Постанова 4803 № 205/10275/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4539/22 Справа № 205/10275/19 Суддя у 1-й інстанції - Мовчан Д. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Пищиди М.М. суддів Ткаченко І.Ю., Макарова М.О. за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ТОВ «Тікетс Консолідатор» про стягнення безпідставно отриманих коштів,- В С Т А Н О В И Л А: У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив, до Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль, правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк (надалі-Банк), в особі Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного товариства Райффайзен Банк, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Тікетс Консолідатор, про стягнення безпідставно отриманих коштів. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між ОСОБА_2 та Акціонерним товариством Райффайзен Банк Аваль, правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк, було укладено Угоду №PDV2-648355 від 14.10.2014 року, відповідно до якої Банком було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього кількох платіжних карток. У період з 30.01.2015 року по 06.02.2015 року з даного рахунку було здійснено оплату проїзних документів (авіаквитків) на загальну суму 1035473 грн. 00 коп. Крім того, 06.02.2015 року позивачем було здійснено оплату проїзного документу вартістю 95069 грн., авіакомпанія СвісІнтернейшнл. Враховуючи відсутність необхідної суми грошових коштів на картковому рахунку, списання коштів за здійсненими операціями відбулось за рахунок овердрафту. При цьому, хоча ліміт по овердрафту було перевищено, Банк продовжував здійснювати оплати. Заборгованість перед Банком, включаючи основну суму заборгованості, пені та штрафи, позивач погасив остаточно 27.03.2015 року, що підтверджується листом Банку №151-2-7-00/735 від 26.02.2016 року. Після погашення заборгованості перед Банком, картковий рахунок було закрито за заявою позивача 02.04.2015 року. Однак, у подальшому позивачу стало відомо, що Банком було відкликано грошові кошти, які сплачені за придбання Проїзних квитків у сумі 1 035 473 грн. 00 коп. При цьому, коли позивач 27.03.2015 року вносив кошти для погашення заборгованості, її вже не існувало, оскільки кошти були повернуті Банку ще 24.02.2015 року. Повернення грошових коштів 24.02.2015 року визнається Банком та підтверджується документами Банку. Відповідно до Правил Міжнародних платіжних систем Visa Core Rules and Visa Product and Servise Rules від 15.10.2014 року, Банк має право оскаржити трансакції, які були проведені без авторизації за допомогою процедури зворотного платежу chargeback Code 72 No Authorization. 23.02.2015 року Банком було ініційовано процедуру оскарження трансакції та примусового повернення коштів. 24.02.2015 року вказані грошові кошти були повернуті Банку. Отже, грошові кошти у розмірі 1 035 473 грн. 00 коп. Банк сплатив один раз, а зворотно отримав двічі: за рахунок ініційованої процедури оскарження трансакції та примусового повернення коштів 24.02.2015 року та погашення 27.03.2015 року заборгованості позивачем. Тобто, коли позивач вносив кошти до Банку, він вже нічого не був винен Банку, окрім процентів за користування овердрафтом, так як Банк отримав всі свої грошові кошти назад. Відносини, на підставі яких позивач повинен був погасити заборгованість перед Банком, якби вона існувала, є договірними та регулюються відповідно умовами укладеної між сторонами угоди, Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в AT Райффайзен Банк та главою 72 ЦК України. Відповідно до ст. 8 розділу 2 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в AT Райффайзен Банк, заборгованість клієнта перед Банком по овердрафту повинна бути погашена негайно. Однак, позивач зазначає, що він нічого не повинен сплачувати, оскільки сплачені Банком грошові кошти у якості овердрафту були повернуті Банку ще 24.02.2015 року. Тобто, внесення грошових коштів позивачем договором не регулюються і при їх внесені виникли інші правовідносини. Таким чином, грошові кошти у розмірі 1 035 473 грн. 00 коп., які були сплачені позивачем, є помилково сплаченими Банку, оскільки на момент їх сплати, Банк вже отримав ці кошти та заборгованості фактично не існувало. У зв`язку з вищевикладеним, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути на його користь з Акціонерного товариства Райффайзен Банк заборгованість у загальному розмірі 13 201 845 грн. 25 коп., з яких: 1 035 473 грн. 00 коп. безпідставно отримані грошові кошти, три відсотки річних 31 149 грн. 30 коп. та інфляційні втрати 765 729 грн. 41 коп., пеня, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» -11 369 493 грн. 54 коп. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль в особі Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль про стягнення безпідставно отриманих коштів відмовлено у повному обсязі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував наступного: грошові кошти на рахунок Банку позивач сплатив 27.03.2015 року та за його заявою картковий рахунок було закрито 02.04.2015 року. При цьому, на момент внесення позивачем грошових коштів 27.03.2015 року, заборгованості перед Банком вже не існувало, оскільки грошові кошти були повернуті Банком 24.02.2015 року. Тобто, грошові кошти у розмірі 1 035 473 грн. Банк сплатив один раз, а зворотно отримав двічі: за рахунок ініційованої процедури оскарження транзакції та примусового повернення коштів 24.02.2015 року та погашення 27.03.2015 року ОСОБА_2 . Суд першої інстанції помилково не застосував норми Закону України «Про захист прав споживачів», який підлягає застосуванню, та не врахував висновки, що викладені у Постанові Дніпровського апеляційного суду від 17.11.2020 року по даній справі стосовно того, що угоду № PDV2-648533 від 14.10.2014 року позивач уклав як фізична особа, а не фізична особа-підприємець. Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що між ОСОБА_2 , як фізичною особою, та АТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено угоду № PDV2-648355 від 14.10.2014р., відповідно до умов якої банком було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 з прив`язкою до нього кількох платіжних карток. У період з 28.01.2015р. по 03.02.2015р. позивачем з даного рахунку було здійснено оплату проїзних документів (авіаквитків) на загальну суму 1 035 473 грн. 00 коп., а саме: 28.01.2015 року проїзний документ № 006-5848087608, за марштутом JFK-AMS;AMS-GUW, вартістю 52 620, 26 грн. Авіакомпанія Дельта Ейр Лайне Інк. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin. 28.01.2015 року прозний документ № 006-5848087611, за маршрутом LJU-FRA;FRA-ATL, вартістю 67 508, 26 грн. Авіакомпанія Дельта Ейр Лайне Інк. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087686, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087687, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087688, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року - проїзний документ № НОМЕР_2 , за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087690, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087691, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087692, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087693, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087694, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087695, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. 03.02.2015 року проїзний документи № 057-5848087696, за маршрутом LAX-CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865, 00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Srervices Limited, Dublin. Через відсутність необхідної суми грошових коштів на картковому рахунку, списання коштів за здійсненими операціями відбулось за рахунок овердрафту. 23.02.2015 року Банком була ініційована процедура оскарження транзакцій та примусового повернення коштів, внаслідок чого 24.02.2015 року МПС Visa до Банку повернув грошові кошти за вказаними операціями. 27.03.2015 року позивачем внесені на рахунок грошові кошти в сумі 1 035 473 грн. 00 коп. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що оскільки він сплатив заборгованість за недозволеним овердрафтом, та до Банку також повернулись кошти за вказаними операціями внаслідок застосування процедури оскарження, то фактично Банк отримав грошові кошти двічі: від позивача та від платіжної системи, тому позивач вважає, що кошти, внесені ним 27.03.2015 року отримані Банком без належної на це правової підстави і підлягають поверненню позивачу . Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації Державної політики у сфері захисту прав споживачів. Відповідно до п. 22. ст. 1 Закону України «Про захист, прав споживачів», споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17.11.2020 року у даній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2020 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпровської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, зробив висновок про те, що позивач укладав угоду № PDV2-648533 від 14.10.2014 року, як фізична особа, а не фізична особа-підприємець. Даний факт підтверджується матеріалами справи. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що розрахунки здійснені за допомогою карткового рахунку, відбувались у зв`язку з виконанням зобов`язань за субагентським договом №UA 11/12/14 від 11.12.2014р. Списання грошових коштів з рахунку за вказаними операціями відбулось за рахунок овердрафту. Доказів того, що спірні операції були здійснені в рамках виконання зобов`язань за господарським договором твердження в матеріалах справи відсутні. Пунктом 8.6.1. Правил передбачено, що у разі списання з карткового рахунку коштів в сумі, що перевищує доступну суму коштів, на картковому рахунку виникає недозволений овердрафт. Заборгованість Клієнта перед Банком по недозволеному овердрафту повинна бути погашена негайно шляхом забезпечення наявності коштів в необхідній сумі на картковому рахунку. Як вбачається із матеріалів справи, у період з 28.01.2015 року по 03.02.2015 року, оплата у сумі 1 035 473 грн. 00 коп. здійснювалась позивачем за рахунок коштів Банку у вигляді недозволеного овердрафту. 23.02.2015 року Банком була ініційована процедура оскарження транзакцій та примусового повернення коштів. В результаті цього Банк повернув кошти за вказаними операціями 24.02.2015 року. 27.03.2015 року ОСОБА_2 сплатив грошові кошти у розмірі 1 035 473 грн. 00 коп., підтверджується листом № 151-2-7-00/736 від 26.02.2016 року. Таким чином, на момент внесення позивачем 27.03.2015 року грошових коштів, заборгованість з недозволеного овердрафту, який він мав погасити, не існувала, оскільки 24.02.2015 року грошові кошти повернулись на рахунок Банку. За таких обставин, отримані банком 27.03.2015 року грошові кошти від позивача в рахунок заборгованості, якої вже не існувало, є безпідставно набутим майном. Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18), та у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19). У зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню. Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Виконання зобов`язань за умовами субагентського договору № UA11/12/14 від 11.12.2014 року не є предметом розгляду у даній справі. Вимоги ТОВ «Тікетс Консолідатор» щодо неналежного виконання або невиконання позивачем перед ним зобов`язань за субагентським договором не є предметом розгляду у даній справі, оскільки позивач звернувся до суду із позовом до Банку щодо порушення останнім своїх зобов`язань у правовідносинах між ОСОБА_2 та Банком на підставі укладеної угоди. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення впливає на права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , як дружини позивача, то на думку колегії суддів зазначені в апеляційній скарзі доводи є обґрунтованими. Відповідно до Свідоцтва про шлюб (серія НОМЕР_3 ), виданого 30 червня 2007 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є дружиною та чоловіком. На момент виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин на підставі угоди № PDV2-648355 від 14.10.2014 р. позивач та апелянт перебували у шлюбі. Оскільки позивач відкрив вказаний рахунок як фізична особа, то відповідно цей рахунок використовувався в інтересах сім`ї. На момент обставин, встановлених у даній справі, ОСОБА_1 була дружиною позивача. Відповідно до частини 1 статті 177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Згідно частини 1 статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Відповідно до положень статті 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таким чином, грошові кошти, які позивачем було внесено 27.03.2015 року на рахунок, є майном, яке на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_1 та її чоловіку, ОСОБА_2 . Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та задоволення позовних вимог. У позовній заяві ОСОБА_2 також заявлено вимогу про нарахування відповідних відсотків, інфляції , відповідно до ст. 625 ЦК України та пені, відповідно до положень ЗУ Про захист прав споживачів, які, з урахуванням висновків суду про задоволення позовних вимог про стягнення відповідних сум на підставі ст. 1212 ЦК України, також підлягають стягненню з відповідача, згідно розрахунку, наданого позивачем та не спростованого відповідачем. Крім того, частиною 10 статті 265 ЦПК України передбачено право суду, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Таким чином, вказані положення статті 265 ЦПК України застосовуються для нарахування лише відсотків або пені. У зв`язку з чим, до вимоги про нарахування інфляційних втрат положення даної статті не застосовуються. З матеріалів справи також вбачається, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року залишено без змін. Відповідно до ч.1 ст. 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами глави V ЦПК України - Перегляд судових рішень. Частиною 3 ст.370 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч.4 ст.370 ЦПК України, суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Виходячи з вищенаведеного, згідно ч.3 ст. 370 ЦПК України постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст.367,374,376,382-384 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року скасувати. Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Дніпропетровської обласної дирекції Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору: ТОВ «Тікетс Консолідатор» про стягнення безпідставно отриманих коштів задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 ) з Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК" (ідентифікаційний код 14305909, адреса: 01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9) 13 201 845, 25 грн. (тринадцять мільйонів двісті одна тисяча вісімсот сорок п`ять гривень 25 копійок), з яких: безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 1 035 473, 00 грн. (один мільйон тридцять п`ять тисяч чотириста сімдесят три гривні 00 копійок), 3% річних 31 149, 30 грн. (тридцять одна тисяча сто сорок дев`ять гривень 30 копійок), та інфляційні втрати 765 729, 41 грн. (сімсот шістдесят п`ять тисяч сімсот двадцять дев`ять гривень 41 копійка), пеня відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» - 11 369 493, 54 грн. (одинадцять мільйонів триста шістдесят дев`ять тисяч чотириста дев`яносто три гривні 54 копійки). Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення нарахувати пеню відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за формулою: пеня = [Сума боргу] ? 3% ? [Кількість днів]: - на суму боргу 1 035 473, 00 грн. за період з 29 листопада 2019 року до моменту погашення боргу відповідачем за правилами, визначеними у постанові Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року. В іншій частині позову відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Судді: