Постанова 4811 № 461/7836/19

Справа № 461/7836/19 Головуючий у 1 інстанції: Стрельбицький В.В. Провадження № 22-ц/811/2269/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. Категорія: 37 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ванівського О.М., суддів: Крайник Н.П., Мельничук О.Я., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство Домінанта», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторно-транспортне страхове бюро України про стягнення страхового відшкодування ,- в с т а н о в и в : В жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство Домінанта» суму збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 68 340,76 гривень, що складає: 35 625,15 гривень страхового відшкодування, 24 438,85 гривень пені, 2 181,42 3 % річних та 6 095,44 інфляційного збільшення боргу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався на те, що 28.06.2017 року по вул. Менцицького, 1, у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем Ford Galaxy номерний знак НОМЕР_1 , місце реєстрації - Естонія, та автомобіля Seat Leon, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , яким керував позивач. Обидва учасники ДТП склали Європротокол про ДТП, згідно якого винуватцем ДТП одностайно визнано ОСОБА_2 . Оскільки, відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», позивачем було повідомлено страховика ОСОБА_2 про настання страхового випадку та пред`явлено до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» вимогу про виплату страхового відшкодування. Однак, станом на момент звернення до суду, позивач не отримав жодного страхового відшкодування, відтак просить суд стягнути заподіяну йому матеріальну шкоду зі страховика, пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» (03056, м. Київ, провулок Індустріальний,23, ідентифікаційний код юридичної особи 35265086) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 35 625 гривень 15 копійок. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» (03056, м. Київ, провулок Індустріальний,23, ідентифікаційний код юридичної особи 35265086) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 400 гривень 56 копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду, в частині відмови в задоволенні позову, оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що законом України «Про страхування» передбачено обов`язок страхової компанії виплатити пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування. Також зазначає, що суд помилково в своєму рішенні вказує, що позивач заявив вимогу стягнення зі страхової компанії суму збитків, завданих внаслідок ДТП, проте він просив стягнути суму страхового відшкодування. Враховуючи наведене просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову скасувати та постановити нове судове рішення, яким задоволити його позов. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язок виплати страхового відшкодування за наслідками ДТП, яка мала місце 28.06.2017 року, в силу вимог ч.2 ст.1187 ЦК України, покладений саме на страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 . Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3-ох% річних, суд виходив з того, що нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності. Рішення суду в частині задоволення вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається, оскільки суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, апеляційний суд переглядає справу лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне. Матеріалами справи та судом встановлено, що 28.06.2017 року по вул. Менцицького, 1, у м. Львові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_4 , який керував автомобілем Ford Galaxy номерний знак НОМЕР_1 , місце реєстрації - Естонія, та автомобіля Seat Leon, номер державної реєстрації НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали технічні ушкодження. Згідно рахунку №А037501 від 01.07.2017 року та чека №596 від 02.08.2017 року, вартість придбаних запчастин для ремонту автомобіля позивача Seat Leon, номер державної реєстрації НОМЕР_2 становить 28 823,40 гривень. Встановлено, що позивач замовив у СПДФО ОСОБА_5 роботи по ремонту автомобіля після ДТП з використанням придбаних позивачем запасних частин, що підтверджується нарядом-замовленням №АР00029481 від 21.08.2017 року. Вартість виконаних робіт по ремонту становить 6 801,75 гривень, що підтверджується товарним чеком від 21.08.2017 року. Таким чином, вбачається, що позивачу внаслідок ДТП спричинено матеріальної шкоди у розмірі 35 625,15 гривень. Обидва учасники ДТП склали Європротокол про ДТП, згідно якого, як страхувальником, винуватцем ДТП визнано ОСОБА_2 ,. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА», що підтверджується полісом № АК/1645776 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із встановленим лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 100 000,00 гривень. Про факт настання страхового випадку, 29.06.2017 року, позивачем було повідомлено Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» - страховика цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 . Матеріалами справи підтверджується /а.с.12/, що 29.06.2017 року позивач звертався до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» з досудовою вимогою про відшкодування йому заподіяної шкоди внаслідок ДТП розмір якої складає 35 625,15 гривень. Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі за текстом ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» (далі за текстом ЗУ «Про страхування»), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Відповідно до ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. У відповідності до п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про страхування» та п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України, страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, та здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Згідно з ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про страхування», відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку. Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про страхування», страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки зобов`язання відповідача у разі настання страхового випадку полягає у здійсненні страхової виплати, то таке зобов`язання є грошовим. В разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема - сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми. Вказані проценти так само, як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов`язання, і на відміну від пені не є грошовою санкцією за порушення грошового зобов`язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрату кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляції і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають сплаті кредитору. Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 6-927цс16, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачається передача грошей як предмета договору або сплата їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір страхування, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами у справі на підставі укладеного між ОСОБА_2 та ТзДВ «Страхове товариство Домінанта» договору добровільного страхування наземного транспорту, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем і не спростованого відповідачем, сума пені складає 24 438, 75 грн., 3% річних становить 2 181, 42 грн., а інфляційні втрати складають суму 6 095, 44 грн. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині відмови в задоволенні позову та постанови нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вирішуючи питання, стягнення з відповідача витрат на оплату судового збору на підставі ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються: у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру позовних вимог. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Стягненню з відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство Домінанта» підлягають документально підтверджені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1286,94 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 20 липня 2020 року в частині відмови в задоволенні позову скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство Домінанта», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Моторно-транспортне страхове бюро України про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задовольнити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» (03056, м. Київ, провулок Індустріальний,23, ідентифікаційний код юридичної особи 35265086) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму пені в розмірі - 24 438, 75 грн., 3% річних - 2 181, 42 грн. та інфляційні втрати - 6 095, 44 грн. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «ДОМІНАНТА» (03056, м. Київ, провулок Індустріальний,23, ідентифікаційний код юридичної особи 35265086) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1268, 94 грн. У решті рішення залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Постанова складена 17.11.2020 року. Головуючий: Ванівський О.М Судді: Крайник Н.П. Мельничук О.Я.