Постанова 4824 № 361/7573/19

Головуючий у І інстанції Сердинський В.С. Провадження №22-ц/824/1053/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В., за участю секретаря Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області, про стягнення боргу за договором позики зі спадкоємця, В С Т А Н О В И В : У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Броварська міська державна нотаріальна контора Київської області, про стягнення боргу за договором позики зі спадкоємця, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором позики від 14 червня 2018 року в розмірі 1 973 534,69 грн. та понесені по справі судові витрати, посилаючись на те, що 14 червня 2018 року між ним, ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 був укладений усний договір процентної позики грошей. Відповідно до умов розписки позикодавець ОСОБА_2 передав, а позичальник ОСОБА_3 взяв у борг грошові кошти у сумі 70 000,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02.08.2019 року становить 1 773 800,00 грн., під 10% річних, з зобов`язанням повернути таку ж саму суму в строк до 15 вересня 2018 року. Грошові кошти позичальник позивачу не повернув, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Київській області, актовий запис про смерть №1118 від 20.11.2018 року. Цей факт підтверджує і ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області у справі №361/1981/18 від 26.12.2018 року. 06 травня 2019 року позивач дізнався, що була відкрита спадкова справа до майна померлого ОСОБА_3 у Броварській міській державній нотаріальній конторі Київської області. Спадкоємцем ОСОБА_3 є його єдина дитина (донька) - відповідач ОСОБА_1 . Щодо дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , то згідно рішення Броварського міськрайонного суду Київської області №361/7829/14-ц від 19.11.2014 року, шлюб між ними розірваний, майно розділене до написання розписки від 14.06.2018 року. 28 травня 2019 року позивачем була направлена вимога про повернення боргу та копія розписки до спадкоємця ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) за адресою: АДРЕСА_1 , та за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, вищезазначена вимога позивача була залишена незадоволеною і відповідач ОСОБА_1 не розрахувалася з позикодавцем - позивачем ОСОБА_2 . Враховуючи те, що померлий ОСОБА_3 не виконав свій обов`язок за договором позики в частині повернення боргу ОСОБА_2 , а спірні правовідносини допускають правонаступництво, позивач і просив стягнути суму боргу з ОСОБА_1 , як спадкоємця, що прийняв спадщину після смерті боржника ОСОБА_3 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 14 червня 2018 року в розмірі 1 973 534 грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 605 грн. 00 коп. Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 через представника - адвоката Мельника О.С. подала на рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову. Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилався на те, що судом не встановлено момент, коли саме позивачу ОСОБА_2 , як кредитору, стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини. При цьому, факт того, коли саме позикодавцеві стало відомо про відкриття спадщини відіграє важливу роль при вирішенні даної справи, оскільки лише встановивши даний факт на підставі належних та допустимих доказів, суд може дійти висновку про пропущення або не пропущення строку пред`явлення вимоги до спадкоємця у порядку ст. 1281 ЦК України. На думку апелянта, з обставин справи вбачається, що ОСОБА_2 , який перебував у дружніх стосунках з померлим ОСОБА_3 , міг дізнатися про відкриття спадщини після смерті останнього задовго до 06 травня 2019 року , як про це зазначено у позовній заяві. Також апелянт у скарзі посилався на те, що повідомлення позивача від 23 травня 2019 року не є вимогою в розумінні ст. 1281 ЦК України, оскільки у ньому позивачем не заявлено вимоги стосовно повернення йому грошових коштів у розмірі 70 000,00 доларів США, не встановлено строку виконання спадкоємцем обов`язку з повернення цих коштів та не міститься прохання до нотаріуса довести зміст зазначеної вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину. При цьому, апелянт у скарзі зазначає, що відповідача навіть не було повідомлено про наявність кредитора ОСОБА_2 , оскільки повідомлення від 23 травня 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку не отримувала та в усній формі їй нотаріус про це також нічого не повідомила. Щодо вимоги позивача від 28 травня 2019 року, то ця вимога, на думку апелянта, є неналежною та не вважається пред`явленою, оскільки надіслана не за зареєстрованою адресою місця проживання відповідача, якою є адреса: АДРЕСА_3 . Крім того, згідно ч. 2 ст. 1281 ЦК України зверненню кредитора до суду із позовом до спадкоємця має передувати обов`язкове досудове врегулювання - пред`явлення вимоги до спадкоємця. При цьому, подання позивачем позовної заяви, адресованої суду та надіслання спадкоємцю, як відповідачу, копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як пред`явлення вимоги в розумінні ч. 2 ст. 1281 ЦК України. Таким чином, оскільки вимога від 28 травня 2019 року надіслана позивачем не за зареєстрованою адресою місця проживання спадкоємця (не є належною), можна зробити висновок, що позивачем не було вжито належних заходів щодо пред`явлення вимог до спадкоємців у встановлений законом строк, а підстави вважати вимогу, надіслану відповідачу, пред`явленою - відсутні. Отже, оскільки позивач не дотримався строків пред`явлення вимоги, передбачених ч. 2 ст.1281 ЦК України, які є преклюзивними, він позбавляється права вимоги до спадкоємця, що означає, що його цивільне право припинено і він не може вимагати у суді його захисту. В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мельник О.С. апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав. Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Безштанько С.М. в апеляційному суді проти задоволення скарги ОСОБА_1 заперечив та просив рішення суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Інші учасники процесу, які повідомлялись про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились; колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до розписки від 14.06.2018 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 70 000,00 доларів США під 10% річних, з зобов`язанням повернути таку ж саму суму в строк до 15 вересня 2018 року (том 1, а.с.30). Факт написання даної розписки ОСОБА_3 спростований не був. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 20 листопада 2018 року Броварським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (том 1, а.с.87 зв.). Згідно матеріалів спадкової справи №8/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , спадщину після його смерті прийняла дочка - ОСОБА_1 , відповідач по справі. Зокрема, 07 червня 2019 року державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. було видано на ім`я відповідача ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1-985 (том 1, а.с.154 зв., 155, 156). Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з Ѕ частки житлового будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами під АДРЕСА_4 . 20 червня 2019 року державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Київської області Журавською В.В. було видано на ім`я відповідача ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №1-1121 (том 1, а.с.164-165). Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з Ѕ частки квартири під АДРЕСА_5 . В матеріалах спадкової справи також міститься повідомлення ОСОБА_2 від 23 травня 2019 року, у якому він зазначає, що цим повідомленням хоче довести до відома про те, що гр. України ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при житті власноруч написав розписку від 14.06.2018 року, згідно якої отримав грошові кошти у розмірі 70 000 доларів США під 10% річних від ОСОБА_2 (копія розписки додається до даного повідомлення). Згідно вищевказаної розписки позичальник не повернув грошові кошти позикодавцю. Кредитору ОСОБА_2 ніхто із спадкоємців не повідомляв про відкриття спадщини ОСОБА_3 . Лише 06.05.2019 року гр. ОСОБА_2 дізнався, що спадщина відкрита у Броварській міській державній нотаріальній конторі. Таким чином, кредитор ОСОБА_2 найближчим часом має намір пред`явити вимогу до спадкоємця ОСОБА_3 , однак кредитору не відомо прізвище, ім`я, по-батькові та реєстраційні дані спадкоємця. У зв`язку із чим ОСОБА_2 просив нотаріуса зареєструвати дане повідомлення, повідомити спадкоємця, який прийняв спадщину ОСОБА_3 , про наявність кредитора у даній справі - ОСОБА_2 , та письмово повідомити ОСОБА_2 (або його уповноваженому представнику Безштаньку С.М. ) дані про спадкоємця, який прийняв спадщину ОСОБА_3 для пред`явлення офіційної вимоги у порядку ч.2 ст.1281 ЦК України (том 1, а.с.107-110). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 19.11.2019 року направив відповідачу ОСОБА_1 вимогу у порядку ч. 2 ст. 1281 ЦК України за адресою: АДРЕСА_6 (том 1, а.с.193-195). Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обгрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Згідно ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Відтак, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов`язки. Винятком з цього правила є лише зобов`язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи. Відповідно до частини першої ст. 608 ЦК, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим, не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов`язання спадкодавця. Так, у спадщину переходять: обов`язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця); обов`язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов`язки по відшкодуванню моральної шкоди (присудженої судом за життя спадкодавця); обов`язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більш, ніж за 3 роки); обов`язки за договором оренди житла з викупом. Згідно зі статтями 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Відповідно до положень статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредитор спадкодавця має право звернутися до нотаріуса за місцем відкриття спадщини в шестимісячний строк з дня, як йому стало відомо або могло стати відомим про відкриття спадщини з вимогами до спадкоємців, що прийняли спадщину, повернути йому борг, що був за спадкодавцем. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Згідно положень статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб`єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва. Борги спадкодавця - це майнові зобов`язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов`язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов`язаний надати документи, що підтверджують його вимоги. За чинним законодавством спадкоємці, які прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов`язання спадкодавця в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Для всіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця. За наявності декількох спадкоємців настає частковий обов`язок виконання зобов`язань: кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, кредитори спадкодавця можуть пред`явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов`язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що пропорційно припадають на його частку. При цьому, за правовою позицією Верховного Суду, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав вимоги ч. 1 ст. 1281 ЦК України та у передбачений законом шестимісячний строк з дня, коли він дізнався про відкриття спадщини - 06 травня 2019 року, звернувся 23 травня 2019 року до нотаріальної контори з повідомленням спадкоємця про наявність кредитора, яке міститься в матеріалах спадкової справи №8/2019 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 . Тому, на підставі вищенаведених правових норм ОСОБА_1 , як спадкоємець померлого ОСОБА_3 , зобов`язана задовольнити вимоги кредитора ОСОБА_2 повністю, але в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину. Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, зважаючи на те, що позивачем належними, допустимими та достовірними доказами доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 , як спадкоємця, суми боргу за договором позики, не повернутої спадкодавцем ОСОБА_3 за життя. Разом з тим, суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про обов`язок відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємця, сплатити позивачу ОСОБА_2 , як кредитору, суму боргу за договором позики, неповернуту спадкодавцем ОСОБА_3 за життя, помилково не зазначив у резолютивній частині рішення про стягнення цієї суми з ОСОБА_1 у межах вартості отриманого у спадщину майна. Тому рішення суду у цій частині підлягає зміні з метою приведення його у відповідність із нормою закону, передбаченою ч. 1 ст. 1282 ЦК України. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не встановлено моменту, з якого позивачу стало або могло стати відомим про відкриття спадщини після померлого ОСОБА_3 , не спростовують обгрунтованості висновків суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 дізнався про смерть ОСОБА_3 06.05.2019 року, про що було зазначено у апеляційному суді і представником ОСОБА_2 адвокатом Безштаньком С.М., а посилання апелянта на те, що позивач міг дізнатися про ці обставини набагато раніше, є нічим іншим, як припущенням, не підтвердженим належними та допустимими доказами. При цьому, навіть, якщо зважити на доводи скарги про те, що ОСОБА_2 стало відомо про відкриття спадщини з 02.01.2019 року, з моменту оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 26.12.2018 року, то подане ним 23.05.2019 року повідомлення до нотаріальної контори вчинене у визначений законом шестимісячний строк (ч. 2 ст. 1281 ЦК України). Необгрунтованими є і доводи скарги про те, що повідомлення ОСОБА_2 від 23.05.2019 року, наявне у спадковій справі, відкритій до майна померлого ОСОБА_3 , не є вимогою в розумінні ст. 1281 ЦК України, оскільки у ньому позивачем не заявлено вимоги до відповідача про повернення грошових коштів у розмірі 70 000 доларів США, що, зокрема, вбачається з наступного. Стаття 1281 ЦК України не визначає, яка саме форма вимоги має бути, тому кредитор може обрати її на власний розсуд. Закон не формалізує форму вимоги, а отже це може бути і інформація. Якщо кредитор сповістив спадкоємців про борги спадкодавця, надавши їм лише інформацію, то спадкоємці мають знати, що спадщина, яку вони приймають, складається не лише з активів, а й з боргів, які слід сплатити. Зі змісту повідомлення від 23.05.2019 року, поданого до нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_2 повідомив про те, що гр. України ОСОБА_3 (який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ) при житті власноруч написав розписку від 14.06.2018 року, згідно якої отримав грошові кошти у розмірі 70 000 доларів США під 10% річних від ОСОБА_2 (копія розписки додається до даного повідомлення). Також у повідомленні зазначено, що згідно вищевказаної розписки позичальник не повернув грошові кошти позикодавцю, тому останній має намір найближчим часом пред`явити вимогу до спадкоємців ОСОБА_3 , однак йому не відомі їх анкетні дані. Таким чином, повідомлення ОСОБА_2 від 23.05.2019 року містить всі необхідні дані та свідчить про його намір вимагати сплати боргу від спадкоємців ОСОБА_3 після прийняття ними спадщини, відтак доводи апеляційної скарги відповідача у цій частині необґрунтовані. Відхиляються апеляційним судом і доводи скарги про те, що позивачу необхідно було направити повідомлення безпосередньо відповідачу, а оскільки цього зроблено не було, позивачем порушено вимогу ч. 2 ст. 1281 ЦК України і він втратив право вимагати стягнення з відповідача боргу за договором позики. Колегія суддів зауважує, що вимога в порядку ч. 2 ст. 1281 ЦК України може бути заявлена кредитором безпосередньо спадкоємцю, а також через нотаріуса за місцем відкриття спадщини, який у строк, встановлений статтею 1281 ЦК України, приймає вимоги кредиторів спадкодавця. У даному випадку кредитор ОСОБА_2 скористався своїм правом подати вимогу через нотаріуса, оскільки на момент надіслання повідомлення він не володів інформацією щодо кола спадкоємців боржника ОСОБА_3 , тому об`єктивно не мав змоги звернутися безпосередньо до ОСОБА_1 , однак у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори, виконавши, таким чином, покладений на нього ч. 2 ст. 1281 ЦК України обов`язок по пред`явленню своїх вимог до спадкоємця. Інші аргументи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та зводяться до переоцінки доказів і незгоди відповідача з висновками суду щодо їх оцінки. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Оскільки суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про обов`язок відповідача ОСОБА_1 , як спадкоємця, сплатити позивачу ОСОБА_2 , як кредитору, суму боргу за договором позики, неповернуту спадкодавцем ОСОБА_3 за життя, помилково не зазначив у резолютивній частині рішення про стягнення цієї суми у межах вартості отриманого у спадщину майна, рішення суду у цій частині підлягає зміні з метою приведення його у відповідність із нормою закону, передбаченою ч. 1 ст. 1282 ЦК України. Рішення суду першої інстанції в іншій частині підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням вимог закону. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: Позов ОСОБА_2 задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , як спадкоємця після смерті ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_2 в межах вартості отриманого у спадщину майна заборгованість за договором позики у розмірі 1 973 534 гривні 69 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 9 605 гривень. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 вересня 2021 року в іншій частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: