Постанова 4807 № 333/6377/17

Дата документу 10.11.2021 Справа № 333/6377/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 333/6377/17 Провадження №22-ц/807/3413/21 Головуючий в 1-й інстанції - Кулик В.Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 листопада 2021 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В., суддів: Бєлки В.Ю., Онищенко Е.А., секретар Книш С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Малишевої Олени Юріївни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року, ухвалене у м. Запоріжжі у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: державний нотаріус Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієва Н.П.,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. В обґрунтування заяви заявницею зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , чоловіку спадкодавця, спадкоємицею якого була його дружина ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав. Постановою державного нотаріуса Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієвої Н.П., заявниці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, оскільки на день відкриття спадщини остання була зареєстрована окремо від спадкодавця, з наданих ОСОБА_2 документів не виявилась можливість встановити факт родинних відносин між померлою та заявницею, та остання не подала заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, у зв`язку з чим заявниця вимушена звернутися до суду з даною заявою. Посилаючись на вищезазначені обставини, заявниця просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року, заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Державний нотаріус Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієва Н.П. - задоволено. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , на час відкриття спадщини після її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 . Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Малишевої Олени Юріївни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість висновків суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те що, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 існує спір про право з приводу спадкового майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 . Крім того, скаржник заперечує проти того, що заявниця є спадкоємицею ОСОБА_3 . До участі у справі не було залучено всіх зацікавлених осіб. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 377 ЦПК України - судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 цього Кодексу. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану Запорізької міської ради 04.09.2008 року зроблено запис № 7572 (а.с. 5). Після його смерті залишалося спадкове майно у вигляді частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Померлий ОСОБА_4 є чоловіком ОСОБА_3 , що підтверджується копію актового запису про шлюб № 471 від 09.03.1958 року (а.с. 33). Остання прийняла спадщину після смерті чоловіка, але не оформила своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, про що Запорізьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області 15.05.2007 року зроблено відповідний актовий запис № 4610 (а.с. 6). Відповідно до постанови державного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Дмитрієвої Н.П. від 12.11.2016 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері, оскільки на день відкриття спадщини остання була зареєстрована окремо від спадкодавця, з наданих ОСОБА_2 документів не виявилась можливість встановити факт родинних відносин між померлою та заявницею, та остання не подала заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 ЦК України (а.с. 7-8). Відповідно до довідки державного архіву Запорізької області від 04.05.2016 року за № 01-32/М-787, в книгах реєстрації актів цивільного стану відділу ЗАЦС по с. Біленьке нині Запорізького району Запорізької області за 1932-1933 р.р. актовий запис про народження ОСОБА_5 відсутній. Книги реєстрації актів цивільного стану відділу ЗАЦС по с. Біленьке нині Запорізького району Запорізької області за 1934-1935 р.р. на зберігання до Державного архіву Запорізької області не надходили (а.с. 10). Згідно з повідомленням Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Реєстраційної служби ГУЮ у Запорізькій області від 03.07.2012 року за № 149/04/2-41, актовий запис про народження на гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по селу Біленьке, Біленьківської сільської ради, Запорізького району, Запорізької області, Україна, відсутній. Книги реєстрації актів про народження за 1935 рік по зазначеному населеному пункту не збереглися (а.с. 11). Відповідно до копії актового запису про народження № 88 від 22.07.1948 року народження, складеного Розівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області відносно гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в графі батьки зазначено мати « ОСОБА_8 » (рос. мовою), батько російською мовою - « ОСОБА_9 » (рос. мовою) (а.с. 31). Відповідно до копії актового запису про шлюб № 47 від 09.03.1958 року, складеного Олександрівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Запорізькій області ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , уклали шлюб (а.с. 32-33). Відповідно до копії актового запису про шлюб № 863 від 13.12.1969 року, ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 уклали шлюб (після укладення шлюбу взяла прізвище чоловіка ОСОБА_14 ), про що 16.04.1994 року видане відповідне свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с. 35). Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 02.10.1999 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , прописана за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 4-5). Відповідно до витягу з Будинкової книги за адресою: АДРЕСА_1 , прописана ОСОБА_3 (а.с. 27-28). З акту від 26.10.2017 року, складеного ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , вбачається, що ОСОБА_2 постійно мешкає у будинку АДРЕСА_2 з 2000 року і по теперішній час. Разом з нею у даному будинку мешкала її мати - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4). Відповідно до пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , заявниця більш 10 років проживала разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 , піклувалася про неї, доглядала за нею під час хвороби, після її смерті здійснювала витрати на похорон. Задовольняючим вимоги заяви, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_2 , станом на відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала зі спадкодавцем - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, оскільки з ним пов`язане виникнення, зміна або припинення майнових прав, а саме оформлення спадщини в нотаріальній конторі. Однак колегія суддів із висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступних підстав. Згідно із ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення суд розглядає в порядку окремого провадження. За умовами ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Аналогічні норми закріплені у ч. 6 ст. 235 ЦПК України. Згідно з п.1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", відповідно до статей 255, 271 ЦПК України в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. Згідно п. 3 вказаного Пленуму, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини необхідно заявнику для оформлення спадкових прав, зокрема на частку житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі співвласниками якого у заявниці існує спір про право, що підтверджується матеріалами справи. Розглядаючи заяву, суд першої інстанції на вищевказані вимоги закону, роз`яснення Пленуму та обставини справи уваги не звернув, належним чином не встановив, чи не вбачається із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, спір про право, не визначив коло осіб, права та інтереси яких може порушити ухвалене у справі рішення та помилково розглянув справу по суті в порядку окремого провадження. За таких обставин, колегія вбачає наявним на теперішній час спір про право на спадкування після померлої ОСОБА_3 , які належить розглядати в порядку загального позовного провадження, а не у окремому провадженні. Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що у даній справі наявний спір про право, це виключає можливість розгляду заяви ОСОБА_2 в порядку окремого провадження. Допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення справи. Оскільки допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із залишенням заяви без розгляду з підстав, передбачених ч. 1 ст. 377 ЦПК України. При цьому колегія суддів роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 377, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Малишевої Олени Юріївни задовольнити. РішенняКомунарського районного суду м. Запоріжжя від 11 квітня 2018 року у цій справі скасувати. Заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: державний нотаріус Шостої Запорізької державної нотаріальної контори Дмитрієва Н.П - залишити без розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 12 листопада 2021 року. Судді: С. В. Кухар В.Ю. Бєлка Е.А. Онищенко