Постанова 4820 № 686/8465/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/8465/21 Провадження № 22-ц/4820/775/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Філіпчук О.В. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 686/8465/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2021 року (суддя Мазурок О.В., повне судове рішення складено 19 жовтня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих коштів, Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_2 вказувала, що 17.06.2017 у м. Хмельницькому по вул. Кам`янецькій сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля BMW530, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_4 (син позивачки) та автомобіля HYUNDAI 120, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала ОСОБА_1 та власником якого є ОСОБА_3 . Автомобіль BMW530, д.н.з. НОМЕР_1 був застрахований у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а автомобіль HYUNDAI 120, д.н.з. НОМЕР_2 - в АТ «СК «АХА Страхування». І 13.07.2017 нею було передано відповідачці кошти у розмірі 70 000 грн, як відшкодування за пошкоджений внаслідок зазначеного ДТП автомобіль, про що остання написала розписку, відповідно до якої претензій до водія ОСОБА_4 за наслідками ДТП вона не має. Також позивачка зазначає, що рішенням Господарського суду м. Києва від 17.07.2019 у справі №910/6606/19 за позовом АТ «СК «АХА Страхування» до ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» стягнуто з останнього на користь АТ «СК «АХА Страхування» 94 436, 45 грн шкоди, заподіяної внаслідок ДТП. Цим рішенням встановлено, що 19.06.2017 ОСОБА_3 звернувся до АТ «СК «АХА Страхування» з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та з заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу. І 12.07.2017 страховою компанією здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 95 436,44 грн. Вподальшому, як вказує позивачка, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28.08.2020 по справі №686/33709/19 задоволено позов ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_4 про відшкодування збитків в порядку регресу та стягнуто з останнього на користь страхової компанії 94436,45 грн завданих збитків. Таким чином, на думку ОСОБА_2 , одержавши 12.07.2017 від ПАТ «СК «АХА Страхування» відшкодування за збитки, спричинені автомобілю під час ДТП з вини ОСОБА_4 в розмірі 95436,44 грн, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13.07.2017 відповідно до розписки, безпідставно отримали від позивачки кошти у розмірі 70000 грн за відшкодування того ж розбитого в ДТП 17.06.2017 автомобіля. А тому, відповідачі створили умови для стягнення із ОСОБА_4 двічі коштів за вчинення одного правопорушення. Зважаючи на викладене, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на свою користь безпідставно отримані кошти у сумі 70000 грн. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 70000 грн безпідставно отриманих коштів. Вирішено питання судових витрат. В решті позову відмовлено. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2022 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2021 року відмовлено. Не погоджуючись із заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2021 року, ОСОБА_5 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянтка вважає, що суд неправомірно та необґрунтовано дійшов до висновку про те, що вона безпідставно отримала від ОСОБА_2 70000 грн. ОСОБА_1 вказує, що 21.06.2017 судовим експертом Соломахою В.С. на замовлення AT «СК «АХА Страхування» проведено автотоварознавче дослідження транспортного засобу марки HYUNDAI 120, 1.4і, д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого встановлено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля внаслідок його пошкодження у ДТП складає 206980,56 грн, а вартість відновлюваного ремонту автомобіля складає 235782,54 грн. Виходячи з результатів проведених досліджень і розрахунків вбачається, що з технічної точки зору пошкоджений у ДТП автомобіль може бути відновлений шляхом проведення відповідного капітального ремонту, але вартість цього ремонту (за умови належної якості його виконання у відповідності до вимог виробника автомобіля) в цінах на час завершення даного дослідження, перевищує його ж ринкову вартість без врахування пошкоджень та інших негативних наслідків вказаної ДТП, тому проводити відновлювальний ремонт даного автомобіля економічно недоцільно. Апелянтка зазначає, що в якості матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля внаслідок його пошкодження у ДТП з вини ОСОБА_4 вона отримала всього 164436,45 грн (94436,45 грн +70000 грн), в той час як згідно висновку №111/17 від 20.06.2017 такий матеріальний збиток становить 206980,65 грн. А тому, на думку ОСОБА_1 , висновки суду першої інстанції про те, що відповідачка безпідставно отримала від ОСОБА_2 70000 грн не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, апелянтка вказує, що в пошкодженому автомобілі під керуванням ОСОБА_1 також перебувала ОСОБА_6 , яка отримала травми та перебувала на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» і за усною домовленістю між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 частину отриманих грошових коштів було передано потерпілій ОСОБА_6 в якості компенсації лікування. Також, за проханням ОСОБА_2 та ОСОБА_4 потерпіла ОСОБА_6 в лікувальному закладі не повідомляла медичний персонал про те, що вказані тілесні травми нею було отримано внаслідок ДТП та особу, яка винна в цьому ДТП. Зважаючи на викладене, ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 погоджується із висновками суду першої інстанції та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін. ОСОБА_2 зазначає, що у апеляційній скарзі апелянт посилається на висновок експерта №111/17 від 20.06.2017, у якому вказано вартість матеріального збитку у розмірі 206 980, 56 грн та зазначає, що сума коштів у розмірі 70 000 грн отримана від ОСОБА_2 - є частиною коштів, що покривають вказаний збиток. Разом з тим, відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту, страхова сума договору становить 204 000 грн, а у п.18.1.7 вказаного Договору визначено, що «Без письмової згоди Страховика не давати обіцянок та не приймати пропозицій щодо відшкодування завданих збитків». Позивачка вказує, що 19.06.2017 ОСОБА_3 звернувся до АТ «СК «АХА Страхування» із заявою про настання страхового випадку, 29.06.2017 листом №7271/12ЦВ АТ «СК «АХА Страхування» направило лист ОСОБА_3 , що розмір страхового відшкодування, з врахуванням пункту 20.8 Договору становить 95 436,44 грн. (204 000,00 грн. (страхова сума) - 16 543,56 грн. (знецінення транспортного засобу за період страхування) - 1 020 грн. (франшиза) - 91 000 грн. (вартість залишків транспортного засобу). Рішенням Господарського суду м. Києва встановлено, що 12.07.2017 АТ «СК «АХА Страхування» здійснила виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 , що підтверджується платіжним дорученням №350 969 від 12.07.2017. Однак, ні апелянтка ні ОСОБА_3 не зверталися до суду щодо стягнення більшої суми коштів, а також не оскаржували вартість виплачених коштів. Натомість, відповідно до розписки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13.07.2017 отримали від ОСОБА_2 кошти у розмірі 70000 грн за відшкодування розбитого автомобіля під час ДТП, що трапилося 17.06.2017 з вини ОСОБА_4 . Тобто, отримавши кошти від страхової компанії 12.07.2017, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13.07.2017 повторно отримали кошти тільки вже у готівковій формі від ОСОБА_2 за відшкодування шкоди, спричиненої в тому ж ДТП. Тому, твердження апелянтки про те, що сума у розмірі 70000 грн., що отримана від ОСОБА_2 являється складовою частиною матеріального збитку є необґрунтованою, адже відповідно до інформації АТ «СК «АХА Страхування» вартість залишків транспортного засобу, які підлягають для реалізації, становить 91000 грн. Однак, апелянтка не враховує вказану суму та помилково вважає, що має законні підстави на отримання від ОСОБА_2 коштів у розмірі 70000 грн. Також, ОСОБА_1 безпідставно вказує на те, що суд першої інстанції під час прийняття рішення не з`ясував розмір матеріального збитку завданого автомобілю потерпілого внаслідок ДТП, оскільки розмір збитків був визначений страховою компанією та не оскаржувався апелянткою. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. І відповідно до положень ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення судового рішення, постановленого за відсутністю учасників справи є дата складення повного судового рішення 20 квітня 2022 року. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). 28.03.2022 ОСОБА_2 через свого представника ОСОБА_7 подала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з додатками: копією Договору №8908Га\05АВ добровільного страхування наземного транспорту від 25.08.2016, копію заяви на страхування від 25.08.2016, копією листа АТ «СК «АХА Страхування» №7271/12ЦВ від 29.06.2017, копіями розписок від 06.07.2017 та від 13.07.2017. Згідно частини 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиви на неї та ч. 3 цієї ж статті визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Оскільки ОСОБА_2 не заявлялися клопотання про приєднання зазначених вище письмових доказів до матеріалів справи та нею не надано доказів неможливості подання саме цих доказів до суду першої інстанції, тому судова колегія вважає, що відсутні підстави для приєднання таких доказів до матеріалів справи і, як наслідок, їх оцінки. У зв`язку із чим, ці документи підлягають поверненню ОСОБА_2 . Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. (ч. 1 ст. 263 ЦПК України). Оскаржуване судове рішення не відповідає вказаним вимогам. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Так, рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 серпня 2020 року у справі за позовом ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» до ОСОБА_4 (справа №686/33709/19) стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 94436,46 грн на відшкодування завданих збитків в порядку регресу. Цим рішенням встановлено, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.10.2017 у справі №686/19831/17 ОСОБА_4 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язки з тим, що останній 17.06.2017, керуючи автомобілем BMW 530 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 порушив Правила дорожнього руху п.п.10.1,11.1, змінив напрямок руху ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечним, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, створив небезпеку та допустив зіткнення з транспортним засобом HYUNDAI 120 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який у подальшому у некерованому стані допустив зіткнення з автомобілем SKODA. Власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля HYUNDAI 120 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 звернувся до АТ «СК «АХА Страхування» з заявою про виплату страхового відшкодування на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №8908Г2/05АВ від 25.08.2016. У свою чергу, страховик власника пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля HYUNDAI 120 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 АТ «СК «АХА Страхування» в особі представника за довіреністю ТОВ «СТАРК Україна» звернувся до страховика-позивача із заявою №СУ/004334/3 від 04.12.2017 про виплату страхового відшкодування за полісом №АК/4727207. ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» не визнало цю подію страховим випадком, тому було відмовлено АТ «СК «АХА Страхування» у виплаті страхового відшкодування, у зв`язку з чим остання звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою. На виконання рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2019 та на підставі страхового акту №ОЦ/081/000/17/0207 від 27.08.2019 позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 94 436,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6421 від 27.08.2019. Згідно наявної в матеріалах справи розписки від 13.07.2017, ОСОБА_1 взяла в ОСОБА_2 70000 грн в рахунок відшкодування шкоди, спричиненої майну (автомобілю) внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, що мала місце 17.06.2017, вчинену ОСОБА_4 . І зазначено, що ОСОБА_1 претензій до ОСОБА_4 не має (а.с.5). 06.02.2020 ОСОБА_2 звернулася із заявою до Хмельницького ВП ГУНП в Хмельницькій області, в якій вказувала, що ОСОБА_1 заволоділа її коштами в сумі 70000 грн в рахунок відшкодування розбитого автомобіля, однак вподальшому отримала від страхової компанії кошти в сумі 94436,45 грн також в рахунок відшкодування вартості пошкодженого автомобіля. А тому ОСОБА_2 просила внести відповідні відомості до ЄРДР, невідкладно розпочати досудове розслідування у формі попереднього слідства з підстави вчинення правопорушення, що має ознаки складу злочину, передбаченого ст.190 КК України, визнати ОСОБА_2 потерпілою від кримінального злочину, передбаченого ст. 190 КК України (192 КК України) (а.с.35-36). 09.04.2021 державним виконавцем ДВ ДВС у м. Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Яворською Ю.В. постановлено відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №686/33709/19, виданого 01.02.2021 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» коштів в сумі 96357,45 грн (а.с.34). Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 70000 грн безпідставно отриманих коштів, суд першої інстанції виходив із того, що на виконання рішення господарського суду м. Києва від 17.07.2019 у справі №910/6606/19 ОСОБА_3 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 94436,45 грн і рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 28.08.2020 у справі №686/33709/19 стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» 94436,45 грн на відшкодування завданих збитків в порядку регресу, тому ОСОБА_1 безпідставно отримала від позивачки 70000 грн, що є безпідставно набутим майном. Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду. Так, загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуте за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Судова колегія вважає, що в разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, факт виникнення цивільних прав та обов`язків на підставі завдання матеріальної шкоди іншій особі та відшкодування такої шкоди особі іншою особою, ніж винна особа, унеможливлює застосування до таких правовідносин положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому. В силу положень частини першої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договору підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Виходячи з встановлених обставин справи, апеляційний суд констатує, що кошти в сумі 70000 грн, які отримала ОСОБА_1 13.07.2017, були добровільно відшкодовані позивачкою за шкоду, спричинену майну відповідачам ОСОБА_4 (сином позивачки), винуватцем ДТП, що сталася 17.06.2017. Системний аналіз положень частини першої, пункту 3 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частин першої, другої, п`ятої статті 1187, частини першої статті 1191, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість зробити висновок про те, що відшкодування особою шкоди, яка завдана іншою особою є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених частиною другою статті 11 ЦК України. Виходячи із системного аналізу положень статті 1212 ЦК України, якщо поведінка набувача і потерпілого не свідчить про існування між ними цивільних прав та обов`язків, то у разі виникнення між ними спору щодо повернення майна, яке знаходиться у набувача, на спірні правовідносини поширюються положення статті 1212 ЦК України. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. За положеннями статті 12 ЦПК України судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, за своєю природою змагальність судочинства засновується на розподілі процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно підкреслити, - із принципом незалежності суду. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частинах першій та другій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Як на підставу задоволення своїх вимог, позивачка посилалася на те, що відповідачі зберігають її грошові кошти без достатньої правової підстави у зв`язку з тим, що отримавши від АТ «СК «АХА Страхування» страхову виплату за шкоду, завдану їхньому автомобілю в результаті ДТП у сумі 95436,44 грн, отримали повторно за ремонт цього ж автомобіля та шкоду, спричинену тим самим ДТП від ОСОБА_2 70000 грн і створили умови для стягнення із ОСОБА_4 двічі коштів за вчинення одного правопорушення. Заперечуючи в апеляційній скарзі проти позову, відповідачка ОСОБА_1 посилалася на те, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини з приводу відшкодування шкоди, спричиненої винною особою ОСОБА_4 в результаті ДТП, що мала місце 17.06.2017. І отримані нею від позивачки кошти в розмірі 70000 грн і отримана ОСОБА_3 від страхової компанії страхова виплата в розмірі 94436,45 грн не покривають розміру майнової шкоди, спричиненої ОСОБА_4 в результаті ДТП, що визначена автотоварознавчим дослідженням №111/17 від 20.06.2017 в розмірі 206980,56 грн. Як слідує із відзиву на апеляційну скаргу позивачки, поданої її представником, спірним є лише розмір завданих ОСОБА_4 в результаті ДТП, що мала місце 17.06.2017 збитків майну відповідачів та заперечення зарахування в суму відшкодування шкоди отримані від позивачки кошти в розмірі 70000 грн, адже відповідно до інформації АТ «СК «АХА Страхування» вартість залишків транспортного засобу, що підлягають для реалізації становить 91000 грн. Отже, наведене свідчить про те, що між сторонами справи існує спір щодо правової природи передачі грошових коштів, а також позивачка не довела, що набуття відповідачами спірного майна є безпідставним внаслідок повторного їх отримання за ремонт того ж автомобіля, пошкодженого в результаті тієї ж ДТП та не довела розмір спричиненої відповідачам майнової шкоди в результаті ДТП . За таких обставин, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності, суд виходить з відсутності підстав для стягнення з відповідачів грошових коштів як таких, що набуті чи збережені ними без достатньої правової підстави, а відтак і відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У відповідності до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, тому сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн. підлягає компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384, 389 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. В задоволені позову ОСОБА_2 відмовити. Судовий збір в розмірі 1362 грн компенсувати ОСОБА_1 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 20 квітня 2022 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай