Постанова 4872 № 916/3074/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/3074/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Аленіна О.Ю., Філінюка І.Г. при секретарі - Лук`ященко В.Ю. за участю представників: від позивачів: Гаврилюк Ю.І. від відповідача: Дябло Г.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 05.03.2021, суддя в І інстанції О.А. Демешин, повний текст якого складено 11.03.2021 в м. Одесі у справі №916/3074/20 за позовом: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гвоздичний -Тіниста" про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників ОСББ ВСТАНОВИВ: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гвоздичний -Тіниста" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів ОСББ "Гвоздичний - Тіниста", оформлених протоколом від 24.01.2020 зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що при скликанні та проведенні загальних зборів порушені вимоги Законів України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", а також положення статуту ОСББ, відтак, були порушені права позивачів на участь у загальних зборах і голосуванні під час прийняття рішень, а рішення, ухвалені загальними зборами, були прийняті за відсутності кворуму і мають бути визнані недійсними за рішенням суду. Рішенням господарського суду Одеської області від 05.03.2021 у задоволенні позову відмолено. Рішення мотивовано тим, що позивачами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилався на те, що єдиною підставою відмови у задоволенні позовної заяви стало подання позивачами не посвідченої належним чином копії оскаржуваного протоколу та заперечення представника відповідача проти відповідності цієї копії оригіналу. Однак, частина 5 статті 91 ГПК України зобов`язує учасника справи підтверджувати своїм підписом відповідність копії лише того доказу, оригінал якого знаходиться у такого учасника. В позовній заяві зазначено, що оригінал оскаржуваного протоколу знаходиться у відповідача, а тому копія такого протоколу не має посвідчуватися підписами позивачів або їх представника. Всупереч частині 6 статті 91 ГПК України під час розгляду справи в суді першої інстанції оригінал оскаржуваного протоколу не був витребуваний ані за клопотанням представника відповідача, ані за ініціативою суду. Таким чином, суд першої інстанції не мав підстав не брати до уваги подану разом з позовною заявою копію оскаржуваного протоколу. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які спростовують обставини викладені у позовній заяві, зокрема, відповідачем не надано доказів того, що подана з позовною заявою копія протоколу не є дійсною. Отже, судом першої інстанції безпідставно взято до уваги необґрунтовані заперечення представника відповідача проти відповідності оригіналу поданої копії оскаржуваного протоколу. Положення частини 2 статті 86 ГПК України не було застосовано судом першої інстанції, через що судом був зроблений висновок, що протокол є основним доказом у справі, а іншим доказам та обставинам взагалі не надано оцінки. Також скаржник зазначав, що судом розглянуто дану справу із зайвим формалізмом, що є неприпустимим та призводить до обмеження права позивачів на справедливий суд, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ "Гвоздичний -Тіниста" заперечувало проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просило оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач, зокрема, вказував те, що не засвідчену копію протоколу, яку надали позивачі та яка не відповідає оригіналу, представник відповідача побачив лише при ознайомленні з матеріалами справи 12.01.2021 року. Таким чином, основний доказ (протокол зборів від 24.01.20 року) позивачі не надавали відповідачу ні в суді першої інстанції, ні при апеляційному оскарженні. Позивачами до матеріалів справи надані копії протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку та листів опитування (голосування) співвласників, які не посвідчені належним чином та не є доказами в розумінні статті 91 ГПК України. При розгляді справи представник відповідача в судовому засіданні заявив про невідповідність наданих позивачами копій документів їх оригіналам, але представник позивачів заперечила проти прийняття відзиву та доданих до нього доказів (в тому числі належним чином засвідчену копію протоколу від 24.01.2020 року зборів співвласників ОСББ "Гвоздичний -Тіниста") у зв`язку з пропуском, встановленого ГПК України строку подання цих документів. Також представник позивачів, в межах строку підготовчого провадження, не скористалась наданим статтею 81 ГПК України правом та не подала клопотання про витребування оригіналу протоколу загальних зборів від 24.01.2020 року ОСББ "Гвоздичний -Тіниста". Такі обставини доводять, що позивачі об`єктивно не були позбавлені можливості представити суду належні докази в порядку ст. ст. 74, 76 ГПК України або вжити достатніх заходів для їх одержання до звернення з позовом до суду на обґрунтування заявленого позову або на стадії підготовчого провадження. В апеляційній скарзі скаржник намагається ввести в оману суд, зазначаючи про нібито підроблення відповідачем протоколу загальних зборів співвласників ОСББ "Гвоздичний -Тіниста". На підтвердження зазначеного твердження позивачі надали до суду копію листування (копію роздруківки) в загальному чаті співвласників, які не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належними доказами у справі. При цьому відсутні будь-які докази, що можуть надати можливість ідентифікувати відправника повідомлення, а зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення. Причиною відмови в задоволенню позову є не надмірний формалізм суду, як зазначає скаржник, а невиконання саме скаржником приписів Господарського процесуального кодексу України та його відповідне відношення до підготовки документів, що надаються суду. Відповідач вважає, що саме скаржником при розгляді справи в суді першої інстанції порушені основні засади (принципи) господарського судочинства, передбачені ст. 2 ГПК України, а саме: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, тощо. Крім того, ні позивачі при розгляді справи в суді першої інстанції, ані апелянт в апеляційній скарзі не зазначають, яким чином прийняття загальними зборами рішення призвело до порушення саме їх прав або законних інтересів. Апелянт не зазначає і того, як порушення допущені при складанні зазначених документів та підрахунку голосів вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 рішення господарського суду Одеської області від 05.03.2021 скасовано, позов задоволено. Визнано недійсними та скасовано рішення загальних зборів ОСББ "Гвоздичний-Тіниста", оформлене протоколом від 24.01.2020 зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 . Постанову мотивовано тим, що: - матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивачів про проведення загальних зборів ОСББ "Гвоздичний -Тіниста"; - судом першої інстанції безпідставно відмовлено відповідачу у поновлені строку на подання відзиву на позов, оскільки строк на подання відзиву відповідачем пропущено з поважних причин, а тому апеляційний суд дійшов висновку, що строк подання відзиву на позов з доданими доказами пропущено з поважних причин, отже, апеляційний суд приймає вказані докази та розглядає справу з урахуванням наданих доказів відповідачем, долучених до відзиву. - апеляційним судом встановлено невідповідність листів опитування при голосуванні співвласників по квартирам АДРЕСА_20, АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», про які вказали позивачі, у зв`язку з чим, при визначенні результатів голосування було безпідставно зараховано голоси співвласників, загальна площа квартир яких становить 588,60 кв.м.; - рішення з питання порядку денного №4 "Про встановлення розміру внесків для утримання та експлуатації будинків та прибудинкової території ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" та порядку їх сплати", для прийняття якого згідно із статтею 8 розділу ІІІ Статуту та ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", необхідна кваліфікована більшість голосів (дві третини від загальної кількості усіх співвласників), є неприйнятим через недостатність голосів "за" співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_15 . Постановою Верховного Суду від 06.09.2021 касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Гвоздичний-Тіниста" задоволено частково. Постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 07.06.2021 у справі № 916/3074/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до апеляційного господарського суду. За висновком Верховного Суду, суд апеляційної інстанції оцінюючи докази, подані відповідачем разом з відзивом на позов, не врахував положень процесуального законодавства, та фактично оцінив докази, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції та які подано з порушенням строку, тоді як докази подані з порушенням строку, можуть бути прийняті судом тільки з урахуванням положень ст.ст. 80, 119 ГПК України, чого не було дотримано апеляційним судом. Отже, постанову апеляційного суду прийнято з порушенням норм процесуального права, ст.ст. 119, 165, 269 ГПК України, при неправильному застосуванні положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", у зв`язку з чим касаційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду, тому що висновок апеляційного суду про наявність підстав для задоволення позову є передчасним і необґрунтованим. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 прийнято справу № 916/3074/20 до провадження у новому складі колегії суддів та призначено її до розгляду на 25.11.2021р. У судовому засіданні апеляційного суду 25.11.2021 представник позивачів подав клопотання витребувати у ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" оригінал протоколу зборів співвласників багатоквартирних будинків за місцезнаходженням АДРЕСА_1 від 24.01.2020, з листами письмового опитування, а також призначити по справі технічну експертизу документа, на вирішення якої поставити питання: чи виготовлені (виконані) дані документи (фрагменти документа) у різний час; чи відповідає давність виконання протоколу зборів співвласників багатоквартирних будинків за місцезнаходженням АДРЕСА_1 від 24.01.2020, вказаній на ньому даті на аркушах протоколу; чи могли підписи на сторінках вказаного протоколу бути створені раніше вересня 2020 року; чи є ознаки пізнішого внесення поправок (дописок, допечаток) у цей протокол, а також клопотання поновити процесуальний строк для подання зазначених клопотань. Вказані клопотання судом апеляційної інстанції залишені без розгляду на підставі ст. ст. 13, 118 ГПК України, оскільки з такими клопотаннями заявник до суду першої інстанції не звертався, а до апеляційного суду вони подані після закінчення всіх процесуальних строків встановлених законом та судом, за відсутності підстав їх поновлення, визначених ст. 119 ГПК України. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власником 1/2 частки квартири АДРЕСА_16 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 30.07.2019, виданого державним нотаріусом Приморської державної нотаріальної контори у місті Одеса Ворсуляк А.М., зареєстрованого в реєстрі за № 6-383. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_17 на підставі договору дарування квартири від 19.10.1995, посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Беззубою Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № 6-3183. ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_18 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 01.09.1995 № НОМЕР_1 , виданого Органом приватизації державного житлового фонду Приморського району. ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" є юридичною особою, зареєстрованою у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 23.06.2016, номер запису: 15561020000058841. ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" діє на підставі Статуту, затвердженого рішенням установчих зборів ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" від 08.06.2016 року. Відповідно до п. 1 розділу І статуту ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків, що розташовані за місцезнаходженням: АДРЕСА_19 ; АДРЕСА_19 ; АДРЕСА_15 . 24.01.2020 були скликані загальні збори ОСББ "Гвоздичний - Тіниста", на вирішення яких поставлені наступні питання: 1) Організаційні питання проведення зборів. 2) Звіт про роботу правління ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" за 2019 рік. 3) Затвердження кошторису ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" на 2020 рік. 4) Про встановлення розміру внесків для утримання та експлуатації будинків та прибудинкової території ОСББ "Гвоздичний-Тіниста" та порядку їх сплати. 5) Про надання правлінню ОСББ повноважень на укладання колективних договорів з Філією "ОДЕСЛІФТ" ПАТ "Виробничого об`єднання "СТАЛЬКАНАТ-СІЛУР", з ТОВ "ТВ-СЕРРУС", з Південним РЕМ АТ "Одесаобленерго". 6) Затвердження штатного розкладу ОСББ "Гвоздичний-Тіниста". 7) Вибори нового складу правління ОСББ "Гвоздичний-Тіниста". 8) Про відкликання та обрання членів Ревізійної комісії ОСББ "Гвоздичний- Тіниста". Прийняті на цих зборах рішення оформлені відповідним протоколом зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням АДРЕСА_1 від 24.01.2020 року, який підписали голова зборів ОСОБА_4 та секретар зборів ОСОБА_5 . Предметом спору у даній справі є вимоги про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ "Гвоздичний - Тіниста" проведених 24.01.2020 (далі - оспорювані загальні збори). Звернувшись до господарського суду з даним позовом, позивачі в обґрунтування пред`явлених вимог посилались на те, що були порушені їх права при скликанні та проведенні загальних зборів. Так, позивачі зазначають, що протокол оспорюваних загальних зборів та листи письмового опитування мають численні порушення, які вплинули на результат голосування, у зв`язку з чим, по пункту 4 питання порядку денного загальних зборів неправильно здійснено розрахунок голосів, що вплинуло на позитивний результат голосування. Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд мотивував свої висновки тим, що єдиними належними та допустимими доказами, викладених в позові підстав, мають бути оригінали або належним чином завірені копії протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку та відповідні листи опитування. Позивачі надали суду незавірені належним чином копії протоколу оспорюваних загальних зборів з опитувальними листами, які не є доказами в розумінні ст. 91 ГПК України. При цьому, відповідач заперечує відповідність оригіналам копій, наданих позивачами, і, відповідно, не може підтвердити відповідність оригіналу копій письмових доказів, як це передбачено абзацом другим частини 5 статті 91 ГПК України. Позивачі не звернулись до суду із клопотанням про витребування у відповідача оригіналів вказаних доказів для огляду та дослідження їх судом. Водночас, представник позивачів заперечив проти прийняття відзиву з доданими до нього належним чином засвідченими копіями протоколу оспорюваних зборів та листів опитування (голосування) співвласників, який було подано з порушенням строку, встановленого ухвалою місцевого суду. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч. 6 ст. 91 ГПК України). Обов`язок доказування відповідно до ст. 74 ГПК України покладається на кожну сторону, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачами не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з правомірним та обґрунтованим висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні пред`явлених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позовних вимог, з огляду на таке. Частинами 2, 3 ст. 164 ГПК України встановлено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). У разі необхідності до позовної заяви додається клопотання про призначення експертизи, витребування доказів тощо. Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 Кодексу). Статтею 73 ГПК України визначено поняття доказів як будь-яких даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині 2 цієї статті, зокрема, письмовими доказами. За змістом частин 1, 2 статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, які подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Частиною 4 статті 91 ГПК України передбачено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Отже, Господарським процесуальним кодексом України, як процесуальним законом, не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма частини 4 статті 91 ГПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до статей 1, 23 Закону України "Про стандартизацію". Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 №55. Пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003) визначено, що відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису. Підпис відповідальної особи засвідчують на документі відбитком печатки організації, який ставлять так, щоб він охоплював останні кілька літер назви посади особи, яка підписала документ. Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого у копії. У разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів. Така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17. Судом встановлено, що місцевий господарський суд не прийняв у якості доказів копії протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням по АДРЕСА_1 від 24 січня 2020 року з опитувальними листами, додані до позовної заяви, та не надавав їм оцінки, оскільки вони не засвідчені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, відповідно до положень пункту 5.27 ДСТУ від 01.09.2003 №4163-2003. Тобто, до суду першої інстанції не було подано, відповідно до статті 91 ГПК України, оригінали або належним чином засвідчені копії протоколу зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням по АДРЕСА_1 від 24 січня 2020 року з опитувальними листами. Однак, відповідач заперечував проти відповідності наданих позивачами копій їх оригіналу і, відповідно, не міг підтвердити відповідність копій цих письмових доказів оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, як це передбачено абзацом другим частини 5 статті 91 ГПК України. Водночас, позивачі не звертались до суду із клопотанням про витребування оригіналів вказаних доказів у відповідача для огляду та дослідження їх судом, а проти прийняття відзиву з доданими до нього належним чином посвідченими копіями протоколу зборів співвласників багатоквартирних будинків від 24.01.2020р. та листів опитування (голосування) співвласників, представник позивачів заперечував, оскільки його було подано з порушенням строку, встановленого ухвалою місцевого суду. Відповідно ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 ст. 91 ГПК України передбачено, якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Отже, правильним є висновок місцевого суду, що позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, суд апеляційної інстанції не вважає за необхідне надавати оцінку іншим обставинам, на які посилалися позивачі обґрунтовуючи свої позовні вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутні оспорювані рішення загальних зборів ОСББ „Гвоздичний-Тіниста" від 24.01.2020року, визнання недійсними та скасування яких є предметом спору у справі. Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. Згідно з частинами першою - четвертою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Отже, у силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 ГПК України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов`язком суду. Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. В свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову. Крім того, згідно з пунктом 8 цієї норми, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Отже, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Водночас, згідно з частинами першою, шостою, дев`ятою статті 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Разом з цим, статтею 80 цього Кодексу, чітко врегульовано порядок та строки подання доказів учасниками справи. Так, за частиною 2 вказаної статті позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Згідно частини 4 цієї статті, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Частина 5 цієї статті визначає, що у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Стаття 119 ГПК України передбачає, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Системний аналіз статей 80, 119, 165, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні бути подані разом з відповідним позовом. При цьому докази, подані з порушенням строку, суд приймає, з урахуванням положень ст.ст. 80, 119 ГПК України, та обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії, тобто, лише у разі наявності об`єктивних обставин, які стали причиною порушення процесуального строку подання таких доказів (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Суд першої інстанції, врахувавши вищезазначені положення процесуального законодавства, не оцінював докази, подані відповідачем разом з відзивом на позов, які було подано з порушенням строку, тоді як докази подані з порушенням строку, можуть бути прийняті судом тільки з урахуванням положень ст.ст. 80, 119 ГПК України, чого не було дотримано відповідачем. А також недоречним слід визнати твердження представника скаржника у судовому засіданні апеляційного суду, що суд першої інстанції під час розгляду справи по суті, а також Верховний Суд під час касаційного перегляду даної справи ухилилися від здійснення правосуддя, оскільки такі твердження ґрунтуються лише на власних суб`єктивних припущеннях. Статтею 125 Конституції України визначено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. В силу ст. 317 ГПК України постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. А тому, такі огульні бездоказові звинувачення на адресу найвищого суду у системі судоустрою України, рішення якого є остаточними і не підлягають оскарженню, свідчать лише про низький рівень правової культури представника скаржника, оскільки форма викладу таких тверджень явно виходить за межі допустимої незгоди з діяльністю органу судової влади та завдає шкоди авторитету судової влади. За змістом статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права. ЄСПЛ у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справах «+4 посилання») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому безпредметне посилання скаржника в цій частині не приймається до уваги. Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги. Враховуючи викладене та беручи до уваги унормовані статтею 269 ГПК України межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Одеської області від 05 березня 2021 року № 916/3074/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 30.11.2021. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Аленін О.Ю. Філінюк І.Г.