Постанова Одеський апеляційний суд № 495/4359/17

Номер провадження: 22-ц/813/4702/22 Справа № 495/4359/17 Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23.05.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого - Громіка Р.Д., суддів - Драгомерецького М.М., Дришлюка А.І., за участю секретаря - Хухрова С.В., розглянувши у спрощеному порядку за відсутністю учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2021 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року по справі №495/4359/17 за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, ВСТАНОВИВ: 1.

ОПИСОВА ЧАСТИНА. Короткий зміст заяви. Відповідач ОСОБА_2 звернувся 12.09.2019 року до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2017 року по справі №495/4359/17 за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Свою заяву відповідач ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що в провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебувала цивільна справа №495/4359/17 за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу. Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області було задоволено уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та визнано за позивачкою ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставою для звернення позивачки ОСОБА_1 до суду став начебто укладений договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 62000,00 грн., а відповідач зобов`язаний був повернути їх до 01.02.2017 року. У зв`язку з невиконанням грошового зобов`язання перед позивачкою ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 передав позивачці у вигляді відступного - право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому на підставі договору дарування, серії ВМА №028676, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Тітовою Т.С., зареєстрований в реєстрі за №3382. Під час винесення рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2017 року по справі №495/4359/17 за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, позивачка ОСОБА_1 приховала, що вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 31 березня 2012 року, більш того, заявник ОСОБА_2 не підписував ніякого договору позики, а тим більше заяви про визнання позовних вимог по зазначеній вище справі, тому що просто не міг взяти в борг гроші у своєї дружини та погодитися з передачею права власності позивачці на квартиру, яка була йому подарована ще до шлюбу. Одначасно, він запречує той факт, що взагалі написав розписку, згідно якої взяв у борг грошові кошти у позивачки у сумі 62000,00 грн. Як зазначив ОСОБА_2 більш ніж півтора року вони не проживають з позивачкою разом, проте, що спірна квартира за рішенням суду була відчужена на користь позивачки ОСОБА_1 , заявник дізнався, коли хотів переоформити спірну квартиру у нотаріуса. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції. Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.10.2017 року по справі №495/4359/17 за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено. У задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату правової допомоги у сумі 10 000,00 гривень (квитанція № 5 від 21.09.2021 року); витрати на проведення експертизи у сумі 7207, 62 гривні (квитанція від 17.05.2021 року), та витрати по сплаті судового збору у сумі 1395, 00 гривень (квитанція від 12.09.2019 року). Короткий зміст та доводи апеляційної скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану ухвалу скасувати та винести нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами ріщення за уточненим позовом відмовити, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права. Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено матеріали справи та зроблено помилкові висновки щодо нововиявлених обставин. Короткий зміст відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу. У відзиві ОСОБА_1 зазначає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Сповіщення сторін. У судове засідання, призначене на 12 травня 2022 року, сторони у справі не з`явились, були належним чином сповіщені про дату, час та місце слухання справи. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 23 травня 2022 року, про що зазначено у вступній частині постанови Одеського апеляційного суду. 2.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог заяви, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до припису п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Так, задовольняючи заяву, суд першої інстанції послався на те, що в даному випадку, з врахування предмету розгляду даної справи, оскільки суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що заявник ОСОБА_2 не підписував договір позики від 18.12.2016 року та клопотання про розгляд справи у його відсутність від 20.10.2017 року, що визнається судом як істотна для справи обставина, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, адже заявник ОСОБА_2 взагалі не був обізнаний про розгляд зазначеної вище справи та про існування договору позики від 18.12.2016 року та клопотання про розгляд справи за його відсутністю, а отже виникає необхідність виправлення судових помилок, допущених при постановленні зазначеного вище рішення суду, що виправдовує втручання в принцип юридичної визначеності з розумним ступенем пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями, зокрема дотримання принципу верховенства права. Однак колегія суддів погодитись з такими висновками суду першої інстанції не може з огляду на наступне. Відповідно до ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд: 1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду; 2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду; 3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова. Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, приймає постанову. З матеріалів справи вбачається, що об`єктом перегляду за заявою про нововиявлені обставини було рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 жовтня 2017 року. Таким чином, судове рішення, яке повинно бути винесено за результатом розгляду заяви про нововиявлені обставини, має бути за формою рішенням. Однак суд першої інстанції постановив ухвалу, чим порушив форму процесуального рішення та, відповідно, норми процесуального права. Додатково суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з частиною другою статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рощення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV V. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27,28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Суд першої інстанції неправильно надав оцінку щодо класифікації нововиявлених обставин, що також є порушенням норм процесуального права. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про відмову у відкритті провадження, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та передання справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22 вересня 2021 року скасувати. Справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі у іншому складі суду. Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 23 травня 2022 року. Головуючий Р.Д. Громік Судді: М.М. Драгомерецький А.І. Дришлюк