Постанова 4824 № 752/20740/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №752/20740/21 Головуючий у 1 інстанції: Чередніченко Н.П. провадження №22-ц/824/5242/2022 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 25 травня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс» про відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення безпідставно отриманої плати за транспортування автомобіля, - в с т а н о в и в : У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду шляхом стягнення безпідставно отриманої плати за транспортування автомобіля в сумі 1 270 грн. Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25.03.2020 року головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Хохловим О.М. було зафіксовано порушення транспортним засобом «Тойота» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), що належить позивачу, правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу (п.15.9 г ПДР) та було винесено постанову серії АС 0000003387 від 25.03.2020 року. Крім того, інспектором 25.03.2020 року о 11-11 год. було безпідставно складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу та викликано евакуатор «Івеко» (державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ), що належить відповідачу, який без належних підстав тимчасово затримав (евакуював) автомобіль позивача на спеціальний майданчик (штраф майданчик) ГУ НПУ у м. Києві за адресою: м. Київ, вулиця Гната Хоткевича, 20Б. Зазначав, що незаконні дії відповідача зумовили понесення ним збитків. Так, щоб повернути незаконно евакуйований автомобіль ГУ НПУ у м. Києві змусило позивача сплатити на користь відповідача вартість послуг евакуатора (плата за транспортування автомобіля) в сумі 1 270 грн. Вказував, що сплативши зазначену суму, позивач 25.03.2020 року повернув свій автомобіль. Крім того, він звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом , в якому просив суд, серед іншого, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АС №0000003387 від 25.03.2020 року і закрити провадження у справі. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за позовом до Головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хохлова О.М., Головного управління Національної поліції України у м. Києві, ТОВ «Евакуатор Сервіс», третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, про скасування постанови та відшкодування завданих збитків в частині вимог про стягнення з ТОВ «Евакуатор Сервіс» та перерахування на користь позивача 1270 грн. матеріальної шкоди (плата за транспортування транспортного засобу). Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хохлова О.М., Головного управління Національної поліції України у м. Києві, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві, про скасування постанови та відшкодування завданих збитків було задоволено частково. Скасовано постанову серії АС №0000003387 від 25.03.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП та справу про адміністративне правопорушення було закрито. Позивач вказував, що підстава, відповідно до якої позивачем було сплачено на користь відповідача кошти в сумі 1 270 грн. відпала, оплата вважається помилковою, а відтак в порядку ст.1212 ЦК України відповідач має повернути позивачу безпідставно отримані кошти, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Евакуатор Сервіс» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди плату за транспортування автомобіля в розмірі 1270 грн, здійснено розподіл судових витрат. В апеляційній скарзі ТОВ «Евакуатор Сервіс» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовної вимоги про стягнення грошових коштів відмовити в повному обсязі. Скарга обґрунтована тим, що рішення суду ґрунтується на неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності тих обставин, які суд вважав доведеними, за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинами справи, а також за неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що шкода завдана незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України - державою. Зазначає, що предметом позовної вимоги до апелянта є стягнення грошових коштів, сплачених за реалізацію рішення посадової (службової) особи державного органу. За думкою позивача такий обов`язок повинен покладатися на апелянта шляхом застосування інституту відшкодування шкоди, але тут потрібно звернути увагу на те, що апелянт є по суті виконавцем, який виконує свою роботу виходячи з умов договору, укладеного між ним та органом державної влади. Так, якщо рішення органу влади визнано не законним та не обґрунтованим (протиправним) та таким, що завдало шкоди потерпілому, то будь-які грошові кошти стягується за спеціальним порядком визначеними приписами ст.1174 ЦК України за рахунок грошових коштів держави. Така правова позиція закладена в основу рішення Верховного суду України у справі № 6-440цс16 від 25.05.2016 року. Вказує, що апелянт, в розумінні положень ст.1174 ЦК України не є органом державної влади, а діє у відповідності із статутом та приписами, визначеними Законом України «Про Господарські товариства», оскільки є господарським товариством. За таких умов вирішення питання про стягнення грошових коштів в межах заявленої позовної вимоги до апелянта є незаконним, не обґрунтованим і до задоволення не підлягає, а шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної владні, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Вважає, що сплачені ним грошові кошти є шкодою, а підстава, з якої відповідач отримав 1 270 грн., згодом відпала, тобто ТОВ «Евакуатор Сервіс» отримав ці кошти без належної правової підстави, а тому ця шкода підлягає поверненню. Вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц) За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що будь яких договорів між позивачем та відповідачем щодо транспортування (евакуації) та/чи зберігання транспортного засобу не укладалось, евакуація автомобіля позивача була здійснена у зв`язку з порушенням ПДР України та винесенням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, яку згодом було скасовано в судовому порядку, у зв`язку з чим, відповідач набув та зберігає сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 1 270 грн. без достатньої на те правової підстави. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Судом встановлено, що 25 березня 2020 року головним інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Хохловим О.М. було зафіксовано порушення транспортним засобом «Тойота» (державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ), що належить позивачу, правил зупинки, стоянки, паркування транспортного засобу (п.15.9 г ПДР) та було винесено постанову серії АС №0000003387 від 25.03.2020 року. Крім того, інспектором з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Хохловим О.М. 25.03.2020 року о 11-11 год. було складено акт огляду та тимчасового затримання зазначеного транспортного, та відповідачем ТОВ «Евакуатор Сервіс» належний позивачу автомобіль було транспортовано на спеціальний майданчик (штраф майданчик) ГУ НПУ у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20Б. Встановлено, що 25 березня 2020 року позивачем було сплачено на користь відповідача ТОВ «Евакуатор Сервіс» плату за транспортування автомобіля в сумі 1 270 грн., а також в цей же день позивач отримав свій автомобіль, що підтверджується копією розписки. Так, ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хохлова О.М., Головного управління Національної поліції України у м. Києві, ТОВ «Евакуатор Сервіс», третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві про скасування постанови та відшкодування завданих збитків, в якому просив суд визнати протиправними дії головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хохлова О.М. з розгляду справи про адміністративне правопорушення, за наслідками чого ним складено постанову серії АС №0000003387 від 25.03.2020 року; скасувати постанову серії АС №0000003387 від 25.03.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.122 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути з Державного бюджету України в м.Києві з будь - якого казначейського рахунку, в тому числі, але не виключно з єдиного казначейського рахунку, та перерахувати на користь позивача 255 грн. матеріальної шкоди (сплата штрафу) на його картковий рахунок; визнати протиправними дії головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хохлова О.М. зі складання акту огляду та тимчасового вилучення транспортного засобу «Тойота» та залучення ТВ «Евакуатор Сервіс» для його транспортування; стягнути з ТОВ «Евакуатор Сервіс» та перерахувати на користь позивача 1270 грн. матеріальної шкоди (плата за транспортування транспортного засобу); стягнути з Головного управління Національної поліції України у м. Києві та перерахувати на користь позивача на його картковий рахунок 144 грн. матеріальної шкоди. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.05.2020 року у справі №761/9783/20 було відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за позовом до Головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хохлова Олександра Миколайовича, Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс», третя особа Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві про скасування постанови та відшкодування завданих збитків в частині вимог про стягнення з ТОВ «Евакуатор Сервіс» та перерахування на користь позивача 1270 грн. матеріальної шкоди (плата за транспортування транспортного засобу). Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.02.2021 року у справі №761/9783/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного інспектора з паркування управління (інспекції) з паркування Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Хохлова О.М., Головного управління Національної поліції України у м. Києві, третя особа: Головне управління державної казначейської служби України у м. Києві про скасування постанови та відшкодування завданих збитків було задоволено частково. Скасовано постанову серії АС № 0000003387 від 25.03.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, та справу про адміністративне правопорушення було закрито. В задоволенні іншої частини позову було відмовлено. Зазначене рішення суду сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили. Позивач вказував, що підстава, відповідно до якої позивачем було сплачено на користь відповідача кошти в сумі 1 270 грн. відпала, а відтак в порядку ст.1212 ЦК України, відповідач має повернути позивачу безпідставно отримані кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди. Заперечуючи проти позовних вимог, сторона відповідача вказувала на відсутність підстав для повернення коштів позивачу за рахунок відповідача, будь-якої матеріальної шкоди позивачу в процесі транспортування автомобіля товариством завдано не було, а відтак відповідач за законом не може відповідати за дії посадової особи державного органу, які в судовому порядку були визнані протиправними. Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також заперечень на позов, суд першої інстанції вірно прийняв до уваги те, що відповідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Аналіз статті 1212 ЦК України і цього інституту цивільного законодавства вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) - це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала. Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Зазначена норма закону застосовується лише у тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору щодо набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому (постанова Верховного Суду України від 29 вересня 2014 року у справі №6-122цс14, постанова Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №753/20514/16-ц та від 15 березня 2019 року у справі №541/1270/17). Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що будь-яких договорів між позивачем та відповідачем щодо транспортування (евакуації) та/чи зберігання транспортного засобу не укладалось, евакуація автомобіля позивача була здійснена у зв`язку з порушенням ПДР України та винесенням постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, однак, зазначену постанову було скасовано в судовому порядку, у зв`язку з чим відповідач набув та зберігає сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 1 270 грн. без достатньої на те правової підстави. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Евакуатор Сервіс» залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий: Судді: