Постанова 4815 № 565/1592/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 червня 2022 року м. Рівне Справа № 565/1592/21 Провадження № 22-ц/4815/768/22 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С., учасники справи: позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія», відповідач: ОСОБА_1 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» Мельник О.П. на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09 березня 2022 року, ухвалене в складі судді Малкова В.В. у справі № 565/1592/21, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію. Позовна заява обґрунтована тим, що ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» здійснює постачання електричної енергії, на умовах , передбачених публічним договором, який опублікований на офіційному сайті позивача. Фактичне споживання відповідачем відповідних обсягів електричної енергії та відкриття особового рахунку свідчить про його приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному веб-сайті ТОВ «Рівненська обласна енергопостачальна компанія». Оскільки відповідач, в порушення умов договору, вимог Правил роздрібного ринку електричної енергії, ст.ст.509, 526, 530 ЦК України, у встановлений строк неоплатив в повному обсязі спожиту електричну енергію, що була поставлена позивачем за період з 21 січня 2020 року по 21 листопада 2021 року, тому станом на 22 листопада 2021 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 904,62грн. Просить про задоволення позовних вимог. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09 березня 2022 відмовлено в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту електроенергію. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих позивачем доказів не підтверджує вчинення відповідачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір на постачання універсальної послуги та/чи фактичне користування такою послугою. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. Покликається на пункт 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Націоналною комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку лише на вимогу спожива. Вказує, що законодавством передбачена можливість постачання електричної енергії побутовому споживачу без фактичного підписання відповідного договору. Зазначає, що наявність фактичного споживання електричної енергії та здійснення часткової її оплати, відкриття особистого рахунку № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 свідчить про укладення договору про постачання електричної енергії між сторонами та обов`язку відповідача здійснити повну оплату за спожиту електроенергію. Також заявник посилається на правову позицію Верховного Суду у справі № 216/5756/15-ц від 23.05.2018 року та № 302/1315/14-ц від 20.06.2018 року. Відзив до апеляційного суду не подано. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким вимогам судове рішення відповідає. Згідно з ч.1,4 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам. Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому не побутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності в укладенні договору постачання електричної енергії. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується Регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті. Згідно ч.2 ст. 72 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачу здійснюється електропостачальником за відповідним договором постачання електричної енергії споживачу, укладеним відповідно до правил роздрібного ринку. Відповідно до п.8 Постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписанням заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Згідно п.3.2.13 ПРРЕЕ, договір про постачання електричної енергії споживачу вважається укладеним з дати відкриття особового рахунку за об`єктом споживача. Відповідно до пп.3.1.7. п.3.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається в письмовій формі. Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом, державними органами відповідно до закону. Разом з тим, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Згідно з ч. 3 ст. 714 ЦК України визначено, що законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Відповідно до п. 15 ч.1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» , одним із видів договорів, які укладаються з метою забезпечення функціонування ринку електричної енергії, є договори про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Відповідно до абз. 5 пункту 13 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії», фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії. Звертаючись до суду з позовом позивачем було надано зразки публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, комерційну пропозицію №1.01/2-РОЕК для побутових споживачів, які використовують електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача, рахунок за електроенергію від 31.10.2021 року, інформацію про заборгованість та період її виникнення, Інформацію з особової картки споживача про подання/фіксування показників приладу обліку та реєстр спожитої електричної енергії. Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст.44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1ст. 12 ЦПК), обов`язок доказування покладається на сторін (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК). В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Згідно зі ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Матеріали справи не містять доказів відкриття ОСОБА_1 особового рахунку та/або заяви приєднання за його підписом та датою, а відтак не свідчить про приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, що розміщений на офіційному сайті веб-сайті ТОВ «РОЕК»: http://www.energozbut.rv.ua (надалі - Договір), на умовах раніше укладеного договору з ПрАТ «Рівнеобленерго», як з постачальником за регульованим тарифом. Факт споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_2 , за період березень 21.01.2020 21.11.2021 року ОСОБА_1 та оплати виставлених рахунків позивачем не доведено належними доказами. Відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що скріншот з особової картки споживача про факт здійснення оплати ОСОБА_1 заборгованості у сумі 1279,02 грн. наданий позивачем до апеляційного суду, колегією суддів не приймається, оскільки судом першої інстанції він не досліджувався, так як вказана проплата була здійснена після ухвалення судового рішення. Відтак, доводи скаржника, щодо фактичного споживання електричної енергії, що свідчить про наявність фактичних договірних відносин, не заслуговують на увагу оскільки не підтверджені належними доказами. Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції і додаткового правового аналізу не потребують. Ураховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Витрати за подання апеляційної скарги слід віднести за рахунок позивача. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія» Мельник О.П. залишити без задоволення. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 09 березня 2022 року залишити без зміни. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другої частини третьої статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 23 червня 2022 року. Головуючий : Гордійчук С.О. Судді : Боймиструк С.В. Шимків С.С.