Постанова Київський апеляційний суд № 752/10127/13-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/3989/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 червня 2022року місто Київ справа № 752/10127/13-ц Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року про відмову у задоволенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, постановлену під головуванням судді Машкевич К.В., у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського Олександра Володимировича про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , заінтересована особа: стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський О.В. звернувся до суду з поданням, в якому просив: тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон боржника ОСОБА_1 до погашення заборгованості за виконавчим документом. В мотивування вимог посилався на те, що на виконанні у нього знаходиться виконавче провадження №64330599 з виконання виконавчого листа №752/10127/13-ц, виданого 01 квітня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість в розмірі 57440,52 доларів США та 1000000 грн. Вказував, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року замінено сторону стягувача з ПАТ «Родовід Банк» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал». Зазначав, що 29 січня 2021 року постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження №64330599, яку разом з викликом приватного виконавця 01 лютого 2021 року рекомендованим листом направлено боржнику за її адресою проживання, яка вказана у виконавчому документі. Посилався на те, що з метою забезпечення реального виконання рішення суду, 29 січня 2021 року винесено постанову про арешт майна та коштів боржника у межах суми звернення стягнення, про що боржник повідомлений належним чином. Вказував, що оскільки відслідкувати трек-відправлення №015804236652 не можливо, 03 листопада 2021 року приватним виконавцем на адресу боржника рекомендованим листом повторно направлено виклик (фіскальний чек №0315804441710), відповідно до якого зобов'язано боржника з'явитися до виконавця та надати документи і відомості, згідно з зазначеним у виклику переліком. Вказаний виклик було отримано божником 06 листопада 2021 року, згідно з даними сайту ПАТ «Укрпошта». Зазначав, що у зазначену у виклику дату та час боржник до приватного виконавця не з'явилася, вимоги приватного виконавця ігнорує, заборгованість за виконавчим документом не сплачує. Посилався на те, що з метою перевірки майнового стану боржника, 25 листопада 2021 року приватним виконавцем здійснений виїзд за адресою проживання боржника, при якому встановлено, що двері квартири ніхто не відчинив, в зв'язку із чим перевірити майновий стан не виявилось можливим, про що складено акт приватного виконавця від 25 листопада 2021 року. Вказував, що вжитими ним заходами встановлено, що ліквідного рухомого та нерухомого майна за боржником не зареєстровано. Коштів на виявлених рахунках боржника у банківських установах в розмірі, достатньому для задоволення вимог стягувача недостатнього. Боржник офіційно ніде не працює, пенсію не отримує. Зазначав, що на його запит щодо перетину боржником державного кордону України, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28 серпня 2021 року надано відповідь про те, що ОСОБА_1 перетинає державний кордон України, а саме з дати набрання рішення законної сили, боржник 15 разів виїжджала за межі державного кордону України. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року у задоволенні вказаного подання відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, стягувач ТОВ «Вердикт Капітал» подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що виконавець не повинен пересвідчуватися в отриманні боржником копії постанови про відкриття провадження, оскільки це суперечить положенню ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначав, що боржник про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій або інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження», не повідомив державного виконавця та не звертався з письмовими заявами до виконавця. Посилався на те, що суд першої інстанції, розглядаючи подання приватного виконавця, не взяв до уваги наведені фактичні обставини та норми матеріального права, внаслідок чого постановив ухвалу з хибними висновками та не взяв до уваги те, що рішення суду, яке набрало законної сили та яке звернуто до примусового виконання, довгий час не виконується боржником. Вказував, що приватний виконавець долучив до подання всі належні та допустимі докази, які судом першої інстанції необґрунтовано були відхилені та не досліджені належним чином, та не було надано правової оцінки, що призвело до постановлення необґрунтованого рішення у формі ухвали. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Від стягувача ТОВ«Вердикт Капітал»на адресу апеляційного суду надійшло клопотання, в якому останній просив розглядати справу у відсутність його представника. Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що приватним виконавцем не надано доказів того, що боржник безпідставно не з`являлася на виклики приватного виконавця, або доказів, які дають підстави вважати, що боржник має намір ухилитися від виконання рішення суду шляхом залишення території України, а також доказів того, що вчинено всі дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», спрямовані на погашення боржником суми боргу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Так, статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Згідно з статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 19 ч.3 ст.18 вказаного Закону України встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів. Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері. Відповідно до п.5 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду зобов`язань. Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне. Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню відповідно до положення ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Згідно ч.3 ст.441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні. Оскільки, відповідно до положень статті 441 ЦПК України подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду належить з`ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково. Ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин. Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов`язання заходів визначається судом. Мотивування судового рішення про обмеження права лише двома складовими: наявністю статусу боржника у виконавчому провадженні та непогашенням боргу в добровільному порядку, що зумовлюють необхідність у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання виконавчих документів не відповідає вимогам законодавства. Юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду передбачені саме за ухилення від виконання зобов`язань, а не за наявність факту їх невиконання При цьому, під ухиленням від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням слід розуміти такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним таких обов`язків. Саме невиконання боржником самостійно зобов`язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків. На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В. знаходиться виконавче провадження №64330599 з виконання виконавчого листа №752/10127/13-ц, виданого 01 квітня 2016 року Голосіївським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «Родовід Банк» 57440 доларів США 52 центів та 1000000 грн. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк» на виконання рішення суду від 05 серпня 2015 року на ТОВ «Вердикт Капітал». 26 листопада 2021 року ТОВ «Вердикт Капітал»звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кошарського О.В. від 29 січня 2021 року відкрито виконавче провадження №64330599 з виконання виконавчого листа №752/10127/13-ц, якою боржника, окрім виконання рішення суду, зобов`язано подати декларацію про доходи й майно та попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Згідно супровідного листа від 29 січня 2021 року №64330599/378 приватним виконавцем Кошарським О.В. було направлено копії постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 для виконання за адресою вказаною у виконавчому документі: АДРЕСА_1 . Відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, яка діяла на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Однак, будь-яких даних про те, що вказана постанова про відкриття виконавчогопровадження на виконання вимог абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» направлялася боржнику матеріали справи не містять. 29 січня 2021 року приватним виконавцем Кошарським О.В. винесено постанови про арешт майна та арешт коштів боржника, які відповідно до супровідних листів №64330599/381, №64330599/382 від 29 січня 2021 року були направлені на адресу боржника ОСОБА_1 , однак відомості щодо належного направлення вказаних постанов боржнику в матеріалах подання відсутні. В межах виконавчого провадження №64330599 приватним виконавцем Кошарським О.В. були направлені запити до різних державних органів та банківських установ з метою з`ясування наявності коштів, рухомого або нерухомого майна боржника, на яке може бути звернуто стягнення. Згідно повідомлення ДФС України, УПФУ України про відкриті рахунки у банківських установах, про джерела отримання доходів божника фізичної особи, про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про осіб які отримують пенсію - інформація відсутня. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна - інформація щодо наявності нерухомого майна боржника відсутня. Відповідно до відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 11 лютого 2021 року кошти на рахунку боржника відсутні/накладено арешт. Згідно відповідей Міністерства внутрішніх справ України від 29 січня 2021 року, 01 листопада 2021 року відсутні дані про зареєстровані за боржником транспортні засоби. З матеріалів справи вбачається, що 25 листопада 2021 року приватним виконавцем Кошарським О.В. було здійснено виїзд за адресою проживання боржника ОСОБА_1 :АДРЕСА_1 , однак двері квартири ніхто не відчинив. Перевірити майновий стан та встановити фактичне місце проживання боржника виявилось неможливим, про що приватним виконавецм було складено акт. При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів про направлення приватним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_1 повідомлення про те, що приватним виконавцем 25 листопада 2021 року буде здійснено виїзд за місцем проживання (реєстрації) ОСОБА_1 . Посилання приватного виконавця на отримання боржником 06листопада 2021 року його виклику від 03листопада 2021 року, про що є відомості на сайті https://track.ukrposhta.ua не є належним доказом у розумінні вимог закону, оскільки у вказаному трекінгу зазначено, що відправлення вручено за довіреність. При цьому ким саме - не вказано. Звертаючись до суду з даним поданням, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Кошарський О.В. вказував на те, що боржник ОСОБА_1 свідомо ухиляється від виконання рішення суду, не вчиняє жодних дій, спрямованих на таке виконання у виконавчому провадженні. Також зазначав, що на його запит щодо перетину боржником державного кордону України, Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 28 серпня 2021 року надано відповідь про те, що ОСОБА_1 перетинає державний кордон України, а саме з дати набрання рішення законної сили, боржник 15 разів виїжджала за межі державного кордону України. З відповіді Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_1 27 липня 2021 року перетнула кордон України - виїзд Київ (Жуляни). При цьому, доказів про те, що боржник ОСОБА_1 повернулася до України матеріали справи не містять. Разом з тим, під ухиленням від виконання зобов`язання варто розуміти такі дії чи бездіяльність з боку боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним рішення суду, за наявності при цьому можливостей вчинити дії в порядку його виконання та за відсутності об`єктивних обставин, які перешкоджають виконанню. У зв`язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених законом, зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Крім того, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб. Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів. Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином. У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку з неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalov. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78 - 82). Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії » (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes andFoldesne Hajlikv. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121). Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов`язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. згадуване вище рішення європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 124 і згадуване вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии"» § 35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70). Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, ВанЛейвен іДе Мейере протиБельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, § 60). Тобто, застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин. Звертаючись з поданням про тимчасове обмеження права боржника на виїзд за межі України, приватний виконавець направив до суду подання, копію матеріалів виконавчого провадження без надання будь-яких доказів про повідомлення боржника ОСОБА_1 щодо відкриття провадження. Неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання можуть бути однією з підстав для відмови у задоволенні клопотання. В даному конкретному випадку, враховуючи фактичні обставини справи та зміст подання приватного виконавця Кошарського О.В. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, зокрема, відсутність у поданні вказівки на дії ОСОБА_1 , які свідчать про ухилення від виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 05 серпня 2015 року, а також враховуючи, що додані до подання матеріали виконавчого провадження не підтверджують факту умисного ухилення боржника від виконання покладених на неї зобов`язань, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав вважати ОСОБА_1 такою, що свідомо та умисно ухиляється від виконання покладених на неї судовим рішення зобов`язань. А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення подання. При цьому колегія суддів враховує, що наявність лише невиконаного зобов`язання не є підставою для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України передбачена законом не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, а також враховуючи, що тягар доказування наявності факту ухилення від виконання зобов`язань покладається на виконавця, який цього факту не довів, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні подання. Доводи апеляційної скарги про те, що боржник свідомо ухиляється від виконання рішення суду та не вчиняє жодних дій, спрямованих на таке виконання у виконавчому провадженні, колегія суддів не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять жоказів умисного ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на неї рішенням суду. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ухвала Голосіївського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року є законною та обґрунтованою, постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий: Судді: