Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/1740/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1248/22 Справа № 216/1740/20 Суддя у 1-й інстанції - КУЗНЕЦОВ Р. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м.Кривий Ріг справа № 216/1740/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Остапенко В.О., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на заочне рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року, яке ухвалено суддею Кузнецовим Р.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту рішення в матеріалах справи відсутні, - ВСТАНОВИВ: В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ТзОВ «Кредитні Ініціативи», треті особи, що не заявляють самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Вегера Л.О., ОСОБА_2 , про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позову зазначено, що 24 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегера Л.О. вчинений виконавчий напис за № 1876 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок А-1, загальною площею 59,3 кв.м, житловою площею 36,4 кв.м, літня кухня Б, погріб В, вбиральня Г, гараж Д, водо колонка І, замощення ІІ, паркан 1-4 та земельна ділянка площею 0,1352 га, придбана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог законодавства та повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчиняючи виконавчий напис нотаріус не перевірив факт безспірності заборгованості відносно якої вчинявся виконавчий напис а також дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку на звернення, чим порушив ст. 88 Закону України «Про нотаріат». На підставі викладеного, позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 24 вересня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегера Л.О. вчинений виконавчий напис за № 1876 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок А-1, загальною площею 59,3 кв.м, житловою площею 36,4 кв.м, літня кухня Б, погріб В, вбиральня Г, гараж Д, водо колонка І, замощення ІІ, паркан 1-4 та земельна ділянка площею 0,1352 га, придбана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належний на праві власності ОСОБА_1 . Заочним рішенням Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за № 1876, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок А-1, загальною площею 59,3 кв.м, житловою площею 36,4 кв.м, літня кухня Б, погріб В, вбиральня Г, гараж Д, водоколонка І, замощення ІІ, паркан 1-4, та земельна ділянка площею 0,1352 га, придбана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що із матеріалів нотаріальної справи, які надійшли на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, вбачається, що стягувачем до заяви про вчинення виконавчого напису було додано всі необхідні документи, визначені Переліком документів № 1172. Апелянт вважає, що судом першої інстанції було формально задоволено позовні вимоги позивача. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, представника ТзОВ «Кредитні Ініціативи» - Курдюмова М.М., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суд першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 29 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0308/1007/98-473 від 29 жовтня 2007 року, згідно якого Банк зобов`язався надати ОСОБА_2 грошові кошти на споживчі цілі в розмірі 16 000 доларів США строком до 28.10.2017 року зі сплатою 11,9 процентів (а.с.16-29). Для забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору № 0308/1007/98-473 від 29 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 0308/1007/98-473-Z-1, посвідчений 29.10.2007 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Коротковою С.В., зареєстрований в реєстрі № 3440, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 (а.с.30-32). 28.11.2012 року внаслідок укладення договорів факторингу, відбулась заміна кредитора та ТзОВ «Кредитні Ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 0308/1007/98-473 від 29 жовтня 2007 року. У зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 зобов`язань по кредитному договору № 0308/1007/98-473 від 29 жовтня 2007 року ТзОВ «Кредитні Ініціативи» 24.09.2019 року звернулось до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Вегери Л.О. з заявою про вчинення виконавчого напису на Іпотечному договорі (а.с.84). 24.09.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вегерою Л.О., на підставі статті ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 № 1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1876, про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок А-1, загальною площею 59,3 кв.м, житловою площею 36,4 кв.м, літня кухня Б, погріб В, вбиральня Г, гараж Д, водоколонка І, замощення ІІ, паркан 1-4, та земельна ділянка площею 0,1352 га, придбана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд і будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.83). Звертаючись до суду з позовом про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Вегерою Людмилою Олександрівною, зареєстрований в реєстрі за № 1876 від 24.09.2019 року, таким, що не підлягає виконанню, позивач посилалась на те, що вказаний напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога відповідача для вчинення нотаріусом виконавчого напису не є безспірною, а отже не підлягає задоволенню в порядку вчинення виконавчого напису. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст.18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом. Згідно п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси. Виходячи з положень ст.87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. В пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідченої угоди; б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань. Відповідно до п.п.1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, що зазначено в правовій позиції, викладеній у Постанові Верховного Суду України у справі №6-887цс17 від 05 липня 2017 року. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Велика Палата Верховного Суду не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат». Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі. Як вбачається із матеріалів справи, 29 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0308/1007/98-473 від 29 жовтня 2007 року, згідно якого Банк зобов`язався надати ОСОБА_2 грошові кошти на споживчі цілі в розмірі 16 000 доларів США строком до 28.10.2017 року (а.с.16-29). Слід зауважити, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, відповідач по справі, після 28.10.2017 року не мав права нараховувати проценти за кредитним договором, однак, як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором, який був наданий відповідачем приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Вегеру Л.О. для вчинення виконавчого напису, відповідачем по справі в період з 28.10.2017 року по 01.03.2019 року нараховувались проценти за користування кредитними коштами, що суперечить вимогам ч.2 ст. 1050 ЦК України та свідчить про те, що нарахована сума боргу, в будь-якому, разі не може вважатися безспірною. Таким чином, враховуючи нараховування процентів після спливу визначеного договором строку кредитування, зазначена відповідачем заборгованість за кредитним договором № 0308/1007/98-473 від 29 жовтня 2007 року не може вважатися безспірною. На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки заборгованість за кредитним договором не є безспірною, відповідачем не надано жодного доказу на спростування вимог позивача, а тому виконавчий напис вчинено без дотримання вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» і він є таким, що не підлягає виконанню. Колегію суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що із матеріалів нотаріальної справи, які надійшли на виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, вбачається, що стягувачем до заяви про вчинення виконавчого напису було додано всі необхідні документи, визначені Переліком документів № 1172, оскільки в даному випадку у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем не є безспірним. Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в пункті 1 даної Постанови визначено, що нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) нотаріально посвідчені угоди; б)документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язань. Відповідно до п.п.1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим Постановою Кабінета Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Безспірний борг - це борг, що визначається боржником та кредитором і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника - вимога кредитора вважається безспірною. Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису. Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» - залишити без задоволення. Заочне рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року. Головуючий: Судді: