Постанова 4824 № 754/3767/21

справа № 754/3767/21 головуючий у суді І інстанції Таран Н.Г. провадження № 22-ц/824/1314/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 15 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., за участю секретаря судового засідання: Сердюк К.О., розглянувши у відкритому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку, - в с т а н о в и в : У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», у якому просила суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 11 грудня 2019 року по 26 лютого 2021 року у розмірі 369 201 грн 04 коп.з послідуючим утриманням з цієї суми податків та загальнообов`язкових платежів. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 28 березня 2013 року працювала в ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння». 11 грудня 2019 року позивача звільнено з посади провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності бухгалтерії за власним бажанням згідно з частиною 3 статті 38 КЗпП України. Повний розрахунок з позивачем проведено тільки 26 лютого 2021 року, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з 11 грудня 2019 року по 26 лютого 2021 року включно, що становить 302 робочі дні (кількість днів затримки), виходячи з розрахунку середньоденної заробітної плати, яка складає 1 222 грн 52 коп. Тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні: 1 222 грн 52 коп.*302=369 201 грн 04 коп. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку, за період з 11 грудня 2019 року по 26 лютого 2021 року у розмірі 369 201 грн 04 коп. з утриманням з цієї суми податків та загальнообов`язкових платежів. Стягнуто ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у сумі 3 692 грн 01 коп. Повернуто ОСОБА_1 надмірно сплачену суму судового збору 07 грн 99 коп. Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та відповідністю їх вимогам статті 43 Конституції України, статей 47, 117 КЗпП України. Також судом першої інстанції визнано необґрунтованим клопотання відповідача, яке викладене к відзиві на позов, про зменшення суми належної до виплати, оскільки суду не надано доказів щодо виникнення заборгованості заробітної плати не з вини роботодавця. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» подало апеляційну скаргу, у якій просить змінити рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року в частині суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню на користь позивача, у сторону зменшення з урахуванням принципів розумності, співмірності та справедливості. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції ухвалене рішення з порушенням принципів цивільного судочинства та норм матеріального права. Судом першої інстанції не взято до уваги співмірність сум невиплаченої заробітної плати та суми середнього заробітку, про стягнення якого просить позивач, не враховано ступінь вини підприємства, адже державне оборонне підприємство має специфічний ринок збуту, оскільки продукція, яка виготовляється насамперед передбачається для забезпечення обороноздатності країни, а кошти за продукцію отримуються за державним замовленням, що у сукупності не нівелює вину підприємства, але має враховуватися при ухваленні рішення щодо суми яка підлягає до стягнення. У зв`язку з неможливістю погашення заборгованості через фактичну відсутність коштів на рахунку підприємства, та фінансовою кризою, яка виникла на підприємстві внаслідок відсутності державних оборонних замовлень підприємство не мало фактичної можливості своєчасної виплати належних працівникові сум. Затримка виплат зумовлена відсутністю фінансових надходжень на рахунки державного підприємства. Задоволення позовної заяви в повному обсязі призведе до порушення прав інших працюючих працівників оскільки має значне фінансове навантаження на підприємство та у свою чергу може стати підставою для виникнення заборгованості по заробітній платі іншим працівникам. Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляцій скаргу, у якому вона просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив обґрунтований тим, що відповідач в апеляційній скарзі не спростовує вказаний позивачем розмір заробітної плати та не наводить контррозрахунку. Відповідач в апеляційній скарзі просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, посилаючись на складну фінансову ситуацію підприємства, однак на підтвердження таких обставин доказів не надано. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, дійшла висновку про таке. Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 листопада 2013 року прийнята на роботу у ДП «КБ «Артилерійське озброєння» та 11 грудня 2019 року звільнена з посади провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку та звітності бухгалтерії за власним бажанням згідно з частиною 3 статті 38 КЗпП України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с. 8-10) та наказом від 10 грудня 2019 року № 373-к (а.с. 11). Відповідно до довідки ДП «КБ «Артилерійське озброєння» від 11 грудня 2019 року № 1072 заборгованість за заробітною платою ОСОБА_1 станом на 11 грудня 2019 року становить 190 850 грн 62 коп. (а.с. 12). Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 листопада 2020 року стягнуто з ДП «КБ «Артилерійське озброєння» на користь ОСОБА_1 заборгованість за заробітною платою в розмірі 147 850 грн 62 коп. (а.с. 13-15). 26 лютого 2021 року ДП «КБ «Артилерійське озброєння» перераховано на рахунок ОСОБА_1 заборгованість за заробітною платою у розмірі 147 850 грн 62 коп., що підтверджується роздруківкою із сайту https://www.privat24.ua, та відповідачем не заперечується (а.с. 16). Доводи і вимоги апеляційної скарги відповідача стосуються зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку з урахуванням принципів розумності, співмірності та справедливості, а тому рішення суду першої інстанції переглядаються судом апеляційної інстанції лише в цій частині. Положеннями статей 43, 45 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та встановлено гарантії права на відпочинок, що забезпечується, зокрема, наданням працівнику оплачуваної щорічної відпустки, на період якої за працівником зберігається його місце роботи (посада) та заробітна плата в силу статті 74 КЗпП України. Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. За змістом статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт не проведення з ним остаточного розрахунку. Пунктом 20 Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 висловив позицію, згідно якої, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (підпункт 2.2. пункт 2). Встановлено, що 11 грудня 2019 року позивача звільнено із займаної посади, а повний розрахунок з позивачем проведено 26 лютого 2021 року. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач має право на стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення по день проведення розрахунку. Разом із тим, відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Зокрема, такими правилами є правила про неустойку (статті 549 - 552 ЦК України). Аби неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина 1 статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а носить саме компенсаційний характер. По-перше, вона стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. По-друге, для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Аналогічно, звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач. З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: - розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; - період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; - ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; - інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та зазначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18). З огляду на очевидну не співмірність суми заявленого до стягнення середнього заробітку (369 201 грн 04 коп.) зі встановленим розміром заборгованості (147 850 грн 62 коп.), характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, апеляційний суд дійшов висновку про доцільність зменшення розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до 147 850 грн 62 коп., який буде справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям. Апеляційний суд відхиляє доводи позивача про недоведеність складної фінансової ситуації підприємства, на яку посилається ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» у своїй апеляційній скарзі, оскільки інформація про озброєння та матеріально-технічне забезпечення Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до статті 8 Закону України «Про державну таємницю» може відноситися до державної таємниці. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року підлягає зміні. Щодо судових витрат. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У пункті 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, у зв`язку зі зменшенням розміру суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, які підлягає до стягнення, (враховуючи розмір задоволених позовних вимог: 147 850 грн 62 коп. х 100% : 369 201 грн 04 коп. ціни позову = 40,04 %), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору за подачу позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 1 481 грн 70 коп. (40,04 % х 3 700 грн. : 100% = 1 481 грн 70 коп.). Оскільки апеляційну скаргу відповідача задоволено частково, з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги (5 538 грн 03 коп.), пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, що становить 3 320 грн (59,96 % х 5 537 грн 03 коп : 100 = 3 320 грн). Таким чином з ОСОБА_1 на користь ДП «КБ «Артилерійське озброєння» слід стягнути судовий збір у розмірі 1 838 грн 30 коп. (3 320 грн - 1 481 грн 70 коп. = 1 838 грн 30 коп.) Керуючись статтями 259, 268, 365 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 02 вересня 2021 року змінити, зменшивши розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 369 201 грн 04 коп. до 147 850 грн 62 коп. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» судовий збір у розмірі 1 838 грн 30 коп. Інформація про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 . Інформація про боржника: Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», код ЄДРПОУ 34297075, адреса місця розташування: місто Київ, вулиця Вадима Гетьмана,

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська