Ухвала КАС ВС № 160/3995/19

УХВАЛА 14 червня 2022 року м. Київ справа № 160/3995/19 адміністративне провадження № К/990/12482/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 14 грудня 2021 року у справі №160/3995/19 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування припису, в с т а н о в и в: Арбітражний керуючий ОСОБА_1 звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив: - визнати незаконним та скасувати припис Головного територіального управління юстиції у Київській області про недопущення повторних порушень від 29 березня 2019 року №03/19; - визнати незаконним та скасувати розпорядження Головного територіального управління юстиції у Київській області про усунення порушень від 29 березня 2019 року №03/19. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Головного територіального управління юстиції у Київській області про недопущення повторних порушень від 29 березня 2019 року №03/19; визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного територіального управління юстиції у Київській області про усунення порушень від 29 березня 2019 року №03/19; стягнуто на користь Арбітражного керуючого ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1536,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Київській області. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 20 травня 2021 року касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Київській області задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року скасовано в частині вимог про визнання протиправним та скасування припису ГТУЮ у Київській області про недопущення повторних порушень від 29 березня 2019 року №03/19. Направлено в цій частині справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду. Залишено без змін рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2020 року в частині вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження ГТУЮ у Київській області про усунення порушень від 29 березня 2019 року №03/19. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду 14 грудня 2021 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано припис Головного територіального управління юстиції у Київській області про недопущення повторних порушень від 29 березня 2019 року №03/19. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) втретє звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 18 травня 2022 року за допомогою засобів поштового зв`язку. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. З 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Раніше подані касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 27 січня 2022 року та від 08 квітня 2022 року повернув на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судових рішень. Як на підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували пункт 51 постанови Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №160/3995/19, а саме: вимог статті 28 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343-XII) та неправильно застосували абзац 10 частини другої статті 41 Закону №2343-XII. Суд наголошує, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку . Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Однак, зі змісту касаційної скарги не вбачається, що скаржник у касаційній скарзі формально робить посилання на не правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права без конкретизації того який саме висновок щодо зазначених норм права сформований Верховним Судом, не правильно застосований судами під час винесення оскаржуваних судових рішень. Відтак, касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами попередніх інстанцій. З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Суд також констатує необґрунтованість доводів скаржника щодо порушення судом норм процесуального права, зокрема положень статті 246 КАС України, оскільки за приписами пункту 4 частини четвертої 328 КАС України ці підстави не віднесені нормами КАС України до категорії виключних випадків. У скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначене свідчить про ігнорування скаржником роз`яснень, раніше наданих Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, у частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень. Інші доводи касаційної скарги наведені без взаємозв`язку із підставами оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу потрібно повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд у х в а л и в: Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду 14 грудня 2021 року у справі №160/3995/19 за позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування припису повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя О.А. Губська