Постанова 4857 № 300/3150/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3150/21 пров. № А/857/5397/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 300/3150/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- суддя в 1-й інстанції Микитин Н.М., час ухвалення рішення 16.02.2022 року, місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення не зазначено, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) згідно якого просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення від 20.01.2020 року №113 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; - зобов`язати зарахувати до стажу період роботи в шкідливих умовах праці в Каракумському управлінні розвідувального буріння об`єднання "Туркменнафта" з 09.08.1983 по 11.12.1985 на посаді інженера по ремонту компресорів та на посаді механіка по обслуговуванню бурових, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; - зобов`язати повторно розглянути заяву від 27.11.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зарахуванням до стажу періоду роботи в шкідливих умовах праці в Каракумському управлінні розвідувального буріння об`єднання "Туркменнафта" з 09.08.1983 по 11.12.1985 на посаді інженера по ремонту компресорів та на посаді механіка по обслуговуванню бурових , які передбачені Списком №2 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 30.08 2019. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачу надано всі підтверджуючі документи для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №

2. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 та не зараховано до пільгового стажу роботу в шкідливих умовах у Каракумському УБР Об`єднання "Туркменнафта" з 09.08.1983 на посаді інженера по ремонту компресорів та з 19.04.1984 по 11.12.1985 - на посаді механіка по обслуговуванню бурових. Відмова у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 мотивована відсутністю уточнюючої довідки, яка б підтвердила пільговий характер роботи за вищевказаний період. Однак, на думку позивача, трудова книжка містить всі необхідні дані, які підтверджують право позивача на призначення пільгової пенсії за Списком 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Таким чином, відповідачем в порушення норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про пенсійне забезпечення" протиправно відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з відсутністю достатнього стажу роботи за списком №2, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 300/3150/21 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області рішення від 20.01.2020 року №113 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту б частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу період роботи в шкідливих умовах праці в Каракумському управлінні розвідувального буріння об`єднання "Туркменнафта" з 09.08.1983 по 11.12.1985 на посаді інженера по ремонту компресорів та на посаді механіка по обслуговуванню бурових, яка передбачена Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.11.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 із зарахуванням до стажу періоду роботи в шкідливих умовах праці в Каракумському управлінні розвідувального буріння об`єднання "Туркменнафта" з 09.08.1983 по 11.12.1985 на посаді інженера по ремонту компресорів та на посаді механіка по обслуговуванню бурових, які передбачені Списком №2. В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що що для зарахування до стажу роботи на пільгових умовах за Списком №2, надається уточнююча довідка підприємством у разі відсутності в трудовій книжці особи відомостей про стаж роботи, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, яка підтверджує саме спеціальний стаж роботи та її характер, а не право особи на пільгову пенсію. Відтак, основним документом, який уточнює шкідливі умови праці і є визначальним у визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах, є уточнююча довідка з підприємства, на якому працівник працював на пільгових посадах, передбачених Списком №2. Записи в трудовій книжці позивача за №№ 1-3 не дають можливості встановити, чи працював ОСОБА_1 повний робочий день на посаді інженера по ремонту компресорів та механіком по обслуговуванню бурових, як того вимагає пункт 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". У відповідності до вищевикладеного до пільгового стажу позивачу не зараховано період роботи з 09.08.1983 по 01.12.1985 в Каракумському управлінні розвідувального буріння об`єднання "Туркменнафта", оскільки не подано документів, що підтверджують пільгових характер роботи. Просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 300/3150/21 та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. Суд першої інстанції зазначив, що сторони визнають і не оспорюють правильність записів у трудовій книжці, а трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких ОСОБА_1 був прийнятий на таку роботу, що не потребує доказуванню у даній справі, відповідно до вимог частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, неможливість отримання уточнюючої довідки із незалежних від позивача причин не може слугувати підставою для відмови у призначенні йому пільгової пенсії за наявності інших підтверджуючих доказів. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 27.11.2019 звернувся із заявою та долученими переліком документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та просив призначити пенсію за віком по Списку № 2 (а.с.17). ГУ ПФУ в Івано-Франківській області рішенням №113 від 20.01.2020, відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та повідомило, що його страховий стаж становить 40 років 11 місяців, в тому числі 4 роки 11 місяців - стаж роботи за Списком №2, у зв`язку із чим відсутнє право на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 (а.с.18). Листом за №1075-976/Р-02/8-0900/20 від 07.05.2020 відповідачем повідомлено позивача про те, що йому необхідно надати уточнюючу довідку про роботу у Каракумському УБР Об`єднання "Туркменнафта" з 09.08.1983 на посаді інженера по ремонту компресорів та з 19.04.1984 по 11.12.1985 - на посаді механіка по обслуговуванню бурових. В подальшому, листом №2496-2644/Р-02/8-0900/21 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача про те, що в черговий раз направлений запит до архівної установи для витребування історичної довідки про перейменування і ліквідацію підприємства Каракумське УРБ об`єднання "Туркменнафта" без визначення правонаступника, оскільки на попередній запит до цього часу така довідка не надходила. Крім того вказано, що ОСОБА_1 може самостійно звернутися для витребування довідки про пільговий стаж роботи за період з 09.08.1983 по 11.12.1985. Вважаючи вищенаведену відмову відповідача протиправною та такою, що порушує право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Частиною 1 статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1058). Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Частиною 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи. Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, згідно пункту "б" частини 1 статті 13 наведеного Закону пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності: - зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; - атестація робочих місць; - досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи, зокрема, з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків. Наведені положення статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" кореспондують приписам статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII. Відповідно до копії рішення від 20.02.2020 № 113 та листа 1075-976/Р-02/8-0900/20 від 07.05.2020, якими відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, підставою відмови у призначенні пільгової пенсії є ненадання уточнюючих довідок про роботу у Каракумському УБР Об`єднання "Туркменнафта" з 09.08.1983 на посаді інженера по ремонту компресорів та з 19.04.1984 по 11.12.1985 - на посаді механіка по обслуговуванню бурових. Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до абзацу першого пункту 20 цього ж Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383) передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що професії, які займав ОСОБА_1 з 09.08.1983 інженер по ремонту компресорів та з 19.04.1984 по 11.12.1985 - механік по обслуговуванню бурових в спірний період була передбачена у всіх Списках №

2. Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач з 09.08.1983 прийнятий на роботу інженером по ремонту компресорів в Каракумське управління розвідувального буріння об`єднання "Туркменнафта", відповідно до наказу №44-к від 21.04.1984 - переведений механіком по обслуговуванню бурових, а згідно з наказом №111-к від 30.11.1985 року звільнений з роботи з 11.12.1985 (а.с.13-16). Апеляційний суд звертає увагу на те, що сторони визнають і не оспорюють правильність записів у трудовій книжці, а трудова книжка позивача заповнена у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази на підставі яких ОСОБА_1 був прийнятий на таку роботу. Вищенаведені записи засвідчені підписами посадової особи та відбитками печаток. Крім того, відповідно до виданої на запит пенсійного органу, Державним архівом Ахалского велаята довідки від 25.11.2015 № Р-57, про заробітну плату за 1983-1985 роки, ОСОБА_1 працював з 09.08.1983 інженером по ремонту компресорів та з 19.04.1984 по 11.12.1985 - механіком по обслуговуванню бурових. Інших підтверджуючих документів про роботу позивача, в Каракумському управлінні розвідувального буріння об`єднання "Туркменнафта" немає (а.с.21-23). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на неможливість включення до пільгового стажу спірних періодів праці позивача в зв`язку з відсутністю уточнюючих довідок є безпідставними, оскільки наявний трудовий стаж позивача повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, підтверджено записами в трудовій книжці, яка є основним документом. Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 23 вересня 2021 року № 227/4273/16-а, зазначивши, що "(…) уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці". Враховуючи зазначені вище встановлені обставини справи у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 300/3150/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Т. В. Онишкевич Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 23.06.2022 року