Постанова 4824 № 752/3224/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 752/3224/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/6251/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Головчак М.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І. секретар - Лащевська Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Стеценка Максима Владленовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року, встановив: у січні 2021 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса від 02 листопада 2020 року про стягнення з неї на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 4 071,33 дол. США. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року позов було задоволено, визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. 02 листопада 2020 року за №5042 таким, що не підлягає виконанню. Вирішено питання про судові витрати. Не погоджуючись з рішенням суду в частині вирішення питання про судові витрати, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким у стягненні судових витрат відмовити, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказала в позовній заяві, що просить стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 400 грн. Також до позовної заяви було додано Договір про надання правової допомоги №01/12/2020, укладений між нею та Адвокатським бюро «Вікторія Кур`ян та партнери», світлокопії квитанцій про сплату коштів на рахунок АО «Вікторія Кур`ян і партнери» від 16.12.2020 на суму 1 500 грн. та від 18.12.2020 на суму 11 900 грн., описовий лист по справі, в якому містився перелік послуг, які були надані адвокатом та витрачений час, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, видане на ім`я Кур`ян В.В., ордер на надання правничої допомоги. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року було задоволено позовні вимоги в повному обсязі, а також вирішено питання про стягнення на користь позивача з відповідача судового збору в сумі 1 362 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 13 400 грн. Задовольняючи вимоги щодо компенсації витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з положень ст. 137, 141 ЦПК України та послався на правовий висновок, який міститься в постанові Великої палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року (справа №826/1216/16). В апеляційній скарзі представник відповідача по справі зазначає, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції належним чином не дослідив та не надав належної оцінки наданих АТ «Альфа-Банк» доказів та пояснень, в зв`язку з чим постановив незаконне та необґрунтоване рішення. У Відзиві на позовну заяву, який був поданий представником відповідача до суду першої інстанції, щодо стягнення витрат на правову допомогу було зазначено в якості заперечень, що Договір про надання правової допомоги №01/12/2020 не відповідає істотним умовам, що застосовуються при укладанні договорів. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. В ч. 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Визначаючи суму відшкодування витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує такі критерії. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони. В даній справі представник відповідача при розгляді справи в суді першої інстанції не заявляв заперечення щодо неспівмірності зазначеного розміру витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Зазначені в апеляційній скарзі доводи, щодо невідповідності вимогам закону істотних умов Договору про надання правової допомоги в№01/12/2020, укладеного позивачем з Адвокатським бюро, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки в Договорі зазначено загальні положення щодо надання правової допомоги, права та обов`язки адвокатського бюро, вказано перелік робіт, які мають виконуватись та порядок розрахунків за надану допомогу. В описовому листі, який доданий позивачем, міститься перелік послуг, який був наданий адвокатом, та час. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів, які можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині, а тому рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Стеценка Максима Владленовича залишити без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2022 року. Головуючий Судді