Постанова Запорізький апеляційний суд № 331/200/22

Дата документу 29.05.2024 Справа № 331/200/22 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №331/200/22 Головуючий у 1 інстанції Світлицька В.М. Провадження № 22-ц/807/705/24 Суддя-доповідач Онищенко Е.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2024 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого Онищенка Е.А. суддів: Бєлки В.Ю., Трофимової Д.А. за участю секретаря судового засідання Книш С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Четверта запорізька нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом,- В С Т А Н О В И Л А: Позивачка ОСОБА_4 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа Четверта запорізька державна нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилася спадщина на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Вищевказане майно ОСОБА_7 прийняв у спадщину після своїх батьків ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте не оформив своїх спадкових прав. Спадкоємцями померлого ОСОБА_7 є: ОСОБА_7 та доньки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які прийняли спадщину, шляхом подання заяви державному нотаріусу Четвертої запорізької державної нотаріальної контори. Після спливу шестимісячного строку, всі спадкоємці звернулись до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори з приводу видачі Свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_7 , проте отримали постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.10.2016 через зміну частки всіх співвласників внаслідок поділу домоволодіння, а також ненадання спадкоємцями документів, що посвідчують право власності спадкодавця ОСОБА_7 на частину вищевказаного домоволодіння. У спадкоємців відсутні документи, що посвідчують право власності померлого ОСОБА_7 , оскільки за життя він не встиг оформити своїх спадкових прав. Посилаючись на зазначені обставини, просить суд визнати за ОСОБА_4 право власності на 43/150 частин спадкового майна в домоволодінні, що складається з 2 жилих будинків: літ. А та літ. Г, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 43/150 частин домоволодіння, що складається з 2 жилих будинків: літ.А та літ. Г, розташованих за адресою АДРЕСА_1 після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в розмірі по 422,84 гривень з кожної. 14 лютого 2024 року особи, які не брали участі у справі: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в особі представника адвоката Мухіної Л.С., подали апеляційну скаргу, в якій зазначають, що оскаржуваним рішенням суд вирішив питання про їх права та інтереси, оскільки у цій справі визнано право власності позивача на частину будинку, спадкоємцем частини якого була у т.ч. ОСОБА_10 , спадщину після смерті якої прийняти її дочка ОСОБА_1 та чоловік - ОСОБА_2 , проте суд першої інстанції не залучив їх до участі у розгляді справи. Просили скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Четверта запорізька нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Постановити нове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 право власності на 43/300 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що складається з двох житлових будинків: літ. А та літ. Г з надворними побудовами. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з позивача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в розмірі по 1 111,55 грн кожному, та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн на користь кожного. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_7 був не єдиним спадкоємцем після смерті його батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 , у зв`язку з чим не вірно визначено частку у майні, що належить позивачці. Відзивів на апеляційну скаргу не надходило. В судових засіданнях представник сторін не заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до частин 1, 2, 5статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємці ОСОБА_7 претендують на успадкувану частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) після своїх батьків ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , проте не оформив своїх спадкових прав в повному обсязі, згідно чого частка належного спадкового майна складає 43/150. З таким висновком суду не погоджується колегія суддів. Частиною першою статті 17 ЦПК Українипередбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 18 ЦПК України обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси. Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із апеляційною скаргою як особи, які не брали участі у справі. У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 686/11198/22 зазначено, що законодавець визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, що поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи впливає оскаржуване судове рішення безпосередньо на інтереси та (або) обов`язки заявника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що ухвалене судом першої інстанції рішення не впливає на інтереси та (або) обов`язки заявника, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду. З матеріалів справи вбачається, що 18.03.1985 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 18.03.1985 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.08.2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина після померлого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на день смерті був зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ). 13 грудня 2012 року до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори подані заяви ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка та батька ОСОБА_7 , зареєстровані за № 1172, № 1173 та № 1174, і заведено спадкову справу № 421/2012. В своїх заявах про прийняття спадщини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зазначено наступний склад спадкового майна: - частина домоволодіння АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого був його син ОСОБА_7 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав,- частина домоволодіння АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якої був її син ОСОБА_7 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав. 18 жовтня 2016 року до Четвертої запорізької державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з питання видачі Свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка та батька ОСОБА_7 на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.10.2016 р., державним нотаріусом Четвертої запорізької державної нотаріальної контори Бережко С.М. відмовлено ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у видачі Свідоцтв про право на спадщину за законом після померлого20.08.2012 року чоловіка та батька ОСОБА_7 , на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ) було відмовлено, у зв`язку зі зміною часток співвласників та об`єкта та ненаданням спадкоємцями документів, що посвідчують право власності спадкодавця на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані згідно чинного законодавства України. З матеріалів спадкової справи № 421/2012 вбачається, що 02 серпня 2016 року Четвертою запорізькою державною нотаріальною конторою спадкоємцям було надано запит до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» щодо надання інформації стосовно права власності, обтяжень та інших речових прав на домоволодіння АДРЕСА_1 (стара адреса: вулиця Куйбишева). 17 жовтня 2016 року спадкоємцям надана відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» за вих. № 8361 від 03 серпня 2016 року з копіями правовстановлювальних документів з матеріалів інвентаризаційної справи на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: свідоцтво № НОМЕР_3 про право особистої власності на домоволодіння, видане Міськжитлокомунуправлінням виконкому Запорізької міської Ради народних депутатів 29.01.1990 p., свідоцтво № НОМЕР_4 про право особистої власності на домоволодіння, видане Міськжитлокомунуправлінням виконкому Запорізької міської Ради народних депутатів 29.01.1990 p., свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Четвертою запорізькою державною нотаріальною контрою 30.06.2004 р. № 3-788, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно 05.07.2004 р. номер витягу: 4041587, рішення Місцевого Жовтневого суду м. Запоріжжя 20.01.2004 р. справа № 2-970/04, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно 15.07.2004 р. номер витягу: 4151092, а також висновок ЗМБТІ від 23.09.1997 p., рішення реєстратора 12.11.2007 р. вих. № 1457. Відповідно до наданої копії рішення реєстратора від 12.11.2007 р. вих. № 1457 вбачається, що за померлим ОСОБА_8 зареєстровано право власності на 1/4 частину домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого Запорізьким МЖКУ 29.01.1990 року № 114, за ОСОБА_9 зареєстровано право власності на 17/50 частин домоволодіння на підставі свідоцтва про право власності на домоволодіння, виданого Запорізьким МЖКУ 29.01.1990 року №

111. Вказане домоволодіння складалося з трьох жилих будинків: літ. А, літ. Б. літ. Г. За матеріалами технічної інвентаризації від 23.09.1997 року із домоволодіння АДРЕСА_1 було виділено жилий будинок літ. Б, як самостійний об`єкт нерухомості, якому присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_2 (, на підставі розпорядження Жовтневої райадміністрацїї № 742 від 31.07.1996 p. Таким чином, за адресою АДРЕСА_1 утворився новий об`єкт нерухомості - домоволодіння, що складається з двох жилих будинків: літ. А та літ. Г. Внаслідок поділу домоволодіння змінилися частки всіх співвласників. У зв`язку зі зміною часток співвласників та об`єкта ОП ЗМБТІ підготовлено висновок від 23.09.1997 року, згідно з яким померлому ОСОБА_8 належить 9/25 частин, ОСОБА_9 належить 1/2 частина домоволодіння, що складається з двох жилих будинків: літ. А та літ. Г. Вищевказані факти встановлені рішенням місцевого Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20.01.2004 року. Право власності на вказані частки домоволодіння в ОП ЗМБТІ за померлими не зареєстровані. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено, що до складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 , померлого АДРЕСА_2 , входить право власності на домоволодіння, що складається з 2 жилих будинків: літ. А та літ. Г, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки зазначене встановлено рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 січня 2004 року, висновком ЗМБТІ від 23.09.1997 року. Проте судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_7 був не єдиним спадкоємцем після смерті його батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Між тим, ОСОБА_10 після смерті її батька ОСОБА_8 було отримано право на спадщину видане державним нотаріусом Четвертої Запорізької державної нотаріальної контори 15 вересня 1997 року №370. Після смерті ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , в Четвертій Запорізькій нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу №577/2005, згідно якої спадщину після смерті ОСОБА_9 було прийнято її сином ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_10 . Після смерті ОСОБА_10 спадщину прийнято апелянтами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та другою донькою померлої ОСОБА_12 спадкова справа №190/2013 відкрита в Четвертій Запорізькій нотаріальній конторі. Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_12 мають право на спадкування часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , які належали померлим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 нарівні з дружиною та доньками ОСОБА_7 , оскільки спадщину після смерті батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було прийнято як сином ОСОБА_7 , так і донькою померлих ОСОБА_10 .. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1220 Цивільного кодексу України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина 1 ст. 1222 ЦК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 22 березня 2023 року у справі №463/6829/21-ц зазначив, що відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Проте відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України). ОСОБА_10 , спадкоємцями якої є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_12 , реалізувала своє право на спадщину після смерті свої батьків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . У зв`язку з чим, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_12 мають право на спадкування часток домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 , які належали померлим ОСОБА_8 , ОСОБА_9 . Оскільки, в даній справі не встановлюється право на спадкування апелянтів та інших спадкоємців, а визначається виключно частка позивачки ОСОБА_4 , на яку за нею могло бути визнано право власності в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_7 , визнання сторонами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе визначити розмір частки ОСОБА_4 , на яку за нею могло бути визнано право власності в порядку спадкування. Право спадкування належних ОСОБА_8 9/25 часток домоволодіння після його смерті отримали його дружина ОСОБА_9 , діти ОСОБА_7 та ОСОБА_10 в рівних частках по 9/75 часток кожному. Частка дружини ОСОБА_9 , яка вже мала право власності на частку домоволодіння, стала складати + 9/75 = 75/150 + 18/150= 93/1500 часток домоволодіння. Згідно даних спадкової справи №577/2005, після смерті ОСОБА_9 , після іі смерті спадщину було прийнято її сином ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_10 , кожному з них мало належати по 93/300 часток спадкового майна. Таким чином, у трьох спадкоємців ОСОБА_7 , однією з яких є позивачка ОСОБА_4 , виникло право власності на 9/75 часток домоволодіння належних ОСОБА_8 та 93/300 часток належних ОСОБА_9 , що складає разом 43/100 (9/75 + 93/300 = 129/300= 43/100). Відповідно, частка позивачки ОСОБА_4 , на яку за нею могло бути визнано право власності в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_7 складає 43/300 часток домоволодіння. Доводи апеляційної скарги зайшли своє підтвердження під час розгляду колегією суддів матеріалів справи. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи встановлені вище обставини справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовної заяви про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом. Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2022 року у цій справі скасувати, прийняти постанову наступного змісту. Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа: Четверта запорізька нотаріальна контора про визнання права власності на майно в порядку спадкування за законом задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 43/300 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 , що складається з двох житлових будинків: літ. А та літ. Г з надворними побудовами, після смерті ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати на сплату судового збору в розмірі по 1 111,55 грн кожному, та витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн на користь кожного. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення складено 05 червня 2024 року. Головуючий Судді: