Постанова Харківський апеляційний суд № 641/3594/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 11 червня 2026 року м. Харків справа № 641/3594/23 провадження № 22-ц/818/2764/26 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії Яцини В.Б., Тичкової О.Ю. за участю секретаря Муренченко С.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харків цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_6 на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року, постановлене суддею Зелінською І.В., В С Т А Н О В И В : У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 560 000 грн та моральну шкоду в розмірі 56 000 грн. В подальшому уточнив позов та просив стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законного представника ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , в особі законного представника ОСОБА_5 суму боргу по 186 666,66 грн з кожного відповідно до часток кожного у спадщині та моральну шкоду у сумі по 18 666,66 грн з кожного та судові витрати. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10.01.2020 року ОСОБА_1 дав в борг 470 000 грн, що еквівалентно 20 000 дол. США ОСОБА_7 , про що свідчить договір позики та розписка від 10.01.2020 року. У встановлений договором позики строк, а саме до 31.01.2021 року, ОСОБА_7 борг не повернув. ІНФОРМАЦІЯ_1 останній помер та після його смерті спадщину прийняли ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Зазначив, що на момент передачі грошей в борг курс долара складав 23,5 грн за 1 долар США, на момент подання позову курс долара складає 28 грн за 1 долар США, тому належною сумою повернення боргу вважав 560 000 грн. Вказав, що позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях через неповернення коштів, що призвело до порушення сну, робочої активності, ділової репутації та нормального ритму життя позивача. Моральну шкоду оцінив в 56 000 грн. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в особі законного представника ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в особі законного представника ОСОБА_5 про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 10.01.2020 року в розмірі 186 666 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 (шістдесят шість) коп. у межах вартості спадкового майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке одержане у спадщину. Стягнуто з малолітнього ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 10.01.2020 року в розмірі 186 666 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 (шістдесят шість) коп. у межах вартості спадкового майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке одержане у спадщину. Стягнуто з неповнолітньої ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 10.01.2020 року в розмірі 186 666 (сто вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят шість) грн 66 (шістдесят шість) коп. у межах вартості спадкового майна ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке одержане у спадщину. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , малолітнього ОСОБА_3 , законним представником якого є ОСОБА_2 , неповнолітньої ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 53 ( п`ятдесят три) коп. з кожного. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_4 , законним представником якої є ОСОБА_5 , на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 10.01.2021 р. у розмірі 186 666,66 гривень та судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Позивач, у встановлений ст.1281 ЦК України строк та порядок не звернувся з вимогою кредитора ані до нотаріуса ані до спадкоємців, то він і не набув право вимоги до спадкоємців за Договором позики від 10.01.2020 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає , що висновок суду проте, що коло спадкоємців стало відомо Позивачу лише 13.07.2024 не відповідає дійсним обставинам справи, адже Позивач звернувся з позовними вимогами ще 22.06.2023 та вони вже були пред`явлені до правонаступника дружини боржника та в цій позовній заяві вже згадується про спадкове право та ст.1231 ЦК України щодо переходу обов`язків відшкодування шкоди спадкоємцями. Окрім цього, суд першої інстанції помилково ототожнює позовну заяву про стягнення боргу зі спадкоємців з вимогою кредитора, яка повинна бути направлена кредитором спадкоємцям в порядку ст.1281 ЦК України, адже лише після незадоволення такої, позасудової, вимоги у кредитора виникає право на звернення до суду. Таким чином, Позивачу ще на момент звернення до суду з позовною заявою було достеменно відомо, що боржник помер та йому було відомо коло спадкоємців, проте, він не звернувся з вимогою кредитора ані до нотаріуса ані до спадкоємців та не набув право вимоги до спадкоємців за договором позики, проте звернувся до суду про стягнення суми боргу. Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази направлення та вручення Відповідачу ОСОБА_4 (колишнє ім`я ОСОБА_8 ) вимоги кредитора - Позивача, у зв`язку з чим останній не набув право на звернення до суду з окремим позовом про стягнення суми боргу, а Слобідський районний суд м. Харкова під час розгляду даної справи не у повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи та дійшов висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи. У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Рішення суду першої інстанції переглядається тільки в частині позовних вимог до ОСОБА_4 . Згідно ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором позики погашена не була, після смерті ОСОБА_7 наявне спадкове майно, а тому наявні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідачів суми боргу за договором позики від 10.01.2020 року. Відмовляючи у стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, в чому полягає наявність такої шкоди, протиправність діяння відповідачів, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини останніх в її заподіянні. Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 10.01.2020 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_7 (Позичальник) в присутності дружини останнього ОСОБА_2 , яка дала згоду на укладення даного правочину, укладено договір позики, згідно якого позикодавець надав позичальнику безвідсоткову позику у сумі 470 000 грн, що еквівалентно 20 000 дол. США за курсом 23,5 грн за 1 дол. США, а останній зобов`язався повернути позику до 31.01.2021 року ( п.1.1, 2.1 Договору). По закінченню строку, вказаного в п.2.1 цього Договору, Позичальник зобов`язується протягом наступного дня повернути суму позики. Підтвердженням повернення позики є передача розписки Позикодавцем Позичальнику (п.3.4, 3.6) Договору. Оригінал договору наявний в матеріалах справи. Сторонами договору складена розписка від 10.01.2020 року, в якій вказано, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , грошові кошти у сумі 470 000 грн, що еквівалентно 20 000 дол. США за курсом 23,5 грн за 1 дол. США згідно договору позики від 10.01.2020 року. Оригінал розписки наявний в матеріалах справи. Матеріали справи містять претензію-вимогу на ім`я ОСОБА_7 від 01.03.2021 року. Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Харківським МВДРАЦС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 05.10.2020 року ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_7 09.10.2020 року звернулась до приватного нотаріуса ХМНО Карташової С.І. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дружина померлого від свого імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 07.12.2023 року заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 -неповнолітня донька померлого. Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_2 , виданого Першим ВДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 15.06.2023 року, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , змінила ім`я на ОСОБА_4 , актовий запис №43. 07.11.2023 року ОСОБА_4 подала заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 07.11.2023 року приватним нотаріусом ХМНО Карташовою С.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . З матеріалів спадкової справи встановлено, що спадщину після померлого прийняли дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ). Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (стаття 1047 ЦК України). Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 міститься висновок, що реальним вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Згідно із частиною другою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 598ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Статтею 599ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому за правилами частини першої статті 608ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Згідно зі статтею 1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Відповідно до статті 1218ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України. Відповідно до ст. 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. Під час вирішення спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника (у тому числі, якщо смерть боржника настала під час розгляду справи у суді) суди для правильного вирішення справи першочергово повинні встановити, чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, тобто чи вчинив кредитор потрібні дії у матеріальних відносинах. Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, зокрема, претензії кредиторів. За змістом наведених положень Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України подана кредитором претензія є однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи. Кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені особи спадкоємців взагалі. Відповідно до пункту 3.11.17 розділу 3 «Правила вчинення окремих видів нотаріальних дій» Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 року № 142/5/310, консул за місцем відкриття спадщини в строк, установлений статтею 1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, консул повідомляє спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту. Отже кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи). Вибір конкретного способу пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд. Вказані висновку узгоджуються з висновками викладеними у Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №638/1046/14-ц від 09 жовтня 2024 року, а саме кредитор може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, які прийняли спадщину, відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: 1) безпосередньо спадкоємцю; 2) опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульську установу). При цьому закон вимагає не просто своєчасне звернення до суду, а саме надіслання своєчасної вимоги до спадкоємця в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано - через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Пред`явлення позову до суду, не є такими вимогами до спадкоємця. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2025 року у справі № 642/2001/22. Як вбачається з матеріалів справи, позичальник ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з письмовою претензією-вимогою до ОСОБА_7 . У червні 2023 року позивач звернувся до суду із позовом до одного зі спадкоємців, а саме до ОСОБА_2 . В подальшому позивач, для з`ясування кола спадкоємців, заявив клопотання про витребування спадкової справи. Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 травня 2024 року витребувано у приватного нотаріуса ХМНО Карташової С.І. належним чином завірену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 14 червня 2024 року на виконання вказаної ухвали суду до суду надійшла копія спадкової справи. Згідно спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , спадщину після померлого прийняли дружина ОСОБА_2 та діти ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ). 07.11.2023 року приватним нотаріусом ХМНО Карташовою С.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 . Представник позивача після надходження копії спадкової справи ознайомилась з матеріалами справи 13.07.2024 року та після отриманої інформації щодо наявності інших спадкоємців 28.10.2024 року звернулася з уточненою позовною заявою вже до всіх спадкоємців. Заявляючи та в подальшому уточнюючи позовні вимоги про стягнення зі спадкоємців позичальника заборгованості за договором позики від 10 січня 2020 року, ОСОБА_1 не зазначив, коли саме йому стало відомо про смерть позичальника, проте у червні 2023 року звернувся з позовом до одного зі спадкоємців, отже, про відкриття спадщини ОСОБА_1 дізнався після подання уточненої позовної заяви, тобто 28.10.2024 року. Разом з тим, будучи обізнаним про смерть позичальника ОСОБА_7 , про коло його спадкоємців, а також про наявність невиконаних ним боргових зобов`язань, ОСОБА_1 мав пред`явити вимогу до спадкоємців боржника, проте не вчинив жодних дій, які б свідчили про його волевиявлення, як кредитора, щодо спадкового майна ОСОБА_4 . Матеріали цієї цивільної справи та спадкової справи щодо майна померлого ОСОБА_7 не містять вимоги кредитора ОСОБА_1 до ОСОБА_4 щодо повернення боргу. Отже, позивачем не доведено факт пред`явлення вимоги кредитором до ОСОБА_4 у межах строків, визначених статтею 1281 ЦК України, що вказує на втрату позивачем права вимоги до спадкоємця ОСОБА_4 . Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів вважає, що позивач втратив можливість вимагати в суді захисту відповідного права, отже заявлені ним вимоги до ОСОБА_4 є безпідставними та задоволенню не підлягають. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення боргу, пред`явлених до ОСОБА_4 слід скасувати та у задоволенні цих позовних вимог відмовити. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає задоволенню, отже з позивача на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2242 грн. Керуючись ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , в особі представника ОСОБА_6 задовольнити. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_4 скасувати, у задоволенні цих позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2242 грн. Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді В.Б. Яцина О.Ю. Тичкова