Постанова Одеський апеляційний суд № 505/4155/18

Номер провадження: 22-ц/813/2586/22 Справа № 505/4155/18 Головуючий у першій інстанції Вергопуло А. К. Доповідач Драгомерецький М. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого судді: Драгомерецького М.М., суддів колегії: Дришлюка А.І., Громіка Р.Д., при секретарі: Сидоренко А.О., переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,- В С Т А Н О В И В: 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 22 травня 2017 року о 14.00 год. ОСОБА_2 прийшов на особистий прийом заступника прокурора Одеської області ОСОБА_4, який проводився у кабінеті керівника Котовської місцевої прокуратури Одеської області. Відповідач приніс з собою свій телефон з вмонтованою відеокамерою для відеозйомки, який передав ОСОБА_3 та попросив знімати на нього спілкування з ОСОБА_4 .. При тому у нього не було для звернення до прокуратури жодних підстав, і це було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, а лише намір розповсюдити відносно позивача неправдиву інформацію, оскільки ОСОБА_2 не подав відносно позивача до прокуратури чи поліції жодної письмової заяви про будь-які правопорушення. ОСОБА_2 заявив ОСОБА_5 наступне: «Колишній начальник податкової міліції ОСОБА_1, який був звільнений з податкової міліції, разом з прокурором ОСОБА_11 створив організоване злочинне угрупування. ОСОБА_1 організував купу громадських організацій типа «Громадська рада Північного регіону», «Захист-2015», «Оберіг», який забрав «віджав» у ОСОБА_12 ставок. Сталося так: ОСОБА_1 послав заяву прокурору ОСОБА_11 на будь-якого підприємця. Що вони зробили з Ананьївськими підприємцями, як вони в Балті підприємства «віджали». І тоді, або вони платять їм, або вони забирають бізнес. Я прошу перевірити всі заяви, які були направлені від «Громадської ради Північного регіону», «Оберіг» і «Захист-2015». ОСОБА_1 був звільнений за корупцію, який є рейдером, є злочинцем». При поширені вказаної інформації відповідач не посилався на офіційні джерела, з яких він отримав її. В подальшому отриманий відеозапис, відповідач розповсюдив в Інтернет ресурсах. Спочатку він розмістив це відео на своїй сторінці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в Youtube, яке було переглянуто 123 рази, а потім, в цей же день, він розмістив його на своєму сайті «Котовські партизани», що стало доступним для перегляду кожному, хто відвідує його сайт. Позивач стверджує, що інформація, яка була поширена відповідачем, абсолютно не відповідає дійсності. Більше цього, поширена відповідачем негативна недостовірна інформація порушує його особисті немайнові права, зокрема, ганьбить його честь, гідність, а також завдає шкоди його діловій репутації. Вказана інформація має характер наклепу. Вищевказана інформація порушує його особисті немайнові права, що виражається у негативному упередженому ставленні до нього з боку осіб, які отримали таку інформацію від відповідача. Крім того, подібними діями відповідач охарактеризував позивача, як злочинця, звільненого за корупцію, як особу, що з легкістю порушує закон, як особу, яка не має високих моральних цінностей. Така необґрунтована характеристика пригнічує його честь та гідність. Пригнічення немайнових прав відносно яких Конституцією України передбачено обов`язок ставитись з повагою, обґрунтовується тим, що жодній нормальній цивілізованій людині неприємно чути (дізнаватись) про себе безпідставне звинувачення у вчиненні злочинних діянь та інших ганебних вчинків, з точки зору моралі. У зв`язку із неправомірним поширенням відповідачем широкому колу осіб недостовірної негативної інформації відносно нього, йому спричинено моральну шкоду, він знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу. В результаті чого, у нього різко знизилась працездатність, що, в свою чергу, негативно впливає на виконання його трудових обов`язків та на повагу робочого колективу і громадян до нього, а також стало причиною порушення функції сну. Спричинену йому моральну шкоду позивач оцінює у 300 456,00 грн.. Позивач, уточнивши вимоги позову, просив суд визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , що поширена ОСОБА_2 , про те, що він, ОСОБА_1 , вчинює злочини, входить в угрупування, яке займається здирництвом, а саме: «Колишній начальник податкової міліції ОСОБА_1, який був звільнений з податкової міліції, разом з прокурором ОСОБА_11 створив організоване злочинне угрупування. ОСОБА_1 організував купу громадських організацій типа «Громадська рада Північного регіону», «Захист-2015», «Оберіг», який забрав «віджав» у ОСОБА_12 ставок. Сталося так: ОСОБА_1 послав заяву прокурору ОСОБА_11 на будь-якого підприємця. Що вони зробили з Ананьївськими підприємцями, як вони в Балті підприємства «віджали». І тоді, або вони платять їм, або вони забирають бізнес. Я прошу перевірити всі заяви, які були направлені від «Громадської ради Північного регіону», «Оберіг» і «Захист-2015». ОСОБА_1 був звільнений за корупцію, який є рейдером, є злочинцем»; заборонити ОСОБА_2 поширювати інформацію відносно нього, ОСОБА_1 , яка порушує його особисті немайнові права та не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили, спростувати інформацію, вказану в попередньому пункті, шляхом розміщення на сторінці в YouTube - «ІНФОРМАЦІЯ_1» та на сайті «Котовські партизани» відео-звернення наступного тексту: «поширена мною, ОСОБА_2 інформація 22.05.2017 року на сайті «Котовські партизани» - та в YouTube: «ІНФОРМАЦІЯ_1» відносно ОСОБА_1 , була недостовірною і не відповідає дійсності про те, що: «Колишній начальник податкової міліції ОСОБА_1, який був звільнений з податкової міліції, разом з прокурором ОСОБА_11 створив організоване злочинне угрупування. ОСОБА_1 організував купу громадських організацій типа «Громадська рада Північного регіону», «Захист-2015», «Оберіг», який забрав «віджав» у ОСОБА_12 ставок. Сталося так: ОСОБА_1 послав заяву прокурору ОСОБА_11 на будь-якого підприємця. Що вони зробили з Ананьївськими підприємцями, як вони в Балті підприємства «віджали». І тоді, або вони платять їм, або вони забирають бізнес. Я прошу перевірити всі заяви, які були направлені від «Громадської ради Північного регіону», «Оберіг» і «Захист-2015». ОСОБА_1 був звільнений за корупцію, який є рейдером, є злочинцем»; стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 300 456,00 грн. та судові витрати; зобов`язати відповідача розмістити вказані вище спростування на YouTube каналі - « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та на сайті «Котовські партизани» та на Фейсбук строком до одного року; зобов`язати відповідача видалити всі обвинувальні виказування відносно ОСОБА_1 , а також відео під назвою «Моє сьогоднішнє спілкування із заступником обласного прокурора ОСОБА_4 від ІНФОРМАЦІЯ_5, яке розміщено на YouTube каналі - «ІНФОРМАЦІЯ_1» та на сайті «Котовські партизани»; в строк до двох неділь, після набрання рішенням суду законної сили, потребувати видалити вказану інформацію і відео третіх осіб, які розмістили його в засобах масової інформації та сайтах, каналах та інших Інтернет ресурсах. Відповідач у підготовчому судовому засіданні, яке відбулось 27.02.2019 року, позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні. Вказував, що він не є автором спірного відеозапису та власником сайтів. На наступні призначені судові засідання відповідач жодного разу не з`явився. Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. На підставі ст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», на виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від 02.03.2022р. та 16.03.2022р., у зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р., керуючись статтею 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішення Ради суддів України №9 від 24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого: Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду. Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та за відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною 3 ст.13 ЦПК України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Учасники справи мають права, встановлені ст. ст. 43, 49 ЦПК України, в тому числі, ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Суд здійснює виклик сторін у судові засідання, в тому числі, шляхом надіслання судових повісток в порядку, встановленому ст. ст.128, 130 ЦПК України. Сторони по справі про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлене 21 червня 2022 року. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи наведені у апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. У частинах 1 та 2 статті 367 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до статті 28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. Згідно із частиною четвертою статті 32 Конституції України та статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - кожному гарантується право на захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію. Частиною першою статті 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація (частина перша статті 201 ЦК України). Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканим. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Позови про захист гідності, честі та ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16-ц. Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати. Позови про захист честі, гідності чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (статті 3, 28). Згідно із роз`яснень, викладених у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 року №1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом (абзац 3 пункту 17постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»). У пункті 18 цієї ж постанови зазначено, що згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 10 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Згідно із частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Як стверджує позивач, на веб-сайті «Котовські партизани» « ІНФОРМАЦІЯ_2 », « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та YouTube-каналі: « ІНФОРМАЦІЯ_1 » « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відповідачем було розміщено відеозапис, на якому було розповсюджено інформацію наступного змісту: «Колишній начальник податкової міліції ОСОБА_1 , який був звільнений з податкової міліції, разом з прокурором ОСОБА_11 створив організоване злочинне угрупування. ОСОБА_1 організував купу громадських організацій типа «Громадська рада Північного регіону», «Захист-2015», «Оберіг», який забрав «віджав» у ОСОБА_12 ставок. Сталося так: ОСОБА_1 послав заяву прокурору ОСОБА_11 на будь-якого підприємця. Що вони зробили з Ананьївськими підприємцями, як вони в Балті підприємства «віджали». І тоді, або вони платять їм, або вони забирають бізнес. Я прошу перевірити всі заяви, які були направлені від «Громадської ради Північного регіону», «Оберіг» і «Захист-2015». ОСОБА_1 був звільнений за корупцію, який є рейдером, є злочинцем». Позивачем надано диск, де містяться скріншоти з вказаних Інтернет-сторінок; відео прийому заступника прокурора Одеської області ОСОБА_4; відео, де позивач знімає Інтернет-сторінки на комп`ютері (а.с. 50 т. 1). Докази для належного підтвердження власника веб-сайту відсутні у зв`язку із тим, що сторона позивача вважала недоцільним самостійне відшукування або витребування таких доказів. З наданого позивачем на диску відео прийому заступника прокурора Одеської області ОСОБА_4 вбачається, що відповідач прийшов на прийом до заступника прокурора та у своєму зверненні просив провести перевірку вказаних ним фактів. Таким чином, відповідач звернувся до заступника прокурора Одеської області не з метою приниження честі, гідності та ділової репутації позивача, а з метою перевірки вказаних ним фактів, тобто відповідач реалізував своє право на звернення. Інтернет-мережа при реєстрації сторінки не вимагає ідентифікацію особи згідно особистих документів (паспорта, свідоцтва про народження), то ідентифікувати особу, яка публікує, поширює певну інформацію неможливо за винятком сторінок, які створені і інформацію про які поширюють офіційно державні органи, офіційні особи. Таким чином позивачем не надано доказів того, що саме відповідач поширював або є автором публікацій. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, встановивши відсутність належних та допустимих доказів того, що саме відповідач ОСОБА_2 поширював або є автором публікацій в мережі Інтернет, а також те, що поширення цієї інформації порушує особисті немайнові права позивача, або завдає шкоди його відповідним особистим немайновим благам чи перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання інформації недостовірною та її спростування. Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, то підстави для її задоволення відсутні, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог про визнання недостовірної інформації та її спростування. Апеляційний суд не бере до уваги Протокол допиту ОСОБА_2 від 27 липня 2018 року, долучений до апеляційної скарги, оскільки не встановлено винятковості випадку її неподання суду першої інстанції та доведеності того, що такі докази сторона позивача не могла надати у суді першої інстанції. Фактично всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права. Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За встановлених обставин, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи та порушення прав скаржника. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення. Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 31 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до суду касаційної інстанції. Повний текст судового рішення складено: 21 червня 2022 року. Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк Р.Д. Громік