Постанова 4824 № 357/3544/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 червня 2022 року м. Київ Унікальний номер справи № 357/3544/21 Апеляційне провадження 22-ц/824/6473/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді - доповідача Махлай Л.Д., суддів Немировської О.В., Ящук Т.І. сторони позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», подану через представника Власенка Артема Олександровича, на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2021 року, ухвалене під головування суді Цукурова В.П., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в с т а н о в и в : у березні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 16.12.2014 у розмірі 17 029, 27 грн. В обґрунтування позову зазначало, що з метою отримання банківських послуг, відповідач підписав заяву № б/н від 16.12.2014, відповідно до якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, в подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 13 000 грн. Проте свої зобов`язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 16.03.2021 складає 22 979,55 грн: заборгованість за тілом кредиту - 17 029,27 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 17 029,27 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 5 950,28 грн. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.12.2021 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд дійшов помилкового висновку, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Суд не врахував висновки Верховного Суд України, викладені у постанові 19.03.2014 у справі № 6-14цс14 та правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, які вказали що згідно правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Відповідачу відкрито картковий рахунок 16.12.2014 та видано кредитну картку зі строком дії до 06/18. Отже перебіг позовної давності починається зі спливом останнього дня місяця дії картки 30.06.2018, а банк звернувся у березні 2021 року без пропуску позовної давності. Крім того, відповідач звертався до банку з метою перевипуску карти. Під перевипуском карти розуміється випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися, у тому числі, і на перевипущеній картці. Вважає, що суд поклав на них заздалегідь недосяжний стандарт доказування. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи. Враховуючи ціну позову, а також ту обставину, що позивач, у позовній заяві зазначив про розгляд справи у його відсутності, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 16.12.2014 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н, згідно з яким він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до довідки позивача про розмір кредитного ліміту кредитний лімінт станом на 16.12.2014 складав 0 грн, станом на 17.12.2014 - 2 400 грн, станом на 18.12.2014 та 19.12.2014 - 0 грн, станом на 09.04.2015 - 2 000 грн, станом на 20.01.2016 - 12 500 грн, станом на 21.01.2016 - 13 000 грн, станом на 22.07.2018 - 0 грн. Відповідно до розрахунку, складеного позивачем, станом на 16.03.2021 розмір заборгованості за тілом кредиту - 17 029,27 грн, заборгованість за простроченим тілом кредиту - 17 029,27 грн, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України - 5 950,28 грн. За заявою позивача 06.12.2017 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А. вчинено виконавчий напис за реєстровим номером № 14456 за кредитним договором від 16.12.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитом у розмірі 29 385,40 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 12 659,14 грн, заборгованість за відсотками - 6 339,14 грн пеня - 8 511, 05 грн, штраф - 500 грн, штраф - 1 375,50 грн. Постановою Київського апеляційного суду 29.10.2019 виконавчий напис нотаріуса визнано таким, що не підлягає виконанню. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 17 029,27 грн, проте банк звернувся до суду з позовом поза межами позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Рішення суду в частині висновків суду про наявність та розмір заборгованості не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється. Колегія суддів перевіряє рішення суду лише в частині правильності застосування судом позовної даності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У позовній заяві позивач вказує на те, що за умовами договору відповідач мав погашати кредит щомісячними мінімальними обов`язковими платежами протягом дії картки. Відповідно до довідки відповідачу було видано дві кредитні картки, одна з яких строком дії до 08/17, а друга - строком дії до 06/18. Позивач звернувся до суду з позовом 25.03.2021, відтак період за який би можливо було стягнути заборгованість це період з 25.03.2018 по червень 2018 року (закінчення строку дії картки). Проте, відповідно до розрахунку та виписки з карткового рахунку у зазначений період відповідач не отримував кредитні кошти, а позивач лише нараховував відповідачу пеню у вказаний період. Відтак заборгованість, про яку заявлено позивачем виникла до 25.03.2018 і тому знаходиться поза межами позовної давності. Доводи позивача про те, що строк позовної давності слід рахувати з червня 2018 року не є обгрунтованими на зміст позовної заяви. Як вказувалося вище позивач сам стверджує, що відповідач мав сплачувати заборгованість щомісячними платежами, а не погасити заборгованість однією сумою у день закінчення строку договору. Відтак позивач знав про порушення свого права при кожному простроченні відвідачем сплати щомісячного платежу, а не лише після закінчення строку дії картки. Крім того, суд правильно зазначив, що звертаючись із заявою про вчинення виконавчого напису 26.09.2017 позивач достовірно знав про порушення свого права. Відтак висновку суду про пропуск позовної давності є правильними та доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не застосував до спірних правовідносин висновки Верховного Суд України, викладені у постанові 19.03.2014 у справі № 6-14цс14 та правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 є безпідставним, оскільки ці висновки стосуються іншого предмету спору, а саме, що строком договору є строк дії картки, та що після закінчення строку дії договору не нараховуються відсотки та штрафні санкції, передбачені умовами договору. До спірних же правовідносин підлягають застосуванню висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц та у інших постановах щодо обрахування позовної давності у разі, якщо умовами договору передбачено погашення заборгованості шляхом сплати щомісячних платежів. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України. Постанова складена 22.06.2022. Головуючий Л. Д. Махлай Судді О. В. Немировська Т. І. Ящук