Постанова 4807 № 332/1040/21

Дата документу 15.06.2022 Справа № 332/1040/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 332/1040/21 Головуючий у 1 інстанції: Яцун О.С. Провадження № 22-ц/807/1303/22 Суддя-доповідач: Маловічко С.В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: Маловічко С.В. суддів: Кочеткової І.В., Подліянової Г.С. за участі секретаря: Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, В С Т А Н О В И В: У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Запорізької міської ради, третя особа: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олена Віталіївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її цивільний чоловік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилась спадщина у виді: 33/100 частин житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яку він отримав після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підставі ст. 1268 ЦК України. На початку 2013 року вона із ОСОБА_2 познайомились, а з 01.01.2014 вони почали проживати однією сім`єю у вказаній частині будинку АДРЕСА_1 , були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, але не звернулись до державного органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрацію шлюбу. На теперішній час вона проживає у спадковому будинку. За життя ОСОБА_2 заповіту не склав, інших спадкоємців після його смерті немає. Посилаючись на вказані обставини, просила встановити факт прийняття спадщини та її проживання разом із ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 - ріжжі однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01.01.2014 до 17.07.2020; визнати її спадкоє-мицею четвертої черги за законом та визнати за нею право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати право власності на 33/100 частини спірно- го житлового будинку у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 . Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Судом встановлено на підставі досліджених матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_1 (а.с. 13). 02.11.2020р. ОСОБА_1 , звернулась із заявою до приватного нотаріуса Бугрім О.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , вказуючи, що проживала з ним як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу ( а.с. 55). Свідоцтво про право на спадщину позивачу видано не було. Звертаючись із зазначеним позовом, ОСОБА_1 просила встановити факт проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 з 01.01.2014 по17.07.2020 (день смерті останнього). Із матеріалів справи вбачається, що з 22.03.1991р. ОСОБА_1 перебувала із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 25.05.2018, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_2 (а.с. 84, 97). Із довідки про внесення відомостей до Єдиного Державного демографічного реєстру вбачається, що ОСОБА_1 з 12.12.2016 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 12). Згідно з довідкою Департаменту реєстраційних послуг ЗМР № 04-07/3/19751 від 02.12.2020, за адресою: АДРЕСА_3 був зареєстрований ОСОБА_2 в період з 02.01.1985 по 19.08.2020. Разом з ним була зареєстрована ОСОБА_3 (його матір) з 23.08.1965 по 13.09.2017. Інформація щодо інших зареєстрованих осіб відсутня (а.с. 62). Судом першої інстанції були допитані свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , які зазначали, що позивач проживала з ОСОБА_2 з 2014р. у спірному будинку по АДРЕСА_1 , якого доглядала до його смерті у зв`язку із хворобою. Проаналізувавши вказані зібрані у справі докази, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позову, оскільки позивачем не надано жодного переконливого доказу на підтвердження того, з яких підстав вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 з 2014р., перебуваючи при цьому в іншому зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком, який був розірваний лише у 2018р. Крім того, вона була зареєстрована у іншому житловому приміщення та не здійснювала перереєстрацію до будинку спадкодавця. Також не було доведено й обставин спільного побуту, сімейних відносин у періоді, який би надавав їй право на спадкування. В скарзі ОСОБА_1 не погоджується з цими висновками, вказуючи, що обставини проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 нею доведені, зокрема, про це пояснили свідки. Вважає, що судом надана неправильна оцінка зібраним у справі доказам. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала апеляційну скаргу, представника відповідача ОСОБА_7 , яка заперечувала проти скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку наступних висновків. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, який, відмовляючи у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , виходив з того, що заявник не довела під час розгляду справи факт, як того вимагає положення ст.1264 ЦК України, проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Відповідно до ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. За положеннями чч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Прожи- вання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до ч. 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Згідно з ч. 1 статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише і одному шлюбі. Відповідно до положень статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, можливість спадкування як спадкоємців четвертої черги один після одного. Факт проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлений в судовому порядку лише у тому разі, коли вони не перебувають у цей період в зареєстро- ваному шлюбі з іншими особами. Однак, як правильно встановив суд, ОСОБА_1 з 22.03.1991р. перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , який було розірвано лише 25.05.2018 року. Отже, той факт, що ОСОБА_1 з 01.01.2014 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 як жінка та чоловік, не перебуваючи у шлюбі між собою, спростовується матеріалами справи, оскільки до червня 2018 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що встановлення факту постійного тривалого проживання позивачки зі спадкодавцем протягом 5 років на час смерті спадкодавця, унеможливлений не лише тим, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою до 2018 року, а й тим, що вона не здійснювала перереєстрацію власного місця проживання ( АДРЕСА_2 ), відповідно, витрати за комунальні послуги несла за місцем реєстрації, а не за місцем проживання спадкодавця. Що стосується тверджень ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, що факт її проживання з ОСОБА_2 як чоловіка та дружини та ведення ними спільного господарства з 2014 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується актом від 05.02.2021р. обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який був складений у присутності сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , та посвідчений головою квартального комітету № 51 Карпачовою Л.О., то цей акт не може бути прийнятий до уваги колегією суддів, оскільки саме в період з 2014 року по 2018 рік включно ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншим чоловіком ОСОБА_4 . Також, ОСОБА_1 з 12.12.2016 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . При цьому, посилання апелянта ОСОБА_1 щодо вирішення нею всіх питань, пов`язаних з похованням ОСОБА_2 , тим, що вона самостійно понесла всі затрати по його похованню, колегія суддів не піддає сумніву, однак не може взяти до уваги як доказ того, що це може бути підтвердженням їх спільного проживання як чоловіка та жінки однією сім`єю. До того ж, навіть якщо брати до уваги, що з дня припинення шлюбу до дня смерті ОСОБА_2 позивач й жила у будинку останнього, це не породжує у неї права на спадкування після його смерті, оскільки цей термін складає лише два роки, в той час як для цього є необхідним проживання з померлим протягом не менше п`яти років до смерті спадкодавця. Також колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачка можливо і надавала допомогу спадкодавцеві в період хвороби останнього, як зазначали свідки, однак це не доведено належними та допустимими доказами (медичними документами, тощо), крім того, це не свідчить про створення спільного побуту, сімейних відносин та факт тривалого спільного поживання, який надавав би право на спадкування. Крім того, апелянт ОСОБА_1 не надала жодних переконливих доводів на підтвердження того, з яких підстав вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 з 2014 року, перебуваючи при цьому в іншому зареєстрованому шлюбі. Отже, матеріали справи, покази свідків та доводи самої ОСОБА_1 не підтверджують реальність сімейних відносин між нею та спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. З огляду на всі наведені докази у їх сукупності, колегія вважає, що суд на їх підгрун- ті зробив вірний висновок про недоведеність факту проживання сторін у справі однією сім`єю без реєстрації шлюбу у вказаному позивачем періоді. Інші докази та обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні на їх підставі обставин справи судом були дотримані норми матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а тому не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 31 січня 2022 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 23 червня 2022 року. Головуючий: Маловічко С.В. Судді: Кочеткова І.В. Подліянова Г.С.