Постанова КГС ВС № 916/3074/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Київ cправа № 916/3074/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Стратієнко Л.В. - головуючий, Бакуліної С.В., Кролевець О.А., за участю секретаря судового засідання Юдицького К.О. та представників Позивачів 1, 2, 3: не з?явився Відповідача: не з?явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області (суддя - Демешин О.А.) від 05.03.2021, та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду (головуючий - Бєляновський В.В., судді - Аленін О.Ю., Філінюк І.Г.) від 25.11.2021, за позовом 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 , 3) ОСОБА_3 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гвоздичний -Тіниста" про визнання недійсним рішення загальних зборів, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Позивач -1), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , Позивач - 2), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , Позивач - 3) звернулись до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гвоздичний -Тіниста" (далі - ОСББ "Гвоздичний -Тіниста", Відповідач) про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів ОСББ "Гвоздичний - Тіниста", оформлених протоколом від 24.01.2020 зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 .

2. Позов обґрунтовано тим, що при скликанні та проведенні загальних зборів порушені вимоги Законів України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також положення Статуту ОСББ, відтак, були порушені права Позивачів на участь у загальних зборах і голосуванні під час прийняття рішень, а рішення, ухвалені загальними зборами, були прийняті за відсутності кворуму і мають бути визнані недійсними. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 у задоволенні позову відмолено.

5. Рішення мотивовано тим, що позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

6. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 скасовано, позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення загальних зборів ОСББ "Гвоздичний -Тіниста", оформлене протоколом від 24.01.2020 зборів співвласників багатоквартирного будинку, за місцезнаходженням АДРЕСА_1 .

7. Постановою Верховного Суду скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021, а справу направлено на новий розгляд до апеляційного суду. Направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду касаційний суд зазначив, що суд апеляційної інстанції оцінюючи докази, подані відповідачем разом з відзивом на позов, не врахував положень процесуального законодавства, та фактично оцінив докази, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, та які подано з порушенням строку, тоді як докази подані з порушенням строку, можуть бути прийняті судом тільки з урахуванням положень ст.ст. 80, 119 ГПК України, чого не було дотримано апеляційним судом. Отже, постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права, ст.ст. 119, 165, 269 ГПК України, при неправильному застосуванні положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

8. Під час нового розгляду постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 залишено без змін.

9. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позивачами не було надано суду належним чином засвідчених копій протоколу оспорюваних загальних зборів співвласників багатоквартирних будинків, отже, позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

10. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням заяви про усунення недоліків), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

11. Посилаючись на п.1 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди безпідставно прийняли до уваги пояснення відповідача щодо невідповідності наданої, представником позивача, копії оскаржуваного протоколу, при цьому, суди не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 474/100/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 904/8549/17.

12. Також, скаржник звертає увагу на те, що відмовляючи в позові, у зв`язку з ненаданням позивачем належних копій оспорюваного протоколу загальних зборів, суди припустилися надмірного формалізму під час вирішення спору, що суперечить принципу верховенства права, завданням господарського судочинства та порушує право на доступ до суду. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Відповідачем подано письмові пояснення на касаційну скаргу, які по суті є відзивом на касаційну скаргу позивача, у письмових поясненнях відповідач, посилаючись на безпідставність та необгрнтованість доводів та вимог касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, та водночас, відповідач вказує на законність і обґрунтованість судових рішень у справі, а тому, просить залишити їх без змін.

14. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції. У клопотанні відповідач просив касаційний суд відшкодувати за рахунок позивачів 2.000,00 грн витрат на професійну допомогу адвоката у касаційному суді, з розрахунку по 666,66 грн з кожного із позивачів. Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.2019, виданого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 6-383.

16. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування квартири від 19.10.1995, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Беззубою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 6-3183.

17. ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.09.1995 № НОМЕР_1 , виданого Органом приватизації державного житлового фонду Приморського району.

18. ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" є юридичною особою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.06.2016, номер запису: 15561020000058841.

19. ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням Установчих зборів ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" від 08.06.2016 року.

20. У відповідності до статті 1 розділу І Статуту ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, що розташовані за місцезнаходженням: АДРЕСА_5 ; Україна, м.Одеса, провулок Гвоздичний, будинок 3А; Україна, м.Одеса, вулиця Тіниста, будинок 10. 21. 24.01.2020 були скликані Загальні збори ОСББ "Гвоздичний - Тіниста", на вирішення яких поставлені наступні питання: 1)Організаційні питання проведення зборів. 2)Звіт про роботу правління ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" за 2019 рік. 3)Затвердження кошторису ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" на 2020 рік. 4)Про встановлення розміру внесків для утримання та експлуатації будинків та прибудинкової території ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" та порядку їх сплати. 5)Про надання правлінню ОСББ повноважень на укладання колективних договорів з Філією "ОДЕСЛІФТ" ПАТ "Виробничого об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР", з ТОВ "ТВ-СЕРРУС", з Південним РЕМ АТ "Одесаобленерго". 6)Затвердження штатного розкладу ОСББ "Гвоздичний-Тіниста". 7)Вибори нового складу правління ОСББ "Гвоздичний-Тіниста". 8)Про відкликання та обрання членів Ревізійної комісії ОСББ "Гвоздичний- Тіниста".

22. Рішення Загальних зборів ОСББ було оформлено Протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 від 24.01.2020 року, який підписали голова зборів ОСОБА_4 та секретар зборів ОСОБА_5 .

Позиція Верховного Суду

23. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, заперечення проти задоволення касаційної скарги, викладені у поясненнях відповідача, Верховний Суд вважає, що в задоволенні касаційної скарги позивача слід відмовити, виходячи з наступного.

24. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Як вбачається з матеріалів справи, до предмету доказування у справі про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів ОСББ "Гвоздичний - Тіниста", оформлених протоколом від 24.01.2020, входило зокрема, встановлення порушення прав позивачів, під час скликання та проведення оспорюваних загальних зборів, зокрема, позивачі зазначали про порушення під час голосування, тобто судам необхідно було дослідити та оцінити порядок скликання та проведення оспорюваних загальних зборів.

26. У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (стаття 162 ГПК України).

27. Відповідно до статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази, позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо. До заяви про визнання акта чи договору недійсним додається також копія (або оригінал) оспорюваного акта чи договору або засвідчений витяг з нього, а у разі відсутності акта чи договору у позивача - клопотання про його витребування. До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

28. Разом з цим, статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

29. Водночас, ст. 81 ГПК України, визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

30. Стаття 119 ГПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

31. Як вбачається з матеріалів справи, до суду першої інстанції, в порядку встановленому процесуальним кодексом, позивачами не було подано, оригінали або належним чином засвідчені копії оспорюваного протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку з опитувальними листами.

32. Так, судами встановлено, що відповідач заперечував проти відповідності наданих позивачами копій їх оригіналу і, відповідно, не міг підтвердити відповідність копій цих письмових доказів оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, як це передбачено абзацом другим частини 5 статті 91 ГПК України.

33. Водночас, позивачі не звертались до суду із клопотанням про витребування оригіналів вказаних доказів у відповідача для огляду та дослідження їх судом, а проти прийняття відзиву з доданими до нього належним чином засвідченими копіями протоколу зборів співвласників багатоквартирних будинків від 24.01.2020 та листів опитування (голосування) співвласників, представник позивачів заперечував, оскільки його було подано з порушенням строку, встановленого ухвалою місцевого суду.

34. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, суди дійшли правильних висновків, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, та відповідно обґрунтовано відмовили у позові.

35. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, суд касаційної інстанції погоджується з вищезазначеними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на таке.

36. Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, але не виключно: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність.

37. За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

38. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

39. Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" no. 4436/07 від 03.07.2014 зазначено, що "ключовим для концепції справедливого розгляду справи як у цивільному, так і кримінальному провадженні є те, щоб скаржник не був позбавлений можливості ефективно представляти свою справу в суді та мав змогу нарівні із протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її опонентом".

40. Відповідно до ст. 42 ГПК України, учасники справи, серед іншого, мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

41. Згідно із частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

42. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

43. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

44. Отже, у силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

45. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

46. Суд зазначає, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

47. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

48. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

49. За змістом статті 210 ГПК України, якою унормовано дослідження доказів, суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення. Письмові, речові і електронні докази оглядаються у судовому засіданні, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, і пред`являються учасникам справи за їх клопотанням, а в разі необхідності - також свідкам, експертам, спеціалістам.

50. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

51. У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин

52. З урахуванням зазначеного, суд, розглядаючи спір про визнання недійсним рішень загальних зборів з підстав порушень, допущених під час скликання та проведення загальних зборів, повинен встановити, порушення прав позивача оспорюваним рішенням загальних зборів, для встановлення факту порушення прав позивачів, суду необхідно було дослідити оспорюваний протокол загальних зборів. Водночас, судами встановлено, що позивачі так і не надали суду належним чином засвідчену копію оспорюваного протоколу, в порядку визначеному процесуальним законодавством.

53. Зважаючи на зазначене суди попередніх інстанцій були позбавлені можливості, виконавши всі необхідні вимоги процесуального законодавства, дослідити та оцінити оспорюваний протокол загальних зборів, у зв`язку з чим суди дійшли висновку про відмову у позові, оскільки позивачами не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог.

54. Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у позові, оскільки в матеріалах справи відсутні оспорювані рішення загальних зборів ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" від 24.01.2020, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, при цьому, зважаючи на ненадання суду копії оспорюваного протоколу загальних зборів, у суду відсутня можливість надати необхідну оцінку іншим обставинам справи.

55. При цьому, колегія суддів вважає необхідним вказати, що, під час розгляду цієї справи, судами першої та апеляційної інстанції було враховано вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 06.09.2021 у цій справі.

56. Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 474/100/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 904/8549/17, оскільки, у справі № 474/100/16-ц предметом спору було визнання недійсним договору оренди землі, і у зазначеній справі судом касаційної інстанції було відхилено доводи касаційної скарги про не дослідження оригіналу договору оренди, оскільки сторонами факт укладення такого договору не оспорюється. Щодо справи № 904/8549/17, у цій справі, суди встановили, що відповідачами не надано суду будь-яких доказів, які б ставили під сумнів відповідність наданих прокурором копій спірного договору, з додатковими угодами до нього, їх оригіналам. Тобто, у вказаних справах фактичні обставини справи не є подібними до справи, яка зараз розглядається Судом, а тому суд касаційної інстанції вважає безпідставним посилання скаржника на вказані постанови Верховного Суду.

57. Крім того, Судом відхиляються доводи скарги щодо надмірного формалізму судів, з огляду на таке.

58. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

59. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

60. При цьому, колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

61. З огляду на викладене Касаційний господарський суд наголошує, що у даному випадку відмова у позові, у зв?язку з ненаданням позивачами, належним чином засвідченої копії оспорюваного протоколу, не є надмірним формалізмом, а є проявом реалізації принципу верховенства права та принципів господарського судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності, змагальності та диспозитивності. Справа розглядалась судами неодноразово, позивачі не були позбавлені можливості надати суду відповідні копії оспорюваного рішення загальних зборів, або ж звернутись до суду з відповідним клопотанням про витребування у відповідача необхідних документів, для надання їх суду, чого не було виконано позивачами, у межах визначених Господарським процесуальним кодексом України.

62. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (CASE OF UNIОN ALIMENTARIA SANDERS S.A. v. SPAIN № 11681/85).

63. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при постановленні рішення про відмову у позові не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи, а саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

65. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

66. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін. Щодо судових витрат

67. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на скаржника.

68. Як зазначалося, ОСББ "Гвоздичний - Тіниста", 16.05.2022, заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. У клопотанні відповідач, просив суд касаційної інстанції відшкодувати за рахунок позивачів 2 000 ,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції. В обґрунтування вимог до клопотання додано: засвідчену копію договір № 06/01/21-ГТ від 06.01.2021 та Додаток № 7 від 14.03.2022 до договору, звіт від 26.04.2022 про надані послуги за договором, у звіті вказано характер правової допомоги - написання пояснень у даній справі у суді касаційної інстанції.

69. З урахуванням вищезазначеного, та положень ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України, зважаючи, що представником ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" адвокатом Дябло Г.С. було підготовлено та подано пояснення, які фактично є відзивом на касаційну скаргу, заявлені ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" до стягнення з позивачів витрати на правничу допомогу адвоката у суді касаційної інстанції є належним чином обґрунтованими, водночас, зважаючи на те, що скаржником за касаційною скаргою виступив тільки один позивач - ОСОБА_1 , отже, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для часткового задоволення вимог ОСББ "Гвоздичний - Тіниста", викладених у клопотанні, та стягнення саме з ОСОБА_1 2.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції. Керуючись статтями 126, 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.03.2021 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 25.11.2021 у справі № 916/3074/20 залишити без змін.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гвоздичний -Тіниста" (65009, м. Одеса, вул. Тіниста, буд. 10, код ЭДРПОУ 40591658) 2.000,00 грн (дві тисячі гривень) 00 коп витрат на професійну допомогу адвоката в суді касаційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Л.В. Стратієнко Судді С.В. Бакуліна О.А. Кролевець