Постанова КЦС ВС № 947/27151/20

Постанова Іменем України 08 червня 2022 року м. Київ справа № 947/27151/20 провадження № 61-13158св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Степ-УА», товариство з обмеженою відповідальністю «Фламенко», третя особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-УА», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., Громіка Р. Д. від 16 червня 2021 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-Уа» (далі - ТОВ «Степ-Уа»), товариства з обмеженою відповідальністю «Фламенко» (далі - ТОВ «Фламенко», третя особа - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2 612 кв.м., від 21 березня 2011 року. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Фламенко» із пов`язаними з ним особами не визнають її права на належне їй прибудоване нежитлове приміщення площею 525,6 кв.м., яке розташовано на окремій земельній ділянці площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049 за адресою: АДРЕСА_1 , яке було частиною вбудовано-прибудованого приміщення площею 2 612,0 кв.м. У свою чергу, ТОВ «Фламенко» не визнаючи права третьої особи ОСОБА_1 , обґрунтовують свої права, посилаючись на оспорюваний договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2 612 кв.м., від 21 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., за реєстровим № 657, що був укладений між ТОВ «Фламенко» та ТОВ «Степ-Уа». Вважає, що договір купівлі-продажу від 21 березня 2011 року є недійсним, оскільки був укладений всупереч діючої ухвали про арешт майна, що було предметом договору, спірний договір є фраудаторним правочином, вчиненим ТОВ «Фламенко» з метою ухилення від виконання рішення суду про витребування у ТОВ «Фламенко» спірного нежитлового приміщення. Крім того, договір купівлі-продажу від 21 березня 2011 року був посвідчений пов`язаним із відповідачами нотаріусом з порушенням статті 9 Закону України «Про нотаріат» та з порушенням статті 377 ЦК України - без зазначення в договорі кадастрового номеру земельної ділянки, на якій розташована нерухомість та без сплати грошових коштів. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продаж від 21 березня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А., за реєстровим № 657, укладеним між ТОВ «Фламенко» та ТОВ «Степ-Уа». Вирішено питання про судовий збір. Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що ТОВ «Фламенко», як продавцем, вчинено оспорюваний договір купівлі-продажу від 21 березня 2011 року за три дні до того, як рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2011 року по цивільній справі № 1512/2-1890/11, яким суд зобовязав ТОВ «Фламенко» повернути в натурі ТОВ «Торговий центр «Південний» нежитлове приміщення, мало набрати законної сили. Отже продавець ТОВ «Фламенко» не міг не усвідомлювати негативних наслідків набрання законної сили рішенням суду про витребування нерухомого майна на користь ТОВ «Торговий центр «Південний». Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Фламенко» задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачка, яка не є стороною оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року, на дату його укладення не мала жодних речових прав на нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2 612,0 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку, на якій воно знаходиться. Отже, оспорюваним договором купівлі-продажу від 21 березня 2011 року жодним чином не могло бути порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси позивачки й у відповідності статей 15, 16 ЦК України її право не підлягає судовому захисту. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи вимог касаційних скарг У серпні 2021 року ТОВ «Степ-Уа» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України). У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду: від 11 березня 2020 року в справі № 404/6619/17, від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц, від 07 жовтня 2020 року в справі № 766/674/17, від 21 вересня 2020 року в справі № 177/1947/16-ц, від 10 березня 2021 року в справі № 201/8412/18, від 28 лютого 2019 року в справі № 646/3972/16-ц, від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17, від 26 травня 2021 року в справі № 750/5751/20-ц; постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-605цс16, від 24 травня 2017 року в справі № 6-640цс17, від 18 січня 2017 року в справі № 6-2552цс16; постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 543/730/14-ц, від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц, від 18 квітня 2018 року в справі № 439/212/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування статті 203, 215 ЦК України та пункту першого частини першої статті 287 ЦПК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази, суд необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України). У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 19 травня 2021 року в справі № 693/624/19, від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17, від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18, від 22 жовтня 2020 року в справі № 335/6054/18; постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 369/11268/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо застосування частини третьої статті 215 ЦК України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Узагальнені доводи відзивів на касаційні скарги У вересні 2021 року ТОВ «Фламенко» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін. Зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, ухваленою судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У вересні 2021 року ТОВ «Фламенко» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не доведено належним чином підстави позову, а саме, що оспорюваний правочин від 21 березня 2011 року у зв`язку з його укладенням порушує її права та охоронювані законом інтереси. У жовтні 2021 року ТОВ «Фламенко подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ «Степ-Уа», у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду спростовуються матеріалами справи, а також приписами Положення про автоматизовану систему документообігу суду, погодженого наказом Державної судової адміністрації від 02 квітня 2015 року № 45, затвердженого рішенням Ради суддів України 02 квітня 2015 року № 25, абзацу 11 пункту 3.15 Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суду. Узагальнені доводи письмових пояснень У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного суду письмові пояснення щодо відзиву ТОВ «Фламенко» на її касаційну скаргу. Зазначає, що відзив ТОВ «Фламенко» на її касаційну скаргу не містить жодного аргументованого заперечення проти її змісту і вимог. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 і витребувано цивільну справу № 947/27151/20 з Київського районного суду м. Одеси. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ТОВ «Степ-Уа». Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що ТОВ «Фламенко придбало нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, загальною площею 2 612 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на прилюдних торгах, що відбулися 27 серпня 2002 року в приміщенні Одеської філії СДП «Укрспец`юст», за 1 820 000 грн. Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 березня 2009 року, у цивільній справі № 2-6477/08 (№2-1890/11) задоволено заяву ТОВ «Торговий центр Південний» про забезпечення позову та накладено арешт на нерухоме майно - нежитлове приміщення першого поверху і підвалу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ТОВ «Фламенко». Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 березня 2011 року, яке у подальшому було скасовано) по цивільній справі № 1512/2-1890/11 задоволено позов ТОВ «Торговий центр Південний», та приведено сторони у первинний стан - зобов`язано відповідача ТОВ «Фламенко» повернути в натурі позивачу ТОВ «Торговий центр Південний» нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вилучення зазначеного приміщення у ТОВ «Фламенко» та передачі його ТОВ «Торговий центр Південний». 21 березня 2011 року між ТОВ «Фламенко» та ТОВ «Степ-Уа» було укладено спірний договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Виходцевим І. А. за реєстровим №

657. Оспорюваний договір купівлі-продажу від 21 березня 2011 року було укладено ТОВ «Фламенко» та ТОВ «Степ-Уа» під час дії ухвали Київського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2008 року про забезпечення позову по цивільній справі № 2-6477/08 (№ 2-1890/11) за позовом ТОВ «Торговий центр Південний». Покупець за оспорюваним правочином ТОВ «Степ-Уа» не залишився власником придбаного нерухомого майна, права на нежитлове приміщення були передані ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення». При цьому судом встановлено, що 07 жовтня 2011 року між ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення першого поверху та підвалу вбудованого у багатоквартирний будинок, загальною площею 2, 612,0 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року у справі № 520/15970/16-ц за позовом ОСОБА_3 , ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про витребування майна позов задоволено частково. Витребувано у ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення» на користь ТОВ «Торговий центр «Південний» нежитлове приміщення загальною площею 2 612 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 . Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності нежитлове приміщення, загальною площею 2 612 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , 24 лютого 2017 року зареєстровано державним реєстратором Тулба О. О. КП «Центр державної реєстрації Хдібодарської селищної ради» Одеської області за ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 лютого 2017 року. Підставою виникнення права власності ОСОБА_3 зазначено: ліквідаційний баланс, серія та номер: б/н, виданий 22 лютого 2017 року ТОВ «Торгівельний центр «Південний». 03 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_4 нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке у цілому складається з нежилих приміщень загальною площею 2 612 кв.м., які розташовані на земельній ділянці, площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, надана для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що відчужується одночасно із земельною ділянкою. 03 березня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_4 земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049. 13 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та торговою компанією «Алмі» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав у власність торговій компанії «Алмі» нежитлове приміщення, загальною площею 2 612 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з нежитлового приміщення першого поверху та підвалу, вбудованого у багатоквартирний житловий будинок. 13 грудня 2017 року між ОСОБА_4 та ТК «Алмі» було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_4 передав у власність ТК «Алмі» земельну ділянку, площею 0,14 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5110136900:31:002:0049. Вищевказані нежитлові приміщення, загальною площею 2 612,0 кв.м., та земельна ділянка, загальною площею 0,14 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , були передані в іпотеку ПАТ АБ «Південний» в рахунок забезпечення виконання зобов`язань ТК «Алмі», які виникли на підставі кредитного договору від 12 грудня 2017 року та всіх додаткових угод до нього, що підтверджується договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. 13 грудня 2017 року, зареєстрованим в реєстрі за № 6829. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у справі № 520/15970/16-ц рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна скасовано. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ТОВ «Група Компаній «Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування майна відмовлено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року в частині позовних вимог ТОВ «Торговий центр «Південний» до ТОВ «Група компаній «Глобальні Бізнес Рішення», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, витребування нерухомого майна скасовано, провадження в справі у цій частині закрито. 16 травня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н. А. видано виконавчий напис № 2162 про звернення стягнення на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 06 серпня 2018 року відбулися електронні торги, в результаті яких ОСОБА_2 придбав об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення першого поверху та підвалу, площею 2 612 кв.м., а також земельну ділянку, площею 0,14 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, за адресою: АДРЕСА_1 . 26 лютого 2020 року між ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_1 укладений договір про поділ майна подружжя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоус І. О., за реєстром № 99, в результаті чого зареєстровано два нових об`єкти нерухомості: нежитлове приміщення 2 057,6 кв.м., що належить ОСОБА_2 та нежитлове приміщення 535,6 кв.м., що належить ОСОБА_1 . Так, постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2020 року по справі № 520/548/18 витребувано у ОСОБА_2 на користь ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» нежитлове приміщення площею 2 612,0 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання права власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку, площею 0,1400 га, кадастровий номер 5110136900:31:002:0049, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено. Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірне нежитлове приміщення набуто у власність ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» за договором купівлі-продажу від 07 жовтня 2011 року і того ж дня внесено у реєстр запис № 2039 щодо права власності, правомірність якого не оспорено. Спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, яке у подальшому скасоване, тобто за відсутності волі власника. Оскільки добросовісність набувача ОСОБА_2 не підтверджена, не застосовуються гарантії захисту, визначені статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, то з огляду на такі обставини відсутні обмеження для витребування майна. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Аналогічний висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача. За змістом статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 зроблено висновок про те, що недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного суду Одеської області від 17 листопада 2020 року витребувано у ОСОБА_2 на користь ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» спірне нежитлове приміщення, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Група Компаній «Глобальні бізнес Рішення» про усунення перешкод у здійсненні права власності, визнання права власності на нежитлове приміщення та земельну ділянку відмовлено. Звернувшись з позовом у цій справі, позивачка просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 березня 2011 року, укладений між ТОВ «Фламенко» та ТОВ «Степ-Уа». Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на недоведеність позивачкою наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання недійсним оспорюваного правочину, а також недоведеність порушення укладеним між ТОВ «Фламенко» та ТОВ «Степ-Уа» договором купівлі-продажу її прав та інтересів. Позивачка ОСОБА_1 не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу від 21 березня 2011 року і на дату укладення не мала жодних речових прав на спірне нежитлове приміщення та на земельну ділянку, на якій воно знаходиться, рішенням суду, яке набрало законної сили, у ОСОБА_2 витребуване спірне нерухоме майно, тому оспорюваним договором жодним чином не могло бути порушено, не визнано або оспорено права, свободи чи інтереси позивачки. Висновок апеляційного суду про те, що договором купівлі-продажу, укладеним між ТОВ «Фламенко» та ТОВ «Степ-Уа», права та інтереси ОСОБА_1 не є порушеними, є правильним, з яким погоджується й касаційний суд. Доводи ТОВ «Степ-Уа» про те, що справу розглянуто неповноважним складом суду є безпідставними, оскільки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами. Висновки апеляційного суду не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах, що зазначені заявником у касаційній скарзі. Постанова апеляційного суду містить вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення постановлене без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Степ-УА», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 16 червня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун