Постанова Одеський апеляційний суд № 495/5293/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.10.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №495/5293/18 Апеляційне провадження № 22-ц/813/7196/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., за участю секретаря - Кузьмук А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Субботіної Людмили Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Прийомової О.Ю., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви та відзиву на позов, рух справи в місцевому суді В червні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просили стягнути з відповідачки на свою користь борг її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за договором позики у розмірі 2 092 800 грн. та три відсотки річних від суми боргу в сумі 125 568 грн. Позов обґрунтовано тим, що 29 червня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір позики у формі розписки, згідно якого позивачі надали йому грошові кошти у розмірі 80 000 доларів США. Згідно розписки ОСОБА_4 зобов`язався повернути грошові кошти до 01 березня 2016 року. Свої зобов`язання він в установлений в розписці строк не повернув, у зв`язку із чим виникла заборгованість. Зазначали, що у лютому 2018 року їм стало відомо про відкриття спадщини після померлого позичальника, що 31 травня 2018 року ними подані претензії до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л.С. (далі-приватний нотаріус Стукаленко Л.С.) та спадкоємця ОСОБА_3 , яка повинна повернути грошові кошти, надані її батьку ОСОБА_4 за договором позики. Посилаючись на те, що відповідь на претензії вони не отримали подружжя ОСОБА_5 просило задовольнити їх позовні вимоги (т.1 а.с.2-6). Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 1 054 142 грн. (т.1а.с.105-109). Ухвалою місцевого суду від 30 січня 2019 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення від 01 жовтня 2018 року скасовано та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження(т.1а.с. 123-127, 163-164). У відзиві на позов представник відповідачки ОСОБА_3 просив відмовити в його задоволенні. Доводи відзиву зводяться до того, що позивачі надали до суду завідомо неправдиві відомості про дату відкриття спадщини, оскільки про цю подію їм стало відомо саме у день її відкриття, оскільки вони особисто були присутніми при похованні ОСОБА_4 , а тому, встановлений ст.1281 ЦК України шестимісячний строк подання кредиторами вимоги до спадкоємця, сплинув наприкінці січня 2018 року (т.1 а.с.169-174). Зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 грудня 2020 року в позові відмовлено (т.2 а.с.186-192). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі адвокат Субботіна Л.В. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що сам по собі факт присутності позивачів на похоронах ОСОБА_4 не може бути свідченням їх обізнаності про те, що у боржника є спадкоємці та спадкове майно; що про наявність у ОСОБА_4 дочки та рідного брата їм стало відомо 11 січня 2018 року (дати відкриття нотаріусом спадкової справи); що саме з цією датою слід пов`язувати строк для пред`явлення претензії кредиторами до спадкоємця боржника (т.2а.с.196- 198). Правом відзиву на апеляційну скаргу відповідачка та її представник не скористались. Позивачі та їх представник в судове засідання, призначене на 19 жовтня 2021 року, не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи у зв`язку з поважними причинами не подавали, що відповідно до правил ч.2 ст.372 ЦПК Українине перешкоджає розгляду справи у їх відсутність. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачки адвоката Євценка Р.І., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відмовляючи в позові, суд першої інстанції керувався ст.1281 ЦК України та виходив з того, що про момент відкриття спадщини позивачам було відомо в день смерті боржника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вони не пред`явили вимоги до ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, у шестимісячний строк, встановлений законом, а тому вони позбавляються права вимоги Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Встановлені судом фактичні обставини справи Встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (до шлюбу ОСОБА_6 ) перебувають у зареєстрованому шлюбі з 02 липня 1988 року (т.1а.с.8). Із змісту відзиву на позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним, скасування права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом видно, що ОСОБА_2 визнала, що: -її мати ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1996 року, в якому придбані квартира АДРЕСА_1 та комплекс будівель та споруд №9, будинок АДРЕСА_2 , розташованих за адресою: Удобненська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеська області, -після смерті її матері ОСОБА_4 виявив бажання проживати в її сім`ї, -вона, в пам`ять своєї матері, деякий час продовжувала матеріально і морально підтримувати ОСОБА_4 та піклуватися про нього; - 24 лютого 2016 року між нею та ОСОБА_4 укладений договір довічного утримання за яким останній передав їй у власність наведену вище квартиру, а вона зобов`язалася забезпечувати ОСОБА_4 довічним утриманням. -крім одноразового матеріального забезпечення ОСОБА_4 у розмірі 270 000 грн., які були передані нею відчужувачу в момент підписання договору, після його укладення вона певний час передавала особисто ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 5 000 грн. за відомістю, у якій він особисто розписувався (т.1 а.с.177-179). При цьому вказаний відзив не містить інформацію про те, що за п`ять місяців до укладення договору довічного утримання вона та її чоловік ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 позичили вісімдесятирічному ОСОБА_4 80 000 доларів США на строк до 01 березня 2016 року без будь-якого забезпечення. Встановлено, що 29 вересня 2015 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , укладений договір позики, згідно з яким позивачі надали у борг ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 80 000 доларів США, на підтвердження чого була складена розписка. Відповідно до умов договору позики ОСОБА_4 зобов`язувався повернути грошові кошти до 01 березня 2016 року (т.1 а.с.12). Дані про те, що між сторонами укладались правочин (правочини) в письмовій формі щодо забезпечення виконання зобов`язання за договором позики матеріали справи не містять. Позивачами оригінал розписки ОСОБА_4 від 29 вересня 2015 року про отримання позики у розмірі 80 000 доларів США судам першої та апеляційної інстанцій для огляду не надано. Відповідно до повідомлення старшого судового експерта Головкіної К.В. Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 03 липня 2019 року виконати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 квітня 2019 року про призначення судової почеркознавчої експертизи по даній справі неможливо, в тому числі й в зв`язку ненаданням в розпорядження експерта оригіналу розписки про боргові зобов`язання, виконаної 29 вересня 2015 року (т.2а.с.77). За життя ОСОБА_4 позикодавці (подружжя ОСОБА_5 ) до суду із позовом до нього про стягнення боргу, строк повернення якого сплинув 01 березня 2016 року, не зверталися. 24 лютого 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір довічного утримання, за яким ОСОБА_4 передав у власність, а ОСОБА_2 прийняла належну відчужувачу на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 , взамін чого набувач зобов`язалася забезпечувати відчужувача довічним утриманням. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 82 років помер (т.1 а.с.87зв.). Про факт смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відомо саме з дня його смерті, ними не спростовується, оскільки вони були присутні при його похованні. Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина у вигляді комплексу будівель та споруд №9, а саме - будинку АДРЕСА_3 , який належав останньому на підставі свідоцтва про право власності від 30 вересня 2009 року, зареєстрованого 06 жовтня 2009 року № 28408192 (т.1 а.с.30, т.2 а.с.28-35). Із спадкової справи до майна померлого ОСОБА_4 видно, що 11 січня 2018 року позивачем ОСОБА_1 , який діяв від імені громадянина США ОСОБА_8 на підставі довіреності від 22 грудня 2017 року, подана заява до приватного нотаріуса Стукаленко Л.С. про прийняття спадщини, яка стала підставою для заведення спадкової справу після смерті ОСОБА_4 (т.1 а.с.208-214). Матеріали спадкової справи містять також копію самої довіреності ОСОБА_9 на ім`я позивача ОСОБА_1 , виданої 22 грудня 2017 року, в якій, зокрема, вказано, що ОСОБА_10 надає право ОСОБА_1 , серед іншого, представляти його інтереси у всіх відносинах з фізичними та юридичними особами в усіх органах державної влади тощо, з питань оформлення на його ім`я спадкових прав на будь-яке майно, що залишилось після смерті його рідного брата ОСОБА_4 , смерть якого настала ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.243-244). 18 січня 2018 року до приватного нотаріуса Стукаленко Л.С. від представника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_3 надійшла заява від ОСОБА_3 про прийняття спадщини, в якій вона посилалась на те, що помер її батько ОСОБА_4 , що інших спадкоємців немає (т.2а.с.3-21). 29 травня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до приватного нотаріуса Стукаленко Л.С., а 31 травня 2018 року - до відповідачки ОСОБА_3 , з претензіями про борги ОСОБА_4 , в яких зазначили, що в лютому 2018 року їм стало відомо про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а 30 травня 2018 року їм стало відомо, що спадщину прийняла ОСОБА_3 (т.1а.с.13-18). Спадкоємцем майна померлого є відповідачка ОСОБА_3 (дочка ОСОБА_4 ), громадянка США, яка прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майно - комплекс будівель та споруд № 9, будинок АДРЕСА_2 , зареєстрованого 23 травня 2018 року № 41245643 (т.1а.с.30). Згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №125702828 від 30 травня 2018 року, відповідачка ОСОБА_3 зареєструвала своє право власності на вищезгадане спадкове майно (1а.с.21-22). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Відповідно до ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Згідно з ч. ч.1 та 2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.3 ст.46 цього Кодексу). Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення позики включаються до складу спадщини, строки пред`явлення вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст.ст.1281, 1282 ЦК України. Відповідно до ст.1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18) зроблено висновок, що спадкоємець зобов`язаний повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо йому відомо про борги останнього. Кредитор має пред`явити свою вимогу до спадкоємців протягом 6 місяців з дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, незалежно від настання строку вимоги, а якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, то не пізніше одного року від настання строку вимоги. Наслідком пропуску кредитором вказаних строків звернення з вимогою до спадкоємців є позбавлення кредитора права вимоги. Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються ст.ст 1281, 1282 ЦК України. Так, тлумачення ст.1281 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що вказана норма не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса. Таким чином, за змістом наведених норм закону кредитор боржника або повинен подати вимогу безпосередньо спадкоємцям, або звернутись до нотаріуса з вимогою, яку нотаріус доводить до відома спадкоємців, що прийняли спадщину, або виконавця заповіту. Відповідно до пункту 189 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, нотаріус за місцем відкриття спадщини в строк, установлений ст.1281 ЦК України, приймає претензії від кредиторів спадкодавця. Претензії мають бути заявлені у письмовій формі і прийняті незалежно від строку настання права вимоги. Про претензію, що надійшла, нотаріус доводить до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, або виконавця заповіту. Оскільки ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 про що в той же день стало відомо позивачам, тому саме з вказаної дати слід вираховувати шестимісячний строк пред`явлення вимоги до відповідача, який сплив 24 січня 2018 року. Ураховуючи те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були обізнані про відкриття спадщини у липні 2017 року, тому їм, як кредиторам спадкодавця належало протягом шести місяців від дня, коли вони дізналися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Як зазначалось вище, з претензіями до нотаріуса та спадкоємця ОСОБА_3 позивачі звернулися у травні 2018 року, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого ч.2ст.1281 ЦК України, а тому вони, відповідно до правил ч.4ст.1281 ЦК України позбавляються права вимоги. В свою чергу 29 травня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали приватному нотаріусу Стукаленко Л.С.,а 31 травня 2018 року відповідачу ОСОБА_3 претензії кредиторів про стягнення боргу, з пропуском шестимісячного строку (т.1а.с.13-18) Беручи до уваги, що позивачами, як кредиторами, не дотримано законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємця боржника, який прийняв спадщину, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові, адже кредитори втратили право вимоги до відповідача ОСОБА_12 апеляційній скарзі представник позивачів вдався до помилкового тлумачення норми матеріального права, а саме ст.1281 ЦК України, яка пов`язує настання строку пред`явлення вимоги до спадкоємців саме від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, а не з часу його обізнаності щодо наявності спадкоємців, які прийняли спадщину. Разом з тим, на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємця, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі. Таким чином, з моменту відкриття спадщини на протязі шести місяців позивачі повинні були подати заяву про борг ОСОБА_4 до нотаріальної контори, незалежно від того чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі. Оскільки в разі відсутності спадкоємців спадкове майно успадковується державою. Під час судового розгляду встановлено, що позивачі мали можливість, в межах строку, передбаченого ч.2ст.1281 ЦК України скористатися своїм правом подати вимогу кредиторів, а їх посилання на те, що вони не були обізнані про спадкоємців померлого ОСОБА_4 є безпідставними. Колегія суддів також зауважує, що строки пред`явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються, а тому посилання апелянта на те, що відповідач не подала до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності є помилковим. Оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як кредитори, протягом встановленого ст.1281 ЦК України строку не пред`явили своїх вимог до спадкоємця боржників, тому вони позбавлені права такої вимоги у зв`язку з пропуском встановленого ст.1281 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до спадкоємця ОСОБА_13 . Апеляційний суд бере до уваги і те, що позивачами не надано для огляду судам першої та апеляційної інстанцій оригінал розписки ОСОБА_4 від 29 вересня 2015 року про отримання позики у розмірі 80 000 доларів США. З огляду на викладене, позивачі не надали суду належні, допустимі, достовірні та достатні докази щодо предмета доказування. Обов`язок доказування покладається на сторони. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Ураховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу адвоката Субботіної Людмили Валентинівни в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 21 жовтня 2021 року. Головуючий Судді: