавши 05 липня 2023 року через засоби поштового зв`язку апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2023 року постановленою із порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, просив вказану ухвалу скасувати в частині повернення його позовної заяви і ухвалити в цій частині рішення про прийняття позовної заяви ОСОБА_2 про вступ у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. В обгрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 , зокрема, вказує, що обираючи спосіб захисту свого порушеного права, апелянт виходив з того, що вимоги про визнання зобов`язання недійсним є первісними по відношенню до вимог про стягнення заборгованості за таким зобов`язанням; звернення до іншого суду загальної юрисдикції з дотриманням правил територіальної підсудності призвело б до більшого навантаження судової системи України, ніж спосіб захисту права, обраний апелянтом; до того ж, апелянт є військовослужбовцем і у нього відсутній час та фізична можливість юридичного супроводження двох судових проваджень в двох судах загальної юрисдикції. Вважає відмову апелянту у вступі в справу у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, порушенням конституційного права на судовий захист. ОСОБА_2 вказує, що внаслідок повернення йому позовної заяви, суд першої інстанції може прийняти за позовом банку рішення про права, свободи, інтереси або обов`язки апелянта, у залученні якого до справи судом першої інстанції було відмовлено. Також зазначає, що оскаржувана ухвалу суду була прийнята за відсутності скаржника та відповідача, без їх повідомлення належним чином про дату, час та місце судового засідання, що позбавило відповідача можливості надати особисті пояснення. Зазначає, що посилання суду на наявність сімейного спору та подальше його використання у якості підстави для відмови у вступі в якості третьої особи є неправильним застосуванням норм матеріального права. Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень частини другої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. З рештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з частиною другою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Порядок та умови вступу у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, врегульовано нормами статті 52 ЦПК України. У статті 52 ЦПК України зазначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача. Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника розглядається спочатку. Необхідною умовою набуття статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору є дотримання таких критеріїв як: 1) матеріально-правовий (наявність єдиного предмета спору); 2) суб`єктний (позовні вимоги можуть бути пред`явлені як одній стороні, так і декільком сторонам); 3) часовий (вступ у справу відбувається до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження). За статтею 195 ЦПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження, застосовуються положення статей 193 і 194 ЦПК України. В силу ч. 1 ст. 193 ЦПК України, відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Згідно ч. 3 ст. 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2 , суд першої інстанції, зокрема виходив з того, що позовна заяви третьої особи із самостійними вимогами, не є взаємопов`язаною із первісним позовом; вимоги первісної позовної заяви пов`язані з договірними борговими зобов`язаннями, а питання, які потребують встановлення при вирішенні позовної заяви особи, яка має намір вступити в справу як третя особа з самостійними вимогами, випливають із сімейного спору. Також, за висновками суду, відсутність згоди на укладення кредитного договору особи, з якою боржник за таким кредитним договором перебуває у фактичних шлюбних відносинах, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження даної обставини, не може бути підставою для визнання договору недійсним; прийняття позову ОСОБА_2 може утруднити розгляд справи за позовом банку, спільний розгляд даних позовів є недоцільним. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції. При поданні позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору, ОСОБА_2 визначив як предмет позову, так і предмет спору. При цьому, колегія суддів наголошує на відмінностях між цими поняттями. Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Предметом спору є об`єкт спірних правовідносини, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Подібна права позиція щодо визначення предмету спору викладена, зокрема, у Постановах Великої Палати Верховного Суду у справах від 13 березня 2019 року № 916/3245/17 та від 12 червня 2019 року № 916/542/18. У постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 (провадження № 12-13гс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у процесі розгляду судом спору між позивачем і відповідачем, третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги саме щодо предмета спору, якщо вважає, що саме їй належить право на предмет спору чи його частину. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Отже, позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, відповідно до положень статті 52 ЦПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмета спору у справі. Позовні вимоги третьої особи, яка подала позов відповідно до приписів статті 52 ЦПК України, можуть бути допущені судом до розгляду у процесі, що вже розпочався, в тому випадку, коли така самостійна вимога заявлена саме щодо предмета спору сторін. Вимога, спрямована на те, що знаходиться поза цим предметом, чи спрямована до третіх осіб, не може бути розглянута судом як вимога третьої особи в розумінні наведеної вище статті. Водночас, така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові. Враховуючи, що предметом спору по цій справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між АТ «Універсал Банк» і ОСОБА_1 , а предметом спору за позовом третьої особи - визнання договору недійсним, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом не щодо тотожного зі сторонами по справі за позовом АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 предмету спору, а з інших підстав, що не передбачено нормами статті 195 ЦПК України. Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, що оскаржувана ухвала є незаконною, оскільки була прийнята судом за відсутності скаржника та відповідача, без їх повідомлення належним чином про дату, час та місце судового засідання, що позбавило вказаних осіб надати особисті пояснення, є безпідставними з наступних підстав. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частини друга, четверта та п`ята статті 128 ЦПК України). Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України). Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області 02.05.2023 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 29.05.2023 на 10:30 год. Копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, згідно супровідного листа № 695/1304/23/13006/2023 від 02.05.2023, судом направлено ОСОБА_1 , на адресу, зазначеній у позовній заяві ( а.с 49), яку вона отримала 30.05.2023, що підтверджується її власним підписом на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення ( а.с. 54). 29.05.2023 відповідачем ОСОБА_1 подано до місцевого суду заяву про відкладення розгляду справи та надання матеріалів справи для ознайомлення. Цього ж дня, відповідач ознайомилась із матеріалами даної справи, про що свідчить розписка про ознайомлення від 29.05.2023 ( а.с. 51). Також в матеріалах справи міститься розписка від 29.05.2023, згідно якої відповідачу ОСОБА_1 було вручено повістку про виклик до суду на 22.06.2023 на 11:30 год. Крім того, 22.06.2023, у день постановлення оскаржуваної ухвали, відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про відкладення розгляду справи ( а.с. 64). Вищевикладене свідчить, що відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи, проте, у судове засідання, призначене на 22.06.2023 не прибула. Крім того, відповідач скористалась передбаченим цивільно-процесуальним кодексом правом на звернення до суду із відзивом на позовну заяву (а.с. 55-56). Щодо доводів скаржника про порушення його прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваної ухвали про повернення позовної заяви без його участі, колегія суддів зазначає, що цивільно-процесуальним кодексом не передбачено постановлення ухвали про повернення зустрічної позовної заяви за обов`язковою участі заявника, зокрема, ч. 3 ст. 194 ЦПК України визначено, що зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику, тому доводи апеляційної скарги в цій частині також є необгрунтованими. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що судом першої інстанції ОСОБА_2 роз`яснено, що він не позбавлений можливості звернутися до суду із самостійним позовом на загальних підставах. Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами, не вбачає. Згідно з пунктом першим частини першої статті 374 та статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22 червня 2023 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 про вступ у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.В. Нерушак